2.16.Проблеми моделювання свідомості в сучасній науці

Подібно до того, як колись людина прагнула прискорити своє пересування по земній поверхні та полегшити фізичну працю і створила для цього велосипед та різного роду техніку, так само перед нею виникла проблема інтенсифікації та прискорення своєї розумової діяльності. І були створені для цього кібернетичні пристрої, електронно-обчислювальні машини (ЕОМ), комп'ютерна техніка. Творцем кібернетики вважають американського вченого Н.Вінера. Свого часу в колишньому СРСР на кібернетику, як і на генетику, було накладено табу. Вони проголошувались лженауками та проявом ідеалізму.

Тому й недарма, що наше суспільство на декілька порядків відстало у розвитку ЕОМ від країн Заходу, США і, особливо, Японії. Надії на поліпшення цієї ситуації в Україні покладаються на створений у Донецьку Інститут штучного інтелекту. Його роботою уже зацікавились як на Заході, так і на Сході.

Моделювання процесу мислення за допомогою ЕОМ часто називають «машинним мисленням». Виникає питання, чи відрізняється чимось «машинне мислення» від мислення людини?

З цього приводу слід сказати таке. По-перше, кібернетичні машини, як і будь-які технічні знаряддя, є плодом людського розуму та витвором її рук. По-друге, поки що ЕОМ працюють за тією програмою, яку задає машині людина. Хоч ЕОМ здатна створювати і нову музику, і грати у шахи, І доводити математичні теореми, але все це відбувається Е межах розробленої для неї людиною програми. По-третє. ЕОМ виконують операції за законами формально-логічного мислення.

По-четверте, сучасні ЕОМ - це неживі механізми, тоді як людський мозок - це жива природа, що здатна до саморегуляції та самовідтворення, володіє іншими властивостями, які не притаманні неживому. Людське мислення є продуктом біосоціального розвитку..

Передбачають й іншу небезпеку, пов'язану із удосконаленням ЕОМ. В одній із своїх статей виходець із Росії, громадянин США доктор технічних наук А.Болонкін припускає, що, якщо не ми, то наші діти будуть останнім поколінням людей. За його версією у найближчі 50-100 років, максимум до кінця наступного століття, комп'ютери за своїм інтелектом не тільки зрівняються з людським мозком, але й перевершать його.

Як тільки електронний мозок досягне і перевершить І и нень людського мозку, то людство виконає свою історичну місію і перестане бути потрібним як природі, так і Богові. Я мім же буде ставлення цивілізації роботів до людей? Вона буде ставитись до людей так само, як людина ставиться до І моїх менших братів, тобто до тварин.

2.17.Природа агностицизму

О сновне питання філософії має і другу сторону, яка вимагає відповіді на питання про пізнаванність світу. Цю сторону основного питання філософії різні її представники розв’язують неоднозначно. Значна частина філософів позитивно відповідають на другу сторну основного питання філософії, тобто вважають світ пізнаванним. Насамперед до них належить більшість філософів-матеріалістів, оскільки їхня теза про похідний від матерії характер свідомості цілком логічно приводить до ідеї відображення матерії свідомістю. Якщо свідомість породжується матерією, то вона не може бути чимось принципово “чужим” матерії і повинна у своїх основних змістовних характеристиках збігатися з тим, що її породжує.

Але є й такий напрямок у фiлософiї, який вважає за неможливе пiзнати матерiальний свiт. Вiн дiстав назву агностицизму. Цей термiн був введений у науку англiйським природодослiдником Гекслi у 1869 роцi, але сама тенеденцiя обмеження можливостей пiзнання сягає ще часiв давньогрецької фiлософiї. До фiлософiв, якi вважають за можливе пiзнати об’єктивний свiт, вiдносяться матерiалiсти та об’єктивнi iдеалiсти типу Гегеля.

Матерiалiзм вiдстоює принцип пiзнаваностi i розглядає пiзнання як вiдображення свiту в свiдомостi людини. Свої твердження матерiалiзм виводить iз даних науки i суспiльно iсторичної практики. Той факт, що людина може цiлеспрямовано дiяти у навколишньому свiтi, спираючись на свої знання, свiдчить про достовiрнiсть цих знань, а отже i про можливiсть правильного пiзнання.

Проте i погляди матерiалiслiв стосовно пiзнаванностi свiту не є однозначними. Матерiалiсти-метафiзики, хоч i визнавали за можливе пiзнавати навколишнiсть. Вони вiдiрвали теорiю вiд практики, пiзнання резглядалось ними як пасивне, дзеркальне вiдображення свiту в головi людини.

Iдеалiсти так чи iнакше применшують пiзнавальну здатнiсть людини, проголошуючи об’єктом пiзнання не матерiальний свiт, а прихований за ними надприродний. Суб’єктивний iдеалiзм об’єктом пiзнання визнає вiдчуття або людське мислення. Вiн заперечує можливiсть пiзнання того, що перебуває поза олюдською свiдомiстю.

Представником агностицизму є нiмецький фiлософ I.Кант.

Агностицизм має і соціальні корені - незацікавленість консервативних груп суспільства в адекватному пізнанні об’єктивного світу.