Тема 9. Інфраструктура ринку і капітал сфери обігу. Торгівля

1. Сутність,функції та місце сфери обігу у ринковій економіці.

2.Торговельний капітал. Концепція витрат обігу. Торговельний прибуток.

3. Сучасні форми торговельного підприємництва.

4. Позичковий капітал і позичковий відсоток. Банки,їх роль та функції

Інфраструктýра— сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують економіку, виробництво. Від того наскільки добре вона розвинута залежить у кінцевому підсумку і ефективність функціонування ринкової економіки. У свою чергу за рівнем розвитку ринкової інфраструктури можна судити і про ступінь розвитку ринку,ринкових відносин у тій чи іншій країні.

Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних, приватних і громадських інститутів і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективну взаємодію та регулюють рух товарно-грошових потоків.

Основні елементи ринкової інфраструктури:

До організаційно-технічної інфраструктури ринку належать товарні біржі й аукціони, торгові доми і торгові палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, сервісні центри, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв'язку.

Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій. Це - всі ті, хто здатен здійснювати і здійснює мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення.

Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади. Тут ми розглянемо лише деякі елементи інфраструктури ринку. Особливе місце серед елементів інфраструктури належить біржам.

Функції інфраструктури ринку: сприяння учасникам ринкових відносин у реалізації їх інтересів; прискорення оперативності та ефективності роботи ринкових суб’єктів на основі спеціалізації окремих суб’єктів економіки і видів діяльності; організаційне оформлення ринкових відносин; забезпечення форм юридичного й економічного контролю, державного і суспільного регулювання ділової практики.

Сфера обігу – особливий макроекономічний простір у суспільному відтворювальному процесі,з єднувальна ланка між сферами в-ва і споживання.

Суб єкти сфери обігу: фондові біржі, комерційні банки, інвестиційні фонди,інноваційні фонди; товарна біржа, торгові будинки, торгово-посередницькі фірми.

Функції сфери обігу:

Реалізація створеного ВВП,що складається з безлічі компонентів;облік трудової діяльності обігу функцією праці в сфері обігу є реалізація вартості ВВП на всіх стадіях його руху;реалізація товарної частини ВВП;вплив товарного обігу та споживання.

2. Купецький капітал – виступав відносно самостійною формою капіталу стосовно в-ва і джерелом свого прибутку мав нееквівалентний обмін.

Особливості функціонування купецького капіталу:наживав велику прибутку за рахунок нееквівалентного обміну і тим самим нещадно експлуатував основну масу населення;підривав економічну основу безпосередніх товаровиробників;гальмував розвиток в-ва.

Торговельний капітал – відокремлена частина промислового капіталу,який застосовується у сфері обігу.

Функції торговельного капіталу:забезпечує рух продукту від в-ва до споживання;обслуговує процес купівлі і продажу товарів;забезпечує концентрацію грошових ресурсів у руках суб єктів економічної системи.

Форми торговельного капіталу:

Грошово-торговельний авансується на придбання товарів для продажу; товарно-торговельний авансується на обслуговуванні торговельної діяльності.

Ма́ркетинг— це діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів.

Функції маркетингу:

1) аналітична - це комплексний аналіз мікро та макросередовища, який включає в себе аналіз ринків, споживачів, попиту, конкурентів і конкуренції, а також товарів;

2) виробнича - це виробництво нових товарів, що відповідають все зростаючим вимогам споживачів і включає в себе організацію виробництва нового товару, організацію постачання та управління якістю;

3) збутова - це функція, яка включає в себе все те, що відбувається з товаром після його виробництва, але до моменту початку споживання, а саме: організація руху товару, організація сервісу, організація формування попиту і стимулювання збуту, формування товарної та цінової політики;

4) управлінська: пошук можливих шляхів розвитку діяльності підприємства, особливо в довгостроковому періоді, тобто організація стратегії та планування, інформаційне управління, організація комунікацій;

5) контрольна.

Торговельний прибуток – перетворена форма частини додаткової вартості,яку отримують підприємства у процесі їх господарської діяльності при здійсненні товарного обігу.

Витрати обігу — це витрати підприємств торгівлі, що виникають у процесі руху товарів до споживача, а також витрати підприємств громадського харчування, пов'язані з випуском і реалізацією продукції власного виробництва.

Чисті витрати — це витрати, пов'язані з актом купівлі-продажу товарів і зміною форми вартості. Ці витрати суспільно необхідні, але вони за своєю суттю непродуктивні й не створюють споживчу вартість, не збільшують вартість товару. До них відносять розходи, пов'язані з рекламою, обслуговуванням покупців, грошовим обігом, веденням касових і бухгалтерських операцій.

Додаткові витрати обігу — це витрати, що пов'язані з виконанням операцій з продовження процесу виробництва в сфері обігу. До них відносяться затрати на транспортування, зберігання, доробку, фасування, пакування товарів. При виконанні цих операцій товар як споживача вартість зберігається, перетворюється, доводиться до споживача, одночасно збільшується його вартість.

Н=П/АКпр+Актор*100%,

Н-норма прибутку;П-додаткова вартість,створена у промисловості і торгівлі;АК-сума промислового і торговельного капіталу.

3. Оптова торгівля – це діяльність по придбанню та відповідному перетворенню товару для подальшої його реалізації підприємствам роздрібної торгівлі або іншим суб’єктам підприємницької діяльності.

Функції оптової торгівлі:

Пов язує між собою райони в-ва товарів з районами їх споживання;організовує реалізацію товарів,вироблених у промисловості і с/г;формує замовлення в-ву;забезпечує постачання товарів роздрібної торгівлі.

Ро́здрібна торгівля - тип торгівлі товарами, а також виконання певних послуг, направлених на покупця, яким є кінцевий споживач, фізична чи юридична особа.

Функції роздрібної торгівлі:

Забезпечення певного асортименту товарів і послуг

Дроблення партій товару, що надходять у роздрібну торгівельну мережу

Зберігання запасів

Забезпечення сервісу

Збільшення цінності товарів і послуг.

Ознаки роздрібної торгівлі:

Реалізуються товари в різноманітному асортименті;продаж товарів для індивідуального споживача,тому що вона здійснюється невеликими партіями;основними центрами є торгові центри,супермаркети,універсами.

Франчайзинг — це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона, що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні користуватися цією системою на певних умовах.

Зовнішня торгівля - це система економічних відносин між країнами, основна мета якої полягає у ввезенні та вивезенні товарів і послуг.

Торгове́льний ба́ланс — відображає співвідношення вартості експорту й імпорту країни за певний відрізок часу, як правило, за рік.

Зовнішньоторговельне сальдо – різниця вартісних обсягів експорту й імпорту.

Зовнішньоторговельний оборот – сума вартісних обсягів експорту та імпорту.

4. Лихварський капітал – особлива форма позичкового капіталу,за якої власник грошового позичкового капіталу надає у позику грошові кошти з умовою їх повернення з великим приростом – лихварським процентом,що сягає понад 100-200% річних.

Позичковий капітал— це грошовий капітал, що надається в позику його власником іншому власнику-підприємцю на певний час, на умовах повернення, за плату у вигляді процента.

Джерела позичкового капіталу:

1) грошові капітали функціонуючих капіталістів, що тимчасово вивільняються із процесу відтворення;

2) частина прибавочної вартості, що накопичується в грошовій формі й призначена для капіталізації;

3) капітали грошових капіталістів;

4) нагромадження й заощадження населення;

5) кошти, призначені для поточного використання, різних класів.

Функції позичкового капіталу:грошове обслуговування промислового капіталу;участь у в-ві і розподілі прибутку;акумуляція тимчасово вільних грошових засобів;використання капіталу-товару з метою отримання прибутку у формі %.

Особливості позичкового капіталу:

Авансується у виробничу сферу не його власником,а іншою особою-підприємцем-позичальником;реалізує себе як товар;об єктом купівлі-продажу є самі гроші,однак не гроші як товар,а як капітал;відчужується від свого власника лише на певний строк і за умови повернення з позичковим %

Теорії відсотка:

У.Петті:називав %грошовою рентою,доходом від земельної ренти,прирівнював % до орендної плати.

А.Тюго пов язував з рентою дохід від позичкового капіталу у %.

А.Сміт:створена позичковим капіталом частина прибутку або земельної ренти.

Дж.С.Мілль критикував капіталотворчу теорію кредиту і виступав за активну політику англ.державного банку щодо регулювання облікових ставок.

У.Джевонс пов язував з певним проміжком часу % як відношення приросту праці до приросту вільного капіталу.

І.Фішер:як ціна,так і % на капітал встановлювався шляхом порівняння його корисності і витрат.

А.Маршалл,М.Кларк:домінують % з погляду міжгалузевого переливання ресурсів.

Дж. Кейнс:%-як ціна грошей,плата за «розлучення з ліквідністю».

Позичко́вий відсо́ток — перетворена форма тієї частки додаткової вартості, яку функціонуючі капіталісти вимушені віддавати власникам позичкового капіталу.

Підприємницький дохід - частина середнього прибутку, що залишається у промислового або торгівельного (що функціонує) капіталіста після сплати відсотка за банківську позику.

Норма позичкового відсотка – відношення річної суми % до вартості позичкового капіталу.

Номінальна ставка - рівень плати за право користування грошовим капіталом, взятим у позику, не скоригований на інфляцію.

Реальна ставка – відсоткова ставка з врахуванням інфляції. Різниця між номінальною ставкою і рівнем інфляції.

Банк – кредитно-фінансова установа,яка зберігає кошти і капіталовкладення,надає кредити та здійснює послуги по фінансовим операціям.

Банківська система включає:центральний банк;комерційні банки (ощадні,інвестиційні,іпотечні та інші спеціалізовані банки).

Принципи діяльності комерційних банків:

робота в межах реально наявних ресурсів; економічна самостійність і відповідальність; взаємини комерційного банку зі своїми клієнтами;регулювання діяльності економічними методами і в межах закону.

Функції банків:створення грошей;посередництво в кредиті;стимулювання нагромаджень;посередництво в операціях з цінними паперами.

Креди́т — кошти й матеріальні цінності, що надаються у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під відсоток.

Функції кредиту:перерозподіл грошового капіталу;обслуговування товарообороту;прискорення НТП;прискорення концентрації капіталу;економія витрат обігу.

Форми кредиту:

Комерційний кредит — кредит, який надається одними підприємствами іншим у формі продажу товару з відстрочкою платежу і оформляється векселем.

Банківський кредит — кредит, який надається кредитно-фінансовими установами будь-яким господарюючим суб'єктам у формі грошових позик.

Споживчий кредит — кредит, який надається банками, спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами та торговими компаніями приватним особам для придбання товарів тривалого користування.

Іпотечний кредит — кредит, який надається банками та спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами у формі довготермінових позик під заставу нерухомості.

Державний кредит — кредит, який надається державі фізичними та юридичними особами.

Міжнародний кредит — кредит, який надається у формі валютних та товарних цінностей підприємствами однієї країни підприємствам та урядам інших країн.

Прибуток банку — це різниця між валовими доходами банку та

витратами.

Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.

Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників. Прибуток банку - це різниця між валовими доходами банку та витратами. Прибуток банку складають:

- прибуток від основної діяльності;

- валовий прибуток, до якого, крім прибутку від основної діяльності, входять небанківські операційні доходи і витрати, відрахування в резерви, непередбачені доходи і витрати;

- чистий прибуток, який залишається у розпорядженні банку після сплати податку на прибуток.

Прибуток розподіляється таким чином:

- сплата податку на прибуток (в нашій країні ставка податку дорівнює 30%);

- відрахування до резервного фонду банку;

- відрахування до фонду матеріального заохочення;

- відрахування у фонд виробничого та соціального розвитку;

- відрахування в інші фонди банку;

- сплата дивідендів акціонерам.

Прибутковість банку залежить від ефективності використання його власних і залучених коштів. Рівень доходності банк може підняти шляхом зміни структури активних операцій і співвідношення між позичковими та інвестиційними операціями на користь більш вигідних, а також через регулювання своєї короткострокової заборгованості й депозитних рахунків.

Потрібно раціонально й ефективно розміщувати кошти банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбавитися суперечностей між ліквідністю, надійністю із прибутковістю комерційного банку.

Норма банківського прибутку – відношення суми чистого прибутку до його власного капіталу.

Цінні папери – свідоцтва про участь їх власників у капіталі акціонерного товариства або надані позики.

Види цінних паперів:

Акція — вид цінних паперів, що являє собою свідоцтво про власність на визначену частку статутного капіталу акціонерного товариства і надає її власнику певні права, зокрема: право на участь в управлінні товариством, право на частину прибутку товариства у випадку його розподілу, а у випадку ліквідації — на частину залишкової вартості підприємства.

Облігація — емісійний цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка.

Казначейські зобов'язання — боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів,розповсюджується винятково на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску.

Ощадний сертифікат — цінний папір, випущений банком, як письмове свідоцтво про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту та процентів за ним.

Ве́ксель— цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя.

Акція — вид цінних паперів, що являє собою свідоцтво про власність на визначену частку статутного капіталу акціонерного товариства і надає її власнику певні права, зокрема: право на участь в управлінні товариством, право на частину прибутку товариства у випадку його розподілу, а у випадку ліквідації — на частину залишкової вартості підприємства.

Види акцій:

Іменною є така акція, у реквізитах якої вказано ім´я власника.

Привілейовані акції - це акції, на які сплачується заздалегідь встановлений фіксований дивіденд.

Курс акції=Дивідент/Позичковий процент*100%.

Фо́ндовий ри́нок — частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів.

Валютна біржа – організація,що надає послуги з проведення товарів,в ході яких здійснюються операції з іноземною валютою.

Брокер - це посередник при укладенні угод між покупцями і продавцями товарів.

Дилери - це, як правило, представники фірм, що хочуть продати чи купити біржовий товар.

Маклер - це теж посередник біржових торгів, який фіксує укладення угод між членами біржі.

Бики – спекулянти,які розраховують на підвищення цін,скуповуючи угоди,товари.

Ведмеді – учасники ринку,що розраховують на зниження ціни,скуповуючи угоди та товари.