3.6. Аналіз фінансового левериджу та ефективності використання капіталу

Дія операційного (виробничого, господарського) важеля проявляється у тому, що будь-яка зміна виторгу від реалізації завжди приводить до більшої зміни величини прибутку. Ідея операційного (виробничого) важеля ґрунтується на поділі затрат на постійні і змінні.

Операційний важіль показує, у скільки разів може змінитися значення прибутку при збільшенні (зменшенні) обсягу продажів.

Цей ефект зумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних та змінних затрат на формування фінансових результатів діяльності підприємства при зміні обсягу виробництва. Операційний важіль залежить від співвідношення постійних і змінних затрат. Чим більший рівень постійних затрат, тим більша сила впливу операційного важеля. Вказуючи на темпи падіння прибутку з кожним процентом зниження виторгу, сила операційного важеля свідчить про рівень підприємницького ризику даного підприємства.

Операційний важіль визначається відношенням маржинального доходу до прибутку.

Для визначення точки беззбитковості використовують загальну формулу розрахунку доходу від реалізації:

Дохід = змінні затрати + постійні затрати + прибуток

Запас фінансової міцності - це величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг реалізації перевищує точку беззбитковості. Він відображає величину можливого зниження обсягу виробництва і реалізації без ризику покрити затрати.

Запас міцності може виражатись у грошовій формі або у процентах. Запас фінансової міцності = виторг - точка беззбитковості (у грошовій формі).

Леверидж у фінансовому аналізі називають оптимізацію структури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку.

Фінансовий леверидж - це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни, обсягу і структури пасивів. Він характеризує взаємозв'язок між чистим прибутком і розміром доходів до сплати податків і процентів за боргами.

Рівень фінансового левериджу визначається відношенням темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку.

Економічний зміст даного показника полягає в тому, що він показує у скільки разів темпи приросту чистого прибутку вищі темпів приросту валового. Це перевищення досягається за допомогою плеча фінансового важеля, тобто співвідношення між позиковим і власним капіталом. Змінюючи плече фінансового важеля можна вплинути на прибуток і дохідність власного капіталу. Перевищення рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикового якщо рентабельність активів перевищує відсоток за кредит називається ефектом важеля. Ефект фінансового важеля характеризує залежність власного капіталу підприємства від рентабельності всіх активів, відсотки за кредит та коефіцієнт заборгованості. Він вимірює ефективність фінансової діяльності та підвищує рентабельність власного капіталу за рахунок збільшення частини позикового:

ЕФВ = (Р_а-П_с)*ПК/ВК

ЕФВ - ефективність фінансового важеля; Р_а - рентабельність активів; П_с - ставку % за кредит; (Р_а – П_с) диференціал фінансового важеля.

Додатне значення свідчить про те, що диференціал фінансового важеля веде до збільшення рентабельності власного капіталу. Тому рентабельність власного капіталу збільшується швидше, аніж збільшується частка позикового капіталу у структурі пасивів підприємства. Проте при збільшенні відсоткової ставки за кредитом зменшується диференціал знижуючи ефект фінансового левериджу.

Коефіцієнт фінансового левериджу не повинен перевищувати одиниці, інакше фінансовий ризик буде значним, і підприємство може потрапити у залежність від зовнішнього джерела фінансування.

Підприємство створюється для здійснення підприємницької діяльності і в процесі цієї діяльності використовує як власний капітал, так і позичкові кошти.

Сума власного капіталу підприємства визначається як різниця між вартістю майна та борговими зобов’язаннями.

Щоб вивчити причини його зміни протягом звітного періоду проводять аналіз, який здійснюється на основі «Звіту про власний капітал», ф. 4.

Розраховують та аналізують основні показники руху власного капіталу підприємства, використовуючи такі коефіцієнти.

• Коефіцієнт надходження капіталу:

Кн = Кн₁ : ЗКк₂,

де Кн₁ — надходження капіталу за звітний період;

ЗКк₂ — залишок капіталу на кінець звітного періоду.

• Коефіцієнт використання капіталу:

Кв = Кв₁ : ЗКн₂,

де Кв₁ — використання капіталу за звітний період;

ЗКн₂ — залишок капіталу на початок звітного періоду.

Аналізуючи власний капітал, необхідно звернути увагу на спів­відношення коефіцієнтів надходження й використання капіталу.

Коли значення коефіцієнтів надходження більші, ніж коефіцієнтів використання, то це означає, що на підприємстві відбувається процес нарощування власного капіталу, і навпаки.

Наступним етапом аналізу використання капіталу є аналіз ефек­тивності його використання.

Ефективність капіталу найбільше характеризується його рентабельністю. Рівень рентабельності капіталу вимірюється відсотковим відношенням балансового прибутку до величини капіталу. З метою аналізу рентабельності капіталу складається аналітична таблиця, яка дає можливість визначити загальні зміни рентабельності капіталу і розрахувати вплив основних факторів на ці зміни.

Результати аналізу фінансового стану підприємства обов’язко­во доводяться до відома зацікавлених служб та підрозділів, а також у необхідних випадках - керівництва підприємства для прийняття управлінських рішень, спрямованих на усунення негативних причин, які сприяють погіршенню фінансового стану.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу - розраховується як відношення позикового капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому позикового капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.