63. Україна і Польща в 1920 р.: союз і війна

Українська армія опинилася в «чотирикутнику смерті» — між радянською Росією, Денікіним, Польщею та вороже налаштованими румунами.

Галицька армія підписала угоду з денікінцями. 4 грудня 1919 р. керівництво УНР прийняло рішення про перехід до партизанських форм боротьби. 6 грудня частина військ УНР вирушила у перший зимовий похід по тилах денікінців та Червоної армії. В листопаді 1920 р. відбувся другий зимовий похід, що, як і перший, не приніс істотних здобутків. Зазнала невдачі й спроба Петлюри встановити спілку з Польщею (Варшавська угода від 26 квітня 1920 р.).

Залишки військ УНР перетнули кордон і були інтерновані польськими властями. До Польщі переїхав і уряд УНР.

Москва робила все для того, щоб прибрати до рук Україну. Не обійшлося й без «дипломатії». В. Ленін звернувся з листом до робітників та селян України з приводу перемоги над Денікіним, в якому заявив, що незалежність України визнана радянським урядом і комуністичною партією. Невдовзі стало ясно, що то були лише слова, але на початок 1920 р., коли радянські війська зайняли Донбас, українська визвольна боротьба вже була практично завершена.

18 березня 1921 р. був підписаний Ризький договір, за яким Польща визнавала в Україні більшовицьку владу. Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь та Західне Полісся відійшли до Польщі, Східна Волинь — до радянської Росії. Ризький договір, крім того, заборонив перебування на території Польщі антибільшовицьких організацій.

64. Ризький мирний договір 1921 р.

18 березня 1921 р. був підписаний Ризький договір, котрий знаменував закінчення польсько-радянської війни 1920 року і визначив державний кордон між країнами.

За цим договором Польща визнавала в Україні більшовицьку владу. Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь та Західне Полісся відійшли до Польщі, Східна Волинь — до радянської Росії. Ризький договір, крім того, заборонив перебування на території Польщі антибільшовицьких організацій. Таким чином, Директорія, її уряд втратили право легального існування в цій країні. Так трагічно закінчився один з найбільш складних етапів боротьби за незалежну, суверенну Українську державу.

Сторони відмовлялися від територіальних претензій, зобов’язувалися забезпечувати на своїх територіях права відповідних національних меншин.

65. Проблема статусу урср як суб’єкта міжнародного життя в 1917-1920 рр.

На початку 20-х років основна частина українських земель входила до складу

Української СРР - однієї з 13-ти держав, що виникли на уламках колишньої

Російської імперії. Площа радянської України становила тоді 452 тис. кв.

км, а її населення — 25,5 млн осіб.

Узимку 1919 р. більшовики вдруге повертаються до України і поновлюють свою

владу на переважній частині республіки. 14 січня 1919 р. згідно з декретом

Тимчасового робітничо-селянського уряду вона дістала назву «Українська

Соціалістична Радянська Республіка» (У СРР). Нова влада вбачала своє

головне завдання у «доведенні до кінця соціалістичної революції». Очолив

уряд УСРР X. Раковський, він же обіймав посаду наркома закордонних справ.

III Всеукраїнський з'їзд Рад у 1919 р. Прийняв першу радянську Конституцію

України. До уряду, тобто Ради народних комісарів, ввійшли головним чином

комуністи. Відповідними були й методи їхнього керівництва, котрі

запозичалися з практики радянської Росії. Головна увага концентрувалася на

здійсненні горезвісної політики «воєнного комунізму», на запровадженні

диктатури пролетаріату.

Така політика, як і в Росії, викликала спротив. Зокрема, селяни

протестували під гаслом «Геть комуну!» У квітні 1919 р. в Україні було

зареєстровано 93 виступи, в липні — 207. Проти повстанців більшовики

спрямували регулярні війська. Це, однак, не дало результату; рух спротиву

тривав, а радянська влада втрачала підтримку населення. За таких умов

денікінці влітку 1919 р. переходять у наступ, і радянська влада в Україні

губить свої позиції.

Але до закінчення громадянської війни залишалося ще два роки. Денікінська

влада, яка мала на меті відновлення Російської імперії, не тільки не

заспокоїла населення України, а й викликала нову хвилю

загальнонаціонального спротиву. У тилу Добровольчої армії швидко зростав

повстансько-партизанський рух. Що ж до більшовиків, то вони збирали сили, а

також намагалися використати суперечності між денікінцями та С. Петлюрою,

незгоди та розбіжності у керівництві Директорії УНР. Невдовзі розпочався

широкий наступ радянських військ. 16 грудня 1919 р. вони взяли Київ.

Отож більшовицька влада повернулася в Україну, її політика загалом

залишилася без скільки-небудь принципових змін, проте в методах її

запровадження з'явилися нові моменти. Москва вдається до іншої тактики: в

резолюції ЦК РКП(б) «Про Радянську владу на Україні» від 29 листопада 1919

р. зазначалося, що «РКП стоїть на точці зору визнання самостійності УСРР»,

а питання визначення форм якнайтіснішого союзу України й усіх радянських

республік буде остаточно вирішене самими українськими робітниками і

селянами. Але на практиці, звісно, робилося все для того, щоб Україна не

мала дійсної незалежності. До поразки Директорії додався розгром військ

Врангеля в Криму. Тут була встановлена радянська влада. Незважаючи на

статус самостійної держави, УСРР разом з п'ятьма іншими радянськими

республіками і двома народними республіками утворювали єдиний простір,

жорстко контрольований Москвою. 28 грудня 1920 р. між РСФРР та УСРР був

укладений договір про військовий та господарський союз.

Після розпаду Австро-Угорщини західні українці були єдиною нацією, яка не

здобула власної державності, адже Західноукраїнську Народну Республіку

поглинула Польща.