10. Структура грошової маси. Кількість грошей, що необхідна для обігу. Грошові агрегати.

Грошова маса - сукупність усіх коштів, що знаходяться в господарстві в наявній і безготівковій формах, що забезпечують обіг товарів і послуг у народному господарстві.

У структурі грошової маси виділяється активна частина, до якої ставляться кошти, що реально обслуговують господарський обіг, і пасивна частина, що включає грошові накопичення, залишки на рахунках, що потенційно можуть служити розрахунковими засобами. Особливе місце в структурі грошової маси займають так називані «квазігроші» (від латинського «quasi» - начебто, майже), тобто кошти на термінових рахунках, ощадних вкладах, у депозитних сертифікатах, акціях інвестиційних фондів, що вкладають кошти тільки в короткострокові грошові зобов'язання.

Кількість грошей в обігу можна визначити виходячи з наступної залежності:

МV=РQ

де, М – кількість грошей (грошова маса),

V – швидкість обігу грошей,

Р – рівень цін,

Q – реальний національний продукт.

Наведене рівняння обміну відображає залежність зміни кількості (маси) грошей, що знаходяться в обігу, від рівня цін і розміру реального національного продукту.

На практиці всі показані зв'язки складніші, оскільки до сфери обігу товарів та грошей включаються процеси, пов'язані із заощадженнями, інвестиціями і фінансовими ринками.

Грошові агрегати — види грошей та грошових засобів, які відрізняються один від одного своєю ліквідністю, тобто можливістю швидкого перетворення в готівку, показники структури грошової маси.

Відповідно до методологічних правил НБУ виділяють грошові агрегати різного складу:

M0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями.

М1 грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті.

М2 грошовий агрегат М1 та переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити.

М3 (грошова маса) — грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій.

11. Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи. Типи економічних систем.

Чистий капіталізм

Характерними рисами та особливостями "чистого" капіталізму епохи вільної конкуренції є:

1. Приватна власність на фактори виробництва. 2. Ринкова система координації і управління господарської діяльності людей. 3. Свобода підприємництва і вибору діяльності. 4. Мета господарюючих суб'єктів - отримання максимального прибутку і діючи на свій страх і ризик. 5. Банкрутство чи прихід окремих нових виробників суттєвого значення для ринку немає. 6. Діє чиста або досконала конкуренція і отримується максимум прибутку при мінімумі витрат. 7. Забезпечується панування споживачів над виробниками, тобто виробляється тільки те, що купується.

Командна економіка Командна економіка, або адміністративно-господарська система має такі характерні риси:

1. Суспільна власність на фактори виробництва. 2. Панування централізованого планування і розподілу економічних ресурсів. 3. Колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічної діяльності. 4. Відсутність будь-якої конкуренції і монополізм виробників. 5. Відсутність ринкової системи стимулювання і мотивації виробників. 6. Панування виробника над споживачем. На ринках при такій системі купується тільки те, що виробляється. Вибору у споживача немає.

Традиційна економіка Вона існує близько в 100 країнах. Основними специфічними рисами традиційної системи є:

1. Панування приватної власності. 2. Низький рівень економічного і соціального розвитку. 3. Багатоукладність економіки. 4. Залежний характер соціально-економічного розвитку. 5. Виробництво, розподіл і обмін базуються на звичаях, традиціях, культових обрядах. 6. Технічний прогрес різко обмежений. 7. Неписьменність населення, перенаселеність, високий рівень безробіття, низька продуктивність праці. 8. Темпи росту населення перевищують темпи росту промислового виробництва. 9. Велика зовнішня фінансова заборгованість. 10. Виключно висока роль держави і силових структур в економіці і політиці.

Країни традиційної системи є постачальниками сировини і матеріалів для світового господарства, служать ринком збуту готової продукції. Змішані системи Принципи "змішаної економіки" розробляли А.Вагнер, С.Чейз, Дж.М.Кейнс, Е.Хансен, П.Самуельсон та інші. Характерними рисами змішаних систем є:

1. Приватна власність у її різноманітних формах. 2. Переплітання, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший. 3. Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей. Людина стає головною цінністю в такій системі. Досягти цього можна лише на основі зростання регулюючої ролі держави, а з іншого боку, повинні проявлятись умови ринкового саморегулювання. У такому випадку держава не повинна втручатися в діяльність господарських структур. Для змішаних систем характерне поєднання саморегулювання і державного регулювання економіки. 4. Демократична форма управління спроможна забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації можливостей кожної людини.