4. Ера національних держав (1945-1970 р.)

У цей період виділяються два напрямки розвитку міжнародного бізнесу.

1. Становлення й бурхливий розвиток десятків нових національних держав, що одержали у спадщину від концесійної ери в певній мірі розвинутий економічний базис і деяку кадрово-технологічну структуру.

2. Прояв недоліків колоніального господарського розвитку.

Це дало первісний поштовх вибуховому розширенню міжнародного бізнесу, внаслідок того, що колоніальні імперії в історично короткий строк перетворилися в безліч самостійних гравців на зовнішньому ринку, які активно шукають ринки збуту традиційних продуктів свого експорту й активних реципієнтів для будь-якого роду інвестиційних вливань. Попит на фінансові послуги значно впливає на розвиток міжнародного ринку капіталів, появу й розвиток нових фінансових інструментів, зростання сфери міжнародного аудиту й консалтингу.

В 60-ті, а особливо в 70-ті рр., американських піонерів мультинационального бізнесу наздогнали, а багато в чому й перегнали їх європейські країни й японські суперники. Виникає складна тришарова структура міжнародного бізнесу, у рамках якої йде конкурентна боротьба компанії на національному ринку з місцевими фірмами, її ж боротьба із працюючими тут мультинациональными корпораціями й, нарешті, боротьба цих останніх між собою.

Згідно С. Ронена значну роль в цьому відіграє "пакет розвитку", саме: реальне просування національної економіки до ефективного виробництва й сфери послуг вимагає комплексу технології, капіталу, інформації, кваліфікації й компетентності персоналу, консалтингової підтримки й т.д. Але одержати це "відразу й разом" 70-ті рр. було вкрай проблематичним, тому що розвинуті країни і їхні компанії брали різні елементи пакету з різних країн і з різних фірм, "оптимізуючи їх для себе".

Початок глобалізації міжнародного бізнесу

Подальший розвиток мультинаціональності в міжнародному бізнесі відбувається вже в 70-ті, і тим більше 80-ті рр.: до числа найбільших МНК входять компанії країн, що розвиваються, причому, ті, що перебувають на різних щаблях свого розвитку (Південної Кореї, Японії), обумовлюючи перехід міжнародного бізнесу до найбільш високої точки його розвитку – глобалізації.

Якщо в минулому МНК вирішували відносно прості завдання виробництва й дистрибьюції товарів, то в останні десятиліття вони (точніше - співтовариство МНК) стали вирішувати куди більше складні й глобальні завдання: С. Ронен визначає їх як створення й залучення мережі мультинационального обслуговування, що включає банки, рекламні агентства, консалтингові фірми, університети, установи охорони здоров'я й т.д. , що спираються на глобальну комп'ютеризацію.

Формуючи власну мережу мультинаціонального обслуговування, кожна МНК розглядає її як свою гарантію ефективності бізнесу, а в остаточному підсумку ці мережі зливаються в певну глобальну мережу, що збільшує ефективність системи в цілому

Особливості розвитку міжнародного бізнесу. Якщо підсумувати головні тенденції розвитку міжнародного бізнесу за три-чотири останніх десятиліття, то варто визнати, що головною й визначальною тенденцією цього розвитку є визначення меж і можливостей ефективного використання національної моделі менеджменту з погляду ефективності міжнародного бізнесу взагалі і його вищої форми – в особливості мультинационального бізнесу.

На арену міжнародного бізнесу швидко й різнобічно вийшли десятки нових національних держав для яких зрозумілою моделлю менеджменту була та, що в "еру концесій" і після неї насаджувалася концесіонерами з відповідної метрополії. Ця модель завжди несла в собі дуже потужну складову колоніального впливу. Під цим терміном розуміємо вплив не тільки через звичайні інструменти менеджменту, що використовуються в демократичних країнах, але й значною мірою через абсолютну залежність колонії в цілому від метрополії й туземних працівників від закордонних власників підприємства й найнятих ними ж закордонних менеджерів. Тобто, ні англійському, ні французькому, ні голландському менеджерові не було ніякого сенсу ломати стереотипи свого поводження й звичні методи роботи заради врахування місцевих особливостей. Їхня національна модель автоматично перетворюється в міжнародну в даній колонії

Але розумні й освічені менеджери-європейці добре знали й цінували вміння адаптувати своє управління до місцевих культурних реалій. Положення докорінно змінюється саме в ході цієї останньої ери, коли колонії стають незалежними державами, а концесійні підприємства переходять або у власність цих держав, або у спільну власність. Колоніальний тиск перестає діяти, але дуже чітко починає проявлятися комплекс колишньої колонії: прагнення туземних працівників, менеджерів і місцевої влади всіляко показати колишнім власникам і їхнім менеджерам взяти реванш.

Новий стиль міжнародного менеджменту. Пошук шляхів ефективної взаємодії в бізнесі привів до розуміння двох головних істин, які можна вважати природним підгруннтям міжнародного бізнесу в епоху національних держав.

1. Врахування взаємних вигід формує вірні стратегії для ефективної взаємодії в тандемі "колишня колонія – колишня метрополія".

2. Врахування культури й національних стереотипів поведінки туземних партнерів робить міжнародний бізнес не тільки економічно більш ефективним, але й дає йому цікаві перспективи, істотно збагачує його потенціал і, в кінцевому підсумку, створює конкурентні переваги більш високого рівня.

Фактори розвитку міжнародного бізнесу.

1. Рівень міжнародності бізнесу компанії А залежить від глибини її включеності до бізнесу країні Б. За умови разового продажу товару через експортно-імпортну фірму самої країни А, що відповідає нижчому рівню включеності, практично не породжує ніякої потреби в міжнародній складовій бізнесу (про міжнародний менеджмент мова не йде) – адже такого роду операції нічим не відрізняються від продажу і розрахунків з іншими компаніями, а вся міжнародна складова проходить через офіс експортно-імпортної фірми.

Але коли компанія розгортає виробництво в країні Б, наймає місцевий персонал, розгортає дистриб'юторську мережу (або вступає у співробітництво) і т.д., то тут вона знаходиться в міжнародному бізнесі: від мовних питань до місцевого податкового законодавства й від репатріації валютного прибутку до участі в місцевих соціальних акціях. Зрозуміло, що між цими двома полюсами лежить цілий ряд послідовних щаблів розвитку міжнародності.

2. Міжнародність залежить від рівня культурної схожості країн А і Б. Зрозуміло, що якщо А – це Франція, а Б – Італія, то навіть сама належність обох країн не просто до Європи, а до одного кластера європейських романських (латинських) країн уже говорить сама за себе. Рівень взаємопорозуміння їхніх культур настільки високий, що міжнародна адаптація відповідного менеджменту в культурному (самому складному) плані буде досить простою. Але вже якщо А – це Франція, а Б – Україна, то справа виглядає істотно складніше (хоча європейська приналежність у відомій мірі допомагає й тут). І, очевидно, зовсім високий рівень межнародности потрібно в парі "Франція – Японія", якщо брати до уваги чисто культурні розходження. Головний висновок – друга вісь розвитку вимог межнародности лежить у сфері подібності й розходжень культурних особливостей.

Роль ери національних держав.

1. "Ера національних держав", дала потужний поштовх розвитку міжнародного бізнесу й зробила сферою йогодіяльності весь світ, у якому перестали існувати закриті системи типу "метрополія-колонія".

2. Вперше порушено питання про те, що в нових умовах міжнародний бізнес вийшов на якісно новий рівень розвитк, що потребує якісно нової системи уроавління.

Ера глобалізації (починаючи з 70-х рр. XX ст.)

Цей період розвитку цивілізації взагалі, й міжнародного бізнесу зокрема, проходить під знаком революційних технологічних змін, слідом за якими, природно, ідуть економічні, соціальні й політичні зміни. Комп'ютерна революція й потужний розвиток на якісно новому рівні в основному властива промислово розвиненим країнам.

Реальна глобалізація характеризується тим, що міжнародні економічні зв'язки охопили практично всі країни планети й кожна з них тією чи іншою мірою залежить від міжнародного бізнесу. Наслідки цього процесу двоякі: з одного боку, країна може користуватися всіма його благами, не маючи негативних наслідків від відсутності в ній тих або інших ресурсів, можливостей і т.д. Але, з іншого боку, природною платою за це стає й істотна залежність країни від стану світових ринків у цілому: не можна користуватися тільки благами інтеграції у світову економіку, доводиться одночасно нести й ризики цього.