2. Як би ви пояснили відмінність психозу від неврозу?

Психози (від гр. Psyche - душа) - психічні розлади, що характеризуються тривалістю, стійкістю і тотальністю проявів. Порушення відображення реального світу, поведінки і відносин до навколишнього. При психозах можуть виникати марення, затьмарення свідомості, порушення пам'яті, мислення, емоцій, галюцинації, зниження критичності, депресія. Симптоматика визначає і зовнішній вигляд людини(хворі або байдужі, пригнічені, не спонтанні або навпаки розгальмовані, збуджені, експресивні ; міміка не адекватна; поведінку в цілому не відповідає вимогам ситуації, а внутрішнім переживанням - маренням, галюцинаціям). Можуть бути пов'язані з первинними ураженнями головного мозку, інфекційними захворюваннями, спадковістю і психічними травмами. До найбільш поширених психозів відносяться шизофренія і маніакально-депресивний психоз. Неврози (від грец. Neuron - жила, нерв) - межові нервово-психічні розлади, що не обумовлені психотичними станами. У виникненні неврозів істотну роль відіграють біологічні фактори, такі як спадковість, соматичні захворювання, соціально-психологічні фактори. Це функціональний особистісний розлад, обумовлений в більшості випадків психогенними (тобто пов'язаними з травмуючими, важкими, значимими для хворого) причинами, які знижують психологічну адаптацію і викликають тривогу, емоційні порушення, вегето-соматичні прояви.  Невроз - наслідок нерозв'язаного внутрішньоособистісного мотиваційного конфлікту. І, хоча характер конфлікту психологічний, однак він має значну стійкість і силу, що приводить в кінцевому підсумку до продукування хворобливих симптомів. Серед неврозів прийнято виділяти неврастенію, невроз страху, істеричний невроз і невроз нав'язливих станів. Для лікування неврозів поряд з медикаментозними впливами використовують різні форми психотерапії.

Термін «невроз» відносять до розладів психічної діяльності, загалом менш важких, ніж психози, і характеризується симптомами, більш близькими до нормальних відчуттів (наприклад, тривожний стан). 3. Вибрати правильну відповідь:

82. Криза першого року життя характеризується:

а) появою соціальних навичок;

б) потребою в самостійності;

в) потребою у близьких стосунках з матір'ю;

г) становленням «комплексу пожвавлення»;

*д) становленням ходьби і мовлення.

Варіант № 15.

1. Визначення психодіагностики і психокорекції, основні принципи, цілі та завдання.

Психодіагностика - це розділ психології, що вивчає принципи, методичні прийоми і засоби побудови та застосування діагностичних процедур з метою визначення значень деяких психологічних феноменів, що дозволяють встановити діагноз.

Психологічний діагноз- результат психодіагностичного обстеження, який носить комплексний і системний характекр, містить опис структури вичявлених психічних властивостей та можливий прогноз майбутньої поведінки індивіда. Під психологічним діагнозом розуміють: поглиблений та всебічний аналіз об'єкта; вичвлення в об'єкта кількісно-якісних особливостей; розкриття причинно-наслідкових зв'язків; вирішення та забезпечення практичних завдань: усунення виявлених недоліків.

У більш вузькому розумінні під психологічним діагнозом розуміють конкретні причини відхилень в діяльності з метою усунення цих причин шляхом відповідних конкретних впливів.

По суті, основне завдання психологічної діагностики полягають у вимірі відмінностей між індивідами або реакціями одного індивіда в різних умовах.

Принципи:

1. Професійної компетентності

2. Конфіденційності дослідження

3. Об'єктивності дослідження

4. Психопрофілактичного викладу матеріалу

5. Обмеженого поширення спеціальних методик

 Психокорекція – це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психологічного розвитку чи поведінки людини з допомогою спеціальних заходів психологічного впливу. Психокорекція також розглядається як процес розширення діапазону реагування клієнта на ті чи інші подразники, формування навичок, що роблять його поведінку більш гнучкою, підвищують адаптивні можливості його особистості.       - Психокорекція орієнтована на клінічно здорову особистість.       - Орієнтується на здорові сторони особистості незалежно від ступеня їх порушень.       - В психокорекції орієнтуються на теперішнє і майбутнє клієнтів:       - Психокорекція  орієнтується на середньо термінову допомогу (короткотермінова 15 зустрічей при консультуванні. Довготермінова – до кількох років при психотерапії)       - Психокорекційні впливи спрямовані на зміну поведінки і розвиток особистості клієнта.

Метою психологічної корекції є усунення недоліків у розвитку особистості. Психологічна корекція відрізняється від психологічного консультування та психотерапії тим, що вона не націлена на зміну поглядів, внутрішнього світу особистості і може здійснюватися навіть у тому випадку, коли клієнт не усвідомлює своїх проблем і психологічного змісту корекційних вправ.

Завдання психокорекції формулюються залежно від адресату (дитина з аномальним розвитком чи особистість, яка має відхилення і труднощі в межах психологічної норми), а також змісту корекційної роботи (корекція розумового чи емоційного розвитку, корекція і профілактика невротичних станів та неврозів). Корекції підлягають такі недоліки характеру: підвищена збудливість, гнівливість, конфліктність, підвищена імпульсивність, песимізм, легковажність, упертість, байдужість, неохайність, надмірне прагнення до насолоди, гіпертрофована активність або пасивність, замкненість, хвороблива сором'язливість, схильність до крадіжок, негативізм, схильність до блукання, брехливість тощо.

Ці вади можуть бути дискретними і стосуватися лише певних аспектів емоційно-вольової сфери або мати тотальний характер і бути пов'язаними з акцентуаціями характеру, провідними переживаннями, системою ставлень і ціннісних орієнтацій.

Основними принципами психокорекційної роботи є наступні: 1. Принцип єдності діагностики і корекції.

По-перше, початок здійснення корекційної роботи обов'язково повинен передувати етап прицільного комплексного діагностичного обстеження, на його підставі складається первинне висновок і формулюються цілі та завдання корекційно-розвиваючої роботи. По-друге, реалізація корекційно-розвиваючої діяльності психолога вимагає постійного контролю динаміки змін особистості, поведінки, діяльності, динаміки емоційних станів клієнта, його почуттів і переживань в процесі корекційної роботи. Такий контроль дозволяє внести необхідні корективи в завдання самої програми, вчасно змінити і доповнити методи і засоби психологічного впливу на клієнта. 2. Принцип нормативності розвитку.

Нормативність розвитку слід розуміти як послідовність вікових стадій онтогенетичного розвитку, які змінюють один одного. При формулюванні цілей корекції необхідно враховувати відповідність розвитку особистості віковим нормам. 3. Принцип корекції "зверху вниз".

У центрі уваги психолога перебуває завтрашній день розвитку, а основним змістом корекційної діяльності є створення "зони найближчого розвитку" для клієнта. Корекція за принципом "зверху вниз" носить випереджаючий характер і будується як психологічна діяльність, націлена на своєчасне формування психологічних новоутворень. 4. Принцип корекції "знизу вгору".

У якості основного змісту корекційної роботи розглядаються вправу і тренування вже наявних психологічних здібностей. Корекція поведінки повинна будуватися як підкріплення (позитивне чи негативне) вже наявних шаблонів поведінки з метою закріплення соціально-бажаної поведінки і гальмування соціально-небажаної поведінки.

5. Принцип системності розвитку психічної діяльності (необхідність обліку в корекційній роботі профілактичних і розвиваючих завдань; реалізація цього принципу забезпечує спрямованість на усунення причин і джерел відхилення у психічному розвитку). 6. Діяльнісний принцип корекції. Головним способом корекційно-розвивального впливу є організація активної діяльності клієнта в контексті тієї чи іншої діяльності, будучи засобом, що орієнтує активність клієнта в певній сфері життя. 2. Які групи порушень мислення виділяє Б. В. Зейгарник?

Б. В. Зейгарник поділяє усі порушення мислення на чотири групи.

1. Порушення операційної сторони мислення:

А) зниження рівня узагальнення-полягає у тому, що в думках хворих домінують безпосередні уявлення про предмети і явища; оперування загальними ознаками замінюється встановленням суто конкретних зв'язків між предметами (важкість з класифікацією предметів). При виконанні експериментального завдання подібні хворі не в змозі зі всіляких різноманітних ознак відібрати ті, які якнайповніше розкривають поняття, також відмічається важкість у тлумаченні і розумінні метафор, приказок;

Б) спотворення процесу узагальнення (антипод до попереднього процесу)- Хворі в своїх думках відображають лише випадкову сторону явищ, істотні ж відносини між предметами мало беруться до уваги, наочний зміст речей і явищ часто не враховується. Так, виконуючи завдання на класифікацію предметів, вони керуються надмірно загальними ознаками, неадекватними реальним відносинам між предметами. Найбільш характерне для хворих на шизофренію, психопатію.

При викривленні процесу узагальнення відбувається відрив суджень людини від конкретних, одиничних зв'язків.

2. Порушення особистішого компоненту мислення:

- різноплановість мислення (думки хворих про яке-небудь явище протікають в різних площинах При різноплановості мислення сама основа класифікації не носить єдиного характеру. Хворі об'єднують об'єкти протягом виконання одного і того ж завдання - то на підставі властивостей самих предметів, то на підставі особистих смаків, установок,

- зниження критичності,

- зниження саморегуляції - означає втрату цілеспрямованості мислительного процесу.

3. Порушення динаміки мислительної діяльності:

- лабільність мислення - нестійкість способу виконання мислительних операцій, легкий перехід від одного до іншого;

- інертність мислення - тугість мислення, ригідність, труднощі переключення.