1.2. Організація обліку активів, власного капіталу і зобов’язань

На будь-якій ділянці обліку — обліку власності (капіталу, пасивів), ресурсів (активу), обліку грошових коштів, обліку праці та її оплати, обліку матеріальних запасів тощо, — одночасно потрібно організувати обліковий, контрольний та аналітичний процеси.

Вихідним в організації обліку активів є їхнє визначення та класифікація (групування) за економіко-правовими та фінансовими ознаками.

Активи підприємства - це майнові об’єкти власності, матеріальні або нематеріальні ресурси (засоби, запаси, можливості, джерела чогось тощо), носії ознак вартості, отримані в результаті попередніх господарських процесів та які мають властивість приносити в майбутньому вигоду — дохід підприємству.

Активи поділяються на оборотні (поточні) та необоротні (непоточні).

Оборотні активи — це грошові кошти та їхні еквіваленти, необмежені у використанні, а також інші активи, які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу.

За фізичними ознаками активи можуть бути матеріальними та нематеріальними. З метою забезпечення безперервної діяльності підприємства воно повинно бути забезпечене матеріальними запасами. Склад запасів, їх оцінка та порядок відображення у фінансовій звітності визначено П(с)БО 9 «Запаси», за яким запаси – це активи, які: зберігаються для наступного продажу в умовах звичайної господарської діяльності; перебувають в процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва; зберігаються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг, а також для управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Надходження запасів на Струтинський спиртовий завод може відбуватись через постачальника, або шляхом видачі грошей під звіт. Основними документами по оприбуткуванню матеріалів на підприємстві є:

• прибуткові ордери, ф. №М-4, що складаються при виявленні відповідності кількості та якості виробничих запасів, що надійшли, показникам супроводжуючих документів;

• акти про приймання матеріалів, ф. №М-7 – у випадках, коли є розбіжності кількості і якості матеріальних ресурсів з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для оформлення матеріалів, що надійшли без платіжних документів.

• товарно-транспортні накладні, ф. №М-5 та М-6, що виписується постачальником в трьох примірниках; які використовуються: а) постачальником – для списання цінностей; б) покупцем – для оприбуткування матеріалів замість прибуткового ордеру; в) для нарахування заробітної плати водіям автотранспорту.

Основною ж особливістю обліку видатку матеріалів з місць їх зберігання у виробничі підрозділи є їх відображення як переміщення із оформленням накладних на внутрішнє переміщення матеріалів, ф. №М-11 та інших. Використовують також лімітні, лімітно-забірні картки та відомості, різного роду вимоги. На Струтинський спиртовий завод облік ведеться автоматизовано, тому узагальнення інформації у регістрах відбувається автоматично.

Аналітичний облік виробничих запасів на складах і в коморах підприємства здійснюється в сортовому розрізі у відповідності з порядком зберігання товарно-матеріальних цінностей. Сортовий кількісний облік матеріалів ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами на картках складського обліку матеріалів, ф. №М-12, що відкриваються на кожен номенклатурний номер матеріалів. У цих картках заповнюються реквізити, що містять інформацію про місце зберігання цінностей. До місця зберігання прикріпляється матеріальний ярлик, ф. №М-16.

Бухгалтерський облік запасів ведеться на рахунках другого класу. Робочим планом рахунків Струтинський спиртовий завод передбачено ведення обліку запасів на синтетичних рахунках:

20 «Виробничі запаси»;

22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»;

26 «Готову продукцію».

Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва. За дебетом рахунку відображаються надходження запасів на підприємство, їх до оцінка, за кредитом – витрачання на виробництво, переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів (предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар тощо), що належать підприємству та знаходяться у складі запасів. За дебетом рахунку відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом – за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Аналітичний облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться за видами предметів по однорідних групах, установлених виходячи з потреб підприємства.

Грошові кошти підприємства - це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Тобто за дебетом виписки відображається списання грошових коштів з поточного рахунку (зменшується заборгованість банку перед власником рахунку), а за кредитом - надходження коштів на поточний рахунок (збільшується заборгованість банку перед клієнтом банку).

Касові операції — це операції, які пов'язані з отриманням готівки в касу та видачею готівки з каси. Кожне підприємство для здійснення розрахунків готівкою повинно мати касу. Касою називається спеціально обладнане та ізольоване приміщення або місце, призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. У касі готівка може бути тільки в межах лімітів залишку (граничної суми грошових коштів, яка може знаходитись в касі підприємства).

Касові операції оформлюються документами, міжвідомчі форми яких затверджені Мінстатом України за згодою з НБУ і Мінфіном України: КО-1 «Прибутковий касовий ордер»; КО-2 «Видатковий касовий ордер»; КО-3, КО-3а «Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів»; КО-4 «Касова книга»; КО-5 «Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей».

Оприбуткування грошових коштів в касу оформляється прибутковим касовим ордером. Видача готівки з каси проводиться за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими іншими документами (платіжні відомості, заявки на видачу грошей, рахунки і таке інше) з поставленням на цих документах штампу з реквізитами видаткового касового ордера. Всі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображаються в касовій книзі.

Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів у касі підприємства використовується рахунок 30 «Каса».

За дебетом рахунка 30 «Каса» відображається надходження грошових коштів у касу підприємства, за кредитом - виплата грошових коштів із каси підприємства.

Аналітичний облік ведеться за окремими касирами.

Облік операцій на рахунках в банках ведеться на рахунку 31 «Рахунки в банках». По дебету рахунку 31 «Рахунки в банку» відображається надходження грошових коштів, а по кредиту - їх використання.

На Струтинський спиртовий завод рахунок 31 має субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті» і 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»

Згідно П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість» дебітори – юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації та оцінюється за первісною вартістю. В балансі дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи та послуги відображається за чистою вартістю реалізації.

На рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконанні роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем.

За дебетом рахунку відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг , яка включає податок на додану вартість, активи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включення у вартість реалізації. За кредитом – сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства у банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію, роботи, послуги.

Первинними документами при розрахунках з покупцями є: накладні, рахунки-фактури, рахунки, акти прийнятих робіт, послуг, податкові накладні.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред’явленим до сплати рахунком.

На рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» ведеться облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями, строк оплати яких припадає на поточний або наступний господарський рік.

По дебету 37 «Розрахунки з різними дебіторами» відображується виникнення дебіторської заборгованості, по кредиту – її погашення чи списання.

На початку року керівником підприємства затверджується список осіб, які мають право отримувати в касі готівку у підзвіт, який протягом року на підставі наказів керівника можна коригувати. Видача коштів у підзвіт пpaцiвникaм оформляється видатковим касовим ордером і дозволяється лише після погашення заборгованості за раніше отриманими сумами. Підзвітна особа зобов’язана надати звіт про ви­трачання цих коштів за призначенням і пред’явити підтверджувальні документи, а також внести до каси невикористану суму в такі терміни:

- при відрядженні – не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження;

- по інших сумах – не пізніше наступного робочого дня після видачі під звіт.

Кожне службове відрядження на підприємстві повинно бути зареєстроване в спеціальному Журналі реєстрації посвідчень про відрядження. Працівники, які отримали грошові кошти у підзвіт зобов'язані подати до бухгалтерії у встановлені терміни авансовий звіт про витрачені суми з додатком відповідних підтверджуючих документів та посвідчення про відрядження, відповідно до якого здійснювалося це відрядження.

Витрати майбутніх періодів відображаються на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів». До витрат майбутніх періодів товариства відносяться: інформаційні послуги; ліцензії; підписка газет і журналів.

У журналі-ордері і відомості відкриваються сторінки за дебетом і кредитом рахунку 39 в розрізі вищенаведених видів витрат. В рядку вказується сальдо на початок місяця, обороти за місяць і сальдо кінцеве.

Необоротні активи – це активи, які використовуються підприємством в своїй господарській діяльності протягом декількох операційних циклів або більше одного року і переносять свою вартість у собівартість готової продукції, робіт, послуг, шляхом здійснення амортизаційних відрахувань.

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

При організації документального оформлення обліку основних засобів використовуються такі первинні облікові документи:

1. «Акт введення в експлуатацію основних засобів».

2. ОЗ-1 - «Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів».

3. ОЗ-3 – «Акт на списання основних засобів».

4. Типова форма № ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів» застосовується для аналітичного обліку окремого об’єкта і групи об’єктів на підприємстві.

Для аналітичного обліку основних засобів по класифікаційних групах можна використовувати «Картку обліку руху основних засобів» ОЗ-8. Вона заповнюється на основі даних інвентарних карток обліку основних засобів відповідних груп основних засобів та звіряється з показниками синтетичного обліку.

Струтинський спиртовий завод обліковує основні засоби на активному балансовому рахунку 10 «Основні засоби». По дебету рахунку 10 «Основні засоби» відображається первісна вартість основних засобів, що надійшли, а по кредиту - собівартість основних засобів, що вибули у звітному періоді. Сальдо відображає на звітну дату первісну вартість основних засобів, що знаходяться у розпорядженні підприємства. Залишкова вартість основних засобів визначається як різниця між їхньою первісною вартістю та сумою зносу.

Рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи» призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух інших необоротних матеріальних активів, які не відображені у складі об’єктів обліку на рахунку 10 «Основні засоби».

Рахунок 12 «Нематеріальні активи» призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів. За дебетом рахунку 12 «Нематеріальні активи» відображається придбання або отримання в результаті розробки нематеріальних активів, які обліковуються за первісною вартістю, за кредитом – вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.

Практично в усіх випадках витрати на придбання або виготовлення основних засобів на досліджуваному підприємстві спочатку накопичують по дебету рахунку 15 «Капітальні інвестиції» і тільки при введенні в експлуатацію переводять до складу основних засобів.

Під капітальними інвестиціями розуміють затрати на спорудження, виготовлення або придбання основних засобів, а також реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств.

За дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» і його субрахунків відображають збільшення зазначених витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, по кредиту – їх зменшення (введення в дію, здача в експлуатацію придбаних або створених необоротних активів).

Організація первинного обліку капітальних інвестицій визначається їх видом. Так, при підрядному способі будівельно-монтажні роботи виконуються згідно підрядним договором (контрактом) з оплатою їх кошторисної вартості. Підприємство - замовник здійснює облік витрат на капітальні інвестиції і веде розрахунки з підрядниками за виконані і прийняті за актами роботи. Для цього застосовуються такі документи первинного обліку, як Акт приймання виконаних підрядних робіт ( ф.№ КБ-2в) і Довідка про вартість виконаних робіт і витрат (ф.№ КБ-3).

Аналітичний облік капітальних інвестицій здійснюється за видами основних засобів, іншими матеріальними необоротними активами, нематеріальними активами і за окремими об’єктами капітальних вкладень (інвентарними об’єктами).

Амортизація основних засобів - це систематичний розподіл вартості, що амортизується (первісна мінус ліквідаційна) основних вартості протягом строку їхнього корисного використання. Об'єктом амортизації є вартість основних засобів.

На Струтинському спиртовому заводі методом нарахування амортизації є метод зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нара­хування амортизації та річної норми амортиза­ції. Річна норма амортизації (у відсотках) обчис­люється як різниця між одиницею та результа­том кореня степеня кількості років корисного використання об'єкта від результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Рахунок 13 «Знос необоротних активів» призначено для узагальнення інформації про нараховану амортизацію. За кредитом рахунку відображається нарахування амортизації, а за дебетом - зменшення її сум шляхом віднесення на відповідний рахунок витрат. Філія, яка є самостійним платником податку на прибуток, не має права здійснювати амортизаційні нарахування на одержаний від головного підприємства об'єкт основних фондів і зменшувати на їх суму скоригований прибуток, оскільки цією філією не було понесено витрат на придбання або виготовлення такого об'єкта.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Для правильної організації бухгалтерського обліку власного капіталу необхідно передусім його чітко класифікувати: вилучений капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, статутний капітал. На Струтинському державному спиртовому заводі з усіх видів власного капіталу відображають нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – це сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У бухгалтерському обліку нерозподілений прибуток або (залежно від результатів господарської діяль­ності) непокриті збитки відображаються на субрахунках рахунка 44 «Нероз­поділені прибутки (непокриті збитки)»: 441 «Прибуток нерозподілений» або 442 «Непокриті збитки». По кредиту рахунка 44 відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, по дебету - збитки та використання прибутку. Оскільки на рахунку 44 може бути як кредитове, так і дебетове сальдо, у Балансі може бути відображений як додатний, так і від'ємний показник. При цьому сума непокритих збитків вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Керівники підприємств в організації обліку зобов'язань покладаються на розрахункові відділи бухгалтерії. На підприємстві також повинен бути організований поточний контроль погашення зобов’язань, що полягає у щоденному перегляді виписок банку, повідомлень банку про рахунки постачальників та інших документів, що надійшли до оплати, а також записів у регістри бухгалтерського обліку. Використовуючи їх, бухгалтер контролює платоспроможність підприємства на найближчий час:

1. Своєчасність оплати рахунків постачальників контролюється на підставі повідомлень банку про документи, що надійшли до оплати;

2. Виконання фінансового плану по внесках і платежах до бюджету – за фінансовим планом і виписками з рахунків в банку;

3. Своєчасність погашення банківських кредитів - виписки із кредитних рахунків в банку і реєстр термінових зобов'язань по позичках тощо.

Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах. Про реальність укладання договору поставки свідчить наявність таких документів: журнал обліку вантажів, що надійшли (форма № М-1); акт про приймання матеріалів (форма № М-7); акт про виявлені дефекти устаткування (форма № М-17); накладні на відпуск ТМЦ; прибутковий ордер (форма № М-4); товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН); податкова накладна; платіжні і розрахункові документи.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товар­но-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведеться на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». За кредитом рахунка 63 відображається заборгованість за одержані від по­стачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо. Аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками ведеть­ся окремо за кожним постачальником та підрядником у розрізі кожного доку­мента (рахунка) на сплату.

Основними завданнями організації обліку розрахунків за податками, платежами та по страхуванню є забезпечення правильного та своєчасного нарахування податків; правильне використання синтетичних рахунків, субрахунків та аналітичних рахунків; вибір облікових регістрів та правильне відображення їх даних в звітності.

Первинними документами для нарахування податків слугують розрахунки бухгалтерії, а по розрахунках з ПДВ - податкові накладні. Перерахування податків та обов'язкових платежів здійснюється на підставі платіжних доручень. Аналітичний облік до рахунку 641 «Розрахунки за податками й платежами» ведеться за їх видами.

Зарплата – це основна форма оплати праці за виконану роботу або надані послуги згідно з трудовим договором працівника, яка може бути виплачена в грошовій або натуральній формі. Форми оплати праці поділяються на погодинну і відрядну. Порядок оплати праці і нарахування заробітної плати залежить від виду діяльності працівників і їх місця роботи.

Первинний обліку операцій з оплати праці та використання робочого часу здійснюється в табелях обліку використання робочого часу та відповідних первинних документах. Розрахунки з оплати праці здійснюються розрахунково-платіжною відомістю. Преміювання працівників на підприємстві здійснюється згідно з Положеннями про преміювання, про встановлення надбавок та оформлюється наказом керівника підприємства.

Надання відпусток регулюється Законом України «Про відпустки». При оформленні відпустки також застосовують список про надання відпустки .

Організація обліку відрахувань та утримань із заробітної плати працівників здійснюється згідно з законодавством України

Згідно з чинним законодавством із заробітної плати працівників підприємства також проводяться утримання.

Синтетичний облік розрахунків з оплати праці здійснюється на двох субрахунках пасивного рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці». По кредиту субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» відображається нарахована працівникам підприємства основна і додаткова заробітна плата, премії, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування за звітний період. При цьому по кредиту рахунок 661 «Розрахунки за заробітною платою» кореспондує з дебетом рахунків відповідних витрат. По кредиту відповідного субрахунку рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» підприємствами відображаються відповідні нарахування.

Аналітичний облік з працівниками ведеться в розрахункових та розрахунково-платіжних відомостях. Нараховані суми також зазначаються в особових рахунках встановленої форми. На кожного штатного працівника відкривається особова картка (ф. П-54), де зазначаються короткі відомості про працівника, надані йому пільги згідно з чинним законодавством, а також дані про нараховану йому заробітну плату та здійснені утримання.