- •1.1.Зародження філософської думки, її культурно-історичні передумови
- •1.2.Філософія в стародавній індії.
- •1.4.Антична філософія. Її особливості.
- •1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
- •1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
- •1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
- •1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
- •1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
- •1.10. Моністична філософія б. Спінози. Етичні погляди б. Спінози.
- •1.11.Монадологія г. Лейбніц. Раціоналістична методологія і діалектика г. Лейбніца.
- •1.12.Розвиток сенсуалістичної філософії: дж. Локк, дж. Берклі, д. Юм.
- •1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.
- •1.14. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Апріоризм, агностицизм філософії і. Канта.
- •1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
- •1.16. Антропологічна філософія л.Феєрбаха. Обмеженість філософії л. Феєрбаха.
- •1.17. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови виникнення марксисзму. Філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
- •1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
- •1.19. Основні риси західної філософії хх ст.
- •1.20. „Філософія життя”. Екзистенціалізм.
- •1.21. Релігійна філософія. Неотомізм
- •1.22. Філософія росії періоду зародження її державності.
- •1.23. Слов’янофільство та західництво в росії.
- •1.24. Філософські та соціологічні погляди народників.
- •1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
- •1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
- •1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
- •1.28. Українська філософія кінця іх-хvі ст.
- •1.29. Філософія у Києво-Могилянській академії
- •1.30. Соціально-філософські ідеї представників кирило-мефодіївського товариства (Шевченка, Куліша. Костомарова)
- •1.31. Суспільно-політичні та філософські погляди в укр.Літературі: Франко, л.Українка, Коцюбинський
- •1.32. Суспільно-політичні та Філософські погляди громадців: Потебня, Драгоманов.
- •1.33. Релігійно-філософські погляди в укр.Філософії в другій половині хіх ст.
- •1.34. Соціально- філософська думка в Україні кінця хіх-хх ст..
- •1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
- •2.1. Розвиток уявлень про буття в історії філософії.
- •2.2. Історія становлення категорії „матерія”.
- •2.3.Сучасна наука про складну системну організацію матерії.
- •2.4 Соцiально-органiзована матерiя.
- •2.5.Рух і розвиток. Осн. Форми руху матерії, їх співвід-ня.
- •2.6. Співвідношення біологічної і соціальної форм руху матерії
- •2.7 Простір і час як загальна форма існуваня матерії. Зміна уявлень про простір і час в ході розвитку наукового знаня
- •2.10. Біологічні та соціальні передумови виникнення та розвитку свідомості
- •2.11.Свідомість і мозок.
- •2.12. Психіка і душа.
- •2.13. Психіка і етнос.
- •2.14. Психологічні риси українського етносу
- •2.15. Природа ідеального. Зв’язок матеріального та ідеального.
- •2.16.Проблеми моделювання свідомості в сучасній науці
- •2.17.Природа агностицизму
- •2.21. Практика як основа, критерій і мета пізнання
- •2.22. Інтуїтивне та дискурсивне пізнання.
- •2.26. Теоретичний рівень пізнання та його основні форми.
- •2.27. Системно -структурний підхід та моделювання як основні методи науково-практичного знання.
- •28. Наука I етика. Свободанаукової творчості
- •2.29. Розвиток уявлень про діалектику в історії філософії. Діалектика і метафізика.
- •2.30. Діалектика як вчення про загальний зв’язок і розвиток . Основні принципи діалектики.
- •2. 31. Природа філософських категорій.
- •2. 32. Зміст основних категорій діалектики.
- •2. 33. Гносеологічна природа закону.
- •2. 34. Зміст основних законів діалектики.
- •2. 35. Методологічне значення законів та категорій діалектики.
- •3.1. Філосфсько-світоглядний зміст проблеми відношення людини до природи.
- •3.2. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •3.3. Природа як всезагальний предмет людської праці, засіб до життя та самоцінність.
- •3.4. Відмінність законів природи від законів суспільства
- •3.5. Відмінність способу буття людини від тварини.
- •3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
- •3.7. Проблема екологічної безпеки України.
- •3.8. Сучасні демографічні проблеми і шляхи їх вирішення.
- •3.9. Поняття суспільства. Його основні елементи.
- •3.10. Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.
- •3.11. Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.
- •3. 12. Сутність і природа нтр.
- •3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
- •3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/
- •17. Поняття війни і миру в сучасних умовах
- •3.18. Історичні форми спільності людей
- •3.20. Сім’я та сімейно-побутові відносини
- •3.21. Політична організація суспільства. Держави, партії, суспільно-політичні рухи і громадські організації.
- •3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
- •3.23. Духовні потреби, духовні цінності та духовні відносини в суспільстві.
- •3.24. Духовність та ментальність. Особливості ментальності українського народу.
- •3.25. Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.
- •3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
- •3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
- •3.28. Суспільна свідомість та самосвідомість. Шляхи формування і розвитку української національної самосвідомості.
- •3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.
- •3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
- •3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
Поняття Л і О характеризують якісні прояви людини. Поняття Л означає 1)вид живих ісот , що займає певне місце в ієрархії живих організмів. 2)особлива, розумна істота, що має принципові відмінності від усіх інших живих ісот 3)ха-ка того наскільки людина є людиною, ступінь відповідності певної конкретної людини нашим уявленням про сутність людини.
Поняття Особа характеризує 1)суб’єкт та об’єкт соц. стосунків, т.б. той, від кого продукуються соц. дії та до кого вони спрямовані(за цією ха-кою особа постає представником певних соц. ролях - керівник, працівник...представником певних соц. верств-особа лицаря , селянина) 2)особа ха-ється через особливий неповторний внутр. світ людини з її темпераментом, знаннями, ідеалами, ерудицією(особа моральна, принципоав) 3)особа постає як людська “сутність”, вісь, центр усіх дійових, психічних, інтелектуальних якостей. Якщо людська особа усвідомлює свої якості. Свою унікальність, свої вади та переваги, вона стає людською особистістю-самодіяльною соціальною та інтелектуальною одиницею. Особистість являє одночасно соціальну, і соціоприродню істоту. О. - це системна якість. Вона здобувається індивідом у практичній діяльності, у праці та спілкуванні з іншими людьми. Індивід стає особистістю, коли цього залучено до сусп. відносин, до спілкування з іншими людьми. Практична діяльність-основа формування і розвитку особистості. О.-людина як суб’єкт істор. процесу, розвитку матер. і дух. ку-ри, носій свідомості та самосвідомості, зі своїм внутрішнім суб’єктивним світом, соц. орієнтаціями і настановами. Особистість має суспільно цінні риси: розум, мудрість, рішучість,...ці якості мають природні і соціально значущі риси. Моральні якості О. також мають соціально значущий ха-тер.
3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
У різних соц.- філ. теоріях існують різні трактування суті феномена відчуження. За Гоббсом, Руссо відчуження виникає внаслідок добровільної передачі особою всіх своїх прав державі. За Фейєрбахом- витоки відчуження у психологічному стані. За Марксом, відчуження(В) виникає внаслідок поділу праці, класового розшарування населення, людина не може вибирати вільно певний спосіб ді-сті, ставиться до своєї праці як до чогось чужого, продукт праці також робітнику не належить. Так відбув. В. людини від праці , продуктів праці, від своїх сутнісних сил, від родової суті людини взагалі. Він вбачав ліквідацію відчуження у соц. революції. Фрейд - зв’язував В. з патологією особистості. У суч. зах. Ф. існують антропологічні та біологізаторські концепції В. Вони запер. марксиський підхід, і базуються на визнанні біолог. чинників життєдіяльності Л. як домінантних і не торкаються інституту приватної власності. Антропологічна революція спрямована на обґрунтування шляху подолання відчуження альтернативного теорії класової боротьби трудящих.(Фромм, Маркізе, Хабермас). Загальна лінія поєднання марксизму з фрейдизмом. Жоден соц. уряд не може викорінити з псих. стр-ри особистості інститутів власності та влади, відносин панування-підкорення людини. Фромм конструює поняття соц. Характеру - проміжної ланки між психікою індивіда і соц. структурою суспільства.