70. Україна в стратегічних планах європейських держав напередодні Другої світової війни

Роз'єднаність українських земель, перебування їх у складі різних держав були не лише болючою проблемою великої європейської нації, а й одним із складних моментів політичного становища в Центральній та Східній Європі передвоєнної доби.

Україна постійно привертала увагу багатьох європейських країн, але їх цікавило тільки те, як би загарбати українські землі й перетворити їх на свою колонію.

Напередодні Другої світової війни населення Західної України становило близько 7 мли осіб. На всіх цих землях панувала іноземна адміністрація, яка проводила колонізаційну політику. Це викликало обурення українців, призводило до спротиву офіційним властям.

У 1925 р. було утворено Українське національне-демократичне об'єднання (УНДО) на чолі з К. Левицьким. У 1929 р. у Відні під керівництвом Є.Коновальця постала Організація українських націоналістів (ОУН), яка ставила за мету здобуття незалежності України.

Посилився національно-визвольний рух у Закарпатті. 11 жовтня 1938 р. Закарпаття отримало від Чехословаччини автономію, яка, однак, була ліквідована угорською окупацією. Карпатська Україна, що проголосила свою незалежність 15 березня 1939 р., практично того ж дня припинила своє існування.

Угорщина повністю окупувала Закарпаття. Нового удару по західноукраїнських землях було завдано 23 серпня 1939 р., коли В. Молотов і Й. Ріббентроп підписали радянсько-німецький пакт про ненапад. Таємним протоколом передбачалося розмежування сфер інтересів обох держав, а Західна Україна поряд з іншими територіями мала увійти до складу СРСР. Лемківщина та Холмщина потрапляли до німецької зони.

1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу почалася Друга світова війна.

17 вересня польський кордон перетнули війська Червоної армії. Офіційною радянською пропагандою це було кваліфіковано як «визвольний похід» у Західну Україну. 22 вересня було встановлено попередню демаркаційну лінію між військами агресорів, а 28 вересня СРСР і Німеччина уклали договір про дружбу. 11 лютого 1940 р. в Москві була підписана економічна угода, згідно з якою на 15 травня 1941 р. Німеччина отримала від СРСР 632 тис. тонн хліба, 232 тис. тонн бензину, 23,5 тис. тонн бавовни, 50 тис. тонн марганцю, 900 кг платини тощо. У Бресті, Пінську, Ковелі відбулися спільні військові паради, що мало символізувати дружбу СРСР та Німеччини.

У згаданому таємному протоколі йшла мова також про інтереси СРСР стосовно Південного Сходу Європи, зокрема Бессарабії. В кінці червня 1940 р. СРСР, скориставшись невтручанням Німеччини та її тиском на румунський уряд, зайняв Бессарабію, заселені українцями території Буковини та румунський округ Герца.

71. Мюнхенська угода 1938 р. і Карпато-Українська держава

Українська автономія у Закарпатті стала причиною неспокою одразу у декількох столицях. Прага і Варшава боялася українського ірредентизму, який посилався після проголошення Карпатської України. Ці побоювання не були безпідставними: те, що найменша і найпізніше пробуджена частина України буде, як здавалося в 1938 р., найближча до здобуття державності, викликало величезну хвилю національного піднесення серед західних українців. Тисячі молодих галичан, членів і прихильників ОУН, оминаючи польські прикордонні пости, перебирилися гірськими стежками в Закарпаття і вступали в Карпатську Січ

Занепокоєння європейських держав викликала позірна підтримка Карпатської України фашистською Німеччиною. Англійський і французький уряди трактували проголошення Карпатської України як перший крок до створення васальної української держави під німецьким протектортом. Це збільшувало напругу й у стосунках між Москвою і Берліном. У своїй промові на XVIII з’їзді ВКП(б) 10 березня 1939 р. Сталін присвятив проблемі Карпатської України окреме місце. Він висміяв ідею приєднання Радянської України з 30 млн. чол. до краю з населенням всього 700 тис. чол. як пропозицію “злиття слона з комарем”.

Німецьке керівництво сприйняло виступ Сталіна як відмову Радянського Союзу від претензій на цю частину української території. Кількома днями пізніше Гітлер дав дозвіл Угорщині на окупацію Закарпаття. Радянське керівництво потрактувало ліквідацію Карпатської України як поступку з боку Німеччини. Цей обмін “любязностями” став першим сигналом до німецько-радянського зближення, що завершилося укладенням пакту Молотова-Ріббентропа і промостило шлях німецькій агресії на Схід.

14 березня 1939 р. угорське військо заатакувало Карпатську Україну. Ввечері цього ж дня уряд Волошина ще встиг проголосити державну незалежність краю. Незалежність тривала недовго: 16 березня угорське військо захопило Хуст. Карпатська Січ, слабо оснащена й погано озброєна, протягом п’яти днів чинила опір регулярній армії. Навіть після поразки ще до середини квітня у Карпатах тривала партизанська війна.

72. Вплив радянсько-німецьких угод 1939 р. на долю українства

11 жовтня 1938 р. Закарпаття отримало від Чехословаччини

автономію, яка, однак, була ліквідована угорською окупацією. Карпатська

Україна, що проголосила свою незалежність 15 березня 1939 р., практично

того ж дня припинила своє існування. Угорщина повністю окупувала

Закарпаття. Нового удару по західноукраїнських землях було завдано 23

серпня 1939 р., коли В. Молотов і Й. Ріббентроп підписали радянсько-

німецький пакт про ненапад. Таємним протоколом передбачалося розмежування

сфер інтересів обох держав, а Західна Україна поряд з іншими територіями

мала увійти до складу СРСР. Лемківщина та Холмщина потрапляли до німецької

зони.

1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу почалася Друга світова війна.

17 вересня польський кордон перетнули війська Червоної армії. Офіційною

радянською пропагандою це було кваліфіковано як «визвольний похід» у

Західну Україну. 22 вересня було встановлено попередню демаркаційну лінію

між військами агресорів, а 28 вересня СРСР і Німеччина уклали договір про

дружбу. 11 лютого 1940 р. в Москві була підписана економічна угода, згідно

з якою на 15 травня 1941 р. Німеччина отримала від СРСР 632 тис. тонн

хліба, 232 тис. тонн бензину, 23,5 тис. тонн бавовни, 50 тис. тонн

марганцю, 900 кг платини тощо. У Бресті, Пінську, Ковелі відбулися спільні

військові паради, що мало символізувати дружбу СРСР та Німеччини.

У згаданому таємному протоколі йшла мова також про інтереси СРСР стосовно

Південного Сходу Європи, зокрема Бессарабії. В кінці червня 1940 р. СРСР,

скориставшись невтручанням Німеччини та її тиском на румунський уряд,

зайняв Бессарабію, заселені українцями території Буковини та румунський

округ Герца.

Отож відтоді майже всі українські землі, котрі перед тим перебували у

складі інших держав, були зібрані докупи в межах СРСР. З одного боку, цей

факт мав безумовне позитивне значення: возз'єднання західноукраїнських

земель об'єктивно відповідало одвічному прагненню нашого народу до єдності,

соборності.