46

Питання до семінару:

1. Поняття та завдання кримінального права.

2. Система кримінального права.

3.Функції та принципи кримінального права.

4. Поняття та ознаки злочину.

5. Класифікація злочинів.

Тема № 1. “Поняття і система кримінального права”

Мета лекції (навчальна): ознайомлення курсантів (студентів) з відповідним теоретичним та нормативним матеріалом, а також з основними положеннями щодо поняття кримінального права (як галузь права, як науки, як навчальної дисципліни), його предмету та методу правового регулювання. Визначити принципи кримінального права, його систему та встановити взаємозв’язок кримінального права з іншими галузями права.

Мета лекції (виховна): виховання у курсантів (студентів) поважливого ставлення до Конституції та чинного законодавства України, розуміння ними необхідності чіткого дотримання вимог та правильного застосування норм закону про кримінальну відповідальність.

Місце проведення: учбова аудиторія за розкладом занять.

Час: 2 години.

План лекції

Вступ

1. Поняття та завдання кримінального права.

2. Система кримінального права.

3. Взаємозв’язок кримінального права з іншими галузями права.

4. Функції та принципи кримінального права.

5. Поняття та завдання науки кримінального права.

Висновки

Література

Основна література:

1. Конституція України // ВВР. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Бажанов М.І. Кримінальне право. – К.: Юрінком Інтер, 2005 . – 380 с.

3. Вереша Р.В. Кримінальне право України. Загальна частина. – К.: ЦУЛ, 2008. – 960с.

4. Дьомін Ю. М. Кримінальне право України . – К. : Юрінком Інтер, 2005 . – 380 c.

5. Кримінальне право України. – К.: Істина, 2007. – 400с.

6. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов , Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова , В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.

7. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ–Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. - 416 с.

8. Кримінальне право: Загальна частина / За ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація . – К. : Юрінком Інтер, 2007 . – 496 с.

9. Кримінальне право: Загальна частина. Альбом схем . – Луганськ: ЛДУВС, 2006 . – 124 с.

10. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. 2-е вид., перероб. та допов. / Відп. ред. С. С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 968 с.

11. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.-4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007.- 1184 с.

12. Селецький, С.І. Кримінальне право України. Загальна частина. – К.: ЦУЛ, 2008. – 248с.

13. Уголовное право. Общая часть: Учебное пособие (схемы и таблицы) / Н. В. Карчевский. - Луганск : Изд-во Луганской акад. внутренних дел МВД, 2005. - 278 с.

14. Хавронюк М.І. Судово-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – К.: Юристконсульт, 2006. – 550с.

15. Хохлова І.В. Кримінальне право України (Загальна частина). – К.: ЦУЛ, 2006. – 272с.

Додаткова література:

1. Гріщук В.К. Методологічні засади сучасної державної кримінальної політики України // Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1994. – С.155-165.

2. Коржанський М.Й. Про принципи уголовного права України // Право України. – 1995. – № 11. – С. 69-71.

3. Панов М. Понятійні апарати наук кримінального циклу: співвідношення і взаємозв’язок // Вісн. Академії правових наук України. – 2000. - № 4. – С. 37-45.

4. Филимонов В.Д. Принципы уголовного права. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 138 с.

5. Чугунніков І.І. До питання про предмет кримінально-правового регулювання // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - № 6. – С. 45-48.

6. Шапченко С.Д. Механізм кримінально-правового регулювання в правовій системі України: поняття та структура // Вісн. Київського нац. ун-ту. Юрид. науки. – Вип. 40. – 2000. – С. 63-67.

ВСТУП

Кримінальне право одна з фундаментальних галузей права, саме воно захищає найважливіші права і свободи людини і громадянина, оскільки в різні епохи і при різних політичних режимах дана галузь кримінального права не втрачала своєї актуальності, тому що для людини немає нічого цінніше за її життя, здоров’я та інших прав, захист яких було основою будь-якої держави.

Кримінальне право одне з найстаріших галузей права оскільки його поява вже позначилася на рівні родоплеменної організації суспільства, так звана система табу, яка надалі визначила створення такої галузі права.

Актуальність даної теми обумовлена тим, що кримінальне право не тільки інструмент захисту прав людини, але в тоталітарних суспільствах він так само може виступати як інструмент придушення і знищення неугодних правлячій еліті осіб, зокрема такими прикладами насичена і історія кримінального права в період СРСР, коли кримінальне право було методом боротьби з аппозицією в період сталінських репресій. З цієї причини значущість визначення кримінального права, його методів і принципів дозволяє визначити де-юре і де-факто кримінального права в сучасному суспільстві заснованому і направленому на побудову демократичної і правової держави, створення громадянського суспільства.

З метою повного розкриття теми лекції, було визначено ряд питань розгляд яких, повинно в своїй сукупності повноцінно розглянути основні та концептуальні положення з цієї теми, а саме:

1. Поняття та завдання кримінального права.

2. Система кримінального права.

3. Взаємозв’язок кримінального права з іншими галузями права.

4. Принципи кримінального права.

5. Поняття та завдання науки кримінального права.

1. Поняття та завдання кримінального права.

Поняття кримінальне право в українській мові, а також у більшості мов європейських держав і США походить від латинського слова «crime», що означає злочин. Відповідно, Кримінальний кодекс – це кодекс про злочин, а кримінальне право – це законодавство про злочин, правозастосування та правотворчість.

Оскільки особливістю правового регулювання кримінального права є визначення не тільки злочину, але також й покарання за цей злочин, тому в деяких країнах назва цієї галузі є похідною від понять «покарання», «кара». Наприклад, «pravo karne”- у Польщі, «наказательно право» - у Болгарії.

Кримінальне право є однією із галузей права України. Тому, йому притаманні ознаки властиві праву в цілому, так і специфічні. Відмінність від інших галузей права полягає у наявності свого предмету, методу та завдань правового регулювання.

Предмет кримінального законодавства безпосередньо пов’язаний із завданнями Кримінального кодексу України. Згідно з ч.1 ст.1 КК України «Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам».

Предметом регулювання кримінального права є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із вчиненням злочину.

Коло відносин, що регулюються кримінальним правом можна розподілити на три основні різновиди, які у своїй сукупності утворюють предмет кримінально-правового регулювання. Перший вид – охоронні кримінально-правові відносини. Виникнення їх пов’язане з вчиненням злочину.

Другий вид відносин, є суспільні відносини, пов’язані з утриманням морально нестійких осіб від вчинення злочину шляхом погрози покарання. Кримінально-правова заборона покладає обов’язок на невизначене коло осіб утриматись від вчинення злочину. Порушення цієї заборони передбачає застосування покарання до особи винної у вчинені злочину.

Третій різновид суспільних відносин, що входять в предмет кримінального права, регулюються кримінально-правовими нормами, якими надається право громадянам заподіяти шкоду під час захисту від суспільно-небезпечних посягань, при затриманні злочинця та крайньої необхідності. Ці правовідносини, слід вважати регулятивними кримінально-правовими відносинами, на відміну від охоронних, тому-що вони складаються на підставі регулятивних норм і регулюють правомірну поведінку особи, одночасно вони є суспільно корисними.

Особливості будь-яких суспільних відносин визначаються особливостями їх учасників, а також колом прав та обов’язків цих учасників.

Учасниками кримінально-правових відносин є, з одного боку, особа, яка вчинила злочин, а, з іншого - держава, що виступає в особі уповноважених на те органів (це, зокрема, органи дізнання, досудового слідства, прокуратури, суд). Зазначені органи мають право і зобов’язані притягнути особу до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин і застосувати до неї покарання чи вжити інші кримінально-правові заходи. Особа, яка вчинила злочин, зобов’язана понести покарання та інші обмеження, пов’язані з кримінальною відповідальністю, і має право вимагати, щоб її відповідальність повністю відповідала положенням кримінального закону. Вирішення викладених вище завдань здійснюється застосуванням специфічного для кримінального права методу правового регулювання.

Суспільні відносини, що регулюються кримінальним правом суттєво відрізняються від суспільних відносин, які регулюються іншими галузями права. Кримінальне право регулює виключно суспільні відносини спрямовані на охорону суспільства, особи, прав і свобод громадян від злочинних посягань.

Метод правового регулювання, що притаманний тільки кримінальному праву, полягає у визначенні того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ч.2 ст.1 КК).

Тобто, метод правового регулювання кримінального права має дві складові: а) визначення того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і б) які покарання застосовуються до осіб, що вчинили злочини.

Саме метод правового регулювання найбільш повно відрізняє кримінальне право від інших галузей законодавства.

Якщо завдання, а також предмети охорони та регулювання багато в чому можуть збігатися з іншими галузями законодавства, то метод кримінального права ні за яких підстав не може бути використаний іншою галуззю. Норми конституційного права, цивільного права, адміністративного права, кримінального процесу тощо не визначають і не можуть визначати того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

При цьому важливо мати на увазі, що мова йде не просто про покарання, а про покарання кримінальні. Вони можуть, на перший погляд, бути схожими із санкціями, що використовуються іншими галузями законодавства. Наприклад, штрафні санкції мають норми адміністративного права, фінансового права. Однак штраф, а також інші види кримінального покарання кардинально відрізняються від санкцій інших галузей законодавства процедурою застосування, державними органами, що застосовують заходи примусу, правовими наслідками тощо. Так, штраф як кримінальне покарання може бути призначений винній особі лише судом, а особа, засуджена до штрафу, визнається такою, що має судимість. Штраф, як санкція норм інших галузей права, може бути призначений не тільки судом, а й іншими державними органами. При цьому накладення такого штрафу не тягне судимості.

Норми кримінального права не тільки визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили, а й підставу кримінальної відповідальності, принципи чинності кримінального закону в часі, просторі і щодо кола осіб, підстави й умови, за яких особа, що вчинила злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності чи від покарання, особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх тощо.

Однак сутність кримінального права та особливості його методу правового регулювання проявляються саме через сукупність норм, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Поняття кримінального права використовується у чотирьох значеннях: 1) галузь законодавства, 2) галузь права, 3) різновид юридичної науки, 4) навчальна дисципліна.

Базовою категорією виступає кримінальне право як галузь законодавства, оскільки поняття кримінального права, як галузі права, як науки і як навчальної дисципліни базуються на одній нормативно-правовій базі – чинному кримінальному законодавстві України.

Аналіз предмету, методу та завдань кримінально-правового регулювання дозволяє сформулювати поняття кримінального права.

1. являє собою систему (сукупність) юридичних норм (правил поведінки), встановлених у суспільстві. Вони є норми загальнообов’язкової нормативності;

2. ці норми встановлюються лише вищими органами законодавчої влади;

3. має свій предмет і метод правового регулювання.¹

Законодавство України про кримінальну відповідальність становить кримінальний кодекс.

Кримінальне право - це сукупність правових норм, встановлених вищим органом державної влади України, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання слід застосовувати до осіб винних у їх вчинені, а також умови звільнення від кримінальної відповідальності та покарання і його відбування.