- •1.1.Зародження філософської думки, її культурно-історичні передумови
- •1.2.Філософія в стародавній індії.
- •1.4.Антична філософія. Її особливості.
- •1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
- •1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
- •1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
- •1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
- •1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
- •1.10. Моністична філософія б. Спінози. Етичні погляди б. Спінози.
- •1.11.Монадологія г. Лейбніц. Раціоналістична методологія і діалектика г. Лейбніца.
- •1.12.Розвиток сенсуалістичної філософії: дж. Локк, дж. Берклі, д. Юм.
- •1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.
- •1.14. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Апріоризм, агностицизм філософії і. Канта.
- •1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
- •1.16. Антропологічна філософія л.Феєрбаха. Обмеженість філософії л. Феєрбаха.
- •1.17. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови виникнення марксисзму. Філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
- •1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
- •1.19. Основні риси західної філософії хх ст.
- •1.20. „Філософія життя”. Екзистенціалізм.
- •1.21. Релігійна філософія. Неотомізм
- •1.22. Філософія росії періоду зародження її державності.
- •1.23. Слов’янофільство та західництво в росії.
- •1.24. Філософські та соціологічні погляди народників.
- •1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
- •1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
- •1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
- •1.28. Українська філософія кінця іх-хvі ст.
- •1.29. Філософія у Києво-Могилянській академії
- •1.30. Соціально-філософські ідеї представників кирило-мефодіївського товариства (Шевченка, Куліша. Костомарова)
- •1.31. Суспільно-політичні та філософські погляди в укр.Літературі: Франко, л.Українка, Коцюбинський
- •1.32. Суспільно-політичні та Філософські погляди громадців: Потебня, Драгоманов.
- •1.33. Релігійно-філософські погляди в укр.Філософії в другій половині хіх ст.
- •1.34. Соціально- філософська думка в Україні кінця хіх-хх ст..
- •1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
- •2.1. Розвиток уявлень про буття в історії філософії.
- •2.2. Історія становлення категорії „матерія”.
- •2.3.Сучасна наука про складну системну організацію матерії.
- •2.4 Соцiально-органiзована матерiя.
- •2.5.Рух і розвиток. Осн. Форми руху матерії, їх співвід-ня.
- •2.6. Співвідношення біологічної і соціальної форм руху матерії
- •2.7 Простір і час як загальна форма існуваня матерії. Зміна уявлень про простір і час в ході розвитку наукового знаня
- •2.10. Біологічні та соціальні передумови виникнення та розвитку свідомості
- •2.11.Свідомість і мозок.
- •2.12. Психіка і душа.
- •2.13. Психіка і етнос.
- •2.14. Психологічні риси українського етносу
- •2.15. Природа ідеального. Зв’язок матеріального та ідеального.
- •2.16.Проблеми моделювання свідомості в сучасній науці
- •2.17.Природа агностицизму
- •2.21. Практика як основа, критерій і мета пізнання
- •2.22. Інтуїтивне та дискурсивне пізнання.
- •2.26. Теоретичний рівень пізнання та його основні форми.
- •2.27. Системно -структурний підхід та моделювання як основні методи науково-практичного знання.
- •28. Наука I етика. Свободанаукової творчості
- •2.29. Розвиток уявлень про діалектику в історії філософії. Діалектика і метафізика.
- •2.30. Діалектика як вчення про загальний зв’язок і розвиток . Основні принципи діалектики.
- •2. 31. Природа філософських категорій.
- •2. 32. Зміст основних категорій діалектики.
- •2. 33. Гносеологічна природа закону.
- •2. 34. Зміст основних законів діалектики.
- •2. 35. Методологічне значення законів та категорій діалектики.
- •3.1. Філосфсько-світоглядний зміст проблеми відношення людини до природи.
- •3.2. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •3.3. Природа як всезагальний предмет людської праці, засіб до життя та самоцінність.
- •3.4. Відмінність законів природи від законів суспільства
- •3.5. Відмінність способу буття людини від тварини.
- •3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
- •3.7. Проблема екологічної безпеки України.
- •3.8. Сучасні демографічні проблеми і шляхи їх вирішення.
- •3.9. Поняття суспільства. Його основні елементи.
- •3.10. Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.
- •3.11. Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.
- •3. 12. Сутність і природа нтр.
- •3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
- •3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/
- •17. Поняття війни і миру в сучасних умовах
- •3.18. Історичні форми спільності людей
- •3.20. Сім’я та сімейно-побутові відносини
- •3.21. Політична організація суспільства. Держави, партії, суспільно-політичні рухи і громадські організації.
- •3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
- •3.23. Духовні потреби, духовні цінності та духовні відносини в суспільстві.
- •3.24. Духовність та ментальність. Особливості ментальності українського народу.
- •3.25. Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.
- •3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
- •3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
- •3.28. Суспільна свідомість та самосвідомість. Шляхи формування і розвитку української національної самосвідомості.
- •3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.
- •3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
- •3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
Розвиток соціально-філософської думки в XIX ст. в Західній Європі пов'язаний з такими іменами, як: О.Конт, Алексіє де Токвіль, Дж.Мілль, Г.Спенсер, М.Вебер, Ф.Ніцше ін.
Огюст Конт (1798-1857 pp.) - французький вчений, один із основоположників філософії позитивізму та теоретичної соціології. О.Конт розвинув ідею так званих трьох стадій інтелектуальної еволюції людства. На першій (теологічній) стадії всі явища пояснюються на грунті релігійних уявлень. Друга (метафізична) стадія змінює надприродні факти у поясненні природи сутностями, причинами. Вона готує останню стадію - позитивну, або наукову, на якій виникає вчення про суспільство – соціологія.
Соціологія О.Конта поділяється на соціальну статику, що має справу із сталими (природними) умовами існування будь-якого суспільного ладу, і соціальну динаміку, що вивчає природні закони суспільного розвитку.
Основним твором О.Конта є «Курс позитивної філософії».
Алексіса де Токвіля (1806-1859 pp.) і Дж.Стюарта Мілля (1806-1873 pp.). У книзі «Демократія в Америці» та інших працях Токвіль висловив такі ідеї суспільно-політичного характеру: вірогідності конфлікту між політичною рівністю і політичною свободою в демократичному суспільстві; взаємозв'язку процесів централізації й децентралізації, соціальної залежності й свободи; відчуження та участі населення в політичному житті; створення вільних інститутів місцевого самоврядування й добровільних політичних і громадських асоціацій.
Подібно до Токвіля, Мілль присвятив свою наукову діяльність пошукам способів подолання тиранії меншості. Вирішення цієї проблеми він убачав у урівнюванні широку участь населення в політичному житті з благодійним впливом інтелектуальної та ідеальної еліти..
Під впливом філософії О.Конта та Мілля розвивались суспільно-політичні погляди Г.Спенсера. В них поєднані загальні принципи позитивістської філософії, які викладені раніше Контом і Міллем, з ідеєю еволюції, яку він розумів чисто механічно. У соціальній концепції Г.Спенсера ідеалістичне розуміння рушійних сил суспільства, ворожість соціалізмові і апологетика капіталізму уживаються із прагненням розробити соціологію як науку та визнанням закономірного характеру соціальної еволюції.
М.Вебер. Макс Вебер (1864-1920 pp.) у своїх працях «Аграрна історія Стародавнього світу», «Протестантська етика і дух капіталізму» та «Господарство і суспільстві» Висловив погляди на політику як на прагнення до участі у владі чи здійснення впливу на її поділ, а також на державу, як на спосіб панувати над людьми, що спирається на легітимне насилля. Три типи легітимного панування: раціонально-легальний (правоті держава); традиційний (заснований на традиційно існуючих порядках і системі влади); харизматичний (відданість певній особі, керівникові на основі властивого цій людині священого дару - харизму чи доблесті).
Ф.Ніцше (1844-1900 pp.) - німецький філософ. На початку своєї діяльності Ф.Ніцше захоплювався філософією Шопенгауера. Під кінець 70-х Ніцше відходить від Шопенгауера. У праці «Людське, занадто людське» (1878 р.) піддає критиці основи західноєвропейської культури.
Іншою його концепцією є вчення про «надлюдину». Вона могла в нього появитись під впливом соціал-дарвінізму XIX ст. Природний добір, на думку Ніцше, сприяє виживанню далеко не кращих, а «найгірших» представників людського роду. Вони вміють пристосовуватись і беруть числом та хитрістю. «Надлюдина», на думку Ф.Ніцше, це тільки щасливий виняток, а не результат еволюції. «Надлюдина» Ф.Ніцше протиставлялась ним «сучасній людині». Було перекручено, огрублено і пристосовано до реалізації прагнень керівної націонал-соціалістської партії фашистської Німеччини.