40. Фотожурналістика (Зображальна природа, види прес-фотографії, зображення і слово)

Зображальна природа. Першоосновою документальних зображень є фотографія, яка була винайдена в ХІХ ст. французом Нісефором Ньєпсом.

Художність фотож-стики виявляється як в узагальненні конкретних фактів, так і у визначенні смислу та суспільного значення явищ, що стоять за цими фактами. Фотож-стові необхідне художнє бачення, яке дозволяє оперативно розкрити перед читачами об’єктивний смисл актуальних ситуацій, подій, явищ в новому повороті, ракурсі, своєрідному тлумаченні, в зв’язках з минулим, переплетенням з майбутнім. Він бачить в природі й у тому, що безпосередньо створене людиною, і в самих людських стосунках не тільки прекрасне. Йому доводиться розкривати в своїх творах також жорстоке, низьке, потворне. Складність полягає в тому, що фоторепортер, пропускаючи через свою психіку «чужі» радощі й нещастя, неодмінно співпереживає в момент звершення, й саме ці живі емоції переходять потім у його твір. Емоційність невіддільна від фотож-стики. Фотож-стів народжує в глядачеві, читачеві синтез емоцій – художніх в буденних, позитивних в негативних. Елементи зображальної природи фотож-стики функціонують не відокремленно, а у взаємодії. Зображальна природа фотож-стики характеризується кількома складовими, що визначають її зміст і форму – документальна наочність і органічність, моментальність і оперативність, емоційність і художність. Таким чином, фотож-стика як оперативний вид документального, наочно-образного відображення дійсності розкриває суспільно-політичний смисл життєвих явищ з метою формування громадської думки, впливу на свідомість і поведінку людей.

Види прес-фотографії. В.Бжозовський поділяє фотографію на: репортерську і аматорську. А.Гоффман на: ілюстративну, інформаційну та художньо-документальну. Фотоп-стика ж лишилася поза увагою. А саме п-стичність визначає місце фотографії на сторінках преси. Головне у фотоп-стиці – документально точне відображення суспільних явищ; політичне звучання. П-стично може бути сприйнятий знімок, який за своїми властивостями відноситься до виду художньої фотографії чи фотоінформації. Форми фотож-стики: фоторепортаж і фотонарис. Фоторепортаж – це серія знімків, які, по-перше, представляють кілька моментів, відібраних фоторепортером, тобто показують подію повніше, дають завершену розповідь про неї. По-друге, засобами монтажу у фоторепортажах ж-ст домагається точнішого висвітлення подій. Фотонарис – розповідь його автора про явища суспільного життя, яка містить глибоке осмислення цих явищ, створюючи на основі реального матеріалу п-стичний образ людини. Він виникає з відповідного відбору знімків і доповнюється словесним коментарем. Піднімаючись певною мірою до абстракції, фотонарис пробуджує асоціативне мислення читача й впливає на формування його думок про світ і місце в ньому. Ця невидима частина й складає мистецтво фотонарисовця, визначає глибину розкриття теми, і сама вона – п-стичне начало в фотонарисі, підтекст, який дозволяє сприймати нам не тільки те,що зображено, але й те, що народжується єдністю знімків, ідеєю, котра розкривається цією єдністю.

Зображення і слово. Головна мета словесного коментаря в фотож-стиці – повніше розкрити читачеві глибинну суть зображеного на знімках явища чи факту, ефективно впливаючи на формування поглядів читача на актуальні проблеми суспільного життя. Чіткість судження про явища й факти реальної дійсності, ставлення з боку репортера та оцінки з точки зору суспільних ідеалів передбачає на першому етапі документальність відображення, а на другому – істинність судження про відображуване.

Види словесних коментарів у фотож-стиці : інформаційний (пояснюючий) –лаконічний, з елементом тлумачення; коментар-роздум – відображає роздуми репортера над проблемою, його переживання, як громадянина, людини (виділяють поетичну форму коментаря-роздуму); полемічний коментар – публічний виступ із спростуванням поглядів, думок опонентів.