- •Тема 6. Ринок і ринкова економіка
- •Тема 7. Капітал як матеріальна основа підприємництва
- •Тема 8. Витрати в-ва і прибуток. Ціна в ринковій економіці
- •1. Теорії витрат в-ва:
- •Тема 9. Інфраструктура ринку і капітал сфери обігу. Торгівля
- •Тема 10. Доходи і заробітна плата. Зайнятість
- •3. Причини нерівномірності розподілу доходів населення:
- •4. Теорії зайнятості:
- •Тема 11. Аграрні відносини
3. Причини нерівномірності розподілу доходів населення:
1. відмінності в освіті та особливих здібностях;
2. нерівномірний розподіл економічних ресурсів;
3. відмінності у становищі на ринку;
4. різне ставлення до ризику;
5. наявність дискримінації.
КРИВА ЛОРЕНЦА- графік, який ілюструє нерівномірність розподілу доходів між групами населення.
Коефіцієнт Джині – це макроекономічний показник, що характеризує диференціацію грошових доходів населення у вигляді ступеня відхилення фактичного розподілу доходів від абсолютно рівного їх розподілу між громадянами країни.
Причини нерівномірності розподілу доходів населення:
— відмінності в освіті й особистих здібностях;
— нерівномірний розподіл економічних ресурсів;
— відмінності у становищі на ринку;
— різне ставлення до ризиків;
— наявність зв'язків або дискримінації.
Значна нерівномірність у розподілі доходів спричиняє:
·соціальну напруженість у суспільстві;
·зубожіння переважної частини населення країни;
·безконтрольний розподіл доходів.
З метою зменшення диференціації доходів держава регулює розподіл та перерозподіл ринкових доходів:
· використовує прогресивну шкалу оподаткування;
· удосконалює систему державних трансфертних виплат;
· розширює суспільні блага.
Прожитко́вий мі́німум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну людину, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних та демографічних груп населення, а саме для:
— дітей віком до 6 років;
— дітей віком від 6 до 18 років;
— працездатних осіб; — осіб, які втратили працездатність.
Мініма́льна заробі́тна пла́та — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці.
До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Спожи́вчий ко́шик - набір товарів, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім'ї.
4. Теорії зайнятості:
На відміну від кейнсіанців представники неокласичної теорії (А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Пері, Р. Холл та ін.) вважали, що ринок праці діє на основі цінової рівноваги, тобто регулятором ринку є ціна робочої сили (заробітна плата), яка регулює попит і пропозицію робочої сили. Якщо попит перевищує пропозицію, працівники пропонують свої послуги за дедалі більші ставки заробітної плати, і роботодавці змушені платити заробітну плату, вищу за ринкову. У такий спосіб установлюється рівновага, підвищується зайнятість населення.За теорією Дж. Кейнса, ринок праці характеризується постійною рівновагою. Основним регулятором зайнятості є держава, яка впливає на сукупний попит на товари і послуги та на працю. Ціна є не регулятором ринку праці, а результатом співвідношення між попитом і пропозицією. Послідовники Дж. Кейнса пояснюють безробіття скороченням сукупного попиту. Інституціоналістська теорія пояснює характер зайнятості особливостями динаміки окремих галузей і професійно-демографічних груп. Особлива увага приділяється не макроекономічному аналізові ринку праці, а аналізу професійних структур і галузевих відмінностей у структурі робочої сили, рівнях заробітної плати.
До зайнятих належать:
а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого
дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях,
незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних
організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб;
б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою,
включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою
діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та
члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени
особистих селянських господарств,
в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в
органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;
г) які проходять службу в Збройних Силах України,
Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України,
військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони
України, органах внутрішніх справ України, інших військових
формуваннях, створених відповідно до законодавства України,
Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації
України, альтернативну (невійськову) службу;
е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і
підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в
денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;
ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають
в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням
діяльності посольств і місій.
Безробіття — соціальне явище, коли кількість бажаючих отримати роботу є більшою, ніж робочих місць.
Причини безробіття:
-- структурними змінами в економіці;
-- нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах;
-- постійним прогресом техніки, особливо його революційної форми - НТР;
-- пошуком працівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота;
-- диспропорційністю розвитку економіки;
-- обмеженістю попиту на товари і послуги.
Типи безробіття:
Приховане безробіття становлять переважно селяни, які розорюються, і дрібні господарства яких не забезпечують їх роботою і відповідними доходами. Вони працюють неповний робочий день, місяць, але офіційна статистика не зараховує їх до безробітних. Застійне безробіття включає ту частину працездатного населення, яка не має регулярної роботи й живе за рахунок випадкових заробітків. Сезонне безробіття виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях. Технологічне — пов'язане з ліквідацією робочих місць унаслідок модернізації виробництва, застосування нових технологій, зокрема, роботизації. Добровільне безробіття виникає тому, що деякі люди не хочуть працювати за пропоновану заробітну плату або з інших причин. Фрикційне безробіття пов'язане з рухом населення в пошуках роботи, зміною професій, очікуванням роботи. Структурне безробіття виникає внаслідок змін у попиті на окремі професії в процесі структурних зрушень в економіці.
Економічно активне населення - частина населення, зайнята суспільно корисною діяльністю, яка приносить прибуток. Найчастіше, до цієї категорії включають також і безробітних.
Рівень безробіття - це процент безробітної робочої сили.
Рб=Б/Не.а.н.*100%, Б-кількість безробітних;Не.а.н. – економічно активне населення.
Закон Оукена — емпірично встановлена зворотня залежність між рівнем безробіття й обсягом виробленого ВВП, кількісне значення якої коливається в межах від 2 до 3 %.
5. Соціальний захист — це система державних гарантій для реалізації прав громадян на працю і допомогу на час безробіття; на підтримання життєвого рівня через перегляд мінімальних розмірів основних соціальних гарантій за умов зростання цін на споживчі товари і послуги; на надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім'ям, які виховують дітей; на матеріальне забезпечення при досягненні пенсійного віку, при тимчасовій або постійній втраті працездатності, втраті годувальника.