68. Рух, основні його форми і властивості

Філософи стверджують, що рух виникає із самої матерії як результат вирішення закладених у ній діалектичних супереч­ностей (дії закону єдності і боротьби протилежностей). Рух є всезагальним (рухається все — мікроелементи, живі організми, Земля, Всесвіт, Космос тощо), він існує постійно (завжди), од­ні його форми замінюються іншими. Визнаючи те, що рух є атрибутом, невід'ємною частиною матерії, можна пояснити ба­гатоманітність явищ і процесів об'єктивного світу (їх матеріаль­ну єдність).

Якісному різноманіттю матерії відповідають особливі форми руху. Виходячи з цього виокремлюють такі форми руху: механіч­ний — переміщення в просторі різноманітних тіл, рух найдрібні-ших частинок, макротіл тощо; фізичний, яка охоплює електромаг-нетичні явища, гравітацію, теплоту, світло, звук, агрегатний стан речовин; хімічний — це хімічні реакції, процеси хімічного син­тезу в неорганічній або органічній природі; біологічний -— це різ­номанітні біологічні процеси в живих організмах, а також соці­альний, що охоплює соціальні зміни, а також процеси мислення та пізнання.

Незважаючи на те що кожен з різновидів руху є відносно са­мостійним явищем, всі вони взаємозв'язані. Більш висока форма руху виникає на основі попередніх, значно простіших, вона є їх синтезом і не зводиться до їх простої суми. Наприклад, соціальна форма руху (виникнення й розвиток людської спільноти) містить і біологічний, і всі попередні форми руху й на цій основі стає які­сно новою його формою.

Окрім форм, філософія виокремлює два типи руху — якісний і кількісний. Якісний рух — це зміна самої матерії, перебудова її структури й виникнення нових матеріальних об'єктів та їх нових якостей. Зміну змісту в межах старої форми, повне розкриття по­тенціалу старих матеріальних форм називають динамічним ру­хом. Істотну зміну структури об'єкта, що зумовлює створення (виникнення) якісно нового об'єкта, перехід від однієї форми ма­терії до іншої називають популяційним рухом. Цей рух може здійснюватись як шляхом еволюції, так і емерджентне (у резуль­таті нічим не зумовленого вибуху). Кількісний тип руху — це просте перенесення матерії в просторі й часі.

Сучасний матеріалізм стверджує, що джерелом усіх форм ру­ху є внутрішня суперечність, а також взаємодія між ними. Інакше кажучи, рух не детермінується чимось надприродним, а є само­рухом. Саморух — це наслідок вирішення суперечності між ста­рим і новим, прогресивним і регресивним. Саморух притаманний всім формам руху матерії — від механічної до фізичної, біологіч­ної й соціальної, супроводжується переходом до більш високого ступеня організації (самоорганізації).

Самоорганізацію вивчає синергетика — сучасна наука про са­моорганізацію матерії, автором і розробником якої вважають бельгійського вченого І. Пригожина. В основі його концепції ле­жать такі поняття, як флуктуація (притаманні матерії постійні випадкові коливання й відхилення) і дисипативна структура (новий стійкий стан матерії, що виникає у результаті флуктуації). Динаміка розвитку дисипативної структури веде до появи двох кінцевих варіантів самоорганізації: першого — дисипативної структури як нового різновиду матерії за наявності ентропії (припливу енергії із зовнішнього середовища), яка далі розвива­ється за динамічним типом, і другого — розпаду дисипативної структури (або її знищення) внаслідок внутрішньо слабких нових зв'язків або через відсутність ентропії.