5.8 Види фпг

ФПГ можуть бути об'єднаннями "горизонтального", "вертикального" типу або "конгломератами".

Вертикально організовані ФПГ являють собою об'єднання підприємств під єдиним контролем, що здійснюють різні стадії виробництва того або іншого товару, тобто функціонуючі за принципом замкнутого технологічного ланцюжка – від видобутку сировини до випуску готової продукції, доведення її до споживача через власну транспортну і збутову мережу.

Створення вертикально інтегрованих груп викликано прагненням ефективно впливати на ринок за допомогою контролю над виробничо-розподільним циклом з одного центру.

Горизонтально організовані ФПГ – це об'єднані під єдиним контролем два і більш підприємства, що мають повний технологічний цикл одночасно в декількох галузях.

Водночас, досвід головних країн свідчить: виникнення горизонтальних ФПГ є відповіддю на шквальний розвиток нових галузей виробництва, спробою зміцнити свої позиції на ринку в результаті впровадження в нові сфери діяльності і включення сучасних видів виробництв до складу сформованих ФПГ.

Активізація диверсификационных процесів у промисловості послабляє монополізм за рахунок міжгалузевого перетікання капіталу, подолання вузької спеціалізації виробництва, посилення реальної і потенційної конкуренції. Вторгнення на монополізований ринок будь-якої нової фірми або навіть погрози вторгнення самі по собі можуть підсилити конкуренцію і зробити зменшення тиску на ціни.

Якщо на той або інший галузевий ринок виходить диверсифікована фірма, то:

1. Вона в порівнянні із новоствореною корпорацією має більш багаті джерела фінансування, як зовнішні, так і внутрішні, і тому легко може здійснити навіть "капиталоємне" вторгнення, подолавши вхідні бар'єри в галузь.

2. Диверсифікована фірма легше витримує демпінгову цінову гру, що схильна затіяти фірма-абориген у надії розорити і витиснути прибульця.

3. Знаходячись під погрозою вторгнення потужного диверсифікованого конкурента, фірми-аборигени не будуть підвищувати ціни і галузевий прибуток, що зменшить ступінь монополізації навіть при високій концентрації виробництва.

Звідси можна зробити висновок про сприятливий вплив диверсифікації на межфірмові відносини і галузеві ринки.

Водночас необхідно враховувати тойт факт, що диверсифікація, як інвестиційна стратегія, спрямована на зменшення ризику і на ріст фірми, а не на максимізацію прибутку, внаслідок того, що капітальні вкладення направляються в розширення виробництва.

Процеси диверсификации викликали до життя ФПГ конгломератного типу, утворені на основі об'єднання різноманітних технологічно не пов'язаних між собою підприємств, що знаходяться на різних стадіях виробництва у різноманітних галузях.

Дані об'єднання являють собою формування, орієнтовані на розвиток і максимизацию прибутків. У цьому випадку відбувається об'єднання цілі мережі різнорідних підприємств, що не мають ні технологічної, ні цільової єдності, із фінансовим контролем зі сторони управляючої або головної компанії. Конгломератам властива значна децентралізація управління. Їхні відділення користуються більшою свободою й автономією у визначенні всіх аспектів своєї діяльності, що аналогічно структурним підрозділам інших ФПГ.

Головними засобами управління в них виступають методи непрямого регулювання діяльності підрозділів, фінансово-економічні важелі, що використовуються управляючою компанією. Основним структурним фінансовим блоком конгломератної ФПГ дуже часто виступає холдингова компанія разом із банками й іншими кредитно-фінансовими інститутами. Диверсифікована структура конгломератів надає їм велику усталеність у конкурентній боротьбі і зменшує ризик збитків від кон'юнктурних, структурних і циклічних коливань. Головною сферою інтересів стають передові галузі, пов'язані з виробництвом і використанням наукоємної продукції, технологічних новинок, надскладної техніки.

Таким чином, як форма інтеграції промислового і банківського капіталу ФПГ характеризуються множиною шляхів виникнення і форм існування. Вони спроможні функціонувати не тільки у виді холдингової компанії, але і без створення особливої адміністративно-управлінської структури. Їхніх учасників можуть об'єднувати не тільки система взаємного володіння акціями, але й угоди про використання патентів, переплетення директоратів і т.ін. Склад і структура кожної конкретної групи визначаються індивідуально, на основі урахування стану виробництва і ринку. Отже, під фінансово-промисловою групою розумють організаційно-господарську форму об'єднання промислових підприємств (концернів, здебільшого олігополістичного типу) із торговими і фінансовими інститутами в багатогалузевий фінансово - індустріально - торговий комплекс на основі встановлення між його частинами відношень економічної і фінансової взаємозалежності, поділу праці і його координації, із метою технологічної й економічної інтеграції для здійснення скоординованої господарської діяльності і реалізації інвестиційних і інших проектів і програм, спрямованих на підвищення конкурентноздатності, розширення ринків збуту і послуг, підвищення ефективності виробництва.