43. Аналіз вкладень в пайові цінні папери.

Пайові цінні папери характеризуються низьким рівнем передбачуваності їх інвестиційного доходу, який оцінюється за двома параметрами — за рівнем майбутніх виплат дивідендів і за приростом курсової вартості інструменту. У разі ефективної господарсь­кої діяльності емітента за цими цінними паперами можна отримати більш високий рівень інвестиційного доходу порівняно з борговими цінними паперами того ж емітента. При цьому для пайових цінних паперів характерний більш високий ступінь кореляції доходів з темпами інфляції. Однак нестабільність інвестиційного доходу робить їх більш ризиковими інструментами інвестування, оскільки вони не захищені ні від систематичного, ні від несистематичного видів ризиків. Низька ефективність господарської діяльності емітента може призвести не тільки до втрати інвестиційного доходу за пайовими цінними паперами, а й до часткової (а у разі банкрутства — й повної) втрати вкладеного в них капіталу.

44. Аналіз вкладень в боргові цінні папери.

Боргові цінні папери характеризуються чіткою передбачуваністю інвестиційного доходу, розмір якого можна визначити в будь-який момент їх обігу. Така передбачуваність дає змогу зіставляти інвестиційні якості боргових цінних паперів як за шкалою «дохідність — ризик», так і за шкалою «дохідність — ліквід­ність». Крім того, боргові цінні папери мають пріоритетні права погашення зобов’язань у разі банкрутства емітента, що значно знижує рівень несистематичного їх ризику.

49. Аналіз лізингових операцій банку.

Лізинг — це довгострокова здача в оренду з правом викупу основних засобів, куплених орендодавцями з метою їх виробничого використання.

Розрізняють 3 форми лізингу: прямий; зворотний; змішаний. Прямий лізинг передбачає після закінчення терміну оренди перехід права власності н_а об'єкт лізингу до орендаря. Сутність зворотного лізингу полягає в тому, що підприємство продає своє майно лізинговій компанії (банку) і відразу бере його в довгострокову оренду. Змішаний лізинг передбачає пайову участь орендаря та лізингової фірми у витратах, пов'язаних із придбанням об'єкта лізингу.

Лізингові операції можуть бути двох видів: операційний лізинг та фінансовий лізинг. Операційний лізинг передбачає лізингові контракти, що укладаються на короткий та середній терміни (як правило, менше амортизаційного періоду), згідно з якими орендатору надається право у будь-який час скасувати договір. Фінансовий лізинг — характеризується тривалим терміном контракту (від п'яти до десяти років) та амортизацією всієї або більшої частини обладнання.

Основною метою аналізу лізингових операцій є визначення їх ролі для банку як додаткового джерела отримання доходів та пошук невикористаних резервів підвищення рівня їх ефективності. Досягнення цієї мети відбувається через вирішення таких завдань:

— визначення масштабів лізингових операцій у банківській діяльності;

— оцінка динаміки та структури лізингових операцій;

— аналіз дохідності та рентабельності лізингових операцій;

— визначення ризикованості лізингових операцій.

Джерелами даних для аналізу лізингових операцій є:

• файл 02 — дані про обороти та залишки на балансових рахунках у розрізі кодів валют та груп країн;

• ф. № 1Д-КБ «Баланс комерційного банку» (щоденна);

• ф. № 1-КБ «Баланс комерційного банку» (місячна);

• ф. № 10-КБ «Оборотно-сальдовий баланс комерційного банку»;

• ф. № 11 «Балансовий звіт комерційного банку»;

• ф. № 2-КБ «Звіт про прибутки та збитки комерційного банку»;

• ф. № 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів»;

• дані аналітичного й оперативного обліку за рахунками 1525, 2075, 4532, 4538, 6018, 6028, 6395, 7018, 7028, 7395.