Тема 6. Ринок і ринкова економіка

1.Сутність ринку,його функції та умови формування.

2.Структура ринкової системи та механізм її функціонування.

3.Конкуренція і монополія. Моделі ринків.

1. Ринок – система економічних відносин, пов язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності,товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Умови формування і розвитку ринку:

1. Реальний плюралізм типів і форм економічної власності та форм господарювання

2. Доступність всебічної інформації про ринок.

3. Розвинути антимонопольне законодавство та дієві механізми його реалізації певною мірою послаблюють монополістичні тенденції в економіці й сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку.

4. Ефективна система економічного,правового та адміністративного регулювання економіки державою.

5. Розвинутий і розгалужений комплекс об єктів власності,які можуть стати об єктом купівлі-продажу.

Структура національного ринку:

Вільний ринок – ринок з великою кількістю виробників однорідної продукції,яку не в змозі впливати на рішення один одного.

Монополізований ринок – ринок,для якого характерна незначна кількість виробників даного товару,застосовується його диференціація,існує дефіцит необхідної інформації,утруднений доступ до ресурсів,погоджуються дії учасників ринкових відносин.

Регульований ринок – ринок,який контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру.

Функції ринку:

Регулююча: ринок, як регулятор виробництва, через механізм ринкових законів встановлює необхідні пропорції відтворення; завдяки цінам ринок стимулює впровадження досягнень науки та техніки у виробництво — це сприяє розширенню асортименту товарів та послуг;

Стимулююча — ринок спонукає виробників товарів до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів;

Розподільча — доходи споживачів і виробників у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

Алокаційна — ринок забезпечує виробництво оптимальної кількості товарів і послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.

Інтеграційна — ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

Інформаційна: саме ринок дає об'єктивну інформацію про те, які товари мають попит; кожна фірма може регулювати власне виробництво.

Посередницька — ринок виступає посередником між виробником і споживачем.

Сануюча (оздоровча): ринок очищує суспільне виробництво від економічно слабких та не життєздатних господарських одиниць.

2. Ринкова система – механізм зв язку попиту і пропозиції через систему цін і ринків, який побудований на мотивах отримання прибутку.

Ринкові господарські форми: товар,ціна,гроші,прибуток.

Суб єкти ринку:домогосподарства – група осіб,які пов язані родинними стосунками і ведуть спільне господарство у традиційному розумінні та одержують натомість кошти для придбання необхідних благ з метою забезпечення своєї життєдіяльності.

Фірма – економічна одиниця,що використовує ресурси для в-ва економічних благ і постачає ці блага на ринок,має на меті максимізацію прибутку.

Ринкова інфраструктура – комплекс інститутів,служб,підприємств,організацій,які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

Держава – найвища форма організації суспільства,яка забезпечує захист та погодження індивідуальних,групових та суспільних інтересів за допомогою права на певній території.

Ринковий механізм – механізм взаємозв язку і взаємодії основних елементів ринку:попиту,пропозиції,ціни,конкуренції і основних економічних законів ринку.

Економічний стан виробників і споживачів залежить від ринкової кон юктури.

Кон юктура ринку – сукупність економічних умов,за яких здійснюється реалізація товарів і послуг.

Фундаментальними категоріями ринкової економіки є попит і пропозиція:

Попит – платоспроможна потреба,яку суб єкт здатний оплатити. Попит залежить від ціни.

Пропозиція – обсяг товарів та послуг,який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.

Закон попиту – виявляється через економічну поведінку споживача. Дохід споживача завжди обмежений,тому суб єктивно за меншу ціну він може купити більше товару. В економіці закон спадної граничної корисності,зміст якого полягає в тому,що кожна наступна одиниця товару приносить менше задоволення,ніж попередня,і тому споживач готовий придбати кожну наступну одиницю товару за меншу ціну.

Форми прояву закону попиту

Ефект доходу – зміст полягає в тому,що зниження ціни на споживчі товари рівнозначне зростанню доходу. Тому за нижчу ціну споживач може придбати більше певного товару,не обмежуючи себе у споживанні інших благ.

Ефект заміщення – споживач зацікавлений у тому,щоб замінити споживання дорожчих товарів дешевшими.

Крива попиту відображає відношення між ринковою ціною товару і грошовим виразом попиту на неї. Крива попиту показує вірогідну к-ть товару,який вдається продати за певний час та за певною ціною. Еластичність попиту – реакція ринку на відсутність товару,можливість його заміни,ціну конкурентів,пониження цін,небажання покупців міняти свої споживчі звички і шукати дешевші товари,підвищення якості товарів,природне зростання інфляції і на інші чинники.

Закон пропозиції – полягає в тому,що чим вища ціна,тим більше товару за такою ціною товаровиробника готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу,і навпаки,чим нижча ціна,тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.

Крива пропозиція відображає економічний інтерес виробників: показує співвідношення між ринковими цінами і к-тю товарів,які виробники бажають запропонувати. Основний чинник,що впливає на рух кривої пропозиції – витрати в-ва.

Результатом діяльності ринку є встановлення рівноваги між покупцями та продавцями. Ринкова рівновага досягається за умов збігу величини попиту та величини пропозиції

Еластичність пропозиції – показник,що відтворює зміни сукупної пропозиції,які відбуваються у зв язку зі зростанням цін. У випадку,коли збільшення пропозиції перевершує зростання цін,останнє характеризується як еластичне (еластичність пропозиції більше 1),якщо приріст пропозиції=приросту цін,пропозиція називається одиничною,а показник еластичності = 1. Коли приріст пропозиції менше приросту цін,формується так звана нееластична пропозиція (еластичність менше 1). Таким чином,еластичність пропозиції характеризує чутливість пропозиції товарів на зміни їхніх цін.

Формула еластичності попиту на товар відповідно до зміни цін:

Е=% Q/% Р,

Е – коефіцієнт еластичності попиту; % Q- зміна попиту у відсотках;

% Р – зміна ціни у відсотках.

Формула еластичності пропозиції товару внаслідок зміни його ціни:

Ера= % Qsa/% Ра,де Ера – коефіцієнт еластичності пропозиції; % Qsa – зміна кількості пропозиції товару А у відсотках; % Ра – зміна ціни у відсотках.

3.

Конкуренція – суперництво і боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови в-ва,збуту товарів і послуг,за привласнення найбільших прибутків.

Функції конкуренції:

• Функція регулювання. Для того щоб устояти в боротьбі, підприємець повинний пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач. Звідси і фактори виробництва під впливом ціни направляються в ті галузі , де в них існує найбільша потреба.

• Функція мотивації. Для підприємця конкуренція означає шанс і ризик одночасно:

- підприємства, що пропонують кращу по якості продукцію або виробляють її з меншими виробничими затратами , одержують винагороду у вигляді прибутків ( позитивні санкції ). Це стимулює технічний прогрес;

- підприємства, що не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, одержують покарання у вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).

• Функція розподілу. Конкуренція не тільки включає стимули до більш високої продуктивності , але і дозволяє розподіляти прибуток серед підприємств і домашніх господарств відповідно до їхнього ефективного внеску. Це відповідає пануючому в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результатами.

• Функція контролю. Конкуренція обмежує і контролює економічну силу кожного підприємства. Наприклад, монополіст може призначати ціну. У той же час конкуренція надає покупцю можливість вибору серед кількох продавців. Чим досконаліша конкуренція , тим справидливіша ціна.

На сучасному ринку розрізняють такі види конкуренції:

- функціональна - конкуренція технічних засобів, які призначені для виконання однакових функцій (обробка металів можлива декількома методами, наприклад, різанням, куванням, тисненням, штампуванням);

- видова - конкуренція товарів, які призначені для задоволення одних і тих же потреб, але розрізняються параметрами (автомобілі з різною потужністю, взуття - повсякденне і святкове тощо);

- предметна - конкуренція ідентичних товарів, але різної якості. Отже, розглянуті методи конкурентного суперництва не лише співіснують, а й взаємодіють. Науково-технічний прогрес створює широкі можливості для нецінової конкуренції: розширює техніко-технологічний потенціал виробництва, забезпечує модифікацію і диференціацію існуючих продуктів, створює нові та більш якісні продукти.

Методи конкурентної боротьби:

Цінові методи – конкуренція,в якій головним засобом боротьби є ціна. За цінової конкуренції перемагає той,хто домагається нижчої ціни продукції,ніж конкуренти.

Нецінова конкуренція – стратегія конкурентної боротьби,яка спрямована не на зміну цін,а на створення передумов,які поліпшують реалізацію продукції. Це означає,що розробляючи тактику й стратегію поведінки на ринку,фірма дбає про те,щоб створена продукція за своїми споживчими якостями відповідала запитам споживачів.

Нечесна конкуренція – нецивілізовані форми конкурентної боротьби,які проявляються в порушенні суб єктами ринкових відносин чинного законодавства,професійних,етичних,моральних норм і правил поведінки для досягнення неправомірних переваг у конкуренції.

Коефіцієнт конкурентоспроможності: Кк=S/ТС,

Де Кк – коефіцієнт; S – ринкова вартість; ТС- витрати фірми.

Форми монополістичних структур:

Картель - це об'єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, яке не ліквідовує їх виробничої або комерційної самостійності, але передбачає угоду між ними з окремих питань: розподілу ринків збуту, рівня цін, квотування виробництва тощо.

Синдикат - об'єднання підприємств однієї галузі промисловості, які створюють спільну гуртово-збутову контору. Таким чином, залишаючи за собою виробничу незалежність, члени синдикату втрачають комерційну.

Трест - акціонерне товариство, члени якого втрачають як виробничу, так і комерційну незалежність. Управління ведеться радою директорів. Може охоплювати підприємства різних галузей промисловості.

Концерн - це об'єднання юридично незалежних підприємств різних галузей промисловості через систему контрольних пакетів акцій.

Конгломерат – велетенський промисловий комплекс,в якому під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії,що діють у різних,технологічно не пов язаних між собою галузях.