97. Формування та реалізація інвестиційної стратегії підприємства

Інвестиційна стратегія базується на теорії життєвого циклу послуг, відповідно до якого інвестиційний процес представляє S-подібну криву з точки зору співвідношення “затрати – результати”. Ф ормування інвестиційної стратегії є доволі тривалим і творчим процесом. Воно базується на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційної діяльності (інвестиційного клімату) і кон'юнктури інвестиційного ринку в цілому та в розрізі окремих його сегментів. Складність цього процесу полягає в тому, що здійснюється постійний пошук і оцінка альтернативних варіантів інвестиційних рішень, найповніше відповідаючи іміджу компанії. Певна складеність є і в тому, що стратегія не є незмінною, потребує постійного корегування з врахуванням зміни зовнішніх умов та нових можливостей росту компанії. Передумовою формування інвестиційної стратегії є загальна стратегія економічного розвитку компанії. Відносно неї інвестиційна стратегія має підпорядкований характер і повинна узгоджуватися з нею по цілях та етапах реалізації. Процес формування незалежно від виду планів розділяється на три формальні фази: постановка задач стратегічного планування інвестиційних процесів; розробка інвестиційної стратегії; реалізація планового рішення.

98. Головна інвестиційна стратегія підприємства та її види

Інвестиційна стратегія являє собою систему довгострокових цілей інвестиційної діяльності організації, що визначаються загальними завданнями її розвитку, а також вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення. Інвестиційну стратегію можна представити як генеральний напрям (програму, план) інвестиційної діяльності організації, проходження якого в довгостроковій перспективі має привести до досягнення інвестиційних цілей і отримання очікуваного інвестиційного ефекту.

У разі формування внутрішньої інвестиційної стратегії, підприємства на перший план виступають динамічні прогнози руху грошових і матеріальних потоків. Причина полягає в тому, що в стандартній ситуації прогноз майбутніх потоків для конкретного підприємства виявляється невідомий учасникам фондового ринку, і їм доводиться орієнтуватися на історичні відомості, сподіваючись, що майбутнє буде в тій чи іншій мірі повторювати майбутнє.

Існує два види інвестиційної стратегії. Активна інвестиційна стратегія забезпечує зростання прибутковості до середньогалузевого рівня вкладень та передбачає відбір і реалізацію різних інноваційних проектів. За такої стратегії інвестор оцінює альтернативні інвестиційні проекти, проводить їх техніко-економічне обґрунтування, селекціонує їх, відбирає найперспективніші й формує відповідний інвестиційний портфель. Пасивна інвестиційна стратегія передбачає підтримку незмінного рівня розвитку підприємства. Реалізуючи цю стратегію, інвестор прагне зберегти вже досягнутий ним рівень показників своєї господарської діяльності за рахунок інвестицій.

99. Особливості стратегії фінансового інвестування

інвестиційна стратегія має визначальне значення для розвитку та ефективного функціонування підприємства, оскільки:

- формує механізм реалізації довгострокових загальних інвестиційних цілей економічного розвитку підприємства;

- визначає основні цільові показники розвитку підприємства та можливості їх досягнення;

- забезпечує чіткий взаємозв'язок між стратегічним, поточним і оперативним управлінням інвестиційною діяльністю підприємства;

- дозволяє реально оцінити інвестиційні можливості підприємства та максимально використовувати інвестиційний потенціал;

- створює можливість поповнення джерел фінансування інвестиційних проектів;

- відображає переваги підприємства в інвестиційній діяльності порівняно з конкурентами

«Чисті» інвестиційні стратегії підприємства вибирають у зв'язку з підвищеним впливом єдиного фактора (виняток становить позикова стратегія). Консервативна стратегія пов'язана з підвищеним недоліком оборотних коштів, екстенсивна визначається більшою мірою дефіцитом кваліфікованого персоналу, інтенсивна обумовлена ​​підвищеним рівнем конкуренції з імпортною продукцією, прогресивна - недоліком попиту (як і позичкова стратегія, але остання-прі меншому вплив інших факторів).

Недолік грошових надходжень для фінансування поточної діяльності як фактор переваги конкретної інвестиційної стратегії пов'язаний більшою мірою з вибором консервативно-прогресивною, а не позикової стратегії. Швидше за все, це обумовлено деякою суперечливістю мотивів інвестиційної активності «підтримку потужностей» і «випуск нової продукції». Позикові стратегія вибирається підприємствами при більшому дефіциті попиту, ніж при виборі консервативно-прогресивної стратегії, і меншому - необхідного обладнання.

Недолік грошових надходжень для фінансування інвестиційної діяльності з більшою ймовірністю веде до вибору консервативно-інтенсивної інвестиційної стратегії, і це закономірно. Вибір прогресивної або екстенсивно-прогресивної стратегії визначається високим рівнем обмежень з боку попиту. На наш погляд, в цих умовах більш раціональна консервативно-прогресивна стратегія, яка передбачає оновлення номенклатури, але не її розширення з збереженням не користується попитом продукції, як екстенсивно-прогресивна ІВ. Останньою надають перевагу в разі більшого дефіциту необхідного обладнання та професійних кадрів, незважаючи на більший, ніж при виборі прогресивної форми, дефіцит оборотних коштів.