Базові теорії портфельного інвестування
теорія Марковіца: Марковіц запропонував теоретично-імовірнісну формалізацію понять дохідності та ризику, що дало змогу перекласти завдання вибору оптимального портфеля на мову математики. Згідно теорії: інвестори можуть зменшити стандартне відхилення дохідності портфеля, добираючи акції, ціни на які змінюються по-різному. Модель оптимального портфеля Марковіца виходить із таких базових теоретичних припущень і визначень:
1. Інвестори намагаються максимізувати свої прибутки за певного заданого рівня ризику; 2. Портфель інвестора складається з усіх його активів та зобов'язань.; 3. Інвестори намагаються уникати ризику. Із двох активів з однаковою дохідністю інвестори завжди віддадуть перевагу тому, ризикованість якого менша. Тобто існує пряма пропорційна залежність між очікуваним доходом і очікуваним ризиком.; 4. Ризик — невизначеність майбутнього результату (дохідності).
Фундаментальний висновок теорії Марковіца полягає в тому, що диверсифікація, тобто вкладення коштів не в один актив, а в різні, зменшує ризик портфеля, навіть якщо додані до портфеля активи мають більшу дисперсію (високий ризик).
"
Корисність"
інвестицій (U) визначається рівнянням
де А — ступінь неприйняття ризику інвесторами; ER — очікуваний дохід; Eа — очікуваний ризик.
За даного рівня ризику інвестори віддають перевагу інвестиціям з вищою дохідністю або з нижчим показником ризику.
Теорія ШАРПА: Шарп запропонував так звану однофакторну модель ринку капіталів, у якій вперше з'явилися знамениті "альфа"- і "бета"- характеристики акцій. На основі однофакторної моделі Шарп розробив спрощений метод вибору оптимального портфеля, звівши квадратичну оптимізацію до лінійної. В найпростіших випадках це завдання може бути розв'язане навіть без обчислювальної техніки. Завдяки такому спрощенню теорія Шарпа дістала практичне застосування вже в 70-х роках, коли з розвитком програмування почали з'являтися перші пакети програм, що призначалися для розв'язання завдання управління портфелем цінних паперів. Однофакторна модель Шарпа стала основою моделі оцінки капітальних активів (САРМ — Capital Assets Price Model).
теорія Тобіна. Тобін запропонував включити до аналізу безризикові активи, наприклад, державні облігації, основним же об’єктом його досліджень став розподіл сукупного капіталу в економіці між двома його формами: готівковою (грошовою) та неготівковою (у вигляді цінних паперів). Окрім того, Тобін проаналізував адекватність кількісних характеристик активів і портфелів, які є початковими даними щодо теорії Марковіца.
Види інвестиційних портфелів
Відповідно до сучасних підходів до типізації портфелів та реалізації конкретної економічної стратегії підприємства можлива наступна класифікація інвестиційних портфелів.
За метою формування інвестиційного портфеля:
1. Портфель доходу – інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді незалежно від темпів росту інвестованого капіталу на тривалу перспективу.
2. Портфель росту – інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації темпів приросту інвестованого капіталу на тривалу перспективу незалежно від рівня прибутку в поточному періоді. Іншими словами, цей портфель орієнтований на забезпечення високих темпів зростання ринкової вартості підприємства.
За відношенням до інвестиційних ризиків:
1. Агресивний (спекулятивний) портфель – формується за критерієм максимізації поточного доходу чи приросту інвестованого капіталу незалежно від рівня інвестиційного ризику. Дозволяє отримати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, але супроводжується найвищим рівнем інвестиційного ризику.
2. Поміркований (компромісний) портфель – інвестиційний портфель, за яким загальний рівень портфельного ризику наближається до середньоринкового. Звичайно, і норма інвестиційного прибутку на вкладений капітал також наближується до середньоринкової.
3. Консервативний портфель – сформований за критерієм мінімізації рівня інвестиційного ризику. Формується найбільш поміркованими інвесторами, практично виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику за якими перевищує середньоринковий.
За рівнем ліквідності: високоліквідний, середньо та низько. За інвестиційним періодом: короткостроковий, довгостроковий.
За умовами оподаткування: оподатковується та не оподатковується. За встановленими цілями: моноцільовий та полі цільовий.