13. Розкрити роль держави у ринковій економіці, її економічні функції. Здійснити аналіз основних форм державного регулювання ринкової економіки.

ДРЕ – це цілеспрямована діяльність держави щодо створення правов, соц, ек передумов, необхідних для найбільш ефективного функціонування ринкового механізму і мінімізації його негативних наслідків. Ек функції держави: 1) розробка політики соц-ек розвитку держави (ек політика – через ек прогнози і цільові держ програми); 2) формування правових засад ек-ки; 3) захист конкуренції, як головного двигуна ринкового механізму (антимонопольна політика); 4) перерозподіл доходів і ресурсів; 5) стабілізація економіки (фіскальна). Методи ДРЕ – сукупність способів, прийомів та засобів держівного впливу на соц-ек розвиток країни. Методи: прямі, непрямі, правові, економічні, адміністративні, імперативні, індикативні, неформальні, специфічні. Прямі методи ДРЕ – методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси (інструменти: держконтракт і держзамовлення; субсидії, субвенції, дотації; ліцензування, квотування, контингентування; прямі витрати уряду; встановлення фіксованих цін, валютних курсів; встановлення ек, соц, еколог стандартів). Непрямі методи ДРЕ – сукупність опосередкованих засобів держ впливу на діяльність суб’єктів економіки (система правових та економічних методів). Правові методи ДРЕ – система законів та законодавчих актів, що регламентують діяльність суб’єктів господарювання. Економічні – пов’язані зі створенням державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на ек інтереси суб’єктів господарювання й обумовлювати їхню поведінку (інструменти: ставки податків; облікова ставка; митні тарифи; норма амортизації). Адміністративні методи базуються на використанні сили державної влади. Це засоби заборони, дозволу або примусу (прямий контроль дер-ви над монопольними ринками; захист нац інтересів у світогоспод зв’язках тощо).Імперативні – це адміністративні методи (інструменти: укази, декрети, розпорядження; ліцензування, квотування, контингентування; встановлення фікс цін, валютних курсів; встановлення ек, харч, соц, еколог стандартів і нормативів; контроль за дотриманням законів і правил; санкції за порушення). Індикативні – методи непрямого, опосередкованого впливу, що мають орієнтовний, рекомендаційний характер (наприклад, індикативні ціни). Неформальним засобом державного впливу на економіку є переконання (реклама, публічні лекції, спец програми по радіо  формування громадської думки). Специфічним інструментом ДРЕ є державний сектор економіки.

14. Здійснити порівняльний аналіз класичної та кейнсіанської теорій макроекономічного регулювання економіки.

Прихильники класичної теорії вважають, що ринковий механізм здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість, без державного втручання. Повна зайнятість є нормою для ринкової економіки. Але на ек-ку можуть негативно впливати зовнішні фактори (повінь, війна, неврожай), які можуть лише тимчасово вивести ек-ку зі стану рівноваги. Здатність ринку до автоматичного регулювання є достатньою щоби через певний час відновити такий рівень ВВП, який відповідає рівню повної зайнятості (ВВП_пот). Млжливий відхід ек-ки від стану повної зайнятості є не внутр продуктом ринк. ек-ки., а лише результатом впливу зовнішніх факторів. Механізм %-ної ставки та гнучких товарних та ресурсних цін надає ринку здатність автоматично підтримувати повну зайнятість в ек-ці. Державне втручання в ек-ку непотрібне.

Кейнсіанська теорія. Ринковий механізм не здатний самостійно відновлювати повну зайнятість і тому повинен доповнюватися державним втручанням в ек-ку. Повна зайнятість за рахунок лише ринкових регуляторів є випадковість, а не закономірність. Т.ч., при визначенні об’єктів державного впливу на ек-ку, кейнсіанці виходять з того, що головною причиною падіння виробництва є недостатність сукупного попиту. Кейнс запропонував 2 види політики: фіскальна (бюдж-податк) та крошово-кредитна (монетарна).

Класична теорія	Кейнсіанська теорія
1. Сукупні витрати є стабільною величиною: зменшення витрат домашніх господарств компенсується ростом інвестицій фірм (роль регулятора виконує позичковий процент).	1. Сукупні витрати – змінне явище. Вони акцентують увагу на елементах сукупних витрат і досліджують їх фактори ВВП = СВ+ВІ+ДЗ+ЧЕ
2. Класики цілком покладаються на еластичність цін, з допомогою яких підтримується рівновага та функціонування економіки на рівні потенційних можливостей. Якщо скорочуються споживчі витрати, то скороченню ВВП можна запобігти, знижуючи рівень цін. Резервом для зниження рівня цін є зменшення заробітної плати.	2. Кейнсіанці виходять з того, що ціни не еластичні і не спроможні регулювати економіку.
3. Класики вважають, що ринковий механізм здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку. Тобто повна зайнятість є нормою для економіки з ринковими відносинами.	3. Економіка не спроможна власними силами переборювати порушення рівноваги, скорочення виробництва та безробіття, тому необхідне державне регулювання економіки. Головним об’єктом державного втручання в економіку повинен бути сукупний попит, який у кейнсіанській теорії дістав назву “ефективний попит”. Це означає, що держава, збільшуючи сукупний попит, може ефективно впливати на рівень виробництва. Кейнсіанці пропонують стимулювати сукупний попит: 1) за рахунок збільшення державних закупівель або зниження податків (фіскальна політика); 2) за рахунок зниження процентних ставок за кредит, що підніме “граничну ефективність капіталу” і збільшить інвестиції приватного сектору економіки (грошово–кредитна політика). Перевага надається фіскальній політиці.