5. Процедури проведення випробувань холодильних приладів (пункти 19 - 20 Технічного регламенту)

Фактичне значення рівня споживання електроенергії для з'ясування або перевірки відповідності холодильних приладів максимально дозволеному рівню визначають за допомогою випробувань згідно з ДСТУ EN 153 Методи вимірювання енергоспоживання та відповідних характеристик побутових холодильників, морозильних камер, морозильників та їх поєднань, що працюють від електромережі.

Випробування проводять для усіх кліматичних класів холодильних приладів (SN, N, ST та T) за температури навколишнього повітря плюс 25° C.

Граничні відхилення напруги живлення 220 В та частоти 50 Гц становлять ± 1 % від номінального значення.

Якщо виміряне значення рівня споживання холодильного пристрою, який випробовують, не перевищує більше ніж на 15 % максимально дозволений рівень споживання електроенергії (показник Emax) для даного типу холодильного приладу, холодильні прилади вважають відповідними до вимог Технічного регламенту.

Якщо перевищення більше за 15 %, потрібно провести додаткове випробування трьох приладів.

У цьому випадку з максимально дозволеним рівнем споживання порівнюють середнє арифметичне значення рівнів споживання цих трьох приладів.

Прилади вважають відповідними до вимог Технічного регламенту, якщо середнє арифметичне значення не перевищує максимально дозволений рівень споживання більше ніж на 10 %. У протилежному випадку холодильні прилади визнають такими, що не відповідають вимогам Технічного регламенту, і на цьому випробування закінчують.

6. Процедури оцінювання відповідності

Залежно від того, хто здійснює уведення холодильних приладів у обіг - виробник або уповноважена ним особа, чи особа, яка самостійно вводить прилади в обіг, Технічний регламент передбачає різні процедури оцінювання відповідності.

6.1 Оцінювання відповідності холодильних приладів, які вводить у обіг виробник або уповноважена ним особа (пункти 21 - 24 Технічного регламенту)

Якщо холодильні прилади вводить у обіг виробник або уповноважена ним особа, оцінювання відповідності здійснюють з використанням модуля А (внутрішній контроль виробництва) згідно з Технічним регламентом модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються у технічних регламентах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 р. N 1585.

За умов використання модуля А виробник або постачальник повинні скласти декларацію про відповідність, а також підготувати технічну документацію, яка засвідчує відповідність холодильних приладів вимогам Технічного регламенту та проведення їх оцінювання перед уведенням в обіг.

Форма і склад декларації відповідності наведені у додатку 4 до Технічного регламенту і особливих коментарів не потребують. Єдине зауваження стосується того, що для виробника не потрібно наводити рядок стосовно сертифіката відповідності, виданого призначеним органом, тому що залучення призначеного органу з оцінки відповідності з наданням відповідного сертифіката на холодильні прилади у цьому випадку не є обов'язковим.

Заповнена та підписана з боку виробника або уповноваженої ним особи (декларанта) декларація надається для обліку та внесення до державного реєстру до одного із призначених органів з оцінки відповідності разом із заявою, яка має містити (рекомендована форма наведена в додатку 1):

1) назву та позначення продукції;

2) код за ДКПП (для вітчизняної продукції);

3) код за УКТ ЗЕД (для продукції іноземного виробництва);

4) кількість продукції та її ідентифікаційні ознаки (тільки для партії продукції);

5) найменування виробника продукції, його адресу та місце її виробництва; для вітчизняного виробника код за ЄДРПОУ;

6) найменування організації (особи) уповноваженого представника, постачальника, його адресу та телефон, код за ЄДРПОУ;

7) позначення нормативних документів, вимогам яких відповідає продукція;

8) найменування випробувальних лабораторій, де проводились випробування продукції та номери протоколів випробувань;

9) номери сертифікатів відповідності (за наявності);

10) термін дії декларації (за наявності обмежень);

11) прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка уповноважена підписувати декларацію від імені її видавця;

12) яким призначеним органам була направлена заява декларанта про облік декларації щодо відповідності продукції вимогам інших технічних регламентів, які на неї поширюються (за наявності);

13) місце (назву, адресу та контактний телефон організації або особи) зберігання комплекту документів, які є доказовою базою відповідності продукції вимогам технічних регламентів.

Разом із заявою подається і технічна документація, яка повинна бути складена державною мовою (крім протоколів випробувань для продукції іноземного виробництва) та містити:

- найменування та місцезнаходження виробника;

- загальний опис моделі холодильного приладу, достатній для її однозначної ідентифікації;

- інформацію про основні конструктивні особливості моделі холодильного приладу, включаючи відповідні креслення, зокрема про особливості, що істотно впливають на рівень споживання електроенергії, розміри, об'єм, характеристики компресора;

- інструкцію з експлуатації;

- протоколи випробувань рівня споживання електроенергії;

- підтвердження відповідності результатів таких випробувань результатам розрахунків згідно з пунктами 17 або 18 Технічного регламенту.

Рекомендації щодо формування файла технічної документації наведені в додатку 2.

Призначений орган з оцінки відповідності проводить експертизу наданої документації.

У декларацію може бути включено один чи декілька типів (моделей) холодильних приладів, однак технічною документацією має бути підтверджено відповідність вимогам технічного регламенту кожного типу (моделі).

За позитивними результатами експертизи наданих документів щодо їх достатності для оцінки відповідності продукції вимогам Технічного регламенту, повноти та правильності оформлення, призначений орган заносить декларацію до реєстру шляхом присвоєння декларації відповідного номера.

Якщо надана технічна документація підтверджує відповідність холодильних приладів вимогам Технічного регламенту, однак під час експертизи виявлені помилки або необхідна інформація надана не повністю, призначений орган повідомляє про це декларанта. Після усунення ним виявлених недоліків призначений орган вносить декларацію до реєстру.

Якщо надана технічна документація не підтверджує відповідність холодильних приладів вимогам Технічного регламенту або є недостатньою для висновку, призначений орган відмовляє у внесенні декларації до реєстру та письмово повідомляє про це декларанта із зазначенням причин такої відмови. У цьому випадку повторне звернення можливе лише з поданням нової заяви та нової технічної документації.

Якщо під час експертизи технічної документації у призначеного органу виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності наведених даних стосовно задекларованого рівня електроспоживання, він має право за власні кошти провести випробування у власній лабораторії на наданих декларантом зразках з метою визначення фактичного рівня електроспоживання холодильними приладами. Якщо за результатами випробувань буде підтверджено невідповідність холодильних приладів вимогам Технічного регламенту, декларант зобов'язаний відшкодувати призначеному органу вартість випробувань.

Термін дії декларації може обмежити лише декларант з власних міркувань.

Після реєстрації призначеним органом декларації, перед уведенням в обіг холодильних приладів, виробник або уповноважена ним особа повинні здійснити маркування холодильних приладів національним знаком відповідності, який засвідчує відповідність холодильних приладів вимогам Регламенту.

Технічну документацію разом із зареєстрованою декларацією відповідності виробник або уповноважена ним особа повинні зберігати протягом трьох років з дати виготовлення останнього зразка холодильного приладу і надавати для перевірки у встановлених законодавством випадках. Копії декларацій (завірені у встановленому законодавством порядку) можуть надаватися декларантом іншим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам (для митного оформлення, надання до державних органів контролю тощо).

Виробник або уповноважена ним особа несуть повну відповідальність за визначення рівня споживання електроенергії холодильними приладами шляхом випробувань і за правильність розрахунку для них максимально дозволеного рівня споживання електроенергії (показник E_max).

Крім того, потрібно підкреслити, що виробник повинен вжити заходів для того, щоб виробничий процес забезпечував відповідність виготовлених холодильних приладів технічній документації і вимогам Технічного регламенту.