2. 32. Зміст основних категорій діалектики.

До основних категорій діалектики відносять: одиничне, особливе, загальне; сутність і явище; зміст і форма; причина і наслідок; необхідність і випадковість; можливість і дійсність; система, елемент, структура.

Навколишній світ є різноманітністю одиничних явищ, що характеризуються особливими і загальними рисами. Загальним є те, що виявляється однаковим, спільним для цієї та для інших систем; особливим є те, що у відношенні до загального виступає як одиничне, а у відношенні до одиничного – як загальне. Кожен предмет є єдністю одиничного і загального.

Одиничне позначає окремі предмети, що належать до певної групи предметів, а також специфічні властивості, що притаманні тільки окремому предмету, якими він відрізняється від інших предметів.

Сутність виражає внутрішні властивості, процеси, що пізнаються на рівні теоретичного мислення. Вона вказує на основне в предметі.

Явище відображає зовнішні властивості, процеси, зв’язки предметів, що даються людині безпосередньо у формах чуттєвого споглядання. Сутність – це загальне і необхідне, а явище – одиничне і випадкове.

Зміст – це сукупність елементів, сторін, властивостей і відношень в предметах і явищах, завдяки чому вони реально існують як такі. Форма – це структура змісту.

Причина – це річ, властивість, фактор які при взаємодії з іншими речами, властивостями і явищами з необхідністю творять нові речі, явища, властивості, фактори. Те, що породжуєтся дією причини, є наслідком. Причина і наслідок знаходяться у діалектичному взаємозв’язку (причина передує наслідку і існує одночасно з ним).

Необхідність відображає внутрішні закономірні зв’язки між явищами, такі зв’язки, що зумовлюють їх виникнення, існування і зникнення. Необхідність є те, що неодмінно повинно статися у цих умовах. Вона пов’язана із законом. Кожен закон виражає необхідні зв’язки. Випадковість відображає те, що може статися, а може й ні.

Можливість – це об’ктивно існуюча тенденція виникнення певного предмету, що зумовлюється відповідною закономірністю. Дійсністю називається реалізована можливість. Система – сукупність певних елементів, між якими існує закономірний зв’язок та взаємодія. Елементом є нерозчленований у цій системі крмпонент складних матеріальних утворень чи теоретичних побудов. Структура – це форма внутрішньої оргнізації об’єкту, спосіб зв’язку його елементів у певну цілісність.

2. 33. Гносеологічна природа закону.

(Гносеологiя — наука про пiзнання)

Закон — це фiлософська категорiя, яка вiдображає загальне, необхiдне, iстотне, стале, повторюване вiдношення мiж предметами та явищами дiйсностi.

Закон є об’єктивним вiдношенням, що дiє з необхiднiстю i незалежно вiд свiдомостi i бажання людей.

Формування закону є одним iз щабелiв пiзнання людиною свiту. Сформульований абстрактно, закон не може охопити всiх можливих форм свого прояву. тому будь-який закон вузький, неповний, приблизний. Явище ж конкретне, воно завжди багатше за закон. Проте, фiксуючи абстрактно-конкретне, iстотне та загальне, закони науки вiдображають природу глибше i правильнiше.

За сферою свого прояву закони подiляються на два основних види: закони природи i закони суспiльства. Як першi, так i другi носять об’єктивний характер, але якщо закони природи є виявом дiй стихiйних сил природи, то суспiльнi — це вияв цiлеспрямованої дiяльностi людини.

За своїм обсягом закони подiляються на три групи: специфiчнi, загальнi, всезагальнi. Специфiчнi — такi, якi проявляються у вузькiй сферi дiйсностi (закон Архiмеда, закон Ома та iн.). Загальнi — це закони, якi прояв. у досить широких сферах дiйсностi (закони збер. енергiї i речовини, вчення Дарвiна та iн.). До всезагальних законiв вiдносяться закони фiлософiї.

Закони подiляються також на динамiчнi i статистичнi. Динамiчнi закони такi, у вiдповiдностi з якими початковий стан речi чи системи однозначно детермiнує наступнi стани речей (законии класичної механiки). У статистичному законi головну роль вiдiгає середнє значення спiльної ознаки).

Слiд видiлити також логiчнi закони. Вони є законами, яким пiдпорядковане мислення людини i якi є своєрiдним вiдображенням мислення людини.

Вiд законiв природи i суспiльства слiд вiдрiзняти юридичнi закони.