- •1.1.Зародження філософської думки, її культурно-історичні передумови
- •1.2.Філософія в стародавній індії.
- •1.4.Антична філософія. Її особливості.
- •1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
- •1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
- •1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
- •1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
- •1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
- •1.10. Моністична філософія б. Спінози. Етичні погляди б. Спінози.
- •1.11.Монадологія г. Лейбніц. Раціоналістична методологія і діалектика г. Лейбніца.
- •1.12.Розвиток сенсуалістичної філософії: дж. Локк, дж. Берклі, д. Юм.
- •1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.
- •1.14. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Апріоризм, агностицизм філософії і. Канта.
- •1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
- •1.16. Антропологічна філософія л.Феєрбаха. Обмеженість філософії л. Феєрбаха.
- •1.17. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови виникнення марксисзму. Філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
- •1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
- •1.19. Основні риси західної філософії хх ст.
- •1.20. „Філософія життя”. Екзистенціалізм.
- •1.21. Релігійна філософія. Неотомізм
- •1.22. Філософія росії періоду зародження її державності.
- •1.23. Слов’янофільство та західництво в росії.
- •1.24. Філософські та соціологічні погляди народників.
- •1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
- •1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
- •1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
- •1.28. Українська філософія кінця іх-хvі ст.
- •1.29. Філософія у Києво-Могилянській академії
- •1.30. Соціально-філософські ідеї представників кирило-мефодіївського товариства (Шевченка, Куліша. Костомарова)
- •1.31. Суспільно-політичні та філософські погляди в укр.Літературі: Франко, л.Українка, Коцюбинський
- •1.32. Суспільно-політичні та Філософські погляди громадців: Потебня, Драгоманов.
- •1.33. Релігійно-філософські погляди в укр.Філософії в другій половині хіх ст.
- •1.34. Соціально- філософська думка в Україні кінця хіх-хх ст..
- •1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
- •2.1. Розвиток уявлень про буття в історії філософії.
- •2.2. Історія становлення категорії „матерія”.
- •2.3.Сучасна наука про складну системну організацію матерії.
- •2.4 Соцiально-органiзована матерiя.
- •2.5.Рух і розвиток. Осн. Форми руху матерії, їх співвід-ня.
- •2.6. Співвідношення біологічної і соціальної форм руху матерії
- •2.7 Простір і час як загальна форма існуваня матерії. Зміна уявлень про простір і час в ході розвитку наукового знаня
- •2.10. Біологічні та соціальні передумови виникнення та розвитку свідомості
- •2.11.Свідомість і мозок.
- •2.12. Психіка і душа.
- •2.13. Психіка і етнос.
- •2.14. Психологічні риси українського етносу
- •2.15. Природа ідеального. Зв’язок матеріального та ідеального.
- •2.16.Проблеми моделювання свідомості в сучасній науці
- •2.17.Природа агностицизму
- •2.21. Практика як основа, критерій і мета пізнання
- •2.22. Інтуїтивне та дискурсивне пізнання.
- •2.26. Теоретичний рівень пізнання та його основні форми.
- •2.27. Системно -структурний підхід та моделювання як основні методи науково-практичного знання.
- •28. Наука I етика. Свободанаукової творчості
- •2.29. Розвиток уявлень про діалектику в історії філософії. Діалектика і метафізика.
- •2.30. Діалектика як вчення про загальний зв’язок і розвиток . Основні принципи діалектики.
- •2. 31. Природа філософських категорій.
- •2. 32. Зміст основних категорій діалектики.
- •2. 33. Гносеологічна природа закону.
- •2. 34. Зміст основних законів діалектики.
- •2. 35. Методологічне значення законів та категорій діалектики.
- •3.1. Філосфсько-світоглядний зміст проблеми відношення людини до природи.
- •3.2. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •3.3. Природа як всезагальний предмет людської праці, засіб до життя та самоцінність.
- •3.4. Відмінність законів природи від законів суспільства
- •3.5. Відмінність способу буття людини від тварини.
- •3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
- •3.7. Проблема екологічної безпеки України.
- •3.8. Сучасні демографічні проблеми і шляхи їх вирішення.
- •3.9. Поняття суспільства. Його основні елементи.
- •3.10. Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.
- •3.11. Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.
- •3. 12. Сутність і природа нтр.
- •3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
- •3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/
- •17. Поняття війни і миру в сучасних умовах
- •3.18. Історичні форми спільності людей
- •3.20. Сім’я та сімейно-побутові відносини
- •3.21. Політична організація суспільства. Держави, партії, суспільно-політичні рухи і громадські організації.
- •3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
- •3.23. Духовні потреби, духовні цінності та духовні відносини в суспільстві.
- •3.24. Духовність та ментальність. Особливості ментальності українського народу.
- •3.25. Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.
- •3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
- •3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
- •3.28. Суспільна свідомість та самосвідомість. Шляхи формування і розвитку української національної самосвідомості.
- •3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.
- •3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
- •3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
Відомим філософом нового часу є Т.Гоббс (1588-1679 рр.) систематизуючи матеріалізм Бекона, гоббс надав тогочасному матеріалізму класичної механістичної форми. Головним твором Т.Гоббса є “Левіафан” (1631р.). Систематизуючи матеріалізм Ф. Бекона, звільняючи його від теологічних нашарувань, Гоббс надав тогочасному матеріалізму класичної механістичної форми.
Гоббс - матеріаліст. На його думку, світ є єдиною матеріальною субстанцією. Все існуюче - це різні форми прояву цієї субстанції. Гоббс рішуче виступав проти дуалізму та ідеалізму. Критикуючи погляди ідеалістів на світ як на духовну субстанцію, він відзначав, що це рівнозначне визнанню безтілесних тіл. Згідно вченню Гоббса, матерія вічна, а окремі тіла, з яких вона складається тимчасові; вони виникають і зникають.
Гобс незаперечував руху матерії, однак зводив його тільки до механічного, до простого переміщення тіл у просторі. Розглядаючи матерію як субстанцію, Гобс позбавив її якісної різноманітності. Стосовно простору і часу він вважав, що вони існують не самі по собі, обєктивно, а тільки в нашій свідомості. Таке розуміння простору і часу надалі використовували ідеалісти для доказу їх чисто субєктивної природи.
Гоббс визнавав пізнаваність світу і вбачав джерело знань людини в об’єктивній реальності. За його думкою, пізнання починається із відчуттів. Пізнання, на думку Гоббса, починається з відчуттів і завершується у розумі. Якщо завдяки відчуттям людина отримує цілісні образи речей, то завдяки розумові вона пізнає їх складові частини.
Гоббс зробив внесок у матеріалістичне розуміння істини. Істинним він вважав такі судження людини, які правильно відображають речі та їх причинний взаємозв’язок; заблудженням – неправильні судження. Поза судженнями не може бути ні істини, ні заблудження.
У теорії пізнання Гоббс був непослідовним сенсуалістом, який часто переходив на позиції раціоналізму, в обгрунтуванні науковго пізнання він перебільшував роль розуму і не дооцінював роль відчуттів.
Гоббс увійшов у історію і як автор теорії держави, в якій він з ідеалістичних і метафізичних позицій зробив спробу розкрити земний характер держави, показати державу як продукт свідомої діяльності людей. Гобс є одним із основоположників теорії суспільного договору стосовно виникнення держави. Щоб уникнути природного стану »Людина людині - вовк», люди прийшли до свідомої необхідності досягти миру шляхом обмеження природніх прав усіх і кожного, зокрема.Вони уклали між собою договір про таке обмеження і про перенесення, реалізація якого і знайшла своє втілення у сиворенні держави.
Таким чином причину появи держави Гобс бачив у свідомості людей. Це є типово ідеалістичною теорією держави, яка невраховувала матеріальних класових причин її походження і сутності.
Причину виникнення релігії гобс вбачав у неосвіченості людей, у низькому рівні розвитку свідомості. Основну причину виникнення він шукав у страхові людей перед невідомим майбутнім, а також у незнанні недійсних причин явищ.. Саме тому люди прийшли до висновку, що існує якиїсь деміур (творець), першопричина всіх речей – Бог.