- •1.1.Зародження філософської думки, її культурно-історичні передумови
- •1.2.Філософія в стародавній індії.
- •1.4.Антична філософія. Її особливості.
- •1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
- •1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
- •1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
- •1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
- •1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
- •1.10. Моністична філософія б. Спінози. Етичні погляди б. Спінози.
- •1.11.Монадологія г. Лейбніц. Раціоналістична методологія і діалектика г. Лейбніца.
- •1.12.Розвиток сенсуалістичної філософії: дж. Локк, дж. Берклі, д. Юм.
- •1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.
- •1.14. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Апріоризм, агностицизм філософії і. Канта.
- •1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
- •1.16. Антропологічна філософія л.Феєрбаха. Обмеженість філософії л. Феєрбаха.
- •1.17. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови виникнення марксисзму. Філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
- •1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
- •1.19. Основні риси західної філософії хх ст.
- •1.20. „Філософія життя”. Екзистенціалізм.
- •1.21. Релігійна філософія. Неотомізм
- •1.22. Філософія росії періоду зародження її державності.
- •1.23. Слов’янофільство та західництво в росії.
- •1.24. Філософські та соціологічні погляди народників.
- •1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
- •1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
- •1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
- •1.28. Українська філософія кінця іх-хvі ст.
- •1.29. Філософія у Києво-Могилянській академії
- •1.30. Соціально-філософські ідеї представників кирило-мефодіївського товариства (Шевченка, Куліша. Костомарова)
- •1.31. Суспільно-політичні та філософські погляди в укр.Літературі: Франко, л.Українка, Коцюбинський
- •1.32. Суспільно-політичні та Філософські погляди громадців: Потебня, Драгоманов.
- •1.33. Релігійно-філософські погляди в укр.Філософії в другій половині хіх ст.
- •1.34. Соціально- філософська думка в Україні кінця хіх-хх ст..
- •1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
- •2.1. Розвиток уявлень про буття в історії філософії.
- •2.2. Історія становлення категорії „матерія”.
- •2.3.Сучасна наука про складну системну організацію матерії.
- •2.4 Соцiально-органiзована матерiя.
- •2.5.Рух і розвиток. Осн. Форми руху матерії, їх співвід-ня.
- •2.6. Співвідношення біологічної і соціальної форм руху матерії
- •2.7 Простір і час як загальна форма існуваня матерії. Зміна уявлень про простір і час в ході розвитку наукового знаня
- •2.10. Біологічні та соціальні передумови виникнення та розвитку свідомості
- •2.11.Свідомість і мозок.
- •2.12. Психіка і душа.
- •2.13. Психіка і етнос.
- •2.14. Психологічні риси українського етносу
- •2.15. Природа ідеального. Зв’язок матеріального та ідеального.
- •2.16.Проблеми моделювання свідомості в сучасній науці
- •2.17.Природа агностицизму
- •2.21. Практика як основа, критерій і мета пізнання
- •2.22. Інтуїтивне та дискурсивне пізнання.
- •2.26. Теоретичний рівень пізнання та його основні форми.
- •2.27. Системно -структурний підхід та моделювання як основні методи науково-практичного знання.
- •28. Наука I етика. Свободанаукової творчості
- •2.29. Розвиток уявлень про діалектику в історії філософії. Діалектика і метафізика.
- •2.30. Діалектика як вчення про загальний зв’язок і розвиток . Основні принципи діалектики.
- •2. 31. Природа філософських категорій.
- •2. 32. Зміст основних категорій діалектики.
- •2. 33. Гносеологічна природа закону.
- •2. 34. Зміст основних законів діалектики.
- •2. 35. Методологічне значення законів та категорій діалектики.
- •3.1. Філосфсько-світоглядний зміст проблеми відношення людини до природи.
- •3.2. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •3.3. Природа як всезагальний предмет людської праці, засіб до життя та самоцінність.
- •3.4. Відмінність законів природи від законів суспільства
- •3.5. Відмінність способу буття людини від тварини.
- •3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
- •3.7. Проблема екологічної безпеки України.
- •3.8. Сучасні демографічні проблеми і шляхи їх вирішення.
- •3.9. Поняття суспільства. Його основні елементи.
- •3.10. Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.
- •3.11. Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.
- •3. 12. Сутність і природа нтр.
- •3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
- •3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/
- •17. Поняття війни і миру в сучасних умовах
- •3.18. Історичні форми спільності людей
- •3.20. Сім’я та сімейно-побутові відносини
- •3.21. Політична організація суспільства. Держави, партії, суспільно-політичні рухи і громадські організації.
- •3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
- •3.23. Духовні потреби, духовні цінності та духовні відносини в суспільстві.
- •3.24. Духовність та ментальність. Особливості ментальності українського народу.
- •3.25. Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.
- •3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
- •3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
- •3.28. Суспільна свідомість та самосвідомість. Шляхи формування і розвитку української національної самосвідомості.
- •3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.
- •3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
- •3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
2. 34. Зміст основних законів діалектики.
Всі закони діалектики були відкриті та описані Гегелем. Закон взаємопереходу кiлькiсних i якiсних змiн. Гегель говорив, що тi чи iншi предмети i явища можуть змiнюватись у кiлькiсному вiдношеннi у межах специфiчної для кожного предмета i явища мiри без якiсних змiн. Якщо ж зменшення або збiльшення вийде за межi своєї мiри, то це з необхiднiстю приведед до якiсних зiмн: кiлькiсть породить нову якiсть. Гегель звертав також увагу i на зворотнiй процес, а саме перехiд якостi у кiлькiсть. Він пiдкреслював, що згiдно з цим законом перехiд вiд однiєї мiри до iншої, вiд однiєї якостi до другої здiйснюється у формi стрибка як перериву поступовостi кiлькiсних змiн.
Поняття якостi вiдображає вiдносну сталiсть речi, її структурнiсть, цiлiснiсть, внутрiшню визначенiсть, що забезпечує вiдмiннiсть цiєї речi вiд усiх iнших речей.
Якість вказує на певну ознаку притаманну лише даному явищу чи предмету, в той час як кiлькість характеризує ступiнь прояву якостi. Приклад: еволюція кількісні зміни, революція - якісний стрибок.
Закон єдностi i боротьби протилежностей полягає в тому, що дiйснi протилежностi постiйно знаходяться у станi взаємопроникнення, що вони взаємозв’язанi i взаємодiючi тенденцiї. Нерозривний взаємозв’язок i взаємопроникнення протилежностей виражається в тому, що кожна iз них у ролi своєї протилежностi має не просто якусь iншу, а саме свою протилежнiсть. Закон єдностi свiту і його пiзнання здiйснюється шляхом роздвоєння єдиного на взаємовключаючi протилежнi моменти. Боротьба протилежностей з одного боку хар. систему як цiле, а з iншого боку — складає внутрiшнiй iмпульс її розвитку.
Суперечнiсть — це наявнiсть в об’єктi протилежних, взаємовиключаючих сторiн. Тотожнiсть вказує на те, що два протилежнi начала предмету, взаємозумовлюють одне одного.
Види суперечностей: внутрiшнi, зовнiшнi, антагонiстичнi, неантагонiстичнi, основнi, головнi.
Закон заперечення заперечення. У формулi “заперечення заперечення” Гегель бачив абстрактне вираження поступального рух абсолютної iдеї як творця усього iснуючого. Процес руху iдеї, за Гегелем, полягає в тому, що вона, саморозвиваючись, спочатку формується у тезу (базове положення), потiм у антитезу (заперечення негативних чторін тези зі збереженням позитиву) i, накiнець у синтез(рівень з новою якістю). Врезультаті отримуємо тріаду: теза, антитеза, синтез. Даний закон вказує на те, що розвиток здійснюється через перехід у протилежне(в якому заперечується все негативне), має спiралеподiбний характер i йде вiд простого до складного(апрямленість), він неперервний та повторюється(якіст що була заперечена відтворюється на якісно вищому рівні).
Приклад: проростаючи, зернина заперечує себе, бо сама вона руйнується. В цьому випвдку колосок є притилежністю зернини. Однак шляхом заперечення колоска(заперечення заперечення) ми знову отримуємо зерно, але вже в більшій кількості.
2. 35. Методологічне значення законів та категорій діалектики.
Закони дiалектики — загальнi форми суттєвого зв’язку в процесi розвитку, якi виконують важливу методологiчну ф-цiю в побудовi теорiї. Вони, власне, формують предмет теорiї як спосiб зв’язку мiж категорiями, що є фундаментальними поняттями, якi вiдображають рiзноманiтнi аспекти процесу розвитку.
До законiв дiалектики належать: закон єдностi i боротьби протилежностей, закон взаємного перехiду кiлькiсних i якiсних змiн, закон заперечення заперечення. Всi цi закони мають методологiчне i свiтоглядне значення.
Закон єдностi i боротьби протилежностей має методологiчне, свiтогляднеi практичне значення. Цей закон виступає як закон пiзнання. У цьому аспектi вiн є метолдологiчною основою законiв формальної логiки.
Закон переходу кiлькiсних змiн у якiснi i навпаки має ствiтоглядне i методологiчне значення. Вiн є законом не тiльки розвитку об’єктивної реальностi, але й законом пiзнання механiзму розвитку. Вiн дозволяє дати оцiнку метафiзичного тлумачення розвитку.
Закон заперечення заперечення також має методологiчне i свiтглядне значення. Цей закон вказує на неминучiсть змiни старого, новим, на утримання у новому позитивних сторiн старого, на утвердження нових якостей та на прогресивний характер розвитку.
Методологiя — вчення про методи пiзнання. Метод — це система регулятивних принципiв практичної або пiзнавальної, теоретичної дiяльностi.
Категорiї — унiверсальнi форми мислення i свiдомостi, якi вiдображають загальнi властивостi i вiдношення об’єктивної дiйсностi, закономiрностi розвитку всiх матерiальних, духовних i природних явищ.