Економічні ресурси, їх обмеженість та показники ефективності функціонування.
Економічні ресурси – всі речові чинники виробництва, які використовують для виготовлення товарів і послуг.
Умовно, з урахуванням особливостей особистісного фактора, який об’єднує працю і підприємницьку діяльність, що перебувають у статиці (тобто робоча сила, яка не функціонує), останні можна віднести до поняття „факторів виробництва”.
Обмеженість ресурсів. У певній країні або у масштабі планети обсяги економічних ресурсів природно обмежені. Так, із загальної площі земної кулі майже 510 млн. м2 (понад 75%) припадає на моря; неоднакові природні умови господарювання, обсяги природних копалин тощо.
Про обмеженість людських ресурсів у межах планети говорити недоцільно, оскільки у світі налічується до 800 млн. безробітних. Значна їх кількість і у розвинутих країнах. Водночас у них відчувається нестача кваліфікованих кадрів певних професій. В Україні в 1998 р. На кожне вакантне місце припадало понад 50 безробітних.
Умовно можна говорити і про обмеженість засобів виробництва (як зазначалося вище, навіть у розвинутих країнах світу в період економічного піднесення залишаються майже 25% виробничих потужностей) та інших чинників. Отже, обмеженість людських ресурсів і засобів виробництва зумовлена сутністю (природою) економічної системи. Це свідчить також про значну недосконалість визначення економічної теорії як науки, що вивчає спосіб використання обмежених ресурсів.
Отже, про обмеженість можна із значною умовністю говорити лише стосовно безмежних потреб людини. У цьому разі краще вживати поняття „відносна обмеженість ресурсів”. Її ще називають їх рідкістю. Водночас справді обмежені лише окремі види природних ресурсів (нафта, газ та ін.). Така обмеженість є абсолютною.
Критерії класифікації ресурсів. Для вивчення економічних ресурсів вживають різні критерії кваліфікації. Крім особистісного і речового факторів, можна вирізняти також відтворювані чинники. До відтворюваних належать ті, що створюються і відновлюються природою (ґрунт, водні басейни тощо) та суспільством (засоби виробництва, наука, інформація). Водночас існують фактори, які спільно відновлюються у процесі взаємодії людини з природою (наприклад, трудові ресурси).
Ще одним варіантом класифікації ресурсів є їх поділ на природні, трудові, інвестиційні (грошові ресурси), наукові та інформаційні.
показники ефективності функціонування економічних ресурсів
Процес господарської діяльності завжди є результатом взаємодії відпо-відних ресурсів, а його ефективність забезпечується оптимальним їх поєд-нанням і використанням. Ресурсна будова суб’єкта господарювання показує наявність ресурсів на підприємстві, їх якість та потребу, виражає взаємо-зв’язок та ефективність використання в процесі підприємницької діяльності.
Для оцінки наявності та ефективності використання ресурсів підприємства можна використати наступні показники:
1. Загальна характеристика господарської діяльності.
1.1. Виробнича потужність – це максимальний обсяг продукції (робіт, послуг), який має можливість виготовити суб’єкт господарювання, як правило, за календарний рік, при оптимальному використанні наявних ресурсів. На величину виробничої потужності впливають кількість обладнання (працівників), його потужність (продуктивність), режим роботи підприємства, кваліфікаційний рівень працівників. Використання виробничої потужності характеризується коефіцієнтом, який визначається відношенням фактичних обсягів господарської діяльності до нормативного її рівня.
1.2. Валова продукція – це фактичні обсяги господарської діяльності в грошовому (натуральному) виразі суб’єкта господарювання за календарний період:
де ВП – валова продукція (фактичні обсяги господарської діяльності); ВГП – вартість виготовленої продукції; ВР – вартість виконаних робіт; ВПП – вартість наданих послуг; ВКГ – вартість капітальних вкладень (будівництво, виготовлення основних фондів), виконаних господарським способом; ВВЗ – вартість виготовлених виробничих запасів, устаткування, інструменту для власної господарської діяльності; НВК – вартість незавершеного виробництва на кінець календарного періоду; НВП – вартість незавершеного виробництва на початок календарного періоду; Кі – випуск і-го виду продукції (робіт, послуг) в натуральних одиницях; Ці – порівняльна ціна (ціна реалізації) одиниці виробу (роботи, послуги) і-го виду; n – кількість видів продукції (робіт, послуг), що виготовляються на підприємстві.
1.3. Вартість активів підприємства за валютою балансу.
Зростання валюти балансу порівняно з попереднім періодом – то добрий знак, але слід звернути увагу на те, за рахунок чого вона зросла. Дуже добре, якщо це вийшло за рахунок збільшення власного капіталу або хоча б його разом зі збільшенням суми позикових коштів, однак над збільшенням одних тільки боргових зобов’язань варто замислитись. Дуже погано, коли збільшення кредиторської заборгованості відбувається при низькій ліквідності активів.
Зменшення валюти балансу свідчить про деяке згортання діяльності підприємства. Отже, слід зупинитися на виявленні причин згортання. Багато залежить від того, по яких саме статтях спостерігається зменшення.
Динаміку змін у структурі активів можна спостерігати простим порівнянням абсолютних величин залишків по кожній статті балансу на кінець періоду із залишками на початок. Таким порівнянням підлягають також і підсумкові величини за розділами.
1.4. Окупність витрат обчислюють як частку від ділення виручки від реалізації на її повну собівартість.
1.5. Собівартість – витрати суб’єкта господарювання на калькуляційну одиницю об’єкта господарської діяльності.
1.6. Спеціалізація суб’єкта господарювання визначається за найбільшою питомою вагою у валовій продукції (виручці) підприємства певного виду продукції (товару, роботи, послуги).
1.7. Товарна продукція – це обсяг валової продукції, визначений підприємством для продажу.
де ТП – обсяг товарної продукції; КТі – кількість і-го виду продукції (робіт, послуг), визначеного для продажу в натуральних одиницях; Ці – ціна за якою передбачається продати одиницю продукції (роботи, послуги) і-го виду; n – кількість видів продукції (робіт, послуг), що визначені підприємством для продажу.
1.8. Реалізована продукція (роботи, послуги) – це вартість (виручка) продукції, яка відвантажена покупцям за цінами, визначеними продавцем і покупцями, з оформленням відповідних документів як підстави для розрахунків, незалежно від здійснення оплати, за виключенням випадків, де оплата обов’язкова:
де РП – виручка за реалізовану продукцію (роботи, послуги); Крі – кіль-кість і-го виду продукції (робіт, послуг), реалізованого покупцям в натурал-ьних одиницях; Ці – ціна продажу одиниці продукції (роботи, послуги) і-го виду; n – кількість видів продукції (робіт, послуг), проданих підприємством.
1.9. Додана вартість (чиста продукція) підприємства обчислюється як різниця між виручкою та сумою матеріальних витрат (робіт, послуг), використаних для господарської діяльності та амортизаційних відрахувань. Цей показник може бути також обчислений як сума оплати праці, прибутку та нарахованих витрат на соціальні заходи.
Умовно-чиста продукція обчислюється як сума чистої продукції та амортизаційних відрахувань.
1.10. Реальні інвестиції в господарську діяльність – це вартість ресурсів, що направляються на оновлення та збільшення майна підприємства або змінюють об’єкт вкладення.
2. Наявність та використання основних засобів.
2.1. Вартість основних засобів (виробничого і невиробничого призначення) – це наявність їх на певну дату календарного періоду за первісною або балансовою (залишковою) вартістю.
2.2. Середньорічна вартість основних засобів є часткою від ділення на 12 суми, отриманої від складання половини вартості на 1 січня звітного року, половину вартості на 1 січня наступного за звітним роком і вартості основних засобів на 1-е число усіх місяців звітного року.
2.3. Фондовіддача показує скільки валової продукції (виручки, доходу) одержує підприємство на 1 грн. коштів, вкладених в основні засоби.
2.4. Фондомісткість господарської діяльності характеризується коштами, які витратило підприємство на формування основних засобів, щоб одержати на 1 грн. валової продукції (виручки, доходу).
2.5. Фондоозброєність праці – вартість основних засобів, які використовуються середньосписковим працівником для здійснення господарської діяльності.
2.6. Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання – це відношення фактичного часу використання обладнання до нормативного (можливого) часу його використання.
2.7. Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання – це відношення фактичного обсягу виготовленої продукції (у вартісному або натуральному виразі) за одиницю часу до нормативного (можливого) обсягу її виготовлення.
2.8. Інтегральний коефіцієнт використання обладнання дорівнює добутку коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного використання обладнання.
2.9. Коефіцієнт змінності використання обладнання – визначається як відношення суми фактично відпрацьованих обладнанням змін до кількості цього обладнання, наявного на підприємстві.
2.10. Коефіцієнт зносу основних засобів – це відношення суми зносу основних засобів до їх первісної вартості.
2.11. Фондомісткість об’єктів господарської діяльності (продукції, товарів, робіт, послуг) – це відношення суми амортизації основних засобів до загальної суми операційних витрат підприємства в цілому або за кожним видом продукції (робіт, послуг).
2.12. Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину наявних на кінець року основних засобів становлять введені в експлуатацію основні засоби у звітному році.
2.13. Капітальні вкладення (інвестиції) в господарську діяльність – це вартість ресурсів, що направляються на просте та розширене відтворення основних засобів підприємства. Капітальні вкладення можуть здійснюватися підрядним (роботи виконуються іншими суб’єктами господарювання), господарським (роботи виконуються самим підприємством) і змішаним способами.
2.14. Строк окупності капітальних вкладень (інвестицій) на розширене відтворення основних засобів визначається як відношення суми капітальних вкладень до загальної суми прибутку, який можна одержати від експлуатації новостворених об’єктів в розрахунку на рік.
3. Наявність та використання оборотних активів.
В залежності від виду господарської діяльності для прийняття управлінських рішень можуть використовуватись й інші показники оцінки наявності та ефективності використання ресурсів.
Слід підкреслити, що всі показники наявності та використання ресурсів підприємства перебувають у взаємозв’язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний стан та ефективність використання ресурсів підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників