10.Банківська таємниця: поняття та значення в діяльності банківської установи

Інформація щодо діяльності та фін стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при нададанні послуг банку і розголошення, якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є:

1)відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан коррах банків в НБУ;

2)операції, які були проведенні на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3)фінансово-економічний стан клієнтів;

4)система охорони банку та клієнтів;

5)інформація про організаційно-правову структуру юр особи-клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6)відомості стосовно комерц діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходу, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7)інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8)коди,що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

48. Аналіз розрахунково-касового обслуговування клієнтів у національній валюті.

Метою аналізу розрахункових і касових операцій є визначення напрямів розширення кола послуг, підвищення конкурентоспроможності банку на ринку й отримання додаткових джерел доходів.

До змісту аналізу входять: 1) аналіз обсягів, структури і динаміки розрахункових і касових операцій у національній валюті, за групами клієнтів, способами надання розрахункових документів, видами платіжних інструментів; 2) аналіз конкурентоспроможності банку на ринку щодо розрахункового та касового обслуговування клієнтів, аналіз тарифів банку на розр.-кас. обслуговування; 3) аналіз результатів здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Інформаційні джерела: законодавчі і нормативні акти, форми статистичної та бухгалтерської звітності, дані доходів і витрат, дані аналітичного обліку розрахункових та касових операцій, тарифи банку тощо.

9.Організація аналітичної роботи в банках

Аналітичне дослідження, його результати та їх використання в банківському менеджменті мають відповідати певним принципам (вимогам), які накладають свій відбиток на це дослідження і яких по­винні обов'язково дотримуватися у процесі організації і проведення аналізу банківської діяльності. Розглянемо основні з цих принципів:

- Урахування специфіки тієї країни, де функціонує банк, зок­рема, її законодавства, нормативних вимог центрального банку, основних напрямів грошово-кредитної політики уряду.

- Науковий характер, тобто аналіз має базуватися на компле­ксному науковому підході (використання передового досвіду, новітніх методів досліджень та ін.).

- Комплексність, тобто аналіз повинен охоплювати всі сторо­ни діяльності банку, щоб з'ясувати його фінансовий стан і виро­бити необхідні заходи для поліпшення його функціонування.

- Забезпечення системного підходу до аналізу.

- Об'єктивність, конкретність, точність, які означають, що аналіз має ґрунтуватися на достовірній інформації, а висновки і рекомендації супроводжуватися точними аналітичними розрахун­ками.

- Дієвість, тобто аналіз повинен ефективно впливати на діяль­ність банку; з його допомогою керівництво може вчасно виявляти недоліки, а також попереджати виникнення їх у майбутньому.

- Проведення аналізу за планом і систематично. Для цього необхідно організувати в банку окремий підрозділ (департамент),що безпосередньо здійснює аналіз його діяльності, з чітким роз­ поділом обов'язків серед співробітників.

- Оперативність

- Демократизм.

Для проведення комплексного аналізу банківської діяльності необхідно мати аналітичні матеріали, що дають змогу одержати достовірну, повну і всебічну інформацію про банк (його фінансо­вий стан і результати діяльності). До такої інформації відносять насамперед баланс банку і звіт про прибутки і збитки.

Баланс комерційного банку — це бухгалтерський баланс, у якому відбивається стан власних, залучених і позичених коштів банку, їх розміщення в кредитні й інші активні операції. За да­ними балансу здійснюється контроль за формуванням і розмі­щенням грошових ресурсів, станом кредитних, розрахункових, касових та інших банківських операцій, включаючи операції з цінними паперами.

Баланси комерційних банків є головною частиною їх звітності

Під час групування статей балансу, беручи до уваги ступінь ліквідності, виділяють такі активи:

а) касові (готівка, кореспондентський рахунок у НБУ), кошти на рахунках в інших комерційних банках; статті даного розділу підбивають «первиннви» з догляду ліквідності;

б)вкладення коштів у цінні папери, комерційні векселі, довго­строкові цінні папери урядових організацій, місцевих органів влади тощо;

в)кредити, видані підприємствам, організаціям, індивідуаль­ним позичальникам (орендарям, селянським господарствам та ін.), іншим комерційним банкам;

г)капіталовкладення — інвестування коштів у рухоме і неру­хоме майно, створення філій, спільних підприємств тощо.

Результати діяльності комерційних банків, усі здійснені ви­трати й отримані доходи в минулому звітному періоді врахо­вуються у звіті про прибутки і збитки, що відбиває різні види доходів і витрат за операціями банку.

Після статей доходів і витрат показується фінансовий резуль­тат діяльності банку — балансовий прибуток, який після певного коригування «перетворюється» в оподатковуваний податками прибуток. Після відрахування податку з прибутку залишається прибуток до розподілу (чистий прибуток), розміри якого показу­ють фінансовий результат роботи банку за звітний період. Саме чистий прибуток підлягає розподілу в різні фонди, який вирішує­ться зборами акціонерів банку.