2. Назвіть причини порушень психічного розвитку дітей шкільного віку.

Причини порушення психічного розвитку:

- органічні ураження головного мозку на ранніх етапах онтогенезу;

- загальні неспецифічні розлади мозкової діяльності, що відображають дискоординацію кірково-підкіркових функціональних відношень:

Основні типи порушень і причини їх виникнення:

1. Психічний та особистісний недорозвиток. Спричинює його ураження мозку, пов'язане зі спадковістю, внутрішньоутробними, пологовими і післяпологовими травмами. Прояви - інертність розвитку, примітивні асоціативні зв'язки в процесі мислення, низький рівень розвитку інтелекту.

2. Затримання психічного та особистісного розвитку. Воно є наслідком мозаїчного (нефіксованого і неглибокого) ушкодження мозку. У результаті відбувається тимчасова фіксація (затримання) на ранніх етапах психічного та особистісного розвитку.

3. Пошкоджений психічний та особистісний розвиток. Спочатку розвиток відбувається нормально. А згодом, коли всі структури мозку сформуються, у зв'язку зі спадковим захворюванням, інфекцією чи травмами центральної нервової системи проявляються окремі пошкодження: інертність, нецілеспрямованість, непрактичність мислення тощо.

4. Спотворений психічний та особистісний розвиток. Таке відхилення є досить складним, оскільки для нього характерні психічний та особистісний недорозвиток і пошкодження психічного та особистісного розвитку.

5. Дисгармонійний психічний та особистісний розвиток. Свідченням його є прискорений розвиток одного показника і уповільнений — іншого.

З одного боку, ці порушення зумовлюють біологічні фактори: спадкові недоліки у функціонуванні нервової системи, а ще більше - несприятливі умови внутрішньоутробного розвитку внаслідок хвороб матері, інтоксикації різними шкідливими речовинами, зокрема алкоголем та наркотиками, травми та хвороби центральної нервової системи в ранньому дитинстві, а також хронічні захворювання, які ослаблюють дитячий організм. З іншого боку, до порушень психічного розвитку призводять несприятливі психосоціальні умови виховання дитини, насамперед психічна депривація, тобто неможливість задовольнити потребу в емоційному контакті з близькими дорослими, пізнавальну потребу.

3. Вибрати правильну відповідь:

90. До способів психологічної допомоги відносять усі нижче наведені, за винятком:

а) психологічного консультування;

б) психологічної корекції;

в) психотерапії;

г) правильної відповіді немає.

Традиційно виділяють три види психологічної допомоги: психологічне консультування, психокорекцію і психотерапію.

Варіант № 2

1. Реальнісна терапія у. Глассера. Мета реальнісної терапії, позиція психолога, очікування від клієнта. «Сім кроків» роботи з клієнтом.

Основні положення теорії Глассера: особистість сама обирає свою позицію - жертви або діяча; сама обирає собі бажаний мир і бажану поведінку і здійснює контроль над ними.

Мета реальнісної терапії - активізація у клієнта "почуття реальності" і допомога йому в подоланні розриву між його планами та їх здійсненням у реальному житті, досягнення особистісної незалежності, підвищення рівня самоусвідомлення та розробка плану особистісного вдосконалення.

Позиція психолога. Позиція психолога близька до позиції вчителя. А звідси вимоги до професійних якостей: седативність, емпатійність, здатність бути вимогливим, послідовним і служити моделлю поведінки.

Вимоги та очікування від клієнта. Вважається, що клієнт бажає домогтися задоволення основних потреб, але використовує при цьому неадекватні способи поведінки. Тому центральним моментом корекції виступає забезпечення прийняття клієнтом відповідальності за свою поведінку.

У. Глассер виділяє сім кроків спільної з клієнтом роботи, яка в сукупності забезпечує досягнення психопедагогічних цілей.

1. Встановлення відносин з клієнтом: потоваришувати, вміти вислухати, проявити щиру турботу, готовність приймати клієнта таким, яким він є.

2. Забути про минуле клієнта і основну увагу приділити поточній поведінці.

3. Заохочувати клієнта до оцінювання своєї поведінки; допомогти йому з'ясувати, що допомагає і що заважає клієнтові в тому, що він робить.

4. Допомогти клієнту в пошуку альтернативних способів дій і вироблення плану. План повинен бути ясний, простий, конкретний: що буде робити клієнт, де, коли, як, навіщо.

5. Клієнт повинен взяти на себе зобов'язання про виконання плану, який повинен бути реалістичним.

6. Відмова прийняття вибачень.

7. Бути жорстким з клієнтом, але, відмовляючись від застосування покарань, не відмовлятися від роботи з клієнтом, навіть якщо у клієнта можливі зриви.

Ці сім етапів роботи є способом реалізації основних цілей корекції розвитку відповідальності, самоконтролю і позитивної поведінки.