- •Предмет, функції і система філософії.
- •1.Становлення і розвиток філософії Стародавньої Індії.
- •2.Становлення і розвиток філософії Стародавнього Китаю.
- •3. Основні риси й етапи розвитку античної філософії.
- •4. Антична філософія: космоцентризм
- •5. «Лінія Платона» та «Лінія Демокріта» в філософії античності.
- •6. «Наївний матеріалізм» філософів Мілетської школи.
- •7. Стихійна діалектика (Геракліт)
- •8. Філософія Сократа.
- •9. Ідеальна держава Платона
- •10. Арістотель як систематизатор античної філософії та логіки.
- •11. Етика стоїків.
- •12. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •13. Апологетика: примат віри.
- •14. Патристика: віра для розуміння.
- •15. Схоластика: проблема універсалій (номіналізм і реалізм)
- •16. Томізм і проблема гармонії віри з розумом.
- •17. Основні риси філософії Відродження
- •18. Діалектика доби Відродження (Микола Кузанський)
- •19. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження.
- •20. Філософія Реформації (м. Лютер і ж. Кальвін)
- •21. Натурфілософія доби Відродження (д. Бруно, м. Копернік)
- •22.Передумови та основні риси філософії Нового часу.
- •23. Емпірична філософія ф. Бекона
- •24. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р. Декарта
- •25. Соціально-філософська концепція т. Гоббса
- •26. Натуралістичний пантеїзм б. Спінози
- •27. Монадологія в. Лейбніца
- •28. Британське просвітництво (д. Локк)
- •29. Французьке просвітництво (ж.-ж. Руссо, Вольтер)
- •30. Феномен німецького просвітництва та його основні риси.
- •31. Агностицизм філософії Канта
- •32. Етичні погляди Канта «Категоричний імператив»
- •33. Антропологічна Філософія л. Фейєрбаха
- •34. Метод і система філософії Гегеля
- •35. Філософія історії Гегеля
- •36. Громадське суспільство і правова держава Гегеля
- •37. Позитивізм і другий позитивізм
- •38. Філософія ірраціоналізму.
- •39. Філософія життя
- •40. Прагматизм
- •41. Філософія марксизму
- •42. Екзистенційна філософія
- •43. Фрейдизм
- •44. Неофрейдизм
- •46. Неотомізм
- •47. Філософська антропологія
- •48. Філософський дискурс постмодерну
- •49. Філософська думка Київської Русі
- •50. Українська філософська думка доби Відродження (хі-хуі ст.)
- •51. Філософія Києво-Могилянської академії
- •52. Філософія Сковороди
- •53. Університетська філософія в Україні XVIII ст. – початку хіх ст. (м. Костомаров, п. Куліш)
- •54. Філософія серця Юркевича
- •55. Філософські ідеї Тараса Шевченка
- •56. Філософія Івана Франка
- •57. Філософія Вернадського
- •58. Консервативні філософські погляди Липинського
- •59. Соціально-філософські погляди д. Донцова.
- •60. Філософські погляди Лесі Українки
- •61. Філософія як світогляд
- •62. Історичні типи світогляду
- •63. Проблема визначення предмета філософії
- •65. Основні функції філософії
- •66. Буття та його основні форми
- •67. Матерія та основні форми її існування
- •68. Рух, основні його форми і властивості
- •69. Простір і час, основні характеристики
- •70. Свідомість як вища форма відображення дійсності. Рівні відображення
- •71. Вихідні принципи гносеології.
- •72. Чуттєве пізнання та його форми.
- •73. Істина як процес.
- •74. Критерії істини.
- •75. Інтуїція та її різновиди.
- •77. Форми наукового пізнання: ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія.
- •78. Емпіричні методи пізнання.
- •79. Теоретичні методи пізнання.
- •80. Методи пізнання, що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівні.
- •81. Основні поняття й завдання праксеології (практика, успіх, дія)
- •82. Поняття природи (суспільство як частина природи)
- •83. Взаємодія природи і суспільства
- •84. Форма буття людини.
- •85. Сутність людини й її сенс життя.
- •86. Проблема свободи і відповідальності людини.
- •88. Людина, індивід, індивідуальність, особа, особистість.
- •89. Історичні етапи взаємовідношень людини й суспільства.
- •90. Основні підходи до розуміння суспільства
- •91. Суспільство як система, що саморозвивається.
- •92. Роль народонаселення та природних умов у розвитку суспільства.
- •93. Формаційна теорія суспільного розвитку к. Маркса.
- •94. Цивілізаційні моделі розвитку суспільства а. Тойнбі.
- •95. Сутність духовного життя суспільства, суспільна свідомість.
- •96. Суспільна свідомість та її структура.
- •97. Роль матеріального виробництва в житті суспільства.
- •98. Політична свідомість.
- •99. Правова свідомість.
- •100. Економічна свідомість.
- •101. Екологічна свідомість.
- •102. Методологія, рівні методологічного знання.
- •103. Плюралізм філософських методологій.
- •104. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо)
- •105. Парадигма, стиль мислення, наукова картина світу.
- •106. Основні принципи діалектики.
- •107. Альтернативи діалектики.
- •108. Категорії діалектики
- •109. Закон єдності і боротьби протилежностей
- •110. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
- •111. Проблема єдності світу.
- •113. Сутність духовного життя суспільства.
- •114. Культура як специфічна соціальна реальність.
- •115. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •116. Класифікація цінностей.
- •117. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
- •118. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
- •119. Проблеми сенсу й спрямованості історичного процесу.
- •120. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •121. Проблема визначення поняття «релігія».
- •122. Проблема походження релігії.
- •123. Структура релігії
- •124. Функції релігії
- •125. Релігієзнавство як специфічна сфера гуманітарного знання.
- •126. Проблема класифікації релігій.
- •127. Ранні релігійні вірування: фетишизм, тотемізм, анімізм, магія.
- •128. Релігія Давнього Єгипту
- •129. Релігія Стародавньої Греції
- •130. Релігія Стародавнього Риму.
- •131. Ведичні релігії Стародавньої Індії
- •132. Джайнізм
- •133. Конфуціанство
- •134. Даосизм
- •135. Язичництво стародавніх слов’ян
- •137. Зороастризм
- •138. Буддизм
- •139. Соціально-економічні та духовні передумови виникнення християнства
- •140. Ісус Христос як засновник християнської релігії
- •141. Біблія (Святе Письмо) як головне джерело християнського віровчення.
- •142. Особливості віросповідання та культу в православ’ї
- •143. Особливості віросповідання та культу в католицизмі
- •144. Особливості віросповідання та культу протестантизмі
- •145. Особливості віросповідання та культу Української греко-католицької церкви.
- •146. Іслам, основні напрями та релігійні течії
- •147. Коротка характеристика конституційно-правових основ забезпечення свободи совісті в Україні.
- •148. Свобода совісті й толерантність
- •150. Екуменізм у християнському світі
- •151. Предмет логіки, логічна культура мислення
- •152. Основні історичні етапи розвитку логіки
- •153. Аристотель як фундатор формальної логіки
- •154. Логічна структура поняття (зміст та обсяг)
- •155. Закон оберненого співвідношення між змістом та обсягом поняття.
- •156. Операція визначення понять
- •157. Операція доповнення понять
- •158. Узагальнення як логічна операція з поняттями
- •159. Обмеження як логічна операція з поняттями
- •160. Правила поділу поняття
- •161. Формально-логічні відношення між несумісними поняттями
- •162. Прості судження та їх види.
- •163. Атрибутивні судження та їх класифікація
- •164. Правила логічного квадрата.
- •165. Складні судження та їх види.
- •166. Види суджень за якістю й кількістю
- •167. Модальні судження
- •168. Основні закони логіки
- •169. Умовиводи та їх види
- •170. Безпосередні умовиводи
- •171. Категоричний силогізм: поняття, структура
- •172. Фігури категоричного силогізму, правила фігур.
- •173. Полісилогізми
- •174. Індуктивні умовиводи
- •175. Аналогія й різновиди
- •176. Логічна характеристика доведення. Види доведень. Правила доведень (правила тези, правила аргументів, правила зв’язку тези з аргументом)
- •179. Спростування
- •180. Дискусія й полеміка як різновиди суперечки.
125. Релігієзнавство як специфічна сфера гуманітарного знання.
Релігієзнавство є комплексна система природничих і суспільних наук, які вивчають релігію. Як зазначалося, у сучасному релігієзнавстві існує два основних підходи вивчення релігії: богословський та науково-релігієзнавчий.
Богословський підхід — це вивчення релігії з погляду віруючих людей (аналіз релігії зсередини). Вважається, що в будь-якій формі богослов'я є системою релігійно-догматичних доказів наявності абсолютних істин (Святого Письма, Святого Переказу тощо). Позакритичні твердження про пріоритет Бога та всього того, що є основою віри в надприродне, є фундаментом релігійного богослов'я, а водночас і фундаментом проблем, які воно досліджує та аналізує. Доведення богословським релігієзнавством істин біблійної мудрості дає гарантію найоптимальнішого шляху в отриманні Царства Небесного й порятунку.
Наприклад, християнське богослов'я у своїх методах аналізу біблійної мудрості використовує різні богословські дисципліни, які за своїм значенням поділяються на три групи: до першої належать догматичне, апологетичне та моральне богослов'я. До другої належать ті, які дбають про ясність основних догматів, переконливість аргументів, що доводять їх істинність, про тлумачення їх змісту згідно з інтересами широких верств віруючого населення. Цьому сприяє екзегетика (алегоричне тлумачення біблійних текстів і пояснення їх складних положень); і, нарешті, біблійна археологія, завданням якої є пошуки пам'яток, пов'язаних з Біблією, як історичних аргументів у доведенні істинності біблійної мудрості; патріологія, що висвітлює біографії отців церкви й коментує їхні твори.
Християнське богослов'я вивчає також історію Старого та Нового Завітів, в яких дослідники релігії з'ясовують автентичність текстів, приводять їх у відповідність з віроціннісними традиціями та історією становлення й розвитку християнської релігії.
До третьої групи богословських дисциплін належать дисципліни, які розвивають основні положення релігійного культу. До них належать літургіка (порядок проведення богослужінь), гомілетика (мистецтво складання проповідей), пастирське богослов'я (навчає служителів церкви християнського способу життя й поведінки), порівняльне богослов'я (аналізує вірування інших конфесій) тощо. З погляду світського релігієзнавства предметом його вивчення є дослідження передумов виникнення, становлення та розвитку історичних форм релігійного комплексу (первісних вірувань, ет-нонаціональних, світових і нетрадиційних релігій), дослідження змісту соціального вчення церкви, вивчення Святого Письма (Біблії, Трипітаки, Корану, Тори тощо).
Важливо зазначити, що наукове знання про релігію не робить наукове релігієзнавство автоматично антирелігійним (більше того, атеїстичним); світське релігієзнавство формує знання, яке є об'єктивним і неупередженим. Крім того, світське й богословське релігієзнавство пов'язані між собою історично. Богослов'я (теологія) є історично першою формою релігієзнавства.
Релігієзнавчі знання не є статистичними або такими, що стосуються лише минулого. Релігієзнавчі концепції виникли у другій половині XIX ст. на перехресті філософії, психології, соціології, антропології, етнографії, мовознавства тощо і продовжують розвиватися сьогодні, що дає їм змогу адекватно досліджувати й аналізувати релігійні явища сучасності.
За своєю внутрішньою структурою релігієзнавство набуло рис полідисциплІнарної науки, яка об'єднує такі її основні розділи: 1) історію релігії— вивчення основних етапів розвитку релігій; 2) філософію релігії-- вивчення основних релігійно-філософських ідей, що аналізують першопричини існуючого світу, існування душі та тіла тощо; 3) психологію релігії -вивчення релігії з позицій психічних феноменів, релігійної свідомості тощо; 4) соціологію релігії, що вивчає суспільні закономірності виникнення релігії, її основні компоненти, структуру, місце, роль і функції, вплив на інші системи соціуму, зворотний вплив суспільства на релігію тощо; 5) географію релігії, яка займається збором та узагальненням інформації про територіальне розташування релігійних організацій, їх кількісні та якісні характеристики як в історичному, так і в сучасному контексті.
Отже, релігієзнавство як наука досліджує суспільио-історич-пу природу релігії, механізми її суспільних зв'язків з економічними, політичними й духовними структурами суспільства, аналізує вплив релігії на суспільство та особу в конкретно-історичних умовах.
І, нарешті, важливо зазначити, що в сучасних умовах релігієзнавство ще не має завершеної методологічної та загально-теоретичної бази, що орієнтує нас сприймати його як молоду науку, яка ще перебуває в процесі становлення й розвитку.