3. Економічні особливості та перспективи розвитку господарських товариств в контексті удосконалення регулювання їхньої діяльності.

Серед організаційно-правових форм підприємництва України визначальне місце належить господарським товариствам.

Господарські товариства - це господарські організації, які створюються фізичними або юридичними особами на договірних засадах шляхом об’єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Історія їх розвитку самим безпосереднім чином пов’язана з розвитком ринку, оскільки завдяки цій формі зростає можливість залучення до господарювання в якості суб’єктів підприємництва більш широких верств населення суспільства , перетворення громадян на активних , відповідально-правових учасників економічних відносин

Розвиток господарських товариств є в значній мірі основою збільшення внутрішнього інвестування економіки, оскільки є засобом концентрації капіталу за допомогою об’єднання індивідуальних капіталів , постійного розширення обсягу внутрішнього капіталу країни .

В сучасних умовах господарювання, коли Україна знаходиться на етапі переходу до ринкової економіки. Важливим і необхідним є дослідження господарських товариств, як сучасної форми господарювання. Оскільки, найбільш поширеною організаційно-правовою формою підприємницької діяльності є господарські товариства ,які являються основою ринкової економіки у більшості країн Європи.

Також актуальність цієї теми полягає в тому, що господарські товариства засновують свою діяльність на активній участі в управлінні товариством відносно великої групи підприємців .Тобто, громадське товариство є засобом демократизації господарських відносин. Ефективна робота підприємства можлива лише тоді ,коли функції господаря закріплені не за однією особою, а хоча б невеликою, але згуртованою групою людей ,що асоціює інтереси всього колективу, в правовому відношенні опосередковує деякі найбільш складні сфери діяльності (фінанси, рух майна, оплата праці тощо).

Як відомо, на сьогодні господарські товариства є найбільш популярною формою організації підприємницької діяльності як за кордоном, так і в Україні.

Але, нажаль в Україні розвиток господарських товариств гальмується в основному через невідповідність нормативно – правової бази, до умов розвитку ринкової економіки і господарських товариств.

Уряд України поставив перед господарськими товариствами у 2009 ряд завдань серед, яких: підвищення технологічного рівня виробництва (розвиток нових форм взаємодії підприємств – зі створенням численних інноваційних та екоінноваційних кластерів; розвиток експортного потенціалу кластерів; розвиток експортного потенціалу та імпортозаміщення, запровадження європейських принципів державного ринкового нагляду за додержанням вимог щодо безпеки продукції та послуг); прискорений розвиток машинобудування з метою техніко-технологічного оновлення підприємств галузей економіки, випереджаючий розвиток легкої і харчової промисловостей, переробки металургійної, сільськогосподарської, хімічної та іншої продукції з високою часткою доданої вартості; удосконалення нормативно-правової бази з питань акціонування підприємств; удосконалення механізму контролю за ефективністю використання підприємствами матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, зменшення обсягів непродуктивних витрат і втрат ресурсів під час виробництва послуг, забезпечення цільового використання амортизаційних відрахувань, що входять до складу собівартості послуг; забезпечення фінансової підтримки.

Для досягнення цих цілей і завдань необхідне подальше реформування нормативно-правової бази України у сфері господарських товариств, а також підтримка уряду у сфері інвестування та нормування податкових ставок.

Оскільки, розвиток господарських товариств свідчить про розвиток ринкової економіки в Україні ,що може означати приближення нашої країни до входу в Європейську спільноту.

4. Правові основи функціонування підприємств в Україні. Дайте характеристику законодавчих актів, що створюють основи регулювання діяльності підприємств в Україні та внутрішніх нормативних документів підприємств, розкрийте їх зміст.

Діяльність підприємств в Україні регулюється низкою законів та внутрішніх нормативних документів (в першу чергу статут та колективний договір).

До них перед усім відносяться:

Господарський кодекс.

Закон України “Про власність” 7.02.1991.

Закон України “Про господарські товариства” 19.09.1991.

Закон України “ Про державну підтримку малого підприємництва” 19.10.2000.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” 22.05.1997.

Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” 18.06.1991.

Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника чи оголошення його банкрутом”

Підприємство (фірма) має діяти і господарювати в рамках законодавства, що регулює всі напрямки його (її) діяльності. З-поміж юр. актів визначальними є Господарський кодекс, Закон Укр. “Про господарські товариства”, “Про власність”, “Про оподаткування прибутку підприємств”. Крім того підприємство розробляє внутрішні нормативні документи, якими керується в процесі своєї діяльності: Статут підприємства, а також узгоджений з чинним законодавством Колективний договір.

В господарському кодексі:

Дається визначення поняття підприємства та його основних цілей. Види підприємств. Об’єднання підприємств.

Створення п-ва і порядок його реєстрації. Загальні умови створення. Державна реєстрація. Створення відокремлених підрозділів. Ліцензування видів діяльності. Статут п-ва.

Майно п-ва. Формування і використання майна. Володіння та користування природ. ресурсами. Гарантії майнових прав.

Управління підприємством і самоуправління труд. колективу. Заг. принципи упр-ня. Трудовий колектив та його самоуправління. Керівництво п-ва. Колективний договір.

Ліквідація та реорганізація п-ва. Умови ліквідації та реорганізації. Ліквідаційна комісія. Задоволення претензій кредиторів.

Статут п-ва – певна сукупність правил, що регулюють діяльність п-ва та його взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання. У ньому мають бути чітко сформульовані: точне найменування і місцезнаходження п-ва, власник(-и) або засновник(-и), мета і предмет діяльності, органи управління і порядок їх формування, джерела і порядок формування майна, умови реорганізації і припинення діяльності.

Колективний договір – угода між труд. колективом в особі профспілки та адміністрацією п-ва (організації), що використовує найману працю. К. д. має укладатися щорічно. К. договором регулюються виробничі, економічні і трудові відносини працівників з власником п-ва; визначаються заходи із забезпечення належних умов та оплати праці, соціального захисту всіх категорій персоналу.