Тема: Європейська культура XIX—XX ст.

План:

1. Розвиток науки і техніки у XIX ст. .

2. Характеристика художніх стилів епохи XIX ст.

3. Музичне мистецтво Європи XIX ст.

4. Основні тенденції розвитку культури у XX ст.

5. Характеристика художніх стилів XX ст.

6. Розвиток європейського кіномистецтва у XX ст.

1. Розвиток науки і техніки у XIX ст.

Дев'ятнадцяте століття характеризується могутнім розвитком ви­робничих сил, остаточним об'єднанням науки і техніки. Звідси бере початок науково-технічний прогрес. У розвинутих європейських краї­нах відбувається промисловий переворот, індустріалізація та ур­банізація. Це потребувало нових науково-технічних знань. Як показа­ли підрахунки П.Сорокіна, «лише тільки одне XIX століття принесло відкриттів і винаходів більше, ніж всі попередні століття разом взяті», а саме - 8527. Внаслідок цього технічне панування над простором, часом і матерією виросло безмежно.

Практично єдиним універсальним двигуном до кінця XIX ст. була парова машина, яку в 1784 р. створив і запатентував видатний англій­ський винахідник Джеймс Уатт (19.01.1736-19.08.1819). Революційна подія відбулася в історії судноплавства. У 1807 р. американський ви­нахідник Роберт Фултон (14.11.1765-24.02.1815), чия діяльність по­в'язана і з Англією, і з Францією, збудував перший у світі колісний пароплав з двигуном у вигляді поршневої машини і 11 лютого 1809 р. запатентував його. 18 червня 1819 р. до Ліверпуля (Англія) прибула «Саванна» - перший пароплав, який перетнув Атлантичний океан. Англієць Джордж Стефенсон (1781-1848) в 1814 р. став автором па­ровоза «Ракета». В 1814-1825 рр. в Англії була побудована перша залізниця загального користування Стоктон-Дарлінгтон.

1839 рік вважають датою виникнення фотографії. Тоді французь­кий художник і винахідник Луї Жак Манде Дагер (1787-1851) роз­робив перший практично придатний спосіб фотографування - даге­ротипію, і доповів про це Паризькій академії.

24 травня 1844 р. американський художник і винахідник Самюель Морзе (1791-1872) передав уперше телеграфне повідомлення електричним способом на відстань 65 км. Німецький винахідник К.Ф.Дрез (1785-1851) сконструював транспортну машину на заліз­ничному ходу, яка приводиться в рух вручну або двигуном внутріш­нього згорання - дрезину. Американський винахідник і промисловець Джордж Вестінгауз (1846-1914) в 1869 р. одержав патент на пнев­матичне залізничне гальмо - гальмо Вестінгауза. В 1863 р. в Лон­доні побудована перша підземна залізниця (3,6 км) - метро. З 1868 р. метро діє в Нью-Йорку. Найстаріші метрополітени на Європейсько­му континенті - Будапештський (1896), Віденський (1898) і Паризь­кий (1900).

В 1869 р. відбулося відкриття Суецького каналу. Його довжина становила 164 км, ширина по дну - 22 м, первісна глибина - 7,5 м. Згодом канал був поглиблений і розширений.

Різке зростання попиту на метали призвело до винаходу англійцем Генрі Бессемером (1813-1898) конвертерного способу переробки ча­вуну на сталь, так званого бессемерівського процесу (патент 1856 р.). В 1864 р. французький металург Мартен (1824-1915) для ви­робництва сталі шляхом окислювальної плавки залізомістких мате­ріалів (чавуну, стального лому) збудував піч, яку згодом, як і спосіб плавки, назвали його іменем. У 70-ті рр. XX ст. будівництво марте­нівських печей практично припинилося. Був розроблений більш прогресивний киснево-конвертерний процес.

З кінця 70-х рр. XIX ст. почав поширюватись телефонний зв'язок, розпочалася ера електричної лампочки. Американський винахідник і підприємець Томас Едісон (1847-1931) у своїх майстернях, які ста­ли пізніше основою знаменитої «Дженерал електрік», розробляє всю техніку електроосвітлення. В 1882 р. він побудував у Нью-Йорку першу в світі теплову електростанцію загального користування, а в 1896 р. дала струм найбільша гідроелектростанція - Ніагарська. У 80-х рр. на вулицях Берліна з'являються перші трамваї. В 1897 р. німецький інженер Рудольф Дізель (1858-1913) реалізував свою давню ідею двигуна внутрішнього згорання, названого його іменем. Почалася історія автомобіля, трактора, комбайна, літака.

У 1897 р. італійський радіотехнік і підприємець Гульєрмо Марконі- (1874-1937) одержав патент на винахід радіоприймача.

Період 1895-1916 рр. можна характеризувати як переворот у на­уковому мисленні. Були подолані стереотипи наукової свідомості, що склалися під впливом класичної механіки. Наприкінці 1895 р. німецький фізик Вільгельм Конрад Рентген (1845-1923) повідомив про існування нового роду променів із дивовижними якостями. За­лишаючись невидимими, вони пронизують різні предмети. Рентген став володарем першої у світі серед фізиків Нобелівської премії (1901), засновником яких був шведський винахідник і промисловець Альфред Нобель (25.10.1833-10.12.1896). Раніше за Рентгена «х-промені відкрив в Австро-Угорщині видатний український учений Іван Пулюй (2.02.1845-31.01.1918). Він став піонером у їх вивченні і ви­готовив скляну лампу для світлоскопії.

В кінці XIX ст. почалося становлення як самостійної науки атом­ної фізики. В 1896 р. французький фізик Антуан Беккерель (1852-1908) вперше виявив радіоактивність солей урану. Радіоактивність різних елементів, радіоактивне випромінювання вивчали видатні французькі фізики П'єр Кюрі (1859-1906) та його дружина Марія Склодовська-Кюрі (1867-1934). Саме вона запровадила в науковий обіг поняття «радіоактивність», Склодовська-Кюрі керувала Радіє­вим інститутом у Парижі. Разом з чоловіком дослідниця у 1898 р., відкрила нові елементи: полоній та радій.

За свої винаходи Беккерель, П'єр Кюрі та Марія Склодовська-Кюрі в 1903 р. одержали Нобелівську премію. Склодовська-Кюрі бу­ла першою жінкою в світі, яка отримала таку високу нагороду. Крім того, вона була першою жінкою, яка завідувала кафедрою в Сорбонні. В 1911 р. Склодовська-Кюрі отримала другу Нобелівську премію. Пізніше радіоактивність вивчали такі вчені, як англієць Ернест Резер­форд (1871-1937) і данець Нільс Бор (1885-1962). Обидва вони є лауреатами Нобелівської премії відповідно за 1908 і 1922 рр.

Специфічною формою інтеграції науки й техніки стало відкрит­тя кінематографа, який винайшли, а в 1895 р. запатентували брати Луї та Огюст Люм'єри в Парижі. Внаслідок цього була вироблена система фотографічної фіксації реально ті в русі й подальша її про­екція на великий екран. 28 грудня 1895 р. в підвалі «Гран кафе» на бульварі Капуцинів (Париж) відбувся перший публічний платний сеанс кіно. Глядачі були ознайомлені зі сценами, знятими з натури: «Вихід робітників із заводу Люм'єра», «Прибуття поїзда на вокзал Ла Сьота», «Политий поливальник». Всього фірма Люм'єра випус­тила близько 1,5 тис. одно- та двохвилинних фільмів. У жанровому відношенні це були прості репортажі, ігрові сцени на літературні та історичні сюжети. Уже XX ст. інтегрувало науково-технічний винахід із просторово-часовими можливостями художнього образу й започаткувало появу кіномистецтва. Кіно мало переваги перед інши­ми видами мистецтва в тому, що могло досягти найбільш віддалених куточків будь-якої країни, легко знаходило шлях до глядачів інших країн, тим більше, що до 1926 р. воно було німе.

Внаслідок стрімкого розвитку науки і техніки в XIX - на почат­ку XX ст. культурний процес зазнав значних змін. Удосконалюва­лась матеріальна база культури, сформувалися нові соціальні верстви населення, збільшився інтелектуальний потенціал суспільства. Епо­ха породила різні літературно-мистецькі течії. Вони відбивали роз­маїття почуттів, нестабільний характер тогочасного суспільства.