Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Люксембург.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
25.08.2019
Размер:
557.06 Кб
Скачать

Люксембург (значення).

Grand-Duché de Luxembourg Großherzogtum Luxemburg Groussherzogdem Lëtzebuerg Велике Герцогство Люксембург

Прапор

Герб

Девіз: "Mir wëlle bleiwe wat mir sinn" (Залишимося собою)

Столиця (та найбільше місто)

Люксембург

Офіційні мови

німецька, французька, люксембурзька

Державний устрій

Велике герцогство

 - Великий герцог

Великий герцог Анрі

 - Прем'єр міністр

Жан-Клод Юнкер

Незалежність

від Голландії 

 - Дата

1839 

Площа

 - Загалом

2,586 км² (167)

Населення

 - оцінка 2005 р.

468.571 (?)

 - Густота

164 чол,/км² (45)

ВВП (ПКС)

2005 р., оцінка

 - Повний

$27,27 млрд. (?)

 - На душу населення

$58.900 (?)

Валюта

Євро (EUR)

Часовий пояс

CET (UTC+1)

 - Літній час

CEST (UTC+2)

Велике Герцогство Люксембург (люксемб. Groussherzogtum Lëtzebuerg, фр. Grand-Duché de Luxembourg, нім. Großherzogtum Luxemburg)  — держава в Західній Європі. На півночі і заході межує з Бельгією, на сході — з Німеччиною, на півдні — із Францією. Разом з Бельгією і Нідерландами Люксембург входить до Бенілюксу. Площа країни 2586 км².

Населення Люксембургу складає близько 425 тис. осіб, середня густота населення становить близько 164 осіб на км². Етнічні групи: німці іфранцузи. Мова: німецька, французька (обидві державні), люксембурзька (із групи германських мов).

Географія

Країна розташована в Західній Європі, межує з Бельгією, Німеччиною і Францією. Разом з Бельгією і Нідерландами входить до Бенілюксу. На сході країна обмежується річкою Мозель. Рельєф — переважно горбиста піднесена рівнина, на півночі якої підносяться відроги Арденн (найвища точка — пагорб Кнайфф, 560 метрів). Загальна площа країни — близько 2586 км²..Більшість туристів бувають в Люксембурзі в рамках туру країнами цього регіону. Основні елементи програми: центр міста, палац герцога, Каземати, поїздка у вагончиках по долині Петруссії.

Клімат

У Люксембурзі переважає помірний тип клімату, перехідний від морського до континентального. Найспекотнішим місяцем є липень, у цей час в денні години повітря прогрівається до 22-24 градусів тепла, а вночі відзначається близько 12-14 градусів. Зима тут м'яка, найбільш холодний місяць — січень. У січні вдень температура повітря коливається від 1 до 3 градусів тепла, вночі — від −3 до −1 градуса.

За рік на півдні країни випадає 760 мм опадів, а найбільша кількість опадів випадає на півночі країни — до 900 мм, взимку тут часті снігопади. Опади рівномірно розподілені впродовж року, невеликі максимуми спостерігаються в травні, червні та листопаді, грудні.

Історія

Нинішня територія Люксембургу була у складі провінції Бельгії Прима під владою Римської імперії. У V столітті н. е. контроль над нею встановили франки. Феодальне володіння виникло 963 pоку, коли один із наближених франкського короля, граф Зігфрид Люксембурзькийпобудував на місці сучасного міста фортецю Лютцельбурґ — найпотужнішу твердиню в Європі тих часів. 1083 року тут виникло графство у складі герцогства Верхня Лотарингія. 13 березня 1354 року воно отримало статус герцогства. Країна перебувала послідовно під владоюБургундії (1443 — 1506 pp.), Іспанії (1506 — 1684 pp.), Франції (1684 — 1697 pp.), Іспанії (1697—1714 pp.), Австрії (1714 — 1795 pp.), Франції (1795—1815 pp.).

Віденський конгрес 9 червня 1815 року утворив Велике герцогство Люксембург і передав його управління на правах особистої унії королю Нідерландів. Під час повстання 1830 року Люксембург став на бік Бельгії. 1839 року Люксембург розділився: західні валлонські регіони відійшли до Бельгії, а решта території залишилася під владою Нідерландів. Герцогству надано право самоврядування. Впродовж 1842—1919 pоків Люксембург перебував у митному союзі з Німеччиною. 1876 року Люксембург набув статусу «вічно нейтральної держави», згідно з рішенням Лондонської конференції. 17 жовтня 1868 року прийнято конституцію. Король Нідерландів Віллем III помер 23 листопада 1890 року, не маючи нащадка за чоловічою лінією.

Анрі — великий герцог Люксембургу, голова держави від 2000 року

Відтоді Нідерланди і Люксембург очолюються представниками різних гілок королівської родини Нассау. Німеччина окупувала Люксембург під час обох світових воєн. У неї нібито були наміри анексувати Люксембург, але їх здійсненню завадив загальний страйк 1942 року. Зі статусом нейтралітету покінчено 1949 pоку, коли Люксембург приєднався до НАТО. Великий герцог Жан став главою держави 12 листопада 1964 року, після того, як його мати — велика герцогиня Шарлотта зреклася престолу. Матері на той час було 68 років, синові — 43.

Люксембург уклав економічний союз із Бельгією 1921 року. Нідерланди приєдналися до нього 1948 pоку, і цей союз одержав назву Бенілюкс. Він став першою зоною вільної торгівлі в Європі. Люксембург був і серед засновників Європейського співтовариства. Соціалістичний коаліційний уряд перебував при владі з 1984 року. 1989 року Люксембург відзначив 150-річчя своєї незалежності. 7 жовтня 2000 року після зречення з престолу батька (через похилий вік) трон посів великий герцог Анрі.

Державний лад

Державний лад Люксембургу — конституційна спадкова монархія.

Голова держави — великий герцог Анрі (при владі з осені 2000 року). Відповідно до конституції (що діє з 1868 року), він одноосібно здійснює всю повнотувиконавчу владу: визначає порядок організації уряду, його склад, затверджує й обнародує закони, призначає на цивільні і військові посади, командуєзбройними силами, укладає міжнародні договори тощо.

Решта функцій виконавчої влади належить уряду, що призначається великим герцогом у складі голови (державного міністра) і міністрів. Найвищий орган законодавчої влади — однопалатний парламент (палата депутатів), обирається населенням на 5 років шляхом загальних прямих виборів за системоюпропорційних представництв. Право голосу надається всім громадянам, що досягли 18 років. Управління в округах здійснюється комісарами, в кантонах —бургомістрами. Органами самоврядування в комунах є виборні ради.

У судову систему входять світові судді, окружні суди і Верховний суд. Консультативний орган з питань права і вищий адміністративний суд, що призначається великим герцогом, — Державна рада.

Адміністративний поділ

У адміністративному відношенні Велике Герцогство Люксембург поділяється на три округи, які в свою чергу поділяються на 12 кантонів, кантони поділяються на 116 комун, а комуни включають в себе окремі поселення:

1. Округ Дікірх

Дікі́рх (Dikrech) — один з трьох округів Люксембургу. Розташований на півночі країни.

Округ включає в себе 5 кантонів:

Кантон

Площа, км²

Населення, осіб

Рік

Центр

Комуни

Віанден

54,08

2920

2002

Віанден

3

Вільц

264,55

11788

2002

Вільц

10

Дікірх

239,37

27313

2003

Дікірх

12

Клерво

331,75

12693

2003

Клерво

8

Реданж

267,49

13976

2003

Реданж

10

2. Округ Гревенмахер

Гревенма́хер (Gréiwemaacher) — один з трьох округів Люксембургу. Розташований на сході країни.

Округ включає в себе 3 кантони:

Кантон

Площа, км²

Населення, осіб

Рік

Центр

Комуни

Гревенмахер

211,37

22438

2003

Гревенмахер

8

Ехтернах

185,54

14211

2003

Ехтернах

8

Реміх

127,87

14211

2002

Реміх

10

3. Округ

ЛюксембургЛюксембу́рг (Lëtzebuerg) — один з трьох округів Люксембургу. Розташований на заході країни.

Округ включає в себе 4 кантони:

Кантон

Площа, км²

Населення, осіб

Рік

Центр

Комуни

Еш-сюр-Альзетт

242,77

137423

2003

Еш-сюр-Альзетт

14

Капеллен

199,71

37563

2003

Капеллен

11

Люксембург

228,46

127327

2003

Люксембург

11

Мерш

223,90

23489

2003

Мерш

11

Кантони були створені 24 лютого 1843 року.[1] У 1857 році був створений округ Мерш з кантонів Реданж та Мерш.[2] У 1867 році цей округ припинив існування після прийняття рішення про відміну наказу про його створення.[3]

Столиця Люксембургу — місто Люксембург.

Найбільші міста Люксембургу: Люксембург (76 тис. осіб), Еш-сюр-Альзет (24 тис. осбі), Діфферданж (15,7 тис. осіб), Дюделанж (14,7 тис. осіб).

В адміністративному відношенні Люксембург поділяється на округи три округи Дікірх, Гревенмахер та Люксембург, які, у свою чергу, поділяються на 12 кантонів (подані зі столицями):

1.Віанден — місто Віанден

  1. Вільц — місто Вільц

  2. Гревенмахер — місто Гревенмахер

  3. Дікірх — місто Дікірх

  4. Еш — місто Еш-сюр-Альзетт

  5. Ештернах — місто Ештернах

  6. Капеллен — місто Капеллен

  7. Клерво — місто Клерво

  8. Люксембург — місто Люксембург

  9. Мерш — місто Мерш

  10. Реміщ — місто Ремиш

  11. Роданж — місто Роданж

До складу кантонів Люксембургу входять 118 комун (міських і сільських).

]Економіка

Люксембург є частиною єврозони з 1999 року.

Промисловість. Основні галузі промисловості: гірничодобувна, чорна металургія, машинобудування, металообробна, хімічна, шкіряна, цементна, фаянсова, деревообробна, швейна, харчова, електротехнічна. За виробництвом сталі на душу населення країна посідає перше місце у світі. Останню домну загасили 1997 p., і нині сталь виплавляють в електропечах. У промисловості сильні позиції має іноземний капітал. Сільське господарство. В аграрному секторі зайнято лише 5% робочої сили. Продуктами сільського господарства є овес, картопля, ячмінь, троянди, фрукти, вина. За обсягом товарної продукції рослинництво значно поступається тваринництву. Розводять велику рогату худобу, коней, свиней тощо. Ферми бувають мішаного типу. Трапляються і виключно молочні ферми. Транспорт. Довжина залізниць — 275 км, автошляхів — понад 5 тис. км. Авіакомпанії «Люксер» і «Карголюкс» обслуговують міжнародні авіалінії. Міжнародний аеропорт — у столиці. Зовнішня торгівля. Країна — важливий міжнародний банківський центр. Є побоювання, що уніфікація фіскального законодавства Європейського Союзу призведе до втрати Люксембургом його унікального становища як провідного фінансового центру світу. Певні надходження країна має від туризму. Люксембург експортує 90% своєї продукції. Основні експортні товари — сталь (2/3 експорту) і металовироби. Імпортують зерно, машини, нафту, залізну руду, вугілля. Головні зовнішньоторговельні партнери — країни Європейського Союзу.

Зайнятість: сільське господарство — 3 %, промисловість — 37 %, сфера послуг — 60 %. Обробляється 24 % площі. Основні с/г продукти: м'ясо,молоко, вовна, зерно, овочі, фрукти. Долина Мозеля відома виноградом і винами. Провідна галузь промисловості — чорна металургія. Залізниць — 272 км. У митному союзі з Бельгією. Місто Люксембург — одна з трьох столиць ЄС (Європейський парламент, фінансові та судові установи). Грошова одиниця — євро. 360 тисяч туристів і 290 мільйонів доларів прибутку. Архітектурна спадщина середньовіччя. У списку ЮНЕСКО — стародавні квартали і фортифікаційні споруди міста Люксембурга.

Природно-ресурсний потенціал

Поверхня країни — переважно горбиста рівнина, її середня висота — 250 м. На північ заходять відроги Арденн, що сягають 565 м (г. Бурґплац). У країні обмаль родючих земель. Клімат — помірний, перехідний від морського до континентального. На нього впливає теплий південний вітер фен. Середні температури січня коливаються від 0 °С до +2, липня — від +18 до +21 °С. Річна кількість опадів — 700 - 1050 мм. Мінеральні ресурси: горючі сланці, залізна руда, вапняки.

Населення

Основне населення Люксембургу — люксембуржці, летцебургер (самоназва). Живуть також в Італії, Німеччині та Франції. Загальна чисельність 473 тис. чоловік, в тому числі в Люксембурзі 285 тис. осіб. Говорять люксембурзькою мовою німецької групи індоєвропейської сім'ї. Поширені також німецький та французька мови. Писемність на основі латинського алфавіту. Переважна кількість віруючих — католики, є протестанти.

Культура

Мови

У Люксембурзі використовується три мови. Люксембурзька мова, яка раніше вважалась одним з діалектів німецької) є мовою, яку більшість Люксембуржців вчать з раннього дитинства у себе вдома. У початкових школах викладають в основному люксембурзькою, в середніх школах -французькою або німецькою. Люксембуржці володіють люксембурзькою та французькою мовами на рівні рідної мови, більшість володіють, більшою чи меншою мірою, німецькою. Газети друкують статті переважно французькою мовою, але іноді також німецькою і люксембурзькою. Люксембурзькі канали телебачення мовлять майже виключно люксембурзькою, але доступні також іноземні канали французькою та німецькою мовами. Відповідно до численних досліджень, 75% люксембуржців щодня спілкуються люксембурзькою, молодь пише текстові повідомлення цією мовою, люксембурзька звучить і в роботі парламенту, хоча всі закони написані французькою мовою. Для набуття громадянства необхідно скласти державний іспит з люксембурзької мови. Крім того, 13% людей (в основному португальських іммігрантів) володіють португальською, досить поширені також знання англійської. Люксембурзька мова була стандартизована тільки в сімдесятих роках і з тих пір переживає відродження, також і серед молодого покоління.

Література

Творцями-«стовпами» люксембурзької національної літератури, власне літератури люксембурзькою мовою по праву вважаються національний поет і етнограф Е. де ла Фонтен (1823—1891), автор пісень та народознавчих записок про люксембуржців; поет Мішель Ленц (1820—1893), автор слів до гімну Люксембургу «Ons Hémécht», письменник і поет Мішель Роданж(1827—1876), творець люксембурзького національного епосу «Ренерт-Лис» (Rénert).

Образотворче мистецтво

У ранньосередньовіковий період головним художнім центром був монастир в Ехтернахе, де вироблялися мініатюри, що відображали у VIII-X ст. ірландські, а на рубежі X і XI століть - німецькі традиції. Виконувалися і різьблені оклади Євангелій з пластинами з слонової кістки.

В XI столітті зводилися численні замки (збереглися в руїнах), романські капели (десятигранна капела замку Віанден) і базиліки (церква Санкт-Віллібрордус в Ехтернахе, 1017-1931) зі скульптурним оздобленням. Готичні церкви ст XIV-XVI ст. (У містах Люксембург, Ріндшлейден, Сет-Фонтен та ін.) відрізнялися великою кількістю скульптур в інтер'єрах (скинії, статуї мадонн і святих, надгробки). У другій половині XVI ст. поширився стиль ренесансу (ратуша, нині герцогський музей, в Люксембурзі, 1563), а в XVII ст. - Бароко (собор у Люксембурзі, 1613-1921). Зводилися укріплення резиденції знаті (замки Вітранж, Анзембург та ін.). У XVIII ст. переживав розквіт декоративно-ужиткового мистецтва (виробництво меблів, виробів з металу, фаянсу). У в архітектурі XIX ст. класицизм поступився місцем еклектизму.

Образотворче мистецтво в XIX ст. розвивалося під французьким впливом (портрети Ж. Б. Фрезі, романтичні пейзажі М. Кірша). Після Першої світової війни 1914-1918 виявився вплив німецького експресіонізму, потім - французького фовізму. Рисами гострого гротеску, соковитістю гами, співчуттям до знедолених відзначена живопис Й. Куттера. У творах сучасних художників (В. Кесселер, Ж. Пробст, М. Хофман та ін) відчутні впливи Матісса, Пікассо та інших французьких майстрів.

Музика

Центром музичної культури Люксембургу з 1906 року є Люксембурзька консерваторія, а з 2005 — Люксембурзька філармонія, яка є головним концертним майданчиком філармонічного оркестру. Чотири рази Люксембург приймав конкурс Євробачення — в 1962, 1966, 1973 і 1984 роках.

Туристичні об'єкти

У країні знаходиться частина природного національного парку Дойч-Люксембурґ, що розташований переважно на території Німеччини; кілька резерватів. Столиця поділена річками Петрюс і Альзет на Нижнє та Верхнє міста, через ріки перекинуто багато мостів. У Верхньому місті — руїни давньоримської чатової вежі, скельова капела Сен-Кірен (VI і XVI ст.), готична церква Сен-Мішель (1519 p.), Великий герцогський палац (XVI ст.), Палац юстиції (1556—1572 pp.), кафедральний собор Нотр-Дам (1613 — 1621 pp.), ратуша (1830 p.), Національний музей. Туристів приваблюють старовинні замки Віанден, Вітранж, Вільц; базиліка Санкт-Віллібрордус у м. Ехтернах, готична церква (XIV —XVI ст.) в Сет-Фонтені.

История

юксембург, находившийся на пути многих завоевателей, не раз попадал под власть немецких, французских, австрийских, голландских и испанских правителей. Несмотря на многочисленные изменения политического статуса, он сохранил свое лицо и обрел независимость.

о, что известно в истории как Люксембург, включает территорию, выходящую за современные пределы Великого Герцогства - одноименную провинцию Бельгии и небольшие районы соседних стран. Само слово "Люксембург" в переводе означает маленький замок или крепость, так назывались выдолбленные из камня укрепления столичного города, который в Европе был известен как "Северный Гибралтар". Расположенная на крутых скалах, поднимающихся над р.Альзет, эта крепость была почти неприступна и просуществовала вплоть до 1867. Римляне, возможно, первые использовали это стратегически важное место и укрепили его, когда правили в области Белгика в Галлии.

осле падения Римской империи Люксембург был покорен франками в 5 в. и позднее стал частью обширной империи Карла Великого. Известно, что один из потомков Карла, Зигфрид I, был правителем этого района в 963-987, а в 11 в. Конрад, присвоивший себе титул графа Люксембургского, стал родоначальником династии, которая правила до 14 в. Поселение Люксембург в 1244 получило городские права. В 1437 в результате брака одной из родственниц Конрада с германским королем Альбертом II герцогство Люксембург перешло к династии Габсбургов. В 1443 оно было захвачено герцогом Бургундии, и власть Габсбургов была восстановлена только в 1477. В 1555 оно отошло к испанскому королю Филиппу II и вместе с Голландией и Фландрией попало под власть Испании.

17 в. Люксембург неоднократно вовлекался в войны между Испанией и набиравшей силу Францией. По Пиренейскому мирному договору 1659 Людовик XIV отвоевал юго-западный край герцогства с городами Тьонвиль и Монмеди. Во время другой военной кампании в 1684 французы захватили крепость Люксембург и оставались там 13 лет, пока по условиям Рисвикского мира Людовика не заставили вернуть его Испании вместе с захваченными им землями в Бельгии. После длительных войн Бельгия и Люксембург в 1713 перешли под власть австрийских Габсбургов и наступил относительно мирный период. Он был прерван Французской революцией. Республиканские войска вошли в Люксембург в 1795, и во время наполеоновских войн этот район оставался под властью французов. На Венском конгрессе 1814-1815 европейские державы впервые выделили Люксембург как Великое Герцогство и передали его королю Нидерландов Вильгельму I в обмен на бывшие владения, которые были присоединены к герцогству Гессен. Люксембург, впрочем, был одновременно включен в состав конфедерации самостоятельных государств - Германский союз, и прусским войскам разрешалось содержать свой гарнизон в крепости столицы.

ледующая перемена произошла в 1830, когда восстала Бельгия, тоже принадлежавшая Вильгельму I. За исключением столицы, которую удерживал прусский гарнизон, весь Люксембург примкнул к восставшим. Пытаясь преодолеть раскол в регионе, великие державы в 1831 предложили разделить Люксембург: его западная часть с франкоязычным населением стала провинцией независимой Бельгии. Такое решение было окончательно утверждено Лондонским договором 1839, и Вильгельм остался правителем Великого Герцогства Люксембург, сильно уменьшившегося в размерах. Великие державы дали ясно понять, что они рассматривают герцогство как независимое от Нидерландов государство, связанное только личной унией с правителем этой страны.

 1842 Люксембург вступил в Таможенный союз германских государств, основанный в 1834. С распадом Германского союза в 1866 затянувшееся пребывание прусского гарнизона в городе Люксембурге стало вызывать недовольство Франции. Король Нидерландов Вильгельм III предложил продать свои права на Великое Герцогство Наполеону III, но в это время разразился острый конфликт между Францией и Пруссией.

торая Лондонская конференция собралась в мае 1867, и Лондонский договор, подписанный в сентябре того же года, разрешил назревшие противоречия. Прусский гарнизон был выведен из города Люксембург, крепость ликвидировали. Были провозглашены независимость и нейтралитет Люксембурга. Престол в Великом герцогстве остался привилегией династии Нассау. Личная уния с Нидерландами была прервана в 1890, когда скончался Вильгельм III и его дочь Вильгельмина унаследовала нидерландский престол. Великое герцогство отошло к другой ветви дома Нассау, и править стал великий герцог Адольф.

осле смерти Адольфа в 1905 престол занял его сын Вильгельм, правивший до 1912. Затем началось правление его дочери великой герцогини Марии Аделаиды. 2 августа 1914 Люксембург был захвачен Германией. Одновременно немецкие войска вступили в Бельгию. Германский министр иностранных дел пообещал Люксембургу выплатить репарации за нарушение его нейтралитета, и оккупация страны продолжалась до конца Первой мировой войны.

 восстановлением независимости в 1918 в Люксембурге произошел ряд перемен. 9 января 1919 Мария Аделаида отреклась от престола в пользу своей сестры Шарлотты. Последняя получила подавляющее большинство голосов на референдуме, проведенном в 1919 для решения вопроса о том, желает ли Люксембург оставаться Великим Герцогством с правящим домом Нассау. В то же время началось проведение конституционных реформ в духе демократизации. На плебисците 1919 население Люксембурга изъявило желание сохранить независимость страны, но вместе с тем проголосовало за экономический союз с Францией. Однако Франция ради улучшения отношений с Бельгией отклонила это предложение и тем самым побудила Люксембург заключить соглашение с Бельгией. В результате в 1921 был установлен действовавший полвека железнодорожный, таможенный и валютный союз с Бельгией.

ейтралитет Люксембурга был во второй раз нарушен Германией, когда войска вермахта 10 мая 1940 вошли в страну. Великая герцогиня и члены ее правительства бежали во Францию, а после капитуляции последней организовали правительство Люксембурга в изгнании, находившееся в Лондоне и Монреале. За германской оккупацией последовало присоединение Люксембурга к гитлеровскому рейху в августе 1942. В ответ население страны объявило всеобщую забастовку, на которую немцы ответили массовыми репрессиями. Около 30 тыс. жителей, или более 10% всего населения, включая большинство молодых мужчин, были арестованы и высланы из страны. В сентябре 1944 войска союзников освободили Люксембург, и 23 сентября правительство в изгнании вернулось на родину. Северные районы Люксембурга были вновь захвачены германскими войсками в ходе наступлении в Арденнах и окончательно освобождены только в январе 1945.

юксембург принимал участие во многих послевоенных международных соглашениях. Он участвовал в учреждении ООН, Бенилюкса (включавшего также Бельгию и Нидерланды), НАТО и ЕС. Роль Люксембурга в Совете Европы тоже значительна. Люксембург подписал в июне 1990 Шенгенское соглашение, отменившее пограничный контроль в странах Бенилюкса, Франции и Германии. В феврале 1992 страной был подписан Маастрихтский договор. Два представителя Люксембурга - Гастон Торн (1981-1984) и Жак Сантер (с 1995) - выполняли функции президентов комиссий ЕС. За исключением 1974-1979, Христианско-социальная народная партия была представлена во всех правительствах после 1919. Эта стабильность в сочетании с эффективным трудовым законодательством и банковскими законами, гарантирующими тайну вкладов, привлекла крупные зарубежные инвестиции в промышленность и сферу услуг Люксембурга.

“Люксембург” (економіко-географічна характеристика країни) Офіційна назва - Велике Герцогство Люксембург (Grand - Duche de Luxembourg).

Географічне положення - держава розташована в Західній Європі. Межує з Бельгією, Німеччиною і Францією. Виходу до моря не має. Разом з Бельгією і Нідерландами входить до об'єднання Бенілюкс.

Площа - 2,586 тис. кв.км.

Населення - 435,7 тис. осіб (2000 р.). Люксембуржці - 76%, а також німці, французи, італійці, португальці.

Столиця - Люксембург (Luxemburg) - 80,7 тис. осіб (2000 р.).

Найбільші міста: Еш-сюр-Альзет (24,6 тис.), Діфферданж (16,4 тис.) і Дюделанж (16 тис.).

Адміністративно-територіальний поділ - 3 округи (arrondissement), які діляться на 12 кантонів (canton), кантони - на 118 комун (commune).

Державна мова - французька, німецька і люксембурзький діалект (франсік мозелан), який отримав ранг національної мови згідно з законом у серпні 1982 року.

Релігія - переважно католицизм (97% населення), є протестантські та іудаїстські громади.

Грошова одиниця - з 1 січня 2002 р. - Євро=100 євроцентам. До 28 лютого 2002 р. - люксембурзький франк.

Національне свято - 23 червня - День народження Великого Герцога (1921 р.)

Герб - на смугастому біло-синьому щиті, увінчаному золотою короною, червоний лев (колишня емблема герцогів Бургундських). Знизу під щитом - Мальтійський хрест. У свою чергу цей щит тримають ще два золотих леви, які дивляться в протилежні боки. Поверх королівської мантії - ще одна золота корона.

Прапор - прямокутне полотнище, яке складається з трьох рівновеликих горизонтальних смуг червоного, білого і блакитного кольору (зверху вниз).

Членство в міжнародних організаціях: ООН, НАТО, ЄС, країна входить в економічний союз Бенілюкс. Економіка Економіка Люксембургу є стабільною і процвітає, рівень безробіття нині становить приблизно 3%. Повоєнна історія економіки пов'язана з металургійною галуззю і поступовим, але досить болісним процесом її заміни сектором фінансових послуг. Залізняк у Люксембурзі був відкритий у 1850 році. Ця дата вважається датою народження металургійної галузі, з якою пов'язаний стан економіки більшої частини ХХ століття. Незважаючи на спад у 1980-х роках, металургія як і раніше забезпечує найвищу зайнятість і 25% експортних доходів. Після війни уряд вирішив змінити курс економіки. Щоправда, як і в більшості розвинутих країн, послуги розвивалися саме від промислового виробництва. Таким чином, у країні почався бум фінансових послуг, якому значною мірою допомогли податкові ходи. У Люксембурзі налічується більше ніж 12 тис. холдингових компаній, а також 1300 інвестиційних фондів і 220 банків. Крім того, існує сектор випуску європейських облігацій. Невеликі розміри та розташування країни стали причиною її тісної інтеграції з сусідами. З 1921 року Люксембург підтримує тісне співробітництво з Бельгією, а після Другої світової війни до цього союзу приєдналися Нідерланди, в результаті чого утворився Бенілюкс. Це об'єднання стало прототипом Європейського Союзу. У 1995 валовий внутрішній продукт (ВВП) оцінювався в 17,1 млрд. дол., або 44 172 дол. з розрахунку на душу населення (проти 26 556 дол. у Бельгії і 43 233 дол. у Швейцарії). Виходячи з паритету купівельної спроможності, витрати населення Люксембургу становили на кожного мешканця 16 827 дол. (у США - 17 834 дол.). Річне зростання ВВП на початку 1990-х років у середньому становило 5,5%, що набагато вище середнього показника для країн - членів ЄС. У 1997 році в країні відзначено найвищий у світі показник ВВП на душу населення - 44,2 тис. доларів.

Промисловість Біля південного кордону Люксембургу є багаті родовища залізняку, що належать до обширного Лотаринзького басейну. У 1970-му році тут було видобуто приблизно 5,7 млн. тонн руди, але виробництво швидко скорочувалося і остаточно було згорнуте на початку 1997 року. Тоді ж була погашена остання доменна піч. Сталеливарне виробництво в останні роки працювало на імпортній руді, яка ввозилася в основному з Франції. На частку сталі в 1952р. припадала третина ВВП, а у 1994 - лише 6%. За період з 1974р. до 1990 р. випуск сталі скоротився з 6,4 млн. т до 3,5 млн. т, а виробництво чавуну знизилося вдвічі. Основний сталеливарний концерн АРБЕД, заснований у 1911 році, був найбільшим промисловим підприємством країни. Зараз сталеливарне виробництво переорієнтоване на використання брухту як сировини і переплавку в електропечах. В економіці Люксембургу важливе значення приділяється створенню телекомунікаційних мереж і виробництву аудіо- та відеотехніки. Виробляються хімічні продукти, машини, пластмаси, тканини, скло, порцеляна. Багато нових підприємств створено великими фірмами США. Для іноземних компаній привабливим фактором є те, що місцеві робітники знають кілька мов. Майже вся енергія, що споживається в Люксембурзі, імпортується, включаючи нафту, природний газ, кам'яне вугілля.

Сільське господарство Приблизно чверть території Люксембургу обробляється, ще одна чверть зайнята під луками і пасовищами. Основні галузі сільського господарства: м'ясомолочне тваринництво і зернокормове рослинництво. Середні розміри ферм у Люксембурзі невеликі - приблизно 7 га, на більшості з них практикується змішане господарство. Грунти бідні, піщані, для підвищення їх родючості вносяться фосфорні добрива, побічний продукт металургійного виробництва. Основні культури - картопля, пшениця, овес, ячмінь, жито і конюшина на насіння. Вирощується також виноград; у долині Мозеля виробляються якісні білі вина. Зростає потреба в імпорті продовольчого зерна і окремих видів кормового зерна. Врожаї сільськогосподарських культур значно нижчі, ніж у Бельгії і Нідерландах. Сільське господарство країни отримує субсидії від держави і ЄС для підтримання стабільного рівня цін і прямих виплат фермерам. У 1995 році на частку сільського господарства припадало 1,1% ВВП і 2,7% загальної кількості зайнятих (проти 5,4% у 1980-му). Хоча економіка країни значно виграла від участі у Бельгійсько-Люксембурзькому економічному союзі та в митному союзі Бенілюксу, сільське господарство не було модернізоване на рівні інших галузей економіки.

Фінанси Банківська справа і фінансові послуги стали основним видом економічної діяльності, який у 1995 році концентрував 31,9 ВВП і 9,2% зайнятих. Люксембург - один з фінансових центрів Європи. У 1995 році тут знаходилися представництва 220 іноземних банків, які залучалися ухваленими наприкінці 1970-х років найсприятливішими в ЄС законами про банківську діяльність, що гарантували збереження таємниці внесків. Проте гармонізація законів у країнах ЄС, проведена в 1993 році, дещо нівелювала переваги Люксембургу перед іншими країнами Союзу. У 1992 році сумарні авуари фінансових організацій Люксембургу зросли до 376 млрд. доларів. У 1994-му в країні діяло 12 289 холдингових компаній. У Європі Люксембург посідає друге місце після Лондона за кількістю банків (220 банків). Можливо, приватний банківський капітал у Люксембурзі є найбільшим у Європі. Місцева біржа спеціалізується на статутних фондах, більшість з яких зареєстрована в країні, а їхні акції - у торговому лістингу біржі.

Зовнішня торгівля Зовнішня торгівля Люксембургу пов'язана із зовнішньою торгівлею Бельгії, і Національний банк Бельгії здійснює міжнародні операції Люксембургу. Держава значною мірою залежить від зовнішньої торгівлі. Більша частина промислової продукції йде на експорт, причому третину становлять метали і готові вироби. Люксембург повністю імпортує енергоносії для промисловості - кам'яне вугілля і нафту; ввозяться також автомобілі, тканини, бавовна, продовольство і сільськогосподарські машини. До середини 1970-х років торговельний баланс був позитивним, і надходження від експорту перевищували витрати на імпорт, але скорочення виробництва сталі істотно змінило баланс. У 1995 вартість експорту становила 7,6 млрд. дол., а вартість імпорту - 9,7 млрд. Торговельний баланс зводиться за рахунок великих прибутків фінансового сектора. Основні зовнішньоторговельні партнери Люксембургу - країни ЄС.

Транспорт і зв'язок Транспорт Люксембургу відрізняється високим рівнем розвитку. Довжина мережі залізниць - 271 км, автомобільних шляхів - 5100 км. Основна меридіональна залізниця сполучена з лініями Франції і Бельгії, а широтна з'єднує лінії Німеччини і Бельгії. Єдиний аеропорт - Фіндель знаходиться за 5 км на схід від столиці.

Офіційна назва - Велике Герцогство Люксембург (Grand - Duche de Luxembourg( франц. мовою), Grossherzogtum Luxemburg ( нім.мовою), Grand Duchy of Luxembourg (анг. мовою).  Географічне положення - держава розташована в Західній Європі. Межує з Бельгією, Німеччиною і Францією. Виходу до моря не має. Разом з Бельгією і Нідерландами входить до об'єднання Бенілюкс.  Площа - 2,586 тис.кв.км.  Населення - 493,5 тис. осіб (2009 р.). Люксембуржці - 76%, а також німці, французи, італійці, португальці.  Столиця - Люксембург (Luxemburg) - 88,6 тис. осіб (2009 р.).  Найбільші міста: Еш-сюр-Альзет (24,6 тис.), Діфферданж (16,4 тис.) і Дюделанж (16 тис.).  Адміністративний  поділ - 3 округи (arrondissement), які діляться на 12 кантонів (canton), кантони - на 118 комун (commune).  Державна мова - французька, німецька і люксембурзький діалект (франсік мозелан), який отримав ранг національної мови згідно з законом у серпні 1982 року.

Грошова одиниця -   євро=100 євроцентам.  Релігія - переважно католицизм ( біля 95% віруючих), іслам - друга за чисельністю конфесія.  Національне свято - 23 червня - День народження Великого Герцога  Герб - на смугастому біло-синьому щиті, увінчаному золотою короною, червоний лев (колишня емблема герцогів Бургундських). Знизу під щитом - Мальтійський хрест. У свою чергу цей щит тримають ще два золотих леви, які дивляться в протилежні боки. Поверх королівської мантії - ще одна золота корона.  П рапор - прямокутне полотнище, яке складається з трьох рівновеликих горизонтальних смуг червоного, білого і блакитного кольору (зверху вниз).  Членство в міжнародних організаціях: ООН, НАТО (1949), ЄС (1957), РЄ (1949), ОЕСР (1960), ЗЄС (1954),  країна входить в економічний союз Бенілюкс. 

Люксембург, знаходячись на шляху багатьох завойовників, не раз потрапляв під владу німецьких, французьких, австрійських, голандських та іспанських володарів. Незважаючи на численні зміни політичного статусу, він зберіг своє обличчя і здобув незалежність.  Слово "Люксембург" у перекладі означає "маленький замок" або "фортеця"; так називалися видовбані з каміння укріплення столичного міста, яке в Європі було відоме як "Північний Гібралтар". Розташована на крутих скелях, що височать над р.Альберт, ця фортеця була майже неприступна і проіснувала аж до 1867 року.  Коли римляни правили в області Белгіка у Галлії, вони, можливо, першими використали це стратегічно важливе місце і укріпили його. Після падіння Римської імперії Люксембург у V ст. був підкорений франками і пізніше став частиною великої імперії Карла Великого. Відомо, що один з нащадків Карла, Зігфрід I, був правителем цього району в 963-987рр., а в ХІ ст. Конрад, який привласнив собі титул графа Люксембурзького, став родоначальником династії, яка правила до ХІV ст.  Поселення Люксембург у 1244 році здобуло міські права. У 1437 році в результаті шлюбу однієї з родичок Конрада з німецьким королем Альбертом II Герцогство Люксембург перейшло до династії Габсбургів. У 1443 році воно було захоплене герцогом Бургундії, і владу Габсбургів було відновлено тільки в 1477 році. У 1555-му воно відійшло іспанському королю Філіпу II і разом з Голландією і Фландрією потрапило під владу Іспанії.  У ХVІІ ст. Люксембург неодноразово був втягнутий у війни між Іспанією і Францією, яка в той час набирала силу. За Пірінейським мирним договором 1659 року Людовік XIV відвоював південно-західний край герцогства з містами Тьонвіль і Монмеді. Під час другої воєнної кампанії у 1684 році французи захопили фортецю Люксембург і залишалися там 13 років, доки за умовами Рісвікського миру Людовіка не змусили повернути його Іспанії разом із захопленими ним землями Бельгії. Після тривалих воєн Бельгія і Люксембург у 1713 році перейшли під владу австрійських Габсбургів і настав відносно мирний період.  Цей період був перерваний Французькою революцією. Республіканські війська увійшли в Люксембург у 1795 році, і під час наполеонівських воєн цей район залишався під владою французів. На Віденському конгресі 1814-1815 рр. європейські держави вперше виділили Люксембург як Велике Герцогство і передали його королю Нідерландів Вільгельму I в обмін на колишні володіння, які були приєднані до герцогства Гессен. Люксембург був одночасно включений до складу конфедерації самостійних держав Німецького союзу, і пруським військам дозволялося розміщувати свій гарнізон у фортеці столиці.  Наступна зміна відбулася у 1830 році, коли повстала Бельгія, яка також належала Вільгельмові I. Окрім столиці, яку стримував пруський гарнізон, весь Люксембург приєднався до повсталих. Намагаючись подолати розкол у регіоні, великі держави в 1831 році запропонували розділити Люксембург: його західна частина з франкомовним населенням стала провінцією незалежної Бельгії. Таке рішення було остаточно затверджене Лондонським договором 1839 року, і Вільгельм залишився правителем Великого Герцогства Люксембург, яке значно зменшилося у розмірах.  Великі держави чітко дали зрозуміти, що вони розглядають герцогство як незалежну від Нідерландів державу. У 1842 році Люксембург вступив у Митний союз німецьких держав, заснований у 1834 році. Після розпаду Німецького союзу в 1866 р. тривале перебування пруського гарнізону в місті Люксембург викликало невдоволення Франції. Король Нідерландів Вільгельм III запропонував продати свої права на Велике Герцогство Наполеону III, але в цей час спалахнув гострий конфлікт між Францією і Прусією. Друга Лондонська конференція зібралася в травні 1867 р., і Лондонський договір, підписаний у вересні цього ж року, розв'язав назрілі протиріччя. Пруський гарнізон був виведений з міста Люксембург, фортецю ліквідували. Були проголошені незалежність і нейтралітет Люксембургу. Престол у Великому Герцогстві залишився привілеєм династії Нассау.  Особиста унія з Нідерландами була припинена в 1890 році, коли помер Вільгельм III, його дочка Вільгельміна успадкувала нідерландський престол. Велике Герцогство відійшло до іншої гілки дому Нассау, і правити почав великий герцог Адольф. Після смерті Адольфа в 1905 році престол зайняв його син Вільгельм, який правив до 1912 року. Потім почалося правління його дочки великої герцогині Марії Аделаїди.  2 серпня 1914 року Люксембург був захоплений Німеччиною. Одночасно німецькі війська вступили в Бельгію. Німецький міністр закордонних справ пообіцяв Люксембургу виплатити репарації за порушення його нейтралітету, окупація країни продовжувалася до кінця Першої світової війни. З відновленням незалежності у 1918-му в Люксембурзі відбулися зміни. 9 січня 1919 року Марія Аделаїда зреклася престолу на користь своєї сестри Шарлоти. Остання здобула переважну більшість голосів на референдумі, проведеному для вирішення питання про те, чи бажає Люксембург залишатися Великим Герцогством з правлячим домом Нассау. У той же час почалося проведення конституційних реформ у дусі демократизації.  На плебісциті 1919 року населення Люксембургу виявило бажання зберегти незалежність країни, але разом з тим проголосувало за економічний союз із Францією. Але Франція заради покращення відносин з Бельгією відхилила цю пропозицію і тим самим змусила Люксембург укласти угоду з Бельгією. У результаті в 1921 році був утворений залізничний, митний і валютний союз з Бельгією, який діяв півстоліття.  Нейтралітет Люксембургу вдруге порушила Німеччина, коли війська вермахту 10 травня 1940 увійшли в країну. Велика герцогиня і члени уряду втекли до Франції, а після капітуляції останньої організували уряд Люксембургу у вигнанні, який розміщувався в Лондоні і Монреалі. Під час німецької окупації у серпні 1942 року відбулося приєднання Люксембургу до гітлерівського рейху. У відповідь населення країни оголосило загальний страйк, на який німці відповіли масовими репресіями. Близько 30 тис. людей, або більше 10% всього населення, більшість з яких молоді чоловіки, були заарештовані і вислані з країни.  У вересні 1944 року війська союзників визволили Люксембург, і 23 вересня уряд повернувся з вигнання на батьківщину. Північні райони Люксембургу були знову захоплені німецькими військами під час наступу в Арденнах і остаточно звільнені тільки в січні 1945-го року.  Люксембург брав участь у багатьох післявоєнних міжнародних угодах. Зокрема, у заснуванні ООН, Бенілюксу (який включав також Бельгію і Нідерланди), НАТО і ЄС. Роль Люксембургу в Раді Європи також велика. Люксембург підписав у червні 1990 року Шенгенську угоду, якою скасовано прикордонний контроль у країнах Бенілюксу, Франції і Німеччині. У лютому 1992-го країна підписала Маастріхтський договір. Два представники Люксембургу - Гастон Торн і Жак Сантер виконували функції президентів комісій ЄС. 

Кельти, франки і німецькі племена, які мігрували через цей район до і після вторгнення римлян, є пращурами сучасних жителів Люксембургу. Країна має власну мову - люксембурзьку, в основі якої лежить діалект німецької мови з численними запозиченими словами з французької. Французька і німецька також є офіційними мовами країни. Крім того, багато мешканців володіють англійською.  Домінуюча релігія - римо-католицька, але Конституція гарантує свободу віросповідання, і у великих містах є невеликі протестантські та іудейські громади.  Під час Другої світової війни відбулося різке скорочення кількості населення, особливо чоловічого, але ця втрата була компенсована за рахунок зростання населення після 1950 року. Майже весь приріст - результат імміграції. У 1996р. налічувалося приблизно 127 тис. осіб іноземного походження (переважно португальців та італійців), що становить 33% всього населення країни.  Народжуваність знизилась від 31 особи на 1000 людей на початку ХХ ст. до 13 на 1000 - наприкінці 1990-х років. Рівень смертності становить 8 на 1000 осіб.

Вікові категорії:  0-14 років - 19%;  15-64 року - 67%;  65 років і старше - 14%.  Середня тривалість життя становить приблизно 77 років.  Більша частина населення концентрується у південній частині країни. 

Велике Герцогство Люксембург лежить між Францією, Німеччиною і Бельгією. З точки зору геології територія країни поділяється на дві частини: Ойєслінг (Oesling) на півночі, приблизно 555 метрів над рівнем моря, який займає майже третину країни, і Добра країна (Good country) на півдні, з лісами, що чергуються з сільськогосподарськими угіддями, яка знаходиться на рівні 426 метрів над рівнем моря. Один із східних кордонів - виноробна долина Мозель, а на південному сході країни знаходиться вузька смуга червоної землі, яка є рудним районом Люксембургу.  Рельєф  Південна частина Люксембургу Гутланд - продовження Лотаринзького плато, для якого характерний хвилястий рельєф. Тут чітко виражена система хребтів і виступів, які поступово знижуються на сході. Переважає культурний ландшафт. На півночі країни, в Еслінзі, що зайнятий передгір'ями Арденн, розвинутий рельєф з висотами до 400-500 м. Найвища точка - гора Бургплац (559 м).  Клімат  За кліматичними особливостями Люксембург схожий з Нідерландами і Бельгією. Літо тепле, середня температура липня - 17 град. С. Взимку переважають плюсові температури, але в передгір'ях Арденн іноді бувають морози до -15 град. С.  За рік у місті Люксембург в середньому випадає 760 мм опадів, частково у вигляді снігу. На півночі країни середньорічна кількість опадів зростає до 850-900 мм, снігопади бувають частіше. У долинах Мозеля і низині Сюру нерідко випадає град.  Флора  Більше ніж 1/3 території Люксембургу займають дубові і букові ліси. Вони зосереджені в Еслінзі і північній частині Гутланду. У верхніх частинах схилів Арденн з'являються модрина і ялина. Місцями зустрічаються торфові болота. У Люксембурзі в садах культивують такі теплолюбні рослини, як волоський горіх, абрикос, гостролист, самшит, кизил, барбарис.  Фауна  Тваринний світ дуже бідний. На ріллі можна побачити зайців, а в лісовій гущавині косуль, серн і кабанів. Тут живе багато білок.  Із птахів зустрічаються вихорі, сойки, а також фазани. Рідким гостем стали яструби. У лісових хащах мешкають рябчики і глухарі.  У ріках і джерелах Еслінгу водиться форель.  Водні ресурси  Найбільша річка Люксембургу - Сюр (Зауер) бере початок на території Бельгії і тече на схід, далі, після злиття з Уром, на південний схід і південь, впадає в Мозель. Альзет, південна притока Сюра, протікає через столичне місто Люксембург і промислові міста Еш-сюр-Альзет, Мерш і Еттельбрюк. 

Люксембург - конституційна спадкоємна монархія. Діє конституція  від 17 жовтня 1868 р. із змінами, внесеними у 1919 р., 1948 р., 1956 р., 1994р., 1996 і 1998 роках. Глава держави - Великий Герцог Люксембурзький - АНРІ(Henri). Став  на престол 7 жовтня 2000 р. Династія Нассау, заснована в 1890 р. Адольфом Нассау-Вайльбургом. Законодавча влада здійснюється палатою депутатів. Палата депутатів - однопалатний парламент, що складається з 60 депутатів, які обираються шляхом загальних прямих виборів за системою пропорційного представництва строком на 5 років. Нинішня Палата депутатів (Chambre des Deputes ) обрана 7 липня 2009 р. Голова - Лоран МОЗАР(Laurent  Mosar) , обраний 28 липня  2009 року. Виконавча влада формально належить Великому Герцогу, який призначає для її здійснення уряд. Уряд відповідає перед палатою депутатів. Члени уряду не можуть бути одночасно депутатами палати. В Люксембурзі існує Державна рада (Conseil d'Etat), що складається з 21 члена, які призначаються герцогом довічно. Державна рада обговорює проекти законів, регулює спірні адміністративні питання тощо. Діючий уряд сформований 23 липня 2009 р. Коаліційний, до його складу входять: Християнсько-соціальна народна партія (ХСНП), Люксембурзька соціалістична робітнича партія  Прем'єр-міністр Люксембургу, державний міністр, міністр казначейства - Жан-Клод ЮНКЕР (Jean-Claude Juncker). Політичні партії "Зелені"(Die Greng - GRENG). Партія. Заснована в 1983 р. як Зелена альтернатива. У 1995 р. об'єдналась із Зеленим списком екологічної ініціативи, заснованим у 1989 р. Представники партії:Тіллі МЕТЦ(Tilli Metz), Карло ді ТОФФОЛІ(Carlo di Toffoli). Комуністична партія Люксембургу - КПЛ (Parti Communiste de Luxembourg - PCL). Заснована 2 січня 1921 р. Найвищий орган партії - з'їзд. З'їзд обирає Центральний комітет. ЦК обирає Виконавчий комітет ЦК КПЛ і голову партії. Голова - Аллі РУККЕРТ(Ali Ruckert). Друкований орган - газета "Цайтунг фум летцебургер фоллек" (Zeitung vum Letzeburger Vollek). "Ліві"(die Lenk- LENK). Партія. Заснована в 1999 р. Не має формального керівництва. Люксембурзька демократична партія - ЛДП((Parti Democratique  Luxembourggeois - PDL). Заснована після Другої світової війни(1946 - 1947). Налічує біля 2 тис. членів. Голова - Клод МАЙШ(Claude Meisch). Люксембурзька соціалістична робітнича партія - ЛСРП(Parti Ouvrier Socialiste Luxembourgeois; Letzeburger Sozialistische Arbeichteparte - LSAP). Заснована в 1902 р. Налічує 6 тис. членів. Входить до Соціалістичного інтернаціоналу. Голова - Алекс БОДРІ(Alex Bodry).  Видає газету "Тагеблат-цайтунг фір Летцебург" (Tageblatt-Zeitung fir Letzebuerg). Партія альтернативних демократичних реформ - ПАДР(Alternativ Demokratesch Reformpartei - ADR). Заснована в 1987 р. як Комітет дії 5/6. З 1944 р.- Комітет дії за демократію і справедливість. В 2006 р. перейменований в ПАДР. Голова - Роберт МЕЛЕН (Robert Mehlen). Християнсько-соціальна народна партія - ХСНП (Christlich-Soziale Volkspartei - CSV; Parti Chretien Social - PCS; Christian Social Party - CSP). Заснована в 1914 р. Налічує 9,5 тис. членів. Голова - Франсуа БІЛЬТГЕН(Francois Biltgen).

Економіка  Економіка Люксембургу є стабільною і процвітає, рівень безробіття нині становить приблизно 3%. Повоєнна історія економіки пов'язана з металургійною галуззю і поступовим, але досить болісним процесом її заміни сектором фінансових послуг.  Залізняк у Люксембурзі був відкритий у 1850 році. Ця дата вважається датою народження металургійної галузі, з якою пов'язаний стан економіки більшої частини ХХ століття. Незважаючи на спад у 1980-х роках, металургія як і раніше забезпечує найвищу зайнятість і 25% експортних доходів. Після війни уряд вирішив змінити курс економіки. Щоправда, як і в більшості розвинутих країн, послуги розвивалися саме від промислового виробництва. Таким чином, у країні почався бум фінансових послуг, якому значною мірою допомогли податкові ходи. У Люксембурзі налічується більше ніж 12 тис. холдингових компаній, а також 1300 інвестиційних фондів і 220 банків. Крім того, існує сектор випуску європейських облігацій.  Невеликі розміри та розташування країни стали причиною її тісної інтеграції з сусідами. З 1921 року Люксембург підтримує тісне співробітництво з Бельгією, а після Другої світової війни до цього союзу приєдналися Нідерланди, в результаті чого утворився Бенілюкс. Це об'єднання стало прототипом Європейського Союзу.  Промисловість  Біля південного кордону Люксембургу є багаті родовища залізняку, що належать до обширного Лотаринзького басейну. У 1970-му році тут було видобуто приблизно 5,7 млн. тонн руди, але виробництво швидко скорочувалося і остаточно було згорнуте на початку 1997 року. Тоді ж була погашена остання доменна піч. Сталеливарне виробництво в останні роки працювало на імпортній руді, яка ввозилася в основному з Франції.  Основний сталеливарний концерн АРБЕД, заснований у 1911 році, був найбільшим промисловим підприємством країни. Зараз сталеливарне виробництво переорієнтоване на використання брухту як сировини і переплавку в електропечах.  В економіці Люксембургу важливе значення приділяється створенню телекомунікаційних мереж і виробництву аудіо- та відеотехніки. Виробляються хімічні продукти, машини, пластмаси, тканини, скло, порцеляна. Багато нових підприємств створено великими фірмами США. Для іноземних компаній привабливим фактором є те, що місцеві робітники знають кілька мов.  Майже вся енергія, що споживається в Люксембурзі, імпортується, включаючи нафту, природний газ, кам'яне вугілля.  Сільське господарство  Приблизно чверть території Люксембургу обробляється, ще одна чверть зайнята під луками і пасовищами. Основні галузі сільського господарства: м'ясомолочне тваринництво і зернокормове рослинництво.  Середні розміри ферм у Люксембурзі невеликі - приблизно 7 га, на більшості з них практикується змішане господарство. Грунти бідні, піщані, для підвищення їх родючості вносяться фосфорні добрива, побічний продукт металургійного виробництва. Основні культури - картопля, пшениця, овес, ячмінь, жито і конюшина на насіння. Вирощується також виноград; у долині Мозеля виробляються якісні білі вина. Зростає потреба в імпорті продовольчого зерна і окремих видів кормового зерна. Врожаї сільськогосподарських культур значно нижчі, ніж у Бельгії і Нідерландах. Сільське господарство країни отримує субсидії від держави і ЄС для підтримання стабільного рівня цін і прямих виплат фермерам.  Хоча економіка країни значно виграла від участі у Бельгійсько-Люксембурзькому економічному союзі та в митному союзі Бенілюксу, сільське господарство не було модернізоване на рівні інших галузей економіки.  Фінанси  Банківська справа і фінансові послуги стали основним видом економічної діяльності, який у 1995 році концентрував 31,9 ВВП і 9,2% зайнятих. Люксембург - один з фінансових центрів Європи. У 1995 році тут знаходилися представництва 220 іноземних банків, які залучалися ухваленими наприкінці 1970-х років найсприятливішими в ЄС законами про банківську діяльність, що гарантували збереження таємниці внесків. Проте гармонізація законів у країнах ЄС, проведена в 1993 році, дещо нівелювала переваги Люксембургу перед іншими країнами Союзу.  У Європі Люксембург посідає друге місце після Лондона за кількістю банків (220 банків). Можливо, приватний банківський капітал у Люксембурзі є найбільшим у Європі. Місцева біржа спеціалізується на статутних фондах, більшість з яких зареєстрована в країні, а їхні акції - у торговому лістингу біржі.  Зовнішня торгівля  Зовнішня торгівля Люксембургу пов'язана із зовнішньою торгівлею Бельгії, і Національний банк Бельгії здійснює міжнародні операції Люксембургу. Держава значною мірою залежить від зовнішньої торгівлі. Більша частина промислової продукції йде на експорт, причому третину становлять метали і готові вироби.  Люксембург повністю імпортує енергоносії для промисловості - кам'яне вугілля і нафту; ввозяться також автомобілі, тканини, бавовна, продовольство і сільськогосподарські машини. До середини 1970-х років торговельний баланс був позитивним, і надходження від експорту перевищували витрати на імпорт, але скорочення виробництва сталі істотно змінило баланс. Основні зовнішньоторговельні партнери Люксембургу - країни ЄС.  Транспорт і зв'язок  Транспорт Люксембургу відрізняється високим рівнем розвитку. Довжина мережі залізниць - 271 км, автомобільних шляхів - 5100 км. Основна меридіональна залізниця сполучена з лініями Франції і Бельгії, а широтна з'єднує лінії Німеччини і Бельгії. Єдиний аеропорт - Фіндель знаходиться за 5 км на схід від столиці. 

1 січня - Новий рік.

Березень-квітень - Великодній понеділок.  1 травня - День праці.  Травень - Вознесіння.  Травень-червень - День духів.  23 червня - Національне свято, день народження Його Королівської Величності Герцога Гранд-Дюка.  15 серпня - Успіння.  1 листопада - День всіх Святих.  25 грудня - Різдво.  26 грудня - День святого Стефана.  Багато приватних підприємств та організацій Люксембургу зачинені в період проведення релігійних та інших свят, таких як "день відпущення гріхів" у лютому, карнавал у березні, свято пива (тільки в столиці) у вересні.  Якщо офіційні свята випадають на суботу чи неділю, то наступний понеділок є неробочим. 

Люксембург визнав незалежність України 31 грудня 1991 року. Дипломатичні відносини встановлено 1 липня 1992 р. шляхом обміну нотами.  Контакти на вищому рівні були започатковані візитом Президента України Л.Д.Кравчука 14 червня 1994 р. до Люксембургу, під час якого було підписано Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та державами-членами, спільну декларацію Президента України і Прем'єр-міністра Люксембургу, двосторонню міжурядову Угоду про повітряне сполучення.  2 грудня 1996 р. Президент України Л.Д.Кучма зустрівся з Прем'єр-міністром Люксембургу Ж.-К.Юнкером у рамках Лісабонського саміту ОБСЄ.  У вересні 1997 р. та в червні 1998 р. відбувся обмін візитами прем'єр-міністрів.  26 червня 2001 року відбулася зустріч Прем'єр-міністра України А.К.Кінаха з Прем'єр-міністром Люксембургу Ж.К.Юнкером в рамках 4-го засідання Ради зі співробітництва Україна-ЄС.  Глава люксембурзького уряду неодноразово висловлював рішучу політичну підтримку курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію. За його сприяння в період головування Люксембургу в ЄС (друге півріччя 1997 р.) та його членства в "трійці" ЄС було прийнято рішення про проведення Першого саміту Україна-ЄС (Київ, 5 вересня 1997 р.) та першого засідання Ради з питань співробітництва Україна-ЄС (Люксембург, червень 1998 р.).  У листопаді 1994 р. в Брюсселі, у вересні 1996, 1997, 1999 років у Нью-Йорку проходили зустрічі міністрів закордонних справ, під час яких обговорювалися питання міжнародної та європейської безпеки, багатостороннього і двостороннього співробітництва.  Торговельно-економічні відносини  Обсяг прямих люксембурзьких інвестицій в економіку України у 2001 р. становив 14,4 млн. доларів.  В рамках благодійної діяльності Люксембурзький Червоний Хрест впроваджує програму допомоги дітям із серцево-судинними захворюваннями. У 1992-1997 рр. зроблено діагностику та операції більш як 100 українським дітям, на що виділено понад 1 млн. доларів. Програма підтримки і сприяння розвитку серцевої хірургії впроваджується у Львівському міжобласному центрі серцевої хірургії.    Посольство України в Королівстві Бельгія та у Великому Герцогствi Люксембург (за сумiсництвом)

Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Бельгія і Великому Герцогстві Люксембург (за сумісництвом) ДОЛГОВ Ігор Олексійович. Посольство Великого Герцогства Люксембург в Україні (за сумісництвом)

Почесний консул пан Микола Михайлович Новiков

Освіта  Шкільне навчання є обов'язковим для дітей у віці від 6 до 15 років. У 1994-1995 навчальному році 27 тис. дітей відвідували початкові школи. У середніх школах, включаючи професійні училища, також налічувалося 27 тис. учнів.  Діти вивчають німецьку і французьку мови, першу - у початковій школі, другу - в середній. У країні немає вищих навчальних закладів.  Традиції народу  Люксембурзький народ - етнічна спільність зі своїм діалектом, не схожим на жодну сусідню мову.  У всіх телефонних будках на поличках лежать телефонні довідники, дещо пошарпані від частого використання, але цілі, без написів, що є яскравим свідченням соціального здоров'я міста. Взагалі помітно, що населення вважає країну власним домом. Ніхто не смітить і не клеїть "жуйку" на стіни. На будь-які питання перехожих відповідають доброзичливо, нерідко навіть проводять у потрібне місце.  По радіо не почуєш новин про події в Люксембурзі. Їх просто не буває. Ви не побачите товарів з біркою "Мade in Luxemburg", хоча люксембурзький експорт набагато перевищує імпорт товарів. І промисловість вище середньоєвропейського рівня. Зранку кордони перетинають автомобілі французьких і бельгійських спеціалістів, які їдуть на роботу в Люксембург. Але немає відомих люксембурзьких марок машин і техніки, модних фірм модельного взуття або сортів вина. Не проводяться на його території великомасштабні навчання, наукові дослідження і кінофестивалі. Тут не відбувається скандалів, які викликають інтерес жовтої преси. Герцогзька сім'я на рідкість респектабельна. Про її існування можна дізнатися лише за списками запрошених на великосвітські раути, що проходять у Європі.  Грінпіс та організації з прав людини не знаходять у Люксембурзі порушень. Це країна, де неможливо щось приховати.  Своїми контурами на карті Люксембург нагадує черепашку. Але не можна сказати, що її стулки наглухо закриті для всього навколишнього світу. Так, тут нічого не відбувається, а про все тільки чули, але інтерес до всього найжвавіший. Є своє телебачення, радіо, двадцять газет і журналів. Дуже популярна комп'ютерна гра, навіть більше, ніж спорт. Все це свідчить про миролюбний, спокійний характер нації.  Основні визначні пам'ятки  Люксембург заснований у 963 р., у той час він був відомий як "Люклінбурхук", що на місцевому діалекті означало "маленький замок". Людину, яка вперше приїхала до цієї країни, вражає різноманітність ландшафту, що вміщується на такій маленькій території. Автобусні екскурсії по Люксембургу дозволяють за короткий час оглянути більшість визначних пам'яток цієї крихітної європейської країни. Знаменитими є місцеві виноградники, розташовані у Мозельській долині. Тут виготовляють всесвітньо відомі сорти мозельських вин, кілька сортів високоякісного пива, відмінні шипучі вина, які готуються за технологією шампанського, кілька сортів лікерів, фруктові соки і мінеральні води. Є вина, які виробляються тільки у певних селищах і відрізняються своїми особливими якостями (наприклад, "Аанський паломберг" та "Ененський віссельт"). Виноробство більше поширене у південній половині Мозельської долини - від Шенгена до Реміха, у селищах Вінтранж, Енен, Вормельданж, Аан і Швебзінген, де розташовані особливо цінні виноградні плантації. Визнані центри виноробства - містечка Реміх і Гревенмахер.  Культурні визначні пам'ятки країни - Національний музей Люксембургу, де відкриті відділи стародавнього, сучасного мистецтва і природної історії країни; величний готичний собор Нотр-Дам (XVII ст.); палац Великого Герцога (XVI ст.); міська рада (XIX ст.); замок Еш-Сюр-Альзет (XIX ст.), а також середньовічне місто Ротенбург-об-дер-Тауберг.  Можна здійснити приємну прогулянку на теплоході по річці Мозель, а на інших ріках (Сюр, Ур, Клерв, Вельц) - покататися на човнах і яхтах, зайнятися водними видами спорту.  Столиця країни - місто Люксембург - заснована понад тисячу років тому. Люксембург залишає враження красивого, акуратного і пожвавленого міста. Горбистий рельєф, різноманітні за архітектурою мости, спрямовані вгору шпилі і конуси палаців і кірх, парки, пам'ятники, зелень та яскраві квіти, будівлі різних стилів і часів - все це створює контрастний і гармонійний ансамбль міста. Через місто протікають дві річки - Альзета і Петрус, які розділяють його на дві частини: Верхнє місто із залишками могутньої фортеці, герцогзьким палацом і багатьма стародавніми будинками, і Нижнє місто (дещо південніше, за річкою Петрус) з новими кварталами, промисловими підприємствами та установами. У верхньому місті кидається у вічі готичний стиль будинків - вузькі вежі і шпилі на фоні вапнякових і піщаних урвищ, що виглядають, немов природне продовження скель.  Подекуди по схилах звисають донизу довгі бороди трав і моху, видно численні печери. В окремих місцях ці урвища терасовані і на майданчиках розбиті невеликі скверики. Різні частини столиці з'єднують величезний віадук "міст Адольфа", збудований на початку століття, і ще 109 різноманітних мостів, зведених за окремими проектами і несхожих один на одного - віадук залізниці і старий міст "Хондехейшен", надзвичайно своєрідний арковий міст "Останнє су", що підноситься на 85 м., новий міст Великої Герцогині Шарлоти.  На площі Вільгельма знаходиться Будинок міської управи, неподалік нього, на Тихій вулиці, палац Великого Герцога - триповерхова будівля (1580 р.) з високими башточками і шпилями, який є чудовим зразком архітектури епохи Відродження. Поблизу також розташована Парадна площа з монументом поетам Ленцу і Дікку - центр міського життя, де влаштовуються паради, свята і урочистості.  Від великої і найміцнішої у Європі фортеці, збудованої французьким маршалом Вобаном і зруйнованої у 1868 р., досі збереглися окремі стіни з бійницями, кілька кріпосних воріт (наприклад, своєрідні ворота "Три голуби"), довгі ходи і каземати в надрах скелі, вежі "Три жолуді" по краях скелястого майданчика над урвищем і цитадель Святого Духа. Поруч з площею, на місці давніх кріпосних укріплень, розташований парк. З іншого боку він закінчується урвищем, з якого відкривається чудовий краєвид на старовинне передмістя Бокк і розвалини замка.  Цікавими є також залишки старої фортеці і сад іспанського намісника Ернста Мансфельда (кінець ХVI ст.). Увагу гостей завжди привертають будинок Міністерства закордонних справ, збудований у 1751 р.; Собор Богоматері (1613-1621 рр.), відомий величними скульптурами і усипальницею Великих Герцогів, а також гробницею короля Богемії і графа Люксембурзького Іоанна Сліпого; колишній єзуїтський коледж (1603-1735 рр.), де нині розташована Національна бібліотека, що налічує понад 600 тис. томів; будівля ратуші (1830-1838 рр.); церква Св. Михайла (збудована в Х ст. і перебудована в ХVI ст.); каплиця Св. Квіріна (XIV ст.); церква Св. Іоанна на Камені (ХVП ст.) та багато інших пам'яток історії і культури.  Головні місця дитячих розваг: Парк чудес ("Parc Merveilleux") у Бетембурзі, парк у Мондорф-ле-Бен, туристичний центр Гальденберг ("Galdenberg") в Еш-Альзеті.  Еслінг - північний район Люксембургу, що займає третину його території, найвища частина країни. Окремі вершини сягають тут більше ніж 500 метрів над рівнем моря. Тут збереглося багато лісів і пасовищ. Найпівнічніше містечко Великого Герцогства - Клерво - розташувалося в улоговині на березі річки Клерф, оточеній лісистими схилами. Через готичну архітектуру будівель воно справляє враження середньовічного містечка, а ще тому, що найвидніші місця у ньому займають споруди знаменитого в країні абатства і, трохи вище, руїни рицарського замка з вежею.  Вільц - найбільше місто Еслінгу, як і столиця складається з двох частин - Нижнього міста (на висоті 320 м.) і Верхнього, що розмістилося на 80 м. вище по схилу гори навколо давньої фортеці. Вільц - красиве містечко з мальовничими околицями, але хаотичність забудови, порослі кущами яри та огорожі додають йому провінційності.  Гутланд ("добра земля") - південна, велика за територією (68%) частина країни. Це горбиста місцевість, окультурена господарською діяльністю людей. Невеликі поля, сади, луки і пасовища, ліси і зарості чагарників - все це постійно чергується між собою, створюючи надзвичайну строкатість пейзажу.  Своєрідний куточок країни - місцевість на схід від м. Ехтернаха, на річках Білий і Чорний Еренц, названа "Люксембурзькою Швейцарією". Тут, на межі вапняків і юрських пісковиків, утворилися химерні загострені вершини і глибокі ущелини з прямовисними стінами, над ущелинами містяться кам'яні стовпи, які ще більше посилюють уявлення про висоту і глибину.  Біля Бердорфа, у верхів'ях джерела Еесбаха, можна побачити величезну скелю з печерою, яка у місцевих переказах іменується "римською печерою" - величезні, створені природою колони підтримують могутнє склепіння. У цих місцях раніше добували каміння для млинових жорен. З долини Еесбаха можна потрапити в ущелину Хальс, покручену, немов лабіринт крітського царя Міноса. Особливо мальовничий пейзаж біля напівзруйнованої фортеці Бофор (між Ехтернахом і Дікірхом), де маленький струмок Халлербах, як справжня гірська ріка, мчить по кручах, вирує між камінням і клекочучи зривається водоспадами. У його долині, суцільно зарослій дубом, буком, кущами гостролиста, ліщини і крушини, повітря напоєне прохолодною і цілющою свіжістю.  Своєю красою, струмками і водоспадами славиться також місцевість Мюллерталь, а також околиці Лярошета, Консдорфа і Грундхофа.  На крайньому півдні Гутланда, на кордоні з Францією, розташовані курорт Мондорф, відомий своїми мінеральними водами, і бальнеологічний курорт Мондор-ле-Бен (у долині Мозеля). На плато біля містечка Узельданге працює "Люксембурзький гурток польоту під вітрилом", де з початку травня до кінця жовтня всі бажаючі займатися дельтапланеризмом можуть пройти "повітряне хрещення". В Арденнах розташований природний Німецько-Люксембурзький лісопарк ("Дойч-Люксембургішер") - природний заповідник, частина якого знаходиться на території ФРН.

Профспілкові об'єднання Загальна конфедерація праці Люксембургу - ЗКПЛ (Confederation Generale du Travail du Luxembourg - CGT; Luxembourg General Confederation of Labour). Створена в 1919 р. Налічує 52 тис. членів (1998 р.).  Голова - Джон КАСТЕНЬЯРО(John Castegnaro). Люксембурзька конфедерація християнських профспілок - ЛКХП(Letzebuerger Chreschtleche Gewerkshaftsbond - LCGB; Confederation Luxembourgeoise des Syndicats Chretiens - CLSC; Confederation of Christian Trade Unions - CCTU ). Створена в 1921 р. Налічує 40 тис. членів. Голова - Робер ВЕБЕР(Robert Weber). Видає журнал "Соціале фортшрет"(Soziale Fortschrett). Незалежна конфедерація профспілок   Люксембургу - НКПЛ(Onofhaengege Gewerkschaftsbond - Letzebuerg - OGB -L; Confederation Syndicale Independante du Luxembourg  - CSIL; Luxembourg Independent Confederation of Labour  - LICL) . Створена в 1921 р. Об'єднує 15 галузевих профспілок, налічує 58тис. членів. Входить до Загальної конфедерації праці Люксембургую Голова - Жан - Клод РЕДІНГ(Jean - claude Reding). Друкований орган - тижневик "ОГБ-Л-актюель/актюаліте" (OGB- L - Aktuell/Actualites).

Засоби масової інформації "Летцебургер журналь" (Letzeburger Journal - "Люксембурзька газета". Щоденна газета німецькою і французькою мовами. Видається в м.Люксембург. Заснована у 1880 р. Наклад 13,5 тис. "Люксембургер ворт", "Вуа дю Люксамбург" (Luxemburger Wort, La Voix du Luxembourg - "Голос Люксембургу"). Щоденна католицька газета німецькою і французькою мовами. Видається в м. Люксембург. Заснована в 1848 р. Наклад 86 тис. "ОГБ-Л-актюель/актюаліте" (OGB-L - Aktuell//Actualites; OGB - Незалежне об'єднання профспілок Люксембургу). Тижневик. Видається в Еші німецькою, французькою мовами і люксембурзьким діалектом. Заснований у 1919 р. Наклад 40 тис. Орган Незалежного об'єднання профспілок Люксембургу. "Репюблікен лоррен" (Le Republican Lorrain - "Республіканець Лотарингії"). Щоденна газета французькою мовою. Видається у м. Люксембург. Заснована в 1961 р. Наклад 15 тис. "Соціале фортшрет" (Soziale Fortschrett - "Соціальний прогрес"). Двотижневий журнал німецькою мовою. Видається в м. Люксембурзі Люксембурзькою конфедерацією християнських профспілок. Заснований у 1920 р. Наклад 26 тис. "Тагеблат-цайтунг фір Летцебург" (Tageblatt-Zeitung fir Letzebuerg "Щоденний листок - Газета Люксембургу"). Щоденна газета німецькою і французькою мовами. Видається в Еші. Заснована в 1912 р. Наклад 27,5 тис. Газета Люксембурзької соціалістичної робітничої партії. "Цайтунг фум летцебургер фоллек" (Zeitung vum Letzeburger Vollek "Газета народу Люксембургу"). Щоденна газета німецькою мовою. Видається в м. Люксембург. Заснована в 1946 р. Орган Комуністичної партії Люксембургу. "Еко де л'ендюстрі" (Echo de L'Industrie - "Відлуння промисловості"). Щомісячний журнал французькою мовою. Видається в м.Люксембург. Заснований у 1920 р. Наклад 1,8 тис. Журнал федерації промисловців Люксембургу. Інформаційні агентства Національного інформаційного агентства немає. Радіо і телебачення Радіо - Теле Люксембург (РТЛ) (Radio - Tele Luxembourg). Головна компанія - "Компані люксамбуржуаз де теледіффюзйон" (Compagnie Luxembourgeoise de Telediffusion). Приватна компанія. Заснована в 1931 р. Розташована в Люксембурзі.

Валюта  З 1 січня 2002 року в Люксембурзі введено євро (Euro). Хоча до кінця 2012 р. національний банк обмінюватиме національні банкноти на євро безплатно, до 28 лютого 2002 року всі старі банкноти і монети також можна обміняти в будь-якому обмінному пункті (здебільшого також безплатно).  Обмінний курс - 1 євро=40,3399 люксембурзьких франків, зафіксований і змінюватися не буде. В обігу знаходяться банкноти номіналом 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 євро, а також монети номіналом 1, 2, 5, 10, 20 і 50 центів. (Додаткову інформацію можна отримати на сайті Європейського Центрального Банку: http://www.ecb.int)  Пункти обміну валюти можна знайти скрізь: при банках, залізничних вокзалах, готелях та в аеропорту. Вільно використовуються кредитні картки провідних світових систем і туристичні чеки.  Банки і магазини  Банки відкриті з 9.00 до 16.00 з понеділка по п'ятницю; у вихідні не працюють.  Магазини працюють з 9.00 до 18.00 (перерва з 12.00 до 14.00) у будні, а по суботах з 9.00 до 12.00. Багато приватних підприємств та організацій Люксембургу зачинені в період проведення релігійних та інших свят.  Чайові  Чайові у більшості закладів становлять 10%, в таксі сума округлюється до більшого.  Правила в'їзду  Країна входить до Шенгенської зони. Для в'їзду необхідно мати закордонний паспорт і візу, підтверджену броню в готелі і медичну страховку. Звичайний термін оформлення документів у посольстві - 10-14 днів. Необхідні документи: закордонний паспорт, 3 анкети (французькою, англійською або німецькою мовами) з фото, броня в готелі і медична страховка. Стягується консульський збір: для перебування в країні протягом 1-30 днів - приблизно 23 долари США, до 3-х місяців - 30 доларів США, більше 3 місяців - приблизно 38 доларів США. Термін дії візи вказаний у ній самій. Знижок для дітей, які мають власний закордонний паспорт, немає. Діти, вписані в паспорт батьків, в'їжджають у країну без сплати консульського збору. Дитина, яка їде з дорослим, обов'язково повинна бути названа у запрошенні. Митні правила  Стандартні для країн Євросоюзу. Обмежень на ввезення і вивезення валюти у вигляді банкнот і дорожніх чеків немає. Іноземець, який постійно проживає поза Люксембургом, має право на безмитне ввезення особистих речей і предметів першої необхідності на основі їх усного декларування і пред'явлення для митного контролю. Дозволено безмитно ввозити любительські фото- і кінокамери з невеликою кількістю плівки, спортивне приладдя (1 пара лиж, 2 тенісні ракетки), 2 рушниці для спортивного полювання і по 100 патронів на кожну (на основі дозволу Міністерства юстиції Люксембургу), а також радіоприймачі, біноклі, переносні магнітофони з розумною кількістю магнітної плівки (касет), переносні телевізори - по одному предмету кожного найменування. Крім цього, з європейської країни - не члена ЄС, можуть безмитно ввозитися сигарети - до 200 шт. (або сигари - 50 шт., або тютюн - 250 гр.), кава в зернах - 0,5 кг., міцні спиртні напої - до 1 л., шипуче вино або лікер - до 2 л., ординарне вино - до 2 л., парфуми - до 50 гр., туалетна вода - 0,25 л., інші товари загальною вартістю до 2000 франків Люксембургу, а також промислові товари і вироби, якщо вони не призначені для комерційних цілей. Заборонено ввозити наркотики. Заборонено також вивозити без спеціального дозволу предмети старовини, зброю, а також предмети, які є національним надбанням.  Національна кухня  Цікавою процедурою люксембурзької кухні є приготування раків, форелі, щуки, смажених окунів. Відомі також арденнський окорок, заливні молочні поросята, копчений свинячий хребет з бобами і кров'яна ковбаса. Все це запивається винами вормелданг, крехен, кеміх, ан, еннем, маєтум. Популярні лікери: "кетш", "кірш", сливовий, яблучний, грушевий, чорносмородиновий. 

Уточнено дані щодо зовнішнього боргу ряду країн світу, у лідерах Люксембург - понад $4 млн на душу населення Люксембурзький бізнес зацікавлений у виході на український ринок - Л.Мозар Люксембурзькі компанії зацікавлені у виході на український ринок. Про це заявив голова Палати депутатів Великого Герцогства Люксембург Лоран Мозар під час зустрічі з міністром закордонних справ України Костянтином Грищенком у Києві, де Л.Мозар перебуває з офіційним візитом. Сторони наголосили на важливості подальшого поглиблення політичного діалогу на високому рівні та обговорили шляхи розвитку українсько-люксембурзького співробітництва у торговельно-економічній сфері. Порушувалося також питання вдосконалення договірно-правової бази двосторонніх відносин. Глава українського зовнішньополітичного відомства поінформував співрозмовника про заходи, яких вживає український уряд з метою поліпшення інвестиційного клімату в державі, повідомили УКРІНФОРМу в Департаменті інформаційної політики МЗС України. Президент призначив Посла України у Люксембурзі  Президент України Віктор Янукович своїм Указом 20 грудня призначив Надзвичайного і Повноважного Посла України в Королівстві Бельгія Ігоря Долгова Надзвичайним і Повноважним Послом України у Великому Герцогстві Люксембург за сумісництвом.  Текст відповідного документа оприлюднено на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Глави держави, передає УКРІНФОРМ.  Люксембург, Ірландія та Угорщина - європейські лідери за рівнем споживання алкоголю  Найбільше серед європейців алкоголь полюбляють мешканці Люксембургу. За даними дослідження, проведеного Німецьким центром медичної інформації (BZgA), щороку житель цього невеликого князівства споживає в середньому 15,6 літра чистого алкоголю, повідомляє власний кореспондент УКРІНФОРМу в ФРН.  Друге і третє місце у рейтингу за рівнем споживання алкоголю на душу населення серед країн Європи посіли Ірландія та Угорщина, де на кожного мешканця припадає в середньому 15 літрів спожитого алкоголю на рік. Німеччина опинилася на п'ятому місці із показником 12 літрів алкоголю на рік.  За даними BzgA, 1,3 млн німців хворі на алкогольну залежність. Близько 74 тис. з них померли торік від хвороб, які стали наслідком алкоголізму.  Німецькі експерти визначили дози алкоголю, які не зашкоджують організму людини. Так, для чоловіка критична межа дорівнює 120 грамам чистого алкоголю на тиждень, для жінок показник є вдвічі меншим.  УКРІНФОРМ:новини 2010.06.24   Україна і Люксембург мають намір у вересні скасувати подвійне оподаткування товарів  У вересні цього року пройдуть консультації щодо скасування подвійного оподаткування товарів між Україною і Люксембургом. Про це заявив Прем'єр-міністр України Микола Азаров під час зустрічі з Віце-прем'єр-міністром - міністром закордонних справ Великого Герцогства Люксембург Жаном Ассельборном.  "У вересні ми проведемо завершальні консультації з тим, щоб вирішити ситуацію з відміною подвійного оподаткування", - наголосив Микола Азаров.  УКРІНФОРМ:новини 2010.06.15  Прем'єр-міністр України відбув з дводенним робочим візитом до Люксембургу  КИЇВ, 14 червня. (Костянтин Соловчук - УКРІНФОРМ). Прем'єр-міністр України Микола Азаров відбув із дводенним робочим візитом до Великого Герцогства Люксембург, де він візьме участь у 14 засіданні Ради з питань співробітництва Україна-ЄС, передає кореспондент УКРІНФОРМу.  Програмою візиту заплановані зустрічі глави українського уряду з комісаром Європейської Комісії з питань розширення та європейської політики сусідства США Ш.Фюле, з міністром закордонних справ Іспанії М.Моратіносом та аудієнція у Великого Герцога Люксембургу Анрі.  Передбачено також участь М.Азарова у спільній прес-конференції з віце-президентом Європейської Комісії, Високим представником Євросоюзу з питань закордонних справ та безпекової політики К.Ештон.  Прем'єр-міністр України візьме участь у церемонії підписання угоди про створення представництва Європейського інвестиційного банку в Україні.  Завтра ввечері М.Азаров повернеться до Києва.  УКРІНФОРМ: новини 2010.06.14  Прем'єр-міністр України перебуває з робочим візитом у Люксембурзі КИЇВ, 16 червня. (УКРІНФОРМ). Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко перебуває з робочим візитом у Великому Герцогстві Люксембург, повідомляє УКРІНФОРМ із посиланням на управління у зв'язках зі ЗМІ Секретаріату Кабінету Міністрів.  У Люксембурзі Ю.Тимошенко має намір взяти участь у 13-му засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та Європейським Союзом. Планується також зустріч Ю.Тимошенко з членом Європейської комісії з питань зовнішніх відносин Бенітою Ферреро-Вальднер, Генеральним секретарем Ради ЄС, Високим представником з питань Спільної зовнішньої та безпекової політики Хав'єром Соланою, Великим Герцогом Люксембургу Анрі, Прем'єр-міністром, Державним міністром, Міністром фінансів Великого Герцогства Люксембург Жаном-Клодом Юнкером. Люксембург Офіційна назва – Велике Герцогство Люксембург, держава в Західній Європі. Межує з Бельгією, Німеччиною, Францією. Площа : 2586 кв. км. За площею – десь три чи три з половиною м. Києва. Населення 425 тис.чоловік (перепис нас.1998 р.).Самих люксембуржців у країні лише 290 тис., ще 130 тис. постійних мешканців-іноземці. Найбільше португальців, італійців, але чимало інших європейців, є й представники країн третього світу. Середня густота населення близько 164 чоловік на кв. км. Середня тривалість життя ( на 1998 р.) –76 років. Приріст чисельності населення –1,4 відсотка.Рівень народжуваності ( на 1000 чоловік) –11,1, рівень смертності ( на 1000 чоловік) – 9,3. Столиця країни – Люксембург ( 78.300 чол. ). Найбільші міста – Дикирш (32.000 чол.),Еш (24.000 чол.), Клерво.Серед визначних місць і пам’ятників країни в Люксембурзі- готичний собор Нотр-Дам 18 ст, Герцогський палац та інші.  На території країни переважають височини, на півночі – вітроги Арденн (висотою 565 м), приблизно 1/3 . Клімат помірний, перехідний від морського до континентального. Середня температура січня 0-2 С, липня 18 С.Опадів від 700-1000 мм. на рік. В країні протікають дві головні річки Мозель і Сюр (які формують східний кордон держави). Ці річки відносяться до басейну Мозель. Приблизно 1/3 території герцогства займають дубові і букові ліси.Вони розташовані в Еслінге і в північній частині Гутланда. Широколисті ліси, частина природного національного парку знаходиться на території Німеччини.  Південь країни з його зеленими пасовищами, називають Бон Пез (“добрі землі”). Широколисті ліси, частина природного національного парку знаходиться на території Німеччини.  Національне свято 23 червня ( 1921 р.) святкування дня народження Його Королівської Величності Герцога Гранд –Дюка.  Державні мови-німецька, французька та люксембурзький діалект. Домінуюча релігія : католицизм-95% населення.  Форма державного устрою: унітарна. В адміністраційному відношенні ділиться на 3 округи, столиця виділена в окрему адміністративну одиницю. Глава держави: Великий герцог Люксембурзький (зараз при владі знаходиться Нассаунська династія 1890-1905 Адольф, 1905-1912 Вільгельм І\/, 1912-1919 Марія Адельгейда, 1919-1964 Шарлота Жан,1964-2000– Жан, з 11.10.2000 року-Анрі Носсауський є главою виконавчої влади, володіє виключним правом законодавчої ініціативи.  Форма правління – конституційна спадкоємна монархія. Прем`єр-міністр-Жан-Клод Юнкер (з 16.01.1995 року). Законодавча влада: парламент–палата депутатів складається з 60 депутатів, що обираються на термін 5 років. Вибори здійснюються за пропорційною системою в чотирьох багатопартійних округах. Діюча конституція прийнята 17 жовтня 1868 р. Грошова одиниця до ведення ЕВРО був люксембурзьий франк, нарівні з ним в обігу використовувався бельгійський франк. Курс за 1 ЄВРО (EUR) ~ 1 USD, 1 ЄВРО = 5,3810 UAH .  Провідні партії- це Християнська – соціалістична народна партія ( ХСНП ), заснована в 70-роках 19 сторіччя, Демократична ( ліберальна) партія ( ДП ), заснована в 1947 році , Люксембурзька соціалістична робітнича партія ( ЛСРП ) заснована в 90 роках 19 сторіччя . Представники ХСНП і ДП в червні 1947 року ввійшли в склад коаліційного уряду. Соціал-демократична партія Люксембургу, заснована в 1971 році , Комуністична партія Люксембургу, заснована в 1921 році. Профспілки Єдина незалежна профспілка Люксембургу, заснована 1978 році. Люксембурзька християнська спілка робітників. Зараз править в країні Християнська – соціалістична партія, їй належить більшість депутатських мандатів в Парламенті. Графство Люксембурзьке було відомо з 963р., в 1354р. країна стала герцогством . В середині 14 сторіччя частина країни належала Нідерландам. В різні часи перебувала під владою : Франції, Іспанії, Нідерландів. Внаслідок рішення Віденського конгресу 1815 р. на території Люксембурга номінально була проголошена незалежна держава – Велике Герцогство Люксембурзьке, яким до 1890 р. керував король Нідерландів.  Сучасні кордони Люксембурга визначені бельгійсько-нідерландським договором 1839 р. Лондонська конференція 1867 р. оголосила Люксембург “ вічно нейтральною” державою.  Нацисти окупували нейтральний Люксембург 1940 року. Через кілька днів було захоплено Францію, і мрія про світове панування арійської раси здавалася як ніколи близькою. Гітлер не вважав люксембуржців «унтерменшами», як євреїв чи слов’ян. Навпаки, він проголосив, що звільнив цих «німців» від згубного французького впливу, включив їхню країну до Рейху, а всім люксембуржцям надав права рейхс-бюргерів — тобто «запросив» їх разом із німцями бути господарями світу. Переважна більшість австрійців, наприклад, на таку «пропозицію» радісно згодилася. Великий герцог, який утік до Англії, щось там патякав на британському радіо, що люксембуржці зовсім не ощасливлені милістю фюрера. І Гітлер вирішив наочно показати всьому світові, що це не так. На початку 1941 року у колишньому Великому герцогстві було проведено референдум з одним-єдиним питанням: «Чи схвалюєте ви возз’єднання Люксембургу з матір’ю — Німеччиною?» 94 відсотки люксембуржців відповіли «ні».  Гнів фюрера був жахливим. Сотні громадських діячів і священиків були заарештовані й загинули в таборах смерті. А решту люксембуржців Гітлер вирішив переселити на схід.  На Люблінщині та Бялисточчині поляків виганяли з рідних сіл, а до їхніх будинків привозили люксембуржців. І не давали ані зброї, ані охорони. Отож, прибульцям, які розмовляли такою схожою на німецьку говіркою, дуже важко було пояснити місцевим партизанам, що вони не за власною волею приїхали колонізовувати Польщу. Від рук польських патріотів загинули десятки тисяч люксембуржців. Але цей рахунок піддані Великого герцога теж виставляють нацистам  В жодній країні Західної Європи пам’ять про Другу світову не є такою живою, як у Люксембурзі. У центрі столиці побудовано меморіал жертвам війни, неподалік — пам’ятник невідомому воякові, а стіни будинків і церков прикрашені численними меморіальними дошками «тут жив, тут працював, тут служив... герой руху Опору». І якщо ввечері ви побачите натовп молодиків зі смолоскипами, то це виявляється не марш футбольних фанатів, а урочисте вшанування героїв Другої світової війни. Може, саме тому Люксембург 1945 року урочисто відмовився від проголошеного минулого сторіччя нейтралітету і став одним із засновників НАТО. Північний союз – воєнно-політичне угрупування був підписаний у Вашингтоні 4 квітня 1949 р.. Цей альянс покликаний забезпечити колективну оборону згідно зі ст.51 ( статуту Організації Об`єднаних Націй ). Нині Велике герцогство має професійну армію, яка налічує 800 військовослужбовців. І хоча 60 з них — це військовий оркестр, а ще три десятки — почесна варта Великого герцога, є дві бойові одиниці — піхотно-розвідувальна і транспортна роти. Яка перебувала у Боснії у складі бельгійсько-люксембурзько-грецько-австрійського батальйону «БЕЛУГА», прикриття якого, до речі, здійснював український десантний батальйон. Воєнні витрати держави 1% (ВНП). Бенилюкс-економічний союз Бельгії, Нидерландів, Люксембурга. Початок формування Бенилюкса було покладено валютною угодою 1943 р. і митною конвенцією 1944р., вступив в силу 1948 року.  Член-засновник Європейського економічного співтовариства по Римському договору 1957 року, куди ввійшли ФРН, Франція, Італія,  Бельгія, Голандія, Люксембург. З 3.09. 1993 р. Європейський Союз “ЄС “ . Люксембург входить до Організації Співтовариств та розвитку з 1960 р. “ОЄСР”. Країни ОЄСР посідають провідне місце у світовому господарстві. Є членом Європейського об`єднання вугілля і сталі з 1952року.”ЄОВС” З 1957 р. входить до Європейського співтовариства з атомної енергії, набув чинності з 1958 року.

Західно-Європейський Союз (ЗЄС) заснований в 1954 р. Ще до закінчення Другої світової війни учасниками антигітлерівської коаліції та іншими прогресивними державами була визнана необхідність ліквідації Ліги Націй і створення нової світової організації на цілком нових засадах. Цими засадами були принципи права, спрямовані на забезпечення миру, безпеки, свободи і загального добробуту людства. Такою організацією стала Організація Об'єднаних Націй, створена 26 червня 1945 р. зі штаб-квартирою у Нью-Йорку. Її Статут і плідна діяльність протягом уже понад 50 років свідчать про величезний внесок 00Н у розвиток сучасного міжнародного права. Люксембург є членом ООН з 1945 року. Розподіл країн світу за рівнем економічного розвитку відбувається на основі показника ВВП на душу населення, його галузевої структури, частки обробної промисловості та інших показників. У число розвинутих країн світу входять 24 країни,у яких виробляється 3/4 ВВП світового господарства. З них виділяється 6 головних держав США, Япония, ФРН, Франція, Італія, Великобританія, на які припадає 2/3 ВВП, більше 1/2 експорту і закордонних капіталовкладень у рамках світового господарства. Велике Герцогство Люксембург входить в групу високо розвинутих країн Західної Європи, ця країна найбагатіша з “малих” високо розвинутих країн Валовий національний продукт(ВНП) Люксембурга на душу населення 45.100доларів (2001). Для порівняння в 1998 р. ВНП на душу населення: Україна (2,361 дол.), Росії (4,531 дол.) і Білорусі (4,398 дол.); для порівняння аналогічні показники становлять в Люксембурзі - 31,004 дол., США - 26,977 дол., Японії і Німеччині - по 20,370 дол.  Люксембург високо розвинута індустріальна країна. Промисловість займає більш провідне місце в країні ніж сільське господарство. Головним природним багатством країни є залізна руда. Її поклади являють собою одне ціле з французьким залізно-рудним басейном у Лотарингії. Великі запаси залізних руд стали основою розвитку Люксембурга в першій половині ХХ ст.. Країна уславилася тим ,що зайняла перше місце у світі за розмірами виплавки сталі в розрахунку на одного жителя. Залізорудна і металургійна промисловість Люксембургу тісно пов`язана з аналогічними виробництвами Франції та Німеччини. Територіально вони об`єднують французьку Лотарингію, Люксембург і німецький Саар. Тепер у Люксембурзі виплавляють 4-5млн. сталі на рік. .Частка галузі у вартості продукції обробної промисловості дорівнює 1/3, а у вартості експорту 2/5. У країні два великих металургійних комбінати — в Еші та Дюделанжі. Вони зіставні за розмірами з маріупольськими «Азовсталлю» та імені Ілліча. І країна зараз дає приблизно стільки чорних металів, скільки наш Маріуполь. Щоправда зараз чорна металургія в Люксембурзі, як і у всій Західній Європі переживає не найліпші часи. Висока заробітна плата і величезні витрати на захист навколишнього природного середовища ( викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення) роблять західноєвропейську сталь чи не золотою. Тому з 1980 року кількість металургів у країні скоротилася з 20 до 8 тисяч чоловік. Поступово вузька (металургійна) спеціалізація країни розширюється.Певного розвитку набула машино-будівна,хімічна(виробництво фосфорних добрив із доменних шлаків) промисловості.Особливо це виготовлення комп`ютерів і використання сучасних технологій в електронній та інших галузях, а також традиційні цементна, фаянсова, деревообробна, швейна, харчова промисловості.Країна виготовляє сталеві труби,пластмаси,фармацевтичну продукцію тощо. Вироблення електроенергії 1,4 млрд. квт.г (1990) .Люксембург входить в єдину систему енергопостачання західної і східної Європи. Люксембург має розвинуте сільське господарство.Оброблюється приблизно 135тис.га.землі- 24% площі.Основні сільськогосподарські продукти-м`ясо,молоко,вовна,зерно,овочі,фрукти.Країна забезпечує себе продуктами харчування приблизно на 95%. Важливе місце займає виноградарство і виноробство долини Мозеля.Зайнятість в сільському господарстві –3%, в промисловості-37%, сфері послуг-60%.Люксембург має значні рекреаційні ресурси в Арденнах і долинах басейну Мозеля. Головними торговими партнерами Люксембурга є Німеччина, Бельгія, Франція. Люксембург крупний міжнародний фінансовий центр. Символом економічної потуги Люксембургу замість домни став банківський офіс. Завдяки пільговим умовам, країна стала всесвітньо відомим банківським і фінансовим центром Західної Європи.В Люксембурзі налічується приблизно 212 банків,48 ощадно-депозитних компаній,20 небанківських фінансових закладів,890організацій (з спільним капіталовкладенням 108 міліардів доларів) і інші установи .І окрім власне люксембурзьких установ, у герцогстві є не лише французькі, німецькі чи бельгійські банки, а й американські та японські. За ці роки кількість працівників банківської сфери зросла з 8 до 27 тисяч. Це, звичайно, не означає, що металурги, які втратили роботу, перекваліфікувалися на банківських клерків. Але люксембурзькому урядові вдається утримати найнижчий в Європі рівень безробіття — близько 2.4% 2000р. Для порівняння у всіх його сусідів— Франції, Німеччині, Бельгії — роботи не мають 11–13%.  Важливими елементами диверсифікації господарства Люксембурга стали міждународні послуги. Місто Люксембург( разом з бельгійським Брюсселем і французьким Страсбургом) є однією зі столиць Європейського Союзу. В ньому знаходиться Європейський парламент, фінансові та судові установи.  У населення Люксембурга високий рівень життя, вони користуються безкоштовним соціальним забезпеченням і медичним обслуговуванням. Цінною є і його архітектурна спадщина: середньовічні рицарськи замки, монастирі, старовинні фортеці тощо. Країна одна з центрів міжнародного туризму.  Велике герцогство налаштоване дуже проєвропейськи, однак заперечує введенню банківських законів, що загрожують його статусу "притулку платників податків". Люксембург - одна з найбагатших країн світу, з низьким безробіттям (2,4%) 2000 р., дуже низькою інфляцією і високим економічним ростом в 5,5% 

Бенілюкс

Бенілю́кс — регіон Європи створений в 1944, що включає в себе Європейські країни митно-економічного союзу: Бельгію, Нідерланди та Люксембург.

Назва походить від перших складів назв країн-учасників союзу. В Європі цей союз називають Benelux.

Населення Бенілюксу налічує біля 27 562 217 чоловік і займає площу приблизно 74 640 км² (28 819 миля²). Таким чином, щільність населенняБенілюксу становить 369 чол./км² (956 чол./миля²).

Економічні аспекти заснування Бенілюксу

Економічний Союз Бенілюкс, раніше Митний Союз Бенілюкс, — є торгівельною угодою між Бельгією, Нідерландами та Люксембургом, колективно оформлений як Бенілюкс. Організація Бенілюкс розпочала свою діяльність 1 листопада 1960 р., як така, що наслідувала Митний союз, заснований 1 січня 1948 р. Союз встановлює стандарти тарифів на товари з країн-не членів Бенілюкса і призначає зобов’язання по торгівлі всередені союзу. Четверте за розміром угрупування на Заході, Бенілюкс обслуговує понад 25 мільйонів чоловік.

Свого часу Бенілюкс вважався багатообіцяючим експериментом, за прикладом котрого сусідні країни мали б заснувати інші митні союзи, які потім могли б об’єднатися в більший економічний союз. Але, після ратифікації угоди, що заснувала Європейське Об’єднання Вугілля і Сталі в 1952 р., інтереси сусідніх країн, а разом з ними і Бенілюкса, стали відповідати планам заснування Європейського Економічного Союзу.

Економічний Союз Бенілюкс став важливою моделлю для ідеї Європейського Союзу. Можна навіть сказати його передумовою. Бенілюкс продовжує діяти в деяких питаннях як менше економічне угрупування в рамках більшого, що має штаб-квартиру в Брюселі.

Етнічно країни Бенілюкса формують транзитну зону між стародавнім Германським та Латинським наслідуванням Західної Європи. Навіть мови країн — це Французька та Німецька. Компактність розселення населення в цих країнах одна з найвищих в Європі і в світі. Всі три країни є високо урбанізованими і біля дев’яти десятих населення цього регіону мешкають в містах та урбанізованих територіях. Брюсель, Амстердам, Роттердам іГааґа є одними з головних міст Європи.

Країни Бенілюкса є одним з найбільш високо індустріалізованих регіонів світу і мають ринкові економіки, які в значній мірі залежать від зовнішньої торгівлі. В зв'язку з прагненням країни забезпечити безпеку і протекцію власної торгівлі ці країни були піонерами економічної інтеграціі, створивши Економічний союз Бельгія-Люксембург в1921 р., а після Другої світової війни — Бенілюкс. Цей союз забезпечує вільний рух людей, товарів, капіталу і послуг між трьома країнами; координує їх політику в економічній, фінансовій, соціальній сферах; дотримується спільної зовнішньо-торгівельної політики.

Таким чином, обравши шлях на Європейську інтеграцію ще в 1921 році, країни Бенілюкса раз і назавжди вирішили питання пріорітетів економічних відносин країн регіону зі світом. Піонери інтеграціі, ці країни демонструють сьогодні чудові результати росту національних економік і найкращі традиції економічної співпраці через кордони. Інші країни ЄС просто не можуть вихвалятися такими результатами.