- •1.1.Зародження філософської думки, її культурно-історичні передумови
- •1.2.Філософія в стародавній індії.
- •1.4.Антична філософія. Її особливості.
- •1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
- •1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
- •1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
- •1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
- •1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
- •1.10. Моністична філософія б. Спінози. Етичні погляди б. Спінози.
- •1.11.Монадологія г. Лейбніц. Раціоналістична методологія і діалектика г. Лейбніца.
- •1.12.Розвиток сенсуалістичної філософії: дж. Локк, дж. Берклі, д. Юм.
- •1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.
- •1.14. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Апріоризм, агностицизм філософії і. Канта.
- •1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
- •1.16. Антропологічна філософія л.Феєрбаха. Обмеженість філософії л. Феєрбаха.
- •1.17. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови виникнення марксисзму. Філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
- •1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
- •1.19. Основні риси західної філософії хх ст.
- •1.20. „Філософія життя”. Екзистенціалізм.
- •1.21. Релігійна філософія. Неотомізм
- •1.22. Філософія росії періоду зародження її державності.
- •1.23. Слов’янофільство та західництво в росії.
- •1.24. Філософські та соціологічні погляди народників.
- •1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
- •1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
- •1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
- •1.28. Українська філософія кінця іх-хvі ст.
- •1.29. Філософія у Києво-Могилянській академії
- •1.30. Соціально-філософські ідеї представників кирило-мефодіївського товариства (Шевченка, Куліша. Костомарова)
- •1.31. Суспільно-політичні та філософські погляди в укр.Літературі: Франко, л.Українка, Коцюбинський
- •1.32. Суспільно-політичні та Філософські погляди громадців: Потебня, Драгоманов.
- •1.33. Релігійно-філософські погляди в укр.Філософії в другій половині хіх ст.
- •1.34. Соціально- філософська думка в Україні кінця хіх-хх ст..
- •1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
- •2.1. Розвиток уявлень про буття в історії філософії.
- •2.2. Історія становлення категорії „матерія”.
- •2.3.Сучасна наука про складну системну організацію матерії.
- •2.4 Соцiально-органiзована матерiя.
- •2.5.Рух і розвиток. Осн. Форми руху матерії, їх співвід-ня.
- •2.6. Співвідношення біологічної і соціальної форм руху матерії
- •2.7 Простір і час як загальна форма існуваня матерії. Зміна уявлень про простір і час в ході розвитку наукового знаня
- •2.10. Біологічні та соціальні передумови виникнення та розвитку свідомості
- •2.11.Свідомість і мозок.
- •2.12. Психіка і душа.
- •2.13. Психіка і етнос.
- •2.14. Психологічні риси українського етносу
- •2.15. Природа ідеального. Зв’язок матеріального та ідеального.
- •2.16.Проблеми моделювання свідомості в сучасній науці
- •2.17.Природа агностицизму
- •2.21. Практика як основа, критерій і мета пізнання
- •2.22. Інтуїтивне та дискурсивне пізнання.
- •2.26. Теоретичний рівень пізнання та його основні форми.
- •2.27. Системно -структурний підхід та моделювання як основні методи науково-практичного знання.
- •28. Наука I етика. Свободанаукової творчості
- •2.29. Розвиток уявлень про діалектику в історії філософії. Діалектика і метафізика.
- •2.30. Діалектика як вчення про загальний зв’язок і розвиток . Основні принципи діалектики.
- •2. 31. Природа філософських категорій.
- •2. 32. Зміст основних категорій діалектики.
- •2. 33. Гносеологічна природа закону.
- •2. 34. Зміст основних законів діалектики.
- •2. 35. Методологічне значення законів та категорій діалектики.
- •3.1. Філосфсько-світоглядний зміст проблеми відношення людини до природи.
- •3.2. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •3.3. Природа як всезагальний предмет людської праці, засіб до життя та самоцінність.
- •3.4. Відмінність законів природи від законів суспільства
- •3.5. Відмінність способу буття людини від тварини.
- •3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
- •3.7. Проблема екологічної безпеки України.
- •3.8. Сучасні демографічні проблеми і шляхи їх вирішення.
- •3.9. Поняття суспільства. Його основні елементи.
- •3.10. Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.
- •3.11. Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.
- •3. 12. Сутність і природа нтр.
- •3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
- •3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/
- •17. Поняття війни і миру в сучасних умовах
- •3.18. Історичні форми спільності людей
- •3.20. Сім’я та сімейно-побутові відносини
- •3.21. Політична організація суспільства. Держави, партії, суспільно-політичні рухи і громадські організації.
- •3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
- •3.23. Духовні потреби, духовні цінності та духовні відносини в суспільстві.
- •3.24. Духовність та ментальність. Особливості ментальності українського народу.
- •3.25. Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.
- •3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
- •3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
- •3.28. Суспільна свідомість та самосвідомість. Шляхи формування і розвитку української національної самосвідомості.
- •3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.
- •3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
- •3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
Починаючи з XV ст. в соціально-економічному і духовному житті Західної Європи відбуваються зміни, які увійшли в історію під назвою Відродження (або Ренесанс). Буржуазне виробництво вимагає вільних робочих рук, тому різко постає питання про повну особисту свободу людини. Воно потребує постійних джерел сировини, тому починаються “заморські” пошуки земель для їх колонізації. Воно потребує також постійних ринків збуту продукції. Та головне полягало у тому, що зростання випуску продукції потребує вже не ручного, ремісницького, а машинного виробництва.
Відомими представниками Відродження були М. Кузанський, М. Копернік, Дж. Бруно, Н. Маккіавелі, Е. Роттердамський, Т. Мор, Г. Галілей.
Німецький мислитель, астроном і математик Микола Кузанський за філософськими поглядами був пантеїстом. Він твердив, що “бог в усіх речах, як і всі вони у ньому”. У його філософії Бог - творець фактично виявляється тотожним своєму творінню - світу.
Визначним досягненням в астрономії цього часу було відкриття польським вченим М. Коперніком геліоцентричної системи.
Пантеїзм М. Кузанського більш послідовно розвинув Дж. Бруно. Він опирається не тільки на М. Кузанського, але і на геліоцентричну систему М. Коперніка, Дж. Бруно заперечує погляд, ніби Сонце є центром Всесвіту. Такого центру у Всесвіті взагалі немає. Дж. Бруно твердив, що число світів у Всесвіті нескінченне, і що інші світи також населені. Із осмислення світу як нескінченного, Дж. Бруно приходить до висновку про збіг протилежностей. Вчений був засуджений церквою як єретик. У 1600 році Дж. Бруно був спалений католицькою інквізицією на вогнищі. А, до речі, зовсім нещодавно церква його реабілітувала.
Вчення Дж. Бруно в кінці XVI ст. продовжив Г. Галілей. Він заклав основи класичної механіки, перетворивши її в самостійну науку. Г. Галілей побудував телескоп, за допомогою якого відкрив фази на Венері, супутники Юпітера, плями на Сонці і ущелини на Місяці. Він відстоював геліоцентричну систему М. Коперніка. У філософських поглядах він стоїть на позиціях визнання світу як об’єктивної реальності.
Проблеми суспільного розвитку у період Відродження знайшли своє бачення у суспільно-політичних поглядах Н. Маккіавелі, Е. Роттердамського і Томаса Мора.
Н. Маккіавелі - це мислитель, який одним із перших почав розглядати державу “людськими очима і виводити її природні закони з розуму і досвіду”. Сила фатуму, при всій його значущості в житті суспільства, ніколи, за Маккіавелі, не долає остаточно свободи волі людини. Серед різноманітних стимулів людської діяльності найпотужнішим виступає інтерес. А серед інтересів головним є прагнення. Саме цю ідею виражають слова Маккіавелі, які чи не найчастіше цитують, коли характеризують його погляди:”Люди швидше простять смерть батька, ніж втрату майна”.
Надзвичайно популярним на початку XVI ст. було ім’я одного з провідних представників гуманістичної думки того часу - Е. Роттердамського. Називаючи свою позицію “філософією Христа”, Еразм практично урівнював християнську культуру з культурою “поганською”, тобто - античною.
Сучасником і близьким другом Еразма був Томас Мор. Т.Мор певний час обіймав найвищий в Англії державний пост лорда-канцлера. Як вчений-гуманіст Т. Мор виступає автором концепції ідеальної (під кутом зору гуманістичних ідеалів того часу) держави. Він був одним із перших прихильників соціалістичної (такої, що базується на суспільній власності і рівності членів суспільного колективу) організації суспільного життя (твір “Утопія”). Такі уявлення, які лише змальовували свій соціалістичний ідеал без наукового обгрунтування реальних шляхів його досягнення, після Т.Мора стали називати утопічними від назви вигаданого ним острова.