23. Цілі та інструменти макроекономіки. Система національних рахунків: необхідність виникнення і зміст.

Система національних рахунків. Сутність ВНП та ВВП.

Система національних рахунків – система взаємопов’язаних показників і класифікацій, які використовуються для опису та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні.

СНР містить певним чином упорядковану інформацію про всі господарські суб’єкти. Вона містить інформацію про всі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопичення активів тощо. Містить інформацію про всі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство.

Основні методологічні принципи СНР:

1. продуктивною є будь-яка праця; до валового продукту відносяться як речові блага і матеріальні послуги, так і нематеріальні послуги;

2. грошові витрати і доходи в економіці еквівалентні;

3. виробництво, розподіл, обмін і споживання розглядаються як взаємопов’язані сторони єдиного процесу відтворення;

4. усі показники обчислюються лише у грошовій формі і без повторного рахунку.

Основні макроекономічні показники в СНР: ВВП, ЧВП, НД, ОД, ДКВ, рівень безробіття, рівень цін, процентна ставка.

24. Валовий національний продукт (внп) і валовий внутрішній продукт (ввп), методи їх виміру

ВВП – ринкова вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, які вироблені в країні з ресурсів, що належать як резидентам країни, так і іноземцям. До ВВП входить:

- вартість товарів, які вироблені домашніми господарствами для особистого споживання, а не для ринку;

- продукція, яка вирощена на присадибних ділянках для власного споживання;

- тіньова економіка;

- купівля ненових товарів;

- купівля-продаж цінних паперів.

ВНП – ринкова вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених із ресурсів, що належать резидентам країни, незалежно від того, де ці ресурси застосовуються – у національній економіці чи за кордоном. ВНП не враховує доходи, зароблені компаніями, розташованими в країні, але які перебувають у володінні іноземців, а також доходи іноземців, які працюють у країні.

Взаємозв’язок між ВВП і ВНП:

ВНП = ВВП + доходи, які отримали резиденти з-за кордону у зв’язку з їхньою участю у виробництві ВВП інших країн (зарплата, проценти, дивіденди), - доходи, оплачені резидентами іноземних країн, за участь у виробництві ВВП даної країни (зарплата, проценти, дивіденди).

ВВП = ВНП – чисті надходження факторів від інших країн.

ВВП – ринкова вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, які вироблені в країні з ресурсів, що належать як резидентам країни, так і іноземцям. До ВВП входить:

- вартість товарів, які вироблені домашніми господарствами для особистого споживання, а не для ринку;

- продукція, яка вирощена на присадибних ділянках для власного споживання;

- тіньова економіка;

- купівля ненових товарів;

- купівля-продаж цінних паперів.

ВВП за витратами = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ.

СВ – витрати на товари короткострокового та довгострокового користування і послуги.

ВІ – витрати фірм на придбання основного капіталу, на житлове будівництво і зміну в запасах.

ДЗ – закупівлі державою товарів і послуг колективного споживання і державного інвестування економіки.

Держ. витрати = ДЗ + ТП

ЧЕ – Е – І держави за рік.

ВВП за доходами = ЗП + Рента + % + Прибуток + А + НП.

ЗП – грошова винагорода за працю найманих працівників включаючи відрахування до стразових фондів.

Рента – доход від надання прав за використання власності на матеріальні активи.

% - доход від грошового капіталу, який заощаджується домашніми господарствами.

Прибуток – отримують власники одноосібних господарств, товариств (некорпоративний) та корпорації (корпоративний).

А – еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік.

НП (непрямі податки) – входять у ціну товару.

ВВП = ЗП + рента + процент + прибуток + A + НП (2.4), де:

ВВП – валовий внутрішній продукт;

ЗП – заробітна плата;

А – амортизація;

НП – непрямі податки.

Заробітна плата – це грошова винагорода за працю найманих працівників, включаючи відрахування до страхових фондів.

Рента – це доходи, які отримують домашні господарства за надані в оренду землі, житло, приміщення, нерухоме майно тощо.

Процент – дохід власників грошового капіталу, що заощаджується домашніми господарствами, який вони отримують від підприємців (фірм) за користування позичкою.

Прибуток – дохід, який отримують власники одноосібних господарств. Він складається з чистого прибутку приватних підприємств (некорпоративний прибуток) та прибутків корпорацій (прибуток = некорпоративний прибуток + корпоративний прибуток). Некорпоративний прибуток – це податок на прибуток та нерозподілений прибуток. Корпоративний прибуток використовується за такими напрямами: а) частина прибутку перераховується до державного бюджету у вигляді податків – ППК (податки на прибуток корпорацій); б) друга частина виплачується акціонерам у вигляді дивідендів, утворюючи в кінцевому підсумку елемент сімейних доходів; в) третя частина прибутків корпорацій створює так званий нерозподілений прибуток корпорацій (НПК). Він іде на відновлення використаного капіталу, інвестується в створення нових об’єктів виробництва або купівлю обладнання.

Амортизація – це еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік.

Непрямі податки – податки, які входять у ціну товару. До непрямих податків належать:

– податок на додану вартість – податок, який встановлюється як процент до доданої вартості, тобто податок на різницю між вартістю товарів, проданих фірмою (підприємством) і вартістю матеріалів та послуг, куплених фірмою в інших фірм;

– акцизний збір – податок, що накладається на купівлю специфічного товару або групи товарів (наприклад, алкогольні напої чи тютюнові вироби);

– мито – податок, який накладає держава на імпортні та експортні товари;

– ліцензійні платежі тощо.