3.3. Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства

Однією з основних характеристик фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість, економічним змістом якої є забезпеченість активів підприє­мства стійкими джерелами їх формування, гарантована платоспроможність, не­залежність від випадковостей ринкової кон'юнктури і поведінки партнерів.

Досягти стабільних позитивних результатів підприємство може лише за умови ефективного використання всіх видів ресурсів, використання інновацій та нововведень, мінімізації затрат. Одержання максимального прибутку за мінімальних витрат – основна умова забезпечення міцного фінансового стану підприємства.

До абсолютних показників фінансової стійкості відносять:

1. Наявність власного обортного капіталу (Кво) визначають як різницю власного капіталу підприємства (Кв) та суми необоротних активів (НА):

Кво= Кв – НА.

Нестача або зменшення суми власних оборотних засобів призводить до збільшення величини залученого капіталу і посилення фінансової залежності підприємства.

2. Наявність власного оборотного і довгостроково залученого капіталу, який називається перманентним (Кп) і визначається як сума власного оборотного капіталу та довгостроково залученого капіталу (Кзд):

Кп= Кво+ Кзд.

3. Загальна величина капіталу для формування запасів і затрат (Ксум) визначається як сума перманентного капіталу та короткостроково залученого капіталу (Кзн):

Ксум= Кп+ Кзн.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства використовується також велика кількість відносних показників фінансової стійкості, які доповнюють оцінку її абсолютних показників.

Відносні показники фінансової стійкості – це система коефіцієнтів, аналіз яких полягає в оцінках їх зміни проти теоретично обґрунтованого рівня (оптимального чи критичного) та в динаміці змін за попередній період. Основні відносні показники фінансової стійкості:

1. Коефіцієнт автономії характеризує частку власного капіталу (К_в) у загальній вартості авансованого капіталу підприємства (К) і розраховується відношенням підсумку першого розділу пасиву балансу до валюти балансу:

к_а=К_в/К

Мінімальне критичне значення коефіцієнта - 0,5. Воно свідчить про те, що за таких обставин підприємство може всі свої зобов’язання покрити за рахунок власних джерел.

2. Коефіцієнт фінансової залежності (к_з) характеризує частку залученого капіталу (зобов’язань) (К_з) у загальній вартості авансованого капіталу і розраховується як різниця між 1 і коефіцієнтом автономії:

к_з=1-к_а

Оцінки його зміни зворотні стосовно коефіцієнта автономії.

3. Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля) (к_р) характеризує кількість залученого капіталу в розрахунку на 1 грн. власного і визначається відношенням залученого капіталу до суми власного:

к_р=К_з/К_в

Зростання цього коефіцієнта свідчить про підвищення залежності підприємства від залучених джерел, втрату фінансової автономії.

4. Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу (к_дз) характеризує структуру джерел покриття активів і визначається:

к_дз=К_дз/(К_в+К_дз),

де К_дз – сума довготермінових зобов’язань.

Зростання коефіцієнта свідчить про збільшення довіри до підприємства з боку кредиторів, інвесторів і залежність від зовнішніх джерел фінансування.

5. Коефіцієнт маневрування власним капіталом (к_мн)характеризує ступінь мобільності власного капіталу щодо можливого вільного маневрування ним і розраховується:

к_мн=К_во/К_в,

де К_во – власний оборотний капітал.

Чим більше значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан, оскільки підприємство має кращі можливості фінансового забезпечення діяльності, проведення розрахунків з кредиторами.

6. Коефіцієнт нагромадження амортизації (к_на) характеризує інтенсивність вивільнення іммобілізованих засобів, визначається як відношення суми нагромадженої амортизації (АМ) до початкової вартості амортизованого майна (М_а):

к_на=АМ/М_а

Зростання коефіцієнта свідчить про зменшення ризику не покриття авансованого капіталу в іммобілізовані активи.

7. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів (к_рв) засвідчує наскільки ефективно використовують засоби підприємства у господарській діяльності і визначається відношенням вартості основних засобів за вирахуванням спрацювання (ОЗ_з) до чистої вартості майна підприємства (чистих активів) (А):

к_рв=ОЗ_з/А

Даний коефіцієнт на підприємстві становить 0,93 (18176/19445) на початок і 0,79 на кінець року. Така зміна коефіцієнта свідчить про структурні зрушення активів підприємства.

8. Коефіцієнт мобільності оборотних активів (к_мо) характеризує ступінь ліквідності оборотних коштів (можливості бути засобами платежу) розраховується:

к_мо=ГЗЕ/ОБЗ,

де ГЗЕ – грошові засоби і короткострокові фінансові інвестиції

ОБЗ – оборотні засоби.

На досліджуваному підприємстві він становить на початок 0,002 (2/1111), а на кінець 0,002, що свідчить про зниження рівня платоспроможності підприємства.

9. Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власними коштами (к_за) визначає ступінь залежності покриття потреби матеріальних запасів і затрат від залученого капіталу:

к_за=К_во/ВЗЗ,

де ВЗЗ – вартість запасів і затрат підприємства.

Нормальним вважається фінансовий стан підприємства при значенні цього коефіцієнта 0,6 – 0,8.

10. Коефіцієнт майна виробничого призначення (к_вп) характеризує частку актирів основної виробничо-господарської діяльності у загальній вартості активів підприємства:

к_вп=А_вп/А,

де А_вп – вартість основних засобів і матеріальних оборотних засобів.

Коефіцієнт свідчить про паритетність вкладення капіталу у виробничу сферу і сферу обігу та можливого маневрування ресурсами і капіталом для забезпечення фінансової стабільності при зміні зовнішнього середовища.

Однією з ключових ознак фінансової стійкості підприємства є його ліквідність і платоспроможність.

Платоспроможність - це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання. Ліквідність - це здатність підприємства розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями шляхом перетворення активів на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

Платоспроможність підприємства визначається за даними балансу на основі характеристик ліквідності оборотних коштів, тобто часу, який необхідний для перетворення їх в грошову наявність.

Для аналізу ліквідності балансу зображеного у таблиці порівнюються засоби по активу, згруповані по ступені ліквідності з зобов’язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їхнього погашення.

Активи підприємства розділяються на наступні групи:

1) найбільш ліквідні активи (А1) – кошти та їх еквіваленти, а також короткострокові фінансові інвестиції;

2) швидко реалізовані активи (А2) – векселі отримані і всі види поточної дебіторської заборгованості;

3) повільно реалізовані активи (А3) – активи, що повільно реалізуються, до яких належать запаси сировини, матеріалів, готової продукції, незавершеного виробництва товарів, для трансформування яких у готівку потрібен значно більший термін;

4) важко реалізовані активи (А4) – активи, до яких входять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво, довгострокова дебіторська заборгованість, платежі за якою очікуються більш ніж через 12 місяців, відстрочені податкові активи, видатки майбутніх періодів, інші необоротні активи.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їхньої оплати:

1) негайні пасиви (П1) – кредиторська заборгованість, а також кредити і позики, не погашені в строк;

2) короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити й позикові кошти, також частина пасивів, представлених у розділі «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»;

3) довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити банку і позики;

4) постійні пасиви (П4) – власний капітал, що постійно перебуває у розпорядженні підприємства. Для збереження балансу активу і пасиву підсумок даної групи зменшують на суму витрат майбутніх періодів. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо: А1>=П1; А2>=П2; А3>=П3; А4<=П4.

Поряд з абсолютними показниками для оцінювання ліквідності підприємства розраховують такі відносні показники: коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття), коефіцієнт абсолютної (миттєвої) ліквідності і коефіцієнт швидкої (термінової ліквідності).

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

К_{абс. лік} = [А₁] : [П₁ + П₂]

Він визначає частку короткострокових зобов’язань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. Гранично допустиме значення – 0,1-0,2. На досліджуваному підприємстві даний коефіцієнт на початок року становить 0,0006 (2/(3232+265)), а на кінець року – 0,0003. Таке низьке значення коефіцієнта дає підстави висновувати про неможливість негайно погасити свої борги, хоча малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства одночасно пред’явили йому свої боргові вимоги.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності:

К_ш.л = [А₁ + А₂] : [П₁ + П₂].

Теоретично виправдана оцінка цього коефіцієнта – 0,7 – 0,8, хоча світова практика і допускає значення 1,0. На Струтинському державному спиртовому заводі даний коефіцієнт становить на початок року 0,18 ((612+2)/3497), а на кінець – 1,18 тобто досліджуване підприємство здатне погасити свої короткострокові зобов’язання при умові отримання від короткострокових реальних дебіторів всієї суми заборгованості.

3. Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку платоспроможності підприємства і розраховується за формулою:

К_з.л = [А₁ + А₂ + А₃] : [П₁ + П₂].

Нормальним значенням для цього показника вважається 2 – 3. Допустиме його значення підприємство визначає залежно від конкретних умов господарювання та стану ринкового середовища. На Струтинському державному спиртовому заводі даний коефіцієнт становить на початок року 0,32 ((612+2+513)/3497), а на кінець року – 1,31. Цей коефіцієнт свідчить про достатність ресурсів оборотних активів для погашення поточних зобов’язань.