100. Двосторонні відносини незалежної України з державами континентів і регіонів

Стратегічна мета України - увійти повноправним членом до економічного та політичного простору європейської цивілізації, ефективно реалізувавши при цьому свої власні національні інтереси, до головних з яких слід віднести технологічну модернізацію виробництва, залучення західних інвестицій, розвиток зовнішньоекономічних відносин.

У цьому контексті винятково перспективним для України є співробітництво з країнами Далекого Сходу (ДС) та Південно-Східної Азії (ПСА).

Політичний імідж України у зазначених регіонах ще формується. Тут діє ряд позитивних факторів, визначальним серед яких є той, що Україна не несе на собі тягар статусу "наддержави", не має з жодною з країн ДС і ПСА будь-яких спірних політичних проблем. Як країна-засновниця ООН Україна зробила значний внесок в утвердження політичного суверенітету і незалежності багатьох держав регіону. За радянських часів частка України у загальносоюзно му обсязі економічного співробітництва з цими країнами подекуди становила до 50 і більше відсотків. У регіоні наявні місткі ринки збуту, менш вибагливі й більш доступні, ніж північноамериканський та європейський, а господарські системи деяких країн технологічно сумісні з українською. Тому поновлення і нарощування потенціалу ефективного співробітництва з державами ДС і ПСА є справою природною, актуальною і перспективною, а, отже, має стати одним із стратегічних зовнішньополітичних пріоритетів України.

Загалом економічні та політичні інтереси України у згаданому регіоні можна визначити таким чином:

- налагодження та розвиток взаємин з тими країнами Далекого Сходу та Південно-Східної Азії, які своєю діяльністю сприяють зміцненню регіональної та міжнародної стабільності;

- участь у роботі Економічної та соціальної комісії Організації Об'єднаних Націй у справах країн Азії та басейну Тихого океану (ЕСКАТО), міжнародних конференцій з питань економічного співробіт ництва та забезпечення регіональної безпеки;

- прискорення розвитку зовнішньоеконо мічних зв'язків з Китаєм, Японією, країнами-членами Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) та іншими державами, що входять до Конфедерації Азіатсько-Тихоокеанських торгово-економічних палат (КАТТПП) і Азіатсько-Тихоокеанського Економічного Співробітництва (АПЕК);

- залучення інвестицій до промислового та аграрного секторів України з фінансових центрів регіону - Японії, Південної Кореї, Сингапуру та ін., що мають значні валютні резерви і можуть виступати для України як кредитори та експортери капіталу;

- створення сприятливих правових та соціально-економічних умов для діяльності на теренах України спільних підприємств за участю державних, приватних та змішаних капіталів у промислово розвинутих неіндустріальних країн ПСА;

101. Підготовка дипломатичних кадрів у сучасній Україні

Головне завдання вітчизняної дипломатичної служби — бути корисною у захисті національних інтересів держави. А саме: сприяти вступу України до Світової організації торгівлі, зробити впевнені кроки до вступу в ЄС, увійти в зону вільної торгівлі, з нового року ввести пом’якшений візовий режим із країнами ЄС, забезпечити енергетичну безпеку країни. Для реалізації цих завдань країні потрібні досвідчені, професійно підготовлені дипломатичні кадри. Саме їх підготовкою займається Дипломатична академія МЗС України.

Дипломатична академія є вищим навчальним закладом Міністерства закордонних справ України, основне завдання якої — підготовка та підвищення кваліфікації працівників дипломатичної служби й інших органів державної влади, які зайняті у сфері зовнішньої, зовнішньоекономічної діяльності.

Улітку відбувся десятий випуск слухачів академії. За цей час істотно змінилося і саме зовнішньополітичне відомство країни: його структура, суть виконання дипломатичної місії, виконання реалізації зовнішньополітичного курсу тощо. Зміни в МЗС об’єктивно спонукали до переформатування, до переосмислення своєї роботи і Дипломатичну академію. Вона має відповідати вимогам Міністерства закордонних справ, дипломатичній службі, як основного замовника наших освітянських послуг.

Дотепер не існувало чіткого механізму замовлення на виконання наших освітянських послуг. Навчальний процес формувався нами ситуативно, певною мірою, інтуїтивно. Ми не отримували від МЗС чіткої вказівки, яких фахівців нам треба готувати, скажімо, з регіональної точки зору. Скільки потрібно фахівців для країн, скажімо, Південно-Східної Азії чи Латинської Америки. Не було й чіткого механізму щодо мовної підготовки фахівців. Звісно, англійську вивчали всі слухачі Академії. А ось скільки потрібно людей, які б володіли польською, угорською чи арабською, не знали.

Академія має займатися науковим супроводом діяльності МЗС. На її базі розгортається науково-дослідницька та аналітично-експертна робота. У Дипакадемії вже діє Інститут зовнішньої політики. Міністерство має сформулювати і йому наукову проблему, наукове замовлення. Щороку інститут видаватиме аналітику щодо зовнішньої політики України, стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети. Він уже розробляв теми енергетичної безпеки України, регіональних конфліктів у світі тощо.