Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Office Word (10).docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
08.09.2019
Размер:
96.89 Кб
Скачать

3. Причини нерівномірності розподілу доходів населення:

1. відмінності в освіті та особливих здібностях;

2. нерівномірний розподіл економічних ресурсів;

3. відмінності у становищі на ринку;

4. різне ставлення до ризику;

5. наявність дискримінації.

КРИВА ЛОРЕНЦА- графік, який ілюструє нерівномірність розподілу доходів між групами населення.

Коефіцієнт Джині – це макроекономічний показник, що характеризує диференціацію грошових доходів населення у вигляді ступеня відхилення фактичного розподілу доходів від абсолютно рівного їх розподілу між громадянами країни.

Причини нерівномірності розподілу доходів населення:

— відмінності в освіті й особистих здібностях;

— нерівномірний розподіл економічних ресурсів;

— відмінності у становищі на ринку;

— різне ставлення до ризиків;

— наявність зв'язків або дискримінації.

Значна нерівномірність у розподілі доходів спричиняє:

·соціальну напруженість у суспільстві;

·зубожіння переважної частини населення країни;

·безконтрольний розподіл доходів.

З метою зменшення диференціації доходів держава регулює розподіл та перерозподіл ринкових доходів:

· використовує прогресивну шкалу оподаткування;

· удосконалює систему державних трансфертних виплат;

· розширює суспільні блага.

Прожитко́вий мі́німум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну людину, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних та демографічних груп населення, а саме для:

— дітей віком до 6 років;

— дітей віком від 6 до 18 років;

— працездатних осіб; — осіб, які втратили працездатність.

Мініма́льна заробі́тна пла́та — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці.

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Спожи́вчий ко́шик - набір товарів, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім'ї.

4. Теорії зайнятості:

На відміну від кейнсіанців представники неокласичної теорії (А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Пері, Р. Холл та ін.) вважали, що ринок праці діє на основі цінової рівноваги, тобто регулятором ринку є ціна робочої сили (заробітна плата), яка регулює попит і пропозицію робочої сили. Якщо попит перевищує пропозицію, працівники пропонують свої послуги за дедалі більші ставки заробітної плати, і роботодавці змушені платити заробітну плату, вищу за ринкову. У такий спосіб установлюється рівновага, підвищується зайнятість населення.За теорією Дж. Кейнса, ринок праці характеризується постійною рівновагою. Основним регулятором зайнятості є держава, яка впливає на сукупний попит на товари і послуги та на працю. Ціна є не регулятором ринку праці, а результатом співвідношення між попитом і пропозицією. Послідовники Дж. Кейнса пояснюють безробіття скороченням сукупного попиту. Інституціоналістська теорія пояснює характер зайнятості особливостями динаміки окремих галузей і професійно-демографічних груп. Особлива увага приділяється не макроекономічному аналізові ринку праці, а аналізу професійних структур і галузевих відмінностей у структурі робочої сили, рівнях заробітної плати.

До зайнятих належать:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого

дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях,

незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних

організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою,

включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою

діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та

члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени

особистих селянських господарств,

в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в

органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

г) які проходять службу в Збройних Силах України,

Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України,

військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони

України, органах внутрішніх справ України, інших військових

формуваннях, створених відповідно до законодавства України,

Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації

України, альтернативну (невійськову) службу;

е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і

підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в

денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають

в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням

діяльності посольств і місій.

Безробіття — соціальне явище, коли кількість бажаючих отримати роботу є більшою, ніж робочих місць.

Причини безробіття:

-- структурними змінами в економіці;

-- нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах;

-- постійним прогресом техніки, особливо його революційної форми - НТР;

-- пошуком працівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота;

-- диспропорційністю розвитку економіки;

-- обмеженістю попиту на товари і послуги.

Типи безробіття:

Приховане безробіття становлять переважно селяни, які розорюються, і дрібні господарства яких не забезпечують їх роботою і відповідними доходами. Вони працюють неповний робочий день, місяць, але офіційна статистика не зараховує їх до безробітних. Застійне безробіття включає ту частину працездатного населення, яка не має регулярної роботи й живе за рахунок випадкових заробітків. Сезонне безробіття виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях. Технологічне — пов'язане з ліквідацією робочих місць унаслідок модернізації виробництва, застосування нових технологій, зокрема, роботизації. Добровільне безробіття виникає тому, що деякі люди не хочуть працювати за пропоновану заробітну плату або з інших причин. Фрикційне безробіття пов'язане з рухом населення в пошуках роботи, зміною професій, очікуванням роботи. Структурне безробіття виникає внаслідок змін у попиті на окремі професії в процесі структурних зрушень в економіці.

Економічно активне населення - частина населення, зайнята суспільно корисною діяльністю, яка приносить прибуток. Найчастіше, до цієї категорії включають також і безробітних.

Рівень безробіття - це процент безробітної робочої сили.

Рб=Б/Не.а.н.*100%, Б-кількість безробітних;Не.а.н. – економічно активне населення.

Закон Оукена — емпірично встановлена зворотня залежність між рівнем безробіття й обсягом виробленого ВВП, кількісне значення якої коливається в межах від 2 до 3 %.

5. Соціальний захист — це система державних гарантій для реалізації прав громадян на працю і допомогу на час безробіття; на підтримання життєвого рівня через перегляд мінімальних розмірів основних соціальних гарантій за умов зростання цін на споживчі товари і послуги; на надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім'ям, які виховують дітей; на матеріальне забезпечення при досягненні пенсійного віку, при тимчасовій або постійній втраті працездатності, втраті годувальника.