2.1. Розвиток уявлень про буття в історії філософії.

Буття - це одна із найширших, універсальних категорій, що є основою філософського знання.

Розв'язуючи проблему буття, філософія виходить із факту реального існування світу і всього того, що його утворює. Філософія не просто фіксує існування речі, людини, ідеї, світу в цілому, але і вказує на складний загальний їх зв'язок. Речі, предмети, явища, процеси, світ у цілому разом з усіма їх властивостями, особливостями і зв’язками фіксується за допомогою категорії «буття». Близькими до цієї категорії є поняття реальність, дійсність, світ.

У широкому розумінні «буття» - це все те, що існує, що є. Воно охоплює нескінченне багатство його конкретних проявів. Буття у такому розумінні структурно підрозділяється на об'єктивно існуючу реальність, яка відображається поняттям «матерія» й ідеальну, духовну, суб'єктивну реальність, що позначається категорією «свідомість». Можна поруч з цим виділити «історичну реальність», яка розкривається категоріями «суспільство», «людина», «діяльність» Отже, буття знаходить свій вияв у різних формах чи типах.

Поняття світу, як і поняття буття, також не слід ототожнювати із об'єктивною реальністю, тобто з матерією. Якісно відмінним і відносно самостійним світом є духовний світ людини, її мислення, які за своєю природою є ідеальними. Отже, до складу «буття» слід віднести й ідеальне.

Представники так званого вульгарного матеріалізму настільки наблизили поняття світу, буття і матерії, що і дух, мислення людини вважають чимось матеріальним. В ідеалістичній же філософії «буття» виявляється абсолютно ізольованим від матерії, воно виявляється духом, ідеєю. З погляду суб'єктивних ідеалістів, навіть світ, що оточує нас, є чистою суб'єктивністю, тобто ідеальним буттям.

Отже, буття є надзвичайно складним за своєю природою і структурою явищем, а категорія буття має першорядне значення для філософського осмислення людиною світу.

2.2. Історія становлення категорії „матерія”.

Світ, як єдине ціле, з погляду сучасної науки, включає в себе два основні типи матеріальних систем - природу й суспільство. Природа - це все суще, Всесвіт, матерія у всій багатоманітності її форм. Вона - вічно існуюча реальність, не створювана! не знищувана. Природа первинно дана, вона передує суспільству і людській життєдіяльності, утворюючи їхню загальну і необхідну передумову. Суспільство - це матеріальні відносини, що складаються між людьми в процесі їх життєдіяльності. Вони з'являються із виникненням людського суспільства і є первинними у відношенні до людської свідомості.

Окремою матеріальною підсистемою є органічна природа. Органічна природа це сукупність живих організмів, що населяють Землю. За деякими науковими припущеннями органічна природа виникла на Землі близько трьох мільярдів років тому назад. Як і неорганічна природа, органічна також має свою відповідну структуру.

Структурними складовими органічної природи є: біосфера, біогеоценоз, біоценоз, клас, вид, популяція, організм, клітина, ядро, хромосом, ген, ДНК, РНК.

Особливим структурним рівнем організації матерії, як оуло сказано вище, є людське суспільство. Воно існує завдяки і у формі діяльності людини. Діяльність людини має цілеспрямований характер, що виявляється у здатності її під й ни розумно планувати свою працю і передбачати її наслідки. Для цього потрібно володіти свідомістю, яка складає зміст духовного життя людини. Отже, діяльність людини може бути матеріальною, практичною і ідеальною, теоретичною. Це є основою виділення у структурній організації буття двох окремих типів: суспільства як особливої матеріальної системи і буття ідеального.

Основними структурними рівнями суспільної організації матерії є: людина (особа), сім'я, колективи, клас (соціальні групи), нація, держава, система держав, суспільство, світове співтовариство.