- •1.1.Зародження філософської думки, її культурно-історичні передумови
- •1.2.Філософія в стародавній індії.
- •1.4.Антична філософія. Її особливості.
- •1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
- •1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
- •1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
- •1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
- •1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
- •1.10. Моністична філософія б. Спінози. Етичні погляди б. Спінози.
- •1.11.Монадологія г. Лейбніц. Раціоналістична методологія і діалектика г. Лейбніца.
- •1.12.Розвиток сенсуалістичної філософії: дж. Локк, дж. Берклі, д. Юм.
- •1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.
- •1.14. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Апріоризм, агностицизм філософії і. Канта.
- •1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
- •1.16. Антропологічна філософія л.Феєрбаха. Обмеженість філософії л. Феєрбаха.
- •1.17. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови виникнення марксисзму. Філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
- •1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
- •1.19. Основні риси західної філософії хх ст.
- •1.20. „Філософія життя”. Екзистенціалізм.
- •1.21. Релігійна філософія. Неотомізм
- •1.22. Філософія росії періоду зародження її державності.
- •1.23. Слов’янофільство та західництво в росії.
- •1.24. Філософські та соціологічні погляди народників.
- •1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
- •1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
- •1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
- •1.28. Українська філософія кінця іх-хvі ст.
- •1.29. Філософія у Києво-Могилянській академії
- •1.30. Соціально-філософські ідеї представників кирило-мефодіївського товариства (Шевченка, Куліша. Костомарова)
- •1.31. Суспільно-політичні та філософські погляди в укр.Літературі: Франко, л.Українка, Коцюбинський
- •1.32. Суспільно-політичні та Філософські погляди громадців: Потебня, Драгоманов.
- •1.33. Релігійно-філософські погляди в укр.Філософії в другій половині хіх ст.
- •1.34. Соціально- філософська думка в Україні кінця хіх-хх ст..
- •1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
- •2.1. Розвиток уявлень про буття в історії філософії.
- •2.2. Історія становлення категорії „матерія”.
- •2.3.Сучасна наука про складну системну організацію матерії.
- •2.4 Соцiально-органiзована матерiя.
- •2.5.Рух і розвиток. Осн. Форми руху матерії, їх співвід-ня.
- •2.6. Співвідношення біологічної і соціальної форм руху матерії
- •2.7 Простір і час як загальна форма існуваня матерії. Зміна уявлень про простір і час в ході розвитку наукового знаня
- •2.10. Біологічні та соціальні передумови виникнення та розвитку свідомості
- •2.11.Свідомість і мозок.
- •2.12. Психіка і душа.
- •2.13. Психіка і етнос.
- •2.14. Психологічні риси українського етносу
- •2.15. Природа ідеального. Зв’язок матеріального та ідеального.
- •2.16.Проблеми моделювання свідомості в сучасній науці
- •2.17.Природа агностицизму
- •2.21. Практика як основа, критерій і мета пізнання
- •2.22. Інтуїтивне та дискурсивне пізнання.
- •2.26. Теоретичний рівень пізнання та його основні форми.
- •2.27. Системно -структурний підхід та моделювання як основні методи науково-практичного знання.
- •28. Наука I етика. Свободанаукової творчості
- •2.29. Розвиток уявлень про діалектику в історії філософії. Діалектика і метафізика.
- •2.30. Діалектика як вчення про загальний зв’язок і розвиток . Основні принципи діалектики.
- •2. 31. Природа філософських категорій.
- •2. 32. Зміст основних категорій діалектики.
- •2. 33. Гносеологічна природа закону.
- •2. 34. Зміст основних законів діалектики.
- •2. 35. Методологічне значення законів та категорій діалектики.
- •3.1. Філосфсько-світоглядний зміст проблеми відношення людини до природи.
- •3.2. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •3.3. Природа як всезагальний предмет людської праці, засіб до життя та самоцінність.
- •3.4. Відмінність законів природи від законів суспільства
- •3.5. Відмінність способу буття людини від тварини.
- •3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
- •3.7. Проблема екологічної безпеки України.
- •3.8. Сучасні демографічні проблеми і шляхи їх вирішення.
- •3.9. Поняття суспільства. Його основні елементи.
- •3.10. Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.
- •3.11. Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.
- •3. 12. Сутність і природа нтр.
- •3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
- •3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/
- •17. Поняття війни і миру в сучасних умовах
- •3.18. Історичні форми спільності людей
- •3.20. Сім’я та сімейно-побутові відносини
- •3.21. Політична організація суспільства. Держави, партії, суспільно-політичні рухи і громадські організації.
- •3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
- •3.23. Духовні потреби, духовні цінності та духовні відносини в суспільстві.
- •3.24. Духовність та ментальність. Особливості ментальності українського народу.
- •3.25. Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.
- •3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
- •3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
- •3.28. Суспільна свідомість та самосвідомість. Шляхи формування і розвитку української національної самосвідомості.
- •3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.
- •3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
- •3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
Найвідомішими теоретиками марксизму кінця XIX - початку XX століть були Г.Плеханов і В.Ленін.
Плеханов Георгій Валентинович (1856-1918 pp.) - публіцист, філософ, літературний критик, перший теоретик і пропагандист марксизму в Росії.
У 80-90-х роках XIX ст. перекладав на російську мову праці К.Маркса та Ф.Енгельса. Опублікував ряд власних праць, що були спрямовані проти ідеології народництва («Соціалізм і політична боротьба», «Наші незгоди», «До питання про розвиток моністичного погляду на історію»).
У 1900-1903 pp. Г.Плеханов разом із В.Леніним приймає участь у виданні загальноросійської соціал-демократичної газети «Искра» та ж.«3аря». Він був основним автором Програми РСДРП, прийнятої II з'їздом партії в 1903 р.
У поглядах на історичний розвиток Плеханов виходив із того, що вчення К.Маркса про суспільство є матеріалістичною філософією історії. Не в природі людини, не в іманентних законах світового духу вбачав Плеханов пояснення історії, а у розвитку продуктивних сил тією мірою, якою людина оволодіває природою. Із позицій об'єктивізму часто безкомпромісно, а часто і вульгарно-матеріалістичного критикував неокантіанство, махізм, російську етико-соціологічну школу.
Російським мислителем, який зробив свій значний вплив на розвиток суспільно-філософської думки Росії кінця XIX - початку XX ст.ст. був Володимир Ілліч Ульянов (Ленін) - (1870-1924 pp.). В.Ленін став переконаним прихильником марксизму, вважаючи за необхідність боротьбу за його втілення у життя Росії. Літературна діяльність В.Леніна починається у 1893 р. в Петербурзі. У 1894 р. нелегально друкується його перша велика праця «Що таке «друзі» народу», і як вони воюють проти соціал-демократів?».
Ставлення В.Леніна до марксистського вчення, зокрема до філософії, зазнало певної еволюції. Так, у своїх перших творах (1894-1905 pp.) він, як і ряд інших соціал-демократів (К.Каутський), дотримувався точки зору, що марксизм це наука про суспільство, соціологія, яка не потребує філософії, оскільки вона підпорядкована загально-науковим критеріям.
Саме в цей другий період своєї діяльності (1905-1917 pp.) В.Ленін поряд із політичними працями («Крах II Інтернаціоналу», 1915р., «Імперіалізм, як вища стадія капіталізму», 1916р.) створює власні філософські твори («Матеріалізм і емпіріокритицизм», 1909 p., «Філософські зошити», 1916 p.).
Основними проблемами третього періоду його життєвої і творчої діяльності (1917-1924 pp.) були питання соціального розвитку і суспільно-державного устрою Росії. У цей час він намагається теоретично обгрунтувати початковий етап соціалістичного будівництва. Це він робить у таких своїх працях, як: «Держава і революція» (1917 p.), «Чергові завдання радянської влади» (1918 p.), «Великий почин» (1919 р.), «Про значення войовничого матеріалізму» (1922 p.), «Краще менше та краще», де намагався довести, що висновки марксизму випливають не із загальнофілософських схем, а з конкретно-наукового вивчення суспільства. Суб'єктивізму народників, які вважали за потребу виходити із бажаного, з ідеалу, В.Ленін протиставляє погляд на суспільство як на цілісність, що розвивається за своїми об'єктивними законами та закономірностями. Цьому і підпорядкований діалектичний метод в соціології, який вимагає розглядати суспільство як живий організм, що перебуває у постійному розвитку.
Та разом з тим, В.Ленін надавав великого значення ролі суб'єктивного фактора в розвитку суспільства. Поєднання об'єктивного і суб'єктивного факторів В.Ленін називав «конкретним аналізом конкретної ситуації». Суб'єктивні моменти для В.Леніна були самостійнішими й вагомішими, ніж для Плеханова.