- •1.1.Зародження філософської думки, її культурно-історичні передумови
- •1.2.Філософія в стародавній індії.
- •1.4.Антична філософія. Її особливості.
- •1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
- •1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
- •1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
- •1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
- •1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
- •1.10. Моністична філософія б. Спінози. Етичні погляди б. Спінози.
- •1.11.Монадологія г. Лейбніц. Раціоналістична методологія і діалектика г. Лейбніца.
- •1.12.Розвиток сенсуалістичної філософії: дж. Локк, дж. Берклі, д. Юм.
- •1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.
- •1.14. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Апріоризм, агностицизм філософії і. Канта.
- •1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
- •1.16. Антропологічна філософія л.Феєрбаха. Обмеженість філософії л. Феєрбаха.
- •1.17. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови виникнення марксисзму. Філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
- •1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
- •1.19. Основні риси західної філософії хх ст.
- •1.20. „Філософія життя”. Екзистенціалізм.
- •1.21. Релігійна філософія. Неотомізм
- •1.22. Філософія росії періоду зародження її державності.
- •1.23. Слов’янофільство та західництво в росії.
- •1.24. Філософські та соціологічні погляди народників.
- •1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
- •1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
- •1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
- •1.28. Українська філософія кінця іх-хvі ст.
- •1.29. Філософія у Києво-Могилянській академії
- •1.30. Соціально-філософські ідеї представників кирило-мефодіївського товариства (Шевченка, Куліша. Костомарова)
- •1.31. Суспільно-політичні та філософські погляди в укр.Літературі: Франко, л.Українка, Коцюбинський
- •1.32. Суспільно-політичні та Філософські погляди громадців: Потебня, Драгоманов.
- •1.33. Релігійно-філософські погляди в укр.Філософії в другій половині хіх ст.
- •1.34. Соціально- філософська думка в Україні кінця хіх-хх ст..
- •1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
- •2.1. Розвиток уявлень про буття в історії філософії.
- •2.2. Історія становлення категорії „матерія”.
- •2.3.Сучасна наука про складну системну організацію матерії.
- •2.4 Соцiально-органiзована матерiя.
- •2.5.Рух і розвиток. Осн. Форми руху матерії, їх співвід-ня.
- •2.6. Співвідношення біологічної і соціальної форм руху матерії
- •2.7 Простір і час як загальна форма існуваня матерії. Зміна уявлень про простір і час в ході розвитку наукового знаня
- •2.10. Біологічні та соціальні передумови виникнення та розвитку свідомості
- •2.11.Свідомість і мозок.
- •2.12. Психіка і душа.
- •2.13. Психіка і етнос.
- •2.14. Психологічні риси українського етносу
- •2.15. Природа ідеального. Зв’язок матеріального та ідеального.
- •2.16.Проблеми моделювання свідомості в сучасній науці
- •2.17.Природа агностицизму
- •2.21. Практика як основа, критерій і мета пізнання
- •2.22. Інтуїтивне та дискурсивне пізнання.
- •2.26. Теоретичний рівень пізнання та його основні форми.
- •2.27. Системно -структурний підхід та моделювання як основні методи науково-практичного знання.
- •28. Наука I етика. Свободанаукової творчості
- •2.29. Розвиток уявлень про діалектику в історії філософії. Діалектика і метафізика.
- •2.30. Діалектика як вчення про загальний зв’язок і розвиток . Основні принципи діалектики.
- •2. 31. Природа філософських категорій.
- •2. 32. Зміст основних категорій діалектики.
- •2. 33. Гносеологічна природа закону.
- •2. 34. Зміст основних законів діалектики.
- •2. 35. Методологічне значення законів та категорій діалектики.
- •3.1. Філосфсько-світоглядний зміст проблеми відношення людини до природи.
- •3.2. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •3.3. Природа як всезагальний предмет людської праці, засіб до життя та самоцінність.
- •3.4. Відмінність законів природи від законів суспільства
- •3.5. Відмінність способу буття людини від тварини.
- •3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
- •3.7. Проблема екологічної безпеки України.
- •3.8. Сучасні демографічні проблеми і шляхи їх вирішення.
- •3.9. Поняття суспільства. Його основні елементи.
- •3.10. Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.
- •3.11. Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.
- •3. 12. Сутність і природа нтр.
- •3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
- •3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/
- •17. Поняття війни і миру в сучасних умовах
- •3.18. Історичні форми спільності людей
- •3.20. Сім’я та сімейно-побутові відносини
- •3.21. Політична організація суспільства. Держави, партії, суспільно-політичні рухи і громадські організації.
- •3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
- •3.23. Духовні потреби, духовні цінності та духовні відносини в суспільстві.
- •3.24. Духовність та ментальність. Особливості ментальності українського народу.
- •3.25. Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.
- •3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
- •3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
- •3.28. Суспільна свідомість та самосвідомість. Шляхи формування і розвитку української національної самосвідомості.
- •3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.
- •3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
- •3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
Після смерті В.Леніна цей канонізація всіх складових частин марксизму - в тому числі і його філософської частини - діалектичного та історичного матеріалізму. Цьому сприяв і вихід у світ так званого «Короткого курсу історії ВКП (б)», який особисто редагував И.Сталін. Розділ «Про діалектичний і історичний матеріалізм» був оголошений «перевершеним зразком творчого марксизму. Філософія перетворилась на ідеологічну служницю партійної політики, апологетичне знаряддя КПРС. Навідь при «хрущовської відлиги» загальна схема, основні філософські положення залишились надалі непорушними.
З початку 60-х років виходять праці, присвячені прочитанню раннього К.Маркса. Автори М.Розенталь. Е.Ільєнков, Б.Кедров та ін. Почали вивчатись проблеми співвідношення творчості раннього і пізнього К.Маркса, аналізується внутрішня логіка і діалектика «Капіталу» Маркса, вивчається гуманістичний аспект «Економічно-філософських рукописів 1844 р.» К.Маркса.
С.Рубенштейн, зосередивши увагу на відношенні психічного до зовнішнього світу й мозку, наполегливо відстоював у своїх працях принцип єдності людської свідомості і практичної діяльності
У60-70 рр. «Лекції з марксистсько-ленінської естетики» Л.Когана, в яких відстоюється право на застосує до аналізу свідомості психологічного підходу. .
Тема культури була у центрі філософських дискусій. Висловлювались при цьому протилежні міркування, які отримали назву «діяльної» і «нормативно-ціннісної» точки зору. Першої дотримувались Е.Маркарян, В.Давидович, Ю.Жданов, другої - В.Межуєв, Л.Коган та інші.
У російській радянській філософії 70-80-х років особливе місце відводилось темі людини. Але не дозволялось дослідження екзистенціональної проблеми. Першою ластівкою тут виявилась праця М.Петросяна «Гуманізм» (1964 р.). Згодом з'явились книги М.Мисливченка, Б.Григоряна, В.Давидовича. їх автори ставили та розв'язували питання сутності природи людини, її свободи, діалектики життя, єдності людства. І.Кона, досліджував проблеми, що виникають на межі філософії і психології. Він раніше за інших ставив питання, які пов'язані із віком та самоідентифікацією людини в суспільстві.
Виникла нова школа - філософська антропологія, її розробляли Б.Григорян, А.Мисливченко, І.Фролов, В.Давидович, П.Гуревич.
«Антропологісти» піддали гострій критиці спробу розчинити індивіда у суспільстві й цим самим усунути саму проблему вивчення людини як особистості та індивідуальності. З'явились праці, присвячені діалектиці сутності й існування людини. Предметом вивчення став механізм взаємодії і взаємопроникнення біологічного й соціального в людині, характер модифікації біологічного, його «олюднення» в антропогенезі. Ідеям загальної зрівнялівки як фундамента «соціалістичного співжиття» протиставлялось завдання розвитку індивідуальності як самобутнього способу буття окремої особи в ролі суб'єкта самостійної діяльності.
У період «перебудови» (1985 - середина 1991 рр.) відбулося становлення «нового політичного стилю мислення», "визнання пріоритету загальнолюдських цінностей перед класовими, стався поворот від конфронтації до співробітництва різних філософських шкіл.
Після розпаду СРСР у 1991 році розпочався процес переоцінки цінностей, перегляд і відмова від догм радянського марксизму. Відновилась увага до вивчення релігійно-філософської думки. Почалась публікація філософських творів, які у попередньому періоді були під забороною. Друкуються як додатки до журналу «Вопросы философии».
Формуються суспільні науки зокрема, є політологія, соціологія, соціальна філософія та ін.