17. Узагальнення практики уж і формування її теорії в 50-90 рр.

За радянських часів в умовах глобальної політизації та ідеологізації суспільного життя розвиток теоретичних напрямків дослідження ж-ки був пов'язаний з теорією марксизму-ленінізму. Головною ідеєю в її розробці була всесильність масового друкованого слова, його агітаційно-пропагандистська роль у здійсненні комуністичної політики. Ж-ку розглядали як потужний засіб ідеологічного впливу на маси, гостру зброю ідеологічної боротьби.

З відкриттям факультетів ж-ки в укр. ун-тах назріла необхідність науковості, теоретизму у підготовці працівників преси, на противагу т. з. реміснича практичним тенденціям. Тому праці 50-60 рр. містили вже, крім ідеологічних, і фахово-практичні настанови. Їх автори описували організацію роботи газет і журналів, завдання редактора періодичного видання, власного кореспондента, давали рекомендації про що і як писати до газети, як розповсюджувати пресу. ДО числа таких праць належать наступні: Ю.Лазебник «Творчість і догматизм у пресі», «Власний кореспондент газети», І.Дем’янчука «Радянські журнали йі організація їх роботи», Д.Прилюка «Про що і як писати до газети», Д.Григораша «Розповсюдження і експедирування преси», Г.Вартанова «Трибуна мільйонів. З досвіду роботи районних газет».

Багато досліджень були присвячені темі розвитку робсількорівського руху (І.Вартанов «Рабселькоры и творческое лицо газеты», «Народжені життям», «Газета і актив. Пр масову роботу редакцій газет», Д.Григораш «Форми масової роботи газети»). Багато видань були присвячені популяризації марксистсько-ленінської теорії (І.Слободянюк «В.І. Ленін – редактор і ж-ст», Т.Скрипник «В.І. Ленін про пресу і видавничу справу», І.Велігура «В.І.Ленін і преса».

Початок формування загальної теорії п-стики (йшлося про функції, зміст, предмет, форму, м-д п-стики) відбувся у гострих суперечках періоду хрущовської відлиги. Однак ці дослідження викликали опір у ортодоксів. Це праці Ю.Лазебника «Проблеми літературної майстерності в ж-стиці», «П-стика в літературі», В.Здоровеги «Мистецтво п-ста», «У майстерні п-ста», В.Качкана «Традиції і новаторство радянської п-стики», А.Москаленка «Реабілітація слова».

У процесі подальшої диференціації системи наукових знань про ж-ку з’являються дослідження з радіо- і тележ-ки, зображальної ж-ки (праці Полковенка, Мронченка, Качкана, Цвіка, Шаповала, Мащенка та ін.).

Наукові розробки також присвячувалися також темам особливостей мови і стилю ЗМІ (Р.Іванченко, Т.Ярмоленко, Д.Григораш, М.Феллер, А. Мамалига, О.Сербенська).

У виробленні системи журн-ких жанрів брали участь Ю.Лазебник, М.Климов, Д.Прилюк, В.Здоровега, В.Качкан, Г.Вартанов та ін.

Недоліком радянських досліджень цього періоду було те, що поза увагою науковців залишалося багато періодичних видань, діячів преси, які проповідували ідеали дещо відмінні від марсистсько-ленінських. Винятково знегативною характеристикою згадувалися всі національно-патріотичні видання, ж-сти, п-сти націоналістичного спрямування, суперечлив з погляду рад. влади висловлювання й оцінки.

Недоліком було й замовчування ролі преси у формуванні нації, висвітлення національно-визвольних змагань і суспільно-політичних процесів післяреволюційного періоду, преса т. з. розстріляного відродження, замовчувалася підпільна преса ОУН-УПА.

Деякі прогалини намагалися заповнита діаспорні дослідники.

У 60-70-х рр ХХ ст. відбулися певні зрушення у загальній теорії ж-ки. Особлива увага в цей час стала приділятися теорії п-стики. Було започатковано комплексний підхід до п-стики з використанням таких суміжних наук, як філософії, соціології, теорії інформації, психології.

Загальні питання журн-ї творчості досліджував Д.Прилюк («Теорія і практика журн. творчості»). Необхідно виділити довідник Д.Григораша «Ж-ка у термінах і виразах», який не втратив актуальності до цього часу.

18. Ж-СТИКА ЯК ГАЛУЗЬ МАСОВО-ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сьогодні в суспільній думці з терміном ж-стика конкурують терміни органи (засоби) масово-інформаційної діяльності і мас-медіа. В обох із них наголошується на тому, що в сучасному світі ж-стика сприймається як масово-інформаційна діяльність.

У сучасній науці існує дві концепції поняття інформація: атрибутивна й функціональна. Згідно з першою, інформація функціонує лише на соціально свідомому рівні, є результатом спрямованої активності, а обмін інформацією між людьми за допомогою знаків та символів розглядається як головна умова розвитку людської культури, її найважливіша форма. У широкому значенні інформація – всяке нове знання, що передається від одного суб’єкта до іншого. У звичайному смислі це поняття означає суму відомостей, яку отримує певний суб’єкт про навколишній світ, за допомогою яких він може точніше прогнозувати наслідки своїх дій і відбирати способи використання своїх можливостей. Таке розуміння інформації висуває на центральне місце суб’єкта, який використовує отриману інформацію на свій розсуд.

У вузькому значенні інформація – сукупність коротких не коментованих повідомлень. Масова ж інформація, таким чином, є різновидом соціальної інформації. Соціальна інформація – це повідомлення, передані будь-якою зрозумілою людині знаковою системою про процеси функціонування суспільства, а також про те, що стосується цих процесів і може вплинути на них. Отже, ж-стика сьогодні – це спосіб перетворення наукових, професійних та фахових, комерційних та бізнесових, художніх та індивідуальних повідомлень на загальнозрозумілу масову інформацію. Якщо люди здатні розуміти один одного, так це тому, що в соціальній інформації є шар, який виконує роль духовного мосту між представниками різних соціальних спільнот – це шар масової інформації.

Таким чином, інформація в ж-стиці – це не просто новини, а працюючі повідомлення, що увійшли до свідомості й уплинули на аудиторію в розрахованому автором напрямі. Ж-стика – це прагматична, спонукальна інформація. Саме це робить її масовою.

19. Ж-СТИКА ЯК ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР

Інформаційний простір – сукупність територій, охоплених ЗМІ певної категорії (регіональними, національними, світовими). Найчастіше цей термін уживають у значенні національного інформаційного простору, який потребує законодавчого врегулювання й захисту, а його суб’єкти – і державної підтримки.

Більш детально інформаційний простір характеризують:

1) матеріальні (технологічні) способи підготовки й поширення інформації по горизонталі, включаючи її передачу, ретрансляцію й отримання;

2) соціально-економічні можливості доступу до інформації населення, уключаючи всі його верстви в даній країні, забезпечення поширення інформації по вертикалі;

3) існування національної системи інформації та зв’язку з конкретними компонентами, що визначають територію поширення інформації;

4) наявність національного законодавства в галузі інформації та зв’язку, що регулюють функціонування й виховання ЗМІ в забезпеченні національних та державних інтересів;

5) наявність законодавчої бази міжнародного рівня та міжнародних і регіональних угод в галузі масової інформації, що забезпечують обмін нею між державами і взаємо проникність національних інформаційних просторів.

Ж-стика – це система, що динамічно розвивається, маючи своєю кінцевою метою максимальне задоволення інформаційних потреб і наповнення інформаційного простору якісними, об’єктивними повідомленнями.

Майже два століття тому почав складатися світовий інформаційний простір, а масово-інформаційна діяльність пережила перший розподіл праці: між джерелами інформації та її розповсюджувачами з’явилися посередники – масово-інформаційні агентства.

У формуванні українського інформаційного простору, крім традиційних ЗМІ, сьогодні активну роль відіграють новітні електронні ЗМІ, найважливішими серед яких є:

1. Кабельне телебачення (поширення розважальних та суспільно-політичних передач)

2. Відеомагнітофони (відтворення аудіовізуальних програм та інших ж-стських матеріалів)

3. Телеконференції (телемости, телепереклички) (установлення зв’язку за допомогою супутникової техніки, з метою спілкування між групами людей.

4. Електронна пошта

5. Електронні банки даних (комп’ютери, у яких нагромаджуються й зберігаються великі обсяги інформації.

6. Лазерна преса (виготовлення газети чи журналів за допомогою лазерних принтерів).

7. Відео газета (електронний варіант газети)

8. Інтернет – найбільша в світі комп’ютерна мережа, утворена з метою нагромадження, обміну та швидкісного поширення інформації.

20. Ж-СТИКА ЯК ГАЛУЗЬ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Роль ж-стики в системі соціальних інституцій визначається щонайменше у двох аспектах. Перший із них полягає в тому, що окремі ЗМІ представляють ті чи інші соціальні групи, партії, державу, законодавчі чи виконавчі органи влади різного рівня, є провідниками політики, програм партій, а також забезпечують усю систему інтересів своєї аудиторії від політики й економіки до спорту й розваг.

У добре структурованих, багатопартійних суспільствах політична ж-стика являє собою неминучий наслідок та елемент суспільно-політичного життя. Публікуючи матеріали у відповідності до програмових завдань своєї партії, вона забезпечує зовнішній плюралізм думок і позицій, тобто публікація відмінних точок зору на певну проблему чи проблемну ситуацію в різних виданнях. Але у тоталітарних державах такі заангажовані видання займають увесь інформаційний простір.

Другий аспект полягає у тому, що в розвинутих демократичних країнах левину частку в інформаційному просторі сьогодні складають незалежні від держави та її гілок влади, партій і громадських організацій ЗМІ, що функціонують як приватні підприємства. Їхня соціальна база – не партія, а згуртований на засадах загальнолюдських та національних цінностей народ, широка читацька аудиторія. На відміну від партійних такі видання називаються загальними. За свою найвищу мету вони мають здійснення не пропагандистської, а інформативної функції ж-стики. Загальні видання внутрішньо плюралістичні (публікація відмінних точок зору на сторінках одного видання. Загальні газети дозволяють обмінюватись суб’єктам інформаційних відносин різними думками, полемізувати один з одним, причому власна позиція газети може не співпадати з поглядами авторів.

У процесі історичного розвитку ж-стика як галузь суспільно-політичної діяльності пройшла кілька щабелів: від виникнення інформаційних потреб у 17 ст., що виразився в посиленні інформаційної діяльності політичних діячів, які зрозуміли, що за допомогою ж-стики можна легко маніпулювати суспільною свідомістю й керувати масами й до можливості репрезентувати власну українську національну ж-стику. Сучасна суспільна свідомість у світі відзначається особливо високим рівнем впливу громадської думки на всі сфери життєдіяльності суспільства, починаючи від глобальних політичних рішень і закінчуючи дрібними побутовими проблемами.

Громадська думка являє собою стан масової свідомості, що містить у собі відношення людей до явищ, процесів, героїв та персонажів даного часу, тобто до всього того, що складає поточну історію.