25 Квітня 1990 р. Колегія міністерства розглянула питання «Про участь мзс

УРСР в розробці концепції діяльності УРСР на міжнародній арені». У

прийнятому рішенні підкреслювалося, що в основу концепції має бути

покладений новий розподіл обов'язків між загальносоюзними та

республіканськими зовнішньополітичними відомствами, аби республіка мала

більше можливостей у сфері розбудови двосторонніх відносин, насамперед із

державами Центральної та Східної Європи. До цього слід додати, що на той

період у представництвах УРСР в міжнародних організаціях, посольствах і

консульствах, секретаріатах міжнародних організацій працювали 96 осіб.

Нові можливості для більш широкої реалізації національних інтересів у сфері

міжнародних відносин з'явилися після того як 16 липня 1990 р. Верховна Рада

УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. У Х розділі

цього важливого документу — «Міжнародні відносини» — наголошувалося на

тому, що зовнішня політика України є демократичною і миролюбною.

87. Проголошення незалежності України та його міжнародне значення

Проголошення державної незалежності України 24 серпня 1991 р. принципово по-

новому поставило питання державного, економічного та політичного розвитку

України. Йшлося про нову і, як засвідчив подальший розвиток подій,

надзвичайно складну сторінку її багатовікової історії. Проголошення

незалежності України та завдання створення самостійної Української держави

закономірно висунули проблему розгортання державотворчих процесів. Народ

України заявив, що будуватиме державу суверенну й самоврядну, незалежну та

відкриту, демократичну і правову. Розв’язання цього завдання наштовхнулося

на цілу низку дуже непростих питань.

Процес державотворення в Україні на відміну від інших країн, котрі

постали перед аналогічними проблемами в кінці 80-х - на початку 90-х років,

проходив у специфічних умовах і визначався своїми особливостями. Пізнання

цього вкрай важливе тому, що по-перше, стають зрозумілими причини

сьогочасних проблем нашого розвитку, по-друге, тому, що більш чіткими

бачаться шляхи, політичні рішення та економічні важелі, котрі дійсно можуть

забезпечити вихід Української держави з економічної кризи та політичної

нестабільності, в яких вона перебуває з моменту свого утворення.

На кінець 1990 р. УРСР була учасником 172 міжнародних угод і

15 Міжнародних організацій та понад 60 їхніх органів. Крім того, республіка

приєдналася до Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про

громадянські та політичні права, стала учасником угоди між урядами СРСР,

БРСР, УРСР і МА-ГАТЕ про проведення міжнародних досліджень наслідків аварії

на ЧАЕС.

У 1990 р. подіями значної ваги стали двосторонні договори та угоди з

Російською Федерацією, Угорською Республікою та Республікою Польща. Це були

перші двосторонні угоди, укладені Україною після 1945 р. Почалася практика

підготовки і затвердження урядом України своїх директив делегації УРСР для

участі в роботі міжнародних організацій. Новою була і практика підготовки

заяв уряду УРСР із міжнародних питань (агресія Іраку проти Кувейту;

об'єднання Німеччини; Паризька зустріч у верхах тощо). Вперше за всю

історію діяльності УРСР в ООН делегація республіки використала перебування

на 45-й сесії Генеральної Асамблеї для налагодження двосторонніх відносин.

Таким чином, розглядуваний період став другим після 1944—1949 рр. періодом

зрослої зовнішньополітичної активності України як складової Радянського

Союзу. УРСР зробила низку важливих кроків на шляху розширення своїх

зовнішньополітичних повноважень, зміцнення свого міжнародного авторитету.

Разом із тим республіка, як і раніше, не мала власної зовнішньої політики і

не була повноправним суб'єктом міжнародних відносин.