4.2.6 Позитивні риси діяльності тнк

До позитивних рис діяльності ТНК можна віднести наступні:

1. Розміщення філій, дочірніх компаній в країнах де вони мають велику необхідність. Підвищення рівня зайнятості населення, наповнення ринку продукцією, що необхідна споживачу, і т.ін.

2. Збільшення податкових надходжень до бюджетів країни, де розміщена філія ТНК.

3. Постійний прогрес діяльності ТНК (ТНК витрачають на наукові дослідження іноді більше коштів, ніж окремі держави).

4.2.7 Негативні рси діяльності тнк

1. ТНК, маючи сильний вплив на економіку країни, може в ряді випадків протидіяти їй, відстоюючи свої інтереси.

2. Часто ТНК намагаються «обійти» закони (приховування прибутків, вивіз капіталу з однієї країни в іншу тощо).

3. Встановлення монопольних цін, що дозволяють отримувати надприбутки за рахунок споживача.

4. Диктат лише власних умов, не зважаючи на інтереси держави, в якій перебувають.

ЛІТЕРАТУРА

1. Овчинников Г.П. Международная економіка: навчальний посібник. СПб: Видавництво «Полиус», 1998 р.

2. Е.В.Ленский, В.А.Цвєтков. Транснаціональні фінансово-промислові групи і міждержавна економічна інтеграція: реальність і перспективи. М.: АФПИ щотижневика «Економіка і життя», 1998.

3. В.К.Ломакин. Світова економіка. М.: Изд. об'єднання «ЮНИТИ», 1998.

4. Е.Халевинская, И.Крозе. Світова економіка. М.: Юрист, 1999

[1] Джон Даннинг “ТНК укрепляют свои позиции” М., Наука, 1990

[2] Полунина, Галина Владимировна “Многоотраслевые концерны” М.: Мысль, 1980

[3] Аджубей, Юрий Васильевич “Транснациональные корпорации: последствия экспансии” М.: Знание 1985

[4] Мировая экономика: Учебник/ Под. ред. проф. А. С. Булатова. – М.: Юристъ, 1999.

4 Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебник. – М.: Юристъ, 1999.

[6] Комаров В. Мировой инвестиционный прогресс: региональные тенденции// Инвестиции в России. 1998. № 1.

[7] Мировая экономика: Учебник/ Под. ред. проф. А. С. Булатова. – М.: Юристъ, 1999.

[8] Дмитракович Ф.А. ТНК в мировой экономике// Белорусская экономика: анализ, прогноз, регулирование. 1997. №5.

.

Тема 5 Місце і роль фінансово-промислових груп у сучасному суспільному виробництві

5.1. Об′єктивна потреба в інтеграції.

5.2. Ціль і задачі функціонування ФПГ

5.3. Устрій ФПГ

5.4. Засоби підтримки і регулювання діяльності ФПГ

5.5. Координація діяльності учасників за допомогою холдингової компанії

5.6. Трастовий відділ банку у ролі координатора діяльності ФПГ

5.7. Взаємне володіння акціями учасників ФПГ.

5.8. Види ФПГ

5.9. Транснаціональні ФП об′єднання

5.1 Об′єктивна потреба в інтеграції

Інтеграція промислового і банківського капіталів стала помітним явищем уже з кінця XIX – початку XX сторіччя і связанна з виникненням корпоративної форми організації великого бізнесу. Їх об'єднання з можливостями великомасштабного, високотехнологічного диверсифікованого виробництва, а також участь концентрованого фінансового капіталу обумовило появу нових організаційно-господарських форм взаємодії між підприємствами різноманітних галузей і секторів економіки. На зміну розрізненим підприємствам стали приходити асоціативні об'єднання. У результаті зміцнення виробничих зв'язків між значними заводами і множиною дрібних і середніх юридично самостійних фірм різноманітних галузей почали укладатися єдині комплекси. Найбільше поширеною організаційною формою інтегрування спочатку були концерни.

Водночас прагнення до більшої економічної ефективності обумовило появу асоціацій промислових підприємств із кредитно-фінансовими інститутами. Одночасно відбувалося широке картелировании економіки (висновок угод про квоти виробництва і цінах), знаменуючи собою перехід від вільного до регульованого ринкового господарства. Основними організаційними формами господарської діяльності стали картелі, трести і синдикати. Асоціативним структурам легше здійснювати спільні дорогі інвестиційні проекти, зменшує втрати від конкуренції та пом'якшують кризи.

Значна концентрація виробництва в сполученні з високими темпами розвитку науково-технічного прогресу потребувала значного збільшення фінансування на відновлення існуючих виробничих потужностей, будівництво нових заводів, оснащених самою сучасною технікою, а також величезних витрат на проведення наукових розробок і впровадження їхніх результатів у виробництво.

Це стало черговою передумовою до більш тісного інтегрування нефинансовых корпорацій із банківськими структурами. Комерційні банки стали перетворюватися зі скромних посередників (між тими, хто потребував у капіталі, і тими, у яких було, що пустити в оборот) у безпосередніх учасників произ- водственного процесу і проектного фінансування, у ключову ланку системи прийняття рішень в економіці, що швидко росте.

Досягнутий рівень усуспільнення виробництва настійно потребував подальшого росту узгодженості і взаємозалежності всіх організаційних ланок у структурі фінансового і промислового капіталу. На зміну картелям, синдикатам, трестам прийшли нові форми взаємодії підприємств, більш гнучкі типи асоціативних організаційних структур, багато в чому сприятливому підвищенню їхньої конкурентноздатності.

У сучасних моделях ринкової економіки право на існування одержали лише ті організаційні форми і структури, що по критеріях ефективності виявилися дешевше, потребували менших витрат для одержання того самого результату.

Таким чином, ринкова економіка XX сторіччя постійно уживается з високим рівнем концентрації виробництва, збуту і банківської справи. Більш того, оптимальний рівень концентрації навіть зростає. Так, по різних оцінках, від 30 до 50% промислового виробництва США виведено сьогодні зі сфери чисто ринкового впливу й управляється з корпоративного рівня.

Задача подальшого підвищення конкурентноздатності й ефективності виробництва потребували появи високоінтегрированих по вертикалі і горизонталі структур, що відрізняються максимально легким взаємним перетіканням технологій, кваліфікованих кадрів і капіталу, спроможних розвивати високотехнологічні виробництва при помірних витратах.

Такими структурами стали фінансово-промислові групи. У їхніх рамках відбувається об'єднання промислових підприємств із фінансовими установами на основі встановлення між ними відношень економічної і фінансової взаємозалежності, поділу праці і його координації для здійснення господарської діяльності.