- •1. Організація обліку
- •2. Звітність підприємств
- •3. Фінансовий та стратегічний аналіз
- •4. Внутрішній аудит
- •1. Організація обліку
- •1.1. Організація нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку та облікового процесу
- •1.2. Організація обліку активів, власного капіталу і зобов’язань
- •1.3. Організація обліку, аналізу витрат, доходів і результатів діяльності підприємства
- •1.4. Організація праці персоналу, зайнятого бухгалтерським обліком, аналізом та контролем
- •1.5. Організація інформаційного, технічного та ергономічного забезпечення обліку, аналізу та аудиту
- •2. Звітність підприємств
- •2.1. Баланс підприємства
- •2.2. Звіт про фінансові результати
- •2.3. Звіт про рух грошових коштів
- •2.4. Звіт про власний капітал
- •2.5. Примітки до річної фінансової звітності
- •2.6. Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва
- •2) Річного – не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.
- •2.7. Податкова звітність
- •2.8. Статистична звітність
- •2.9. Соціальна звітність
- •3. Фінансовий та стратегічний аналіз
- •3.1. Загальна оцінка фінансового стану підприємства
- •3.2. Аналіз активів підприємства та джерел їх формування
- •3.3. Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства
- •3.4. Аналіз грошових потоків
- •3.5. Аналіз ділової активності та рентабельності
- •3.6. Аналіз фінансового левериджу та ефективності використання капіталу
- •3.7. Розробка та економічне обгрунтування стратегії виробничої програми
- •3.8. Стратегічний аналіз структури капіталу
- •3.9. Стратегічний аналіз фінансових показників діяльності підприємств
- •4. Внутрішній аудит
- •4.1. Внутрішній аудит: сутність, об’єкти та методичні прийоми
- •4.2. Інформаційне забезпечення внутрішнього аудиту
- •4.3. Організація внутрішнього аудиту
- •4.4. Звітність внутрішнього аудитора
- •4.5. Реалізація матеріалів аудиту
- •Висновки
- •Cписок використаних літературних джерел:
3.8. Стратегічний аналіз структури капіталу
Капітал — основна категорія ринкового суспільства, яка постійно перебуває у русі. Він є головною економічною базою створення та розвитку підприємства і у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників та персоналу.
За джерелами формування виділяють власний і залучений капітал.
Власний капітал характеризує загальну вартість ресурсів підприємства, що належать йому на правах власності і використовуються ним для формування відповідної частини активів.
Залучений капітал відображає кошти для фінансування розвитку підприємства, залучені на умовах повернення грошей, або іншого майна. Усі форми залученого капіталу, які використовуються підприємством, є його зобов’язаннями, що підлягають погашенню у передбачені терміни.
Активні операції підприємства можуть фінансуватися за рахунок власного капіталу, зобов’язань або їх взаємного використання. Визначення співвідношення між власним капіталом і зобов’язаннями називають прийняттям рішення про структуру капіталу.
Прийняття рішення про структуру капіталу є балансуванням між ризиком та прибутком: чим більший коефіцієнт відношення зобов’язань до загального капіталу, тим більший фінансовий ризик підприємства.
Серед показників структури капіталу найвідомішими є:
- коефіцієнт фінансової стабільності (Кфс), який розраховують як відношення власного капіталу (ВК) до величини позикових коштів (ПК).
Нормативним є значення даного коефіцієнта, який перевищує одиницю. Однак, високе значення коефіцієнта ще не гарантує цілковитого благополуччя для підприємства;
- коефіцієнт фінансової незалежності (Кфн), який розраховують як відношення власного капіталу (ВК) до валюти балансу (Б). Нормативним значенням є перевищення даним коефіцієнтом 0,5;
- коефіцієнт залежності підприємства від довгострокових зобов’язань, який розраховують як відношення довгострокових зобов’язань до власного капіталу. Нормативне значення коефіцієнта має бути меншим від 0,1;
- коефіцієнт концентрації залученого капіталу (Кзк) визначається як відношення позикового капіталу до валюти балансу. Нормативне значення коефіцієнта має бути меншим від 0,5.
Важлива роль у прийнятті рішення про структуру капіталу належить плануванню. При плануванні структури капіталу необхідно звернути увагу на такі фактори:
- стабільність продаж, яка забезпечує рівномірний потік грошових надходжень. Відповідно, підприємство із стабільним продажем може брати на себе більше кредитних зобов’язань, оскільки ризик невиплати процентних ставок за кредитами є дуже низьким;
- структуру активів. Підприємства, які володіють активами із стабільною ринковою вартістю, активами загального (будівлі), а не спеціального (технологічне обладнання) використання мають можливість проводити фінансування зобов’язань у більших масштабах;
- прибутковість. Підприємства з високим рівнем прибутковості мають меншу потребу у фінансування зобов’язань, оскільки вони тримають значний власний капітал. Підприємства, які не отримують прибутку, при залученні кредитів значно збільшують ризик свого банкрутства;
- рівень оподаткування. Чим вищий рівень оподаткування, тим більше залучається позиковий капітал;
- ринкові умови. Чим вищі процентні ставки, тим менша величина позикових коштів, яку підприємство залучає для фінансування;
- політика керівництва. Планова структура капіталу залежить від консерватизму власників підприємства.
Найважливішою частиною фінансової програми є прийняття рішення щодо оптимальної структури капіталу. Фінансова структура капіталу – це співвідношення між власним і позиковим капіталом підприємства. У свою чергу, структура капіталу впливає на рентабельність активів і рентабельність власного капіталу.
Оптимальною є структура капіталу, за якої забезпечується рентабельність власного капіталу, достатня фінансова стабільність, платоспроможність та мінімальний фінансовий ризик. Оптимальна структура капіталу дозволяє максимізувати ринкову вартість підприємства.
Для вибору оптимальної структури капіталу, як правило, використовують показник фінансового левериджу. Потенційна можливість впливу на формування прибутку за рахунок використання у покриття пасивів довготермінових позик і кредитів називається фінансовим левериджем.
Рівень фінансового левериджу розраховують як відношення темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту фінансового результату від реалізації продукції. Рівень фінансового левериджу свідчить про еластичність чистого прибутку до прибутку від реалізації продукції, яку досягають зміною співвідношення власного і залученого капіталу. Змінюючи це співвідношення можна впливати на величину прибутку і ступінь прибутковості власного капіталу. Фінансовий леверидж пов'язаний із фінансовим ризиком, який визначається неможливістю сплати процентів за довгостроковими кредитами і позиками. Чим вищий рівень фінансового левериджу, тим вищий ризик.
Основною метою аналізу капіталу підприємства є з’ясування тенденції динаміки обсягу і структури капіталу в наступному періоді та їх впливу на фінансову стійкість та ефективність використання капіталу.