3. Вибрати правильну відповідь:

92. У межах психологічної корекції відбувається формування:

а) особистішої позиції;

*б) навичок адаптивної поведінки;

в) неврозостійкості;

г) стресостійкості.

Варіант № 4.

1. Визначити медико-психологічні аспекти в педіатрії, акушерстві, гінекології та проблеми психологічної сумісності медичного персоналу, психолога в проведенні лікувально-супроводжуючої психореабілітації.

Питання «Медико-психологічні аспекти у педіатрії, акушерстві, гінекології» та «Проблеми психологічної сумісності медичного персоналу, психолога в проведенні лікувально-супроводжуючій психореабілітації» можна розглядати в рамках тем: «Психологія вагітної жінки», «Післяродові психози» та «Психологія взаємовідношень «Мати - дитина – лікар»»

Розпочнемо розгляд даного питання з «Психології вагітної жінки». Добре відомо, що самопочуття жінки- під час вагітності багато в чому залежить від її психічного стану, і в першу чергу від сімейної ситуації. На відношення жінок до вагітності мають вплив різні чинники, соціальні, морально-етичні, економічні та ін. Це відношення залежить і від особливостей особи жінки.

Реактивні депресії, що виникли у зв'язку з вагітністю, припиняються, як правило, до 4-5 мес, незважаючи на недозволеність психотравмуючої ситуації. При встановленні вагітності необхідно пам'ятати, що можлива неправдива вагітність, яка викликається невротичними, психогенними чинниками.

З початку XX століття робляться спроби бесідами і роз'ясненнями зменшити хворобливість пологів. У 1920 р. під керівництвом До. І. Платонова була розроблена методика знеболення пологів шляхом використання гіпнотичних і сугестій прийомів. Психопрофілактику болів в пологах уперше було застосовано в Радянському Союзі І. 3. Вельвовским. Психопрофілактична підготовка вагітних до пологів - це комплекс заходів, спрямованих проти розвитку болів в пологах і здійснюванішляхом дії на нервову систему жінки словами. Одні заходи проводяться в консультації, інші - в пологовому будинку. В результаті психопрофілактичної підготовки жінка стає активною учасницею пологів. Для того, щоб отримати знеболюючий ефект в пологах психопрофілактичним методом, необхідно роз'ясненням добитися активної і свідомої участі жінки в пологах, усунути негативні емоції, в першу чергу емоцію страху, і виявити нові, радісні емоції у зв'язку з майбутнім материнством, а також переконати жінку у безболісності і безпеці родового процесу як нормального фізіологічного.Психопрофілактична підготовка включає санітарно-освітню роботу, роз'яснювальні бесіди, спеціальні заняття з вагітними, фізкультурні вправи. Психопрофілактична підготовка вагітних до пологів складається з двох компонентів: 1) допологова підготовка вагітних в жіночій консультації і 2) проведення заходів по забезпеченню ефекту психопрофілактики в родопомічних установах.

Післяродові психози. Найбільш частий післяпологовий психоз-післяродова депресія. Яких-небудь особливостей в протіканні самої вагітності зазвичай не спостерігається, але багато хворих з післяпологовою депресією відмічали коливання настрою в передменструальний період. У зв'язку з цим особливе значення придбаває вивчення стану жінки не лише в період вагітності, але і упродовж усього життя. Не завжди депресія носить виражений характер, тому деякі хворі виявляються поза увагою психіатрів. Лікар жіночої консультації повинен уважно відноситися до скарг хворої і не переоцінювати зовнішні травмуючі чинники. Необхідно пам'ятати, що перша менструація після пологів може супроводжуватися значною зміною настрою, попереджати хвору і близьких про таку можливість.

Маніакальні стани післяпологових психозів зустрічаються рідше за депресію, вони розвиваються в перші 3-10 днів після пологів. Спочатку починається безсоння, причому хворі на це не скаржаться, потім виникає підвищена балакучість і піднесений настрій. Удома маніакальний стан, як правило, продовжує наростати. Післяпологові психози із станом зміненої свідомості зазвичай виникають на 3-6-й день після пологів. У післяпологовому періоді може настати загострення тих, що були раніше, ендогенних психозів (шизофренія і маніакально-депресивний психоз), а також виникнути перший напад хвороби. Серед лікарів досі ще існує нічим не виправдана точка зору, що пологи сприяють поліпшенню психічного стану. Між тим часто настає загострення хвороби з появою вираженої психотичної симптоматики з виявленням грубішого дефекту особи. Багато хворих шизофренією, що декілька років знаходяться в стані ремісії, успішно справлялися зі своїми професійними обов'язками, після пологів тривалий час лікувалися в психіатричних лікарнях, а потім ставали інвалідами. Відомі випадки, коли гінекологи, не надаючи значення перенесеному у минулому нападу ендогенного захворювання, наполегливо лікували у жінки безпліддя і домагалися настання вагітності. Результати часто бували сумними, оскільки мати після пологів опинялася в психіатричній лікарні, а у дитини вже з раннього віку виявлялися явища дезонтогенеза, а потім наставала маніфестація шизофренічного процессу

Психологія взаємовідношень: Мати- Дитина - Лікар

Робота з Дітьми, відхід за ними, хворими і здоровими, правильна оцінка їх поведінки, реакцій, вчинків, вимагають спеціальних знань і передусім знань етапів психічного і фізичного розвитку дитини. Виділяють три етапи такого розвитку особистості. І етап - формування основного стереотипу особи, а він відрізняється спочатку простішим (3-5 років), а потім досконалішим (9-12 років) процесом виділення себе з фізичного і соціального довкілля. ІІ - етап індивідуального стереотипу особи (до 15-16 років). В цей час індивідуальне, що формується, ще значною мірою эгоцентрично. ІІІ - це формування соціального (громадського) стереотипу особи (16-21 рік).

Поведінка батьків при важких і зовні обтяжливих станах часто робить несприятливий вплив на хворих дітей. Так, стан задухи при бронхіальній астмі може викликати у батьків тривогу, якій індукується хворий. При приміщенні в лікарню без попередньої підготовки за екстреними свідченнями у дитини може виникнути патологічна реакція протесту. В цей час дитина кричить, плаче, не відпускає матір, відмовляється вступати в контакт з оточенням. Реакція протесту може тривати від декількох годин до декількох днів.

Деякі автори виділяють клімактеричний невроз, для якого характерні такі загальноневротичні симптоми, як головні болі, тяжкість і розпирання в голові, розлад сну, пригнічений настрій, слізливість, занепокоєння (≪не знаходить собі місця≫), підвищена дратівливість (≪усе дратує≫), що призводить в тягар. Легко виникають конфлікти вдома і на роботі, різко знижується працездатність.

Підготовка хворої до гінекологічної операції пов'язана з різними проблемами.Окрім страху, який випробовує будь-якій хворій перед хірургічним втручанням, перед жінкою стоїть ще багато питань: як відіб'ється операція на її статевому житті, чи буде вона повноцінною жінкою, як повідомити про це чоловікові, яким чином це їм буде сприйнято, чи не зміниться зовнішність хворої та ін. Ці питання необхідно обговорювати в особливій обстановці, в окремому кабінеті, оскільки в палаті у присутності хворих не кожна жінка наважиться їх задати лікареві. Велике значення мають і питання подальшої працездатності, становища в суспільстві.

Отже, Проблеми психологічної сумісності медичного персоналу, психолога в проведенні лікувально-супроводжуючої психореабілітації заключається в тому, що медичний персонал не завжди враховує психологічні фактори впливу на людину, що призводить часом до негативних наслідків. Медичний персонал може не враховувати важливості конфіденційності інформації та перед великою кількістю людей оголосити про певний негативний діагноз, що сприятиме виникненню депресії чи іншому виду захворювання, з яким необхідно працювати психологу. Деякі питання хвора чи досліджувана особа не завжди наважиться запитувати у лікаря, тому необхідна ще бесіда з психологом. Окрім цього,серед лікарів досі ще існує нічим не виправдана точка зору, що пологи сприяють поліпшенню психічного стану, хоча більшість випадків свідчить про інше. Оскільки депресія не завжди носить виражений характер, деякі хворі виявляються поза увагою психіатрів.Не завжди лікарями ведуться роз’яснювальні бесіди з пацієнтами. Більшість лікарів не знають, як правильно усунути негативні емоції пацієнта, довести відповідну інформацію до усвідомлення.