311. Поняття розкриття злочинів по «гарячих» слідах

Даний термін характеризує сліди (матеріальні та ідеальні) як такі, з моменту залишення яких минуло мінімум часу, що не вплинуло на необоротні зміни “неостиглих” слідів. Як “гарячі сліди” можуть виступати будь-які зміни, що відбу­лися внаслідок злочину, у вигляді слідів-відображень, речовин, матеріалів, виробів та інших предметів. До таких слідів також на­лежать факти, які викладаються у поясненнях і показаннях різних осіб про подію злочину та його обставини. Чинник часу як характеристика ступеня збереження матеріаль­них слідів залежить від їх виду, умов створення, місця знаходжен­ня та інших обставин.

312. Розкриття як слідча діяльність та результат розслідування

Розкриття злочину — процес встановлення об'єктивної істини у справі, який здійснюють на основі загальних положень теорії пізнання. У пізнанні обставин злочину важливе місце посідає також метод аналогії. Під час попереднього розслідування та судового слідства звернення до аналогії досить правомірне, бо вона часто є стимулом до роздумів і логічною основою побудови версій. Порівнюючи розслідуваний злочин за подібними ознаками (способом і знаряддям вчинення, способом приховування та ін.) з аналогічними раніше розкритими злочинами, слідчий може встановити нові суттєві обставини у кримінальній справі. У процесі розкриття злочинів слідчий звертається до фактів і подій минулого, тому особливе значення має формально-логічна категорія гіпотези. Стосовно діяльності правоохоронних органів з розкриття злочинів гіпотеза дістала назву криміналістична версія — обгрунтованого припущення, яке пояснює характер злочину в цілому чи його окремих обставин.

313. Структура окремих методів розкриття злочинів по «гарячих» слідах

Важливим засобом, що сприяє розкриттю злочинів по “гаря­чих слідах”, є прийоми визначення віднесеність слідів до справи при провадженні первісних слідчих дій, у першу чергу огляду місця події, обшуку та ін. Велике значення має застосування прийомів, за допомогою яких можна встановити: 1) просторово-часові зв'язки окремих слідів злочину з обставинами події та зв'язки між ними; 2) ідентифі­каційні та ситуаційні якості слідів та їх доказову цінність; 3) при­чини відсутності або наявності слідів як фактів, що суперечать природному перебігу аналогічних подій (негативні обставини). Зазначені обставини можуть бути встановлені шляхом застосу­вання комплексу криміналістичних прийомів: 1) вивчення окремих слідів злочину; 2) вивчення комплексу слідів (матеріальних та іде­альних); 3) порівняльного аналізу даних вивчення слідів і оператив-но-розшукової інформації; 4) порівняльного аналізу даних вивчен­ня слідів і моделей аналогічних типових ситуацій; 5) з'ясування причин розбіжностей (суперечностей) між даними вивчення слідів та іншими джерелами інформації; 6) перевірки висунутих у зв'язку з такими суперечностями слідчих версій шляхом проведення відпо­відних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.