3.9. Стратегічний аналіз фінансових показників діяльності підприємств
Щодо процесу здійснення господарсько-фінансової діяльності розрізняють історичну і прогнозну фінансові звітності підприємства.
Історична звітність фіксує результати господарювання за визначений період. Прогнозна фінансова звітність формується до початку господарської діяльності відповідно до обраної стратегії підприємства.
Для того щоб спланувати прибуток, потік коштів, підприємство насамперед повинно скласти точний прогноз своїх прибутків і витрат. Для цього воно має бути впевненим у тому, що йому вдасться реалізувати певну кількість своєї продукції за визначеною ціною. Підприємство повинно точно знати витрати виробництва і збуту кожного свого виробу.
На підприємстві повинна бути створена відповідна служба володіюча прогнозною інформацією, системою планових показників, яка розробляє основний прогноз діяльності, складає кошторис. Таким чином, кошторис є прогнозом рентабельності роботи підприємства. Він являє собою розрахунок прибутків і збитків на певний період, до якого додаються розрахунки вартості реалізованої продукції, витрат з продажу, адміністративних витрат та касових надходжень.
Прогнозування статей проектованої звітності може здійснюватися за допомогою багатьох методів, які полягають у використанні формалізованих або інтуїтивних підходів і відрізняються один від одного точністю і формою представлення результатів, трудомісткістю операцій і кількістю вхідних даних. Виділяють такі методи підготовки прогнозованої звітності: методи екстраполяції, моделювання, експертних оцінок, метод відсотку від продажу, регресійний метод, детермінованих чисел, довірчих інтервалів, циклічні та нециклічні методи, тощо.
Різноманітність методів підготовки проектованих фінансових звітів обумовлюється потребами користувачів стратегічної фінансової інформації, головними серед яких є керівники підприємства.
Складання річних, середньорічних прогнозних фінансових звітів є функцією фінансової служби підприємства. Прогнозна звітність має на меті показати фінансовий стан підприємства через якийсь визначений проміжок часу в майбутньому - рік, квартал, місяць.
Відправною моделлю прогнозної фінансової звітності є балансове рівняння. Воно лежить в основі початкової історичної фінансової звітності, відштовхуючись від якої прогнозуються на наступний період показники майбутньої звітності.
Моделі прогнозної фінансової звітності різняться за складом компонентів активів і зобов’язань балансового рівняння. Так, якщо ставиться мета показати в прогнозному балансі майбутню структуру капіталу, то виникає необхідність передбачити для довгострокового капіталу в складі зобов’язань самостійні позиції для власного капіталу і залученого. За відсутності такої мети власний і залучений капітали можуть бути подані однією спільною позицією. Аналогічний підхід застосовується при моделюванні складу елементів фінансової звітності для інших цілей.
Модель прогнозної фінансової звітності концентрує розрахункову інформацію для прогнозів бухгалтерського балансу, прибутків та збитків, руху грошових коштів, аналізу структури капіталу, розрахунку та оцінки критичного обсягу продажів тощо.
Прогнозна фінансова звітність являє собою інтегровану прогнозну і планову інформацію щодо певного інтервалу часу: року, кварталу, місяця. Вона базується на прогнозах доходів, матеріальних витрат, витрат з оплати праці, адміністративних витрат, витрат на збут та інших. Схема прогнозу показників фінансової звітності наведена на рис.3.9.1.
Рис. 3.9.1. Схема прогнозу показників фінансової звітності
Таким чином, прогнозована фінансова звітність до початку господарської діяльності у відповідності до перспективних планів, стратегії розвитку підприємства і є інформаційною базою керування підприємством. У її складі зацікавлені, в першу чергу, внутрішні користувачі інформації, оскільки саме у прогнозованій фінансовій звітності інтегрується уся фінансово-господарська діяльність підприємства.