5.4 Засоби підтримки і регулювання діяльності фпг

Форми здійснення діяльності підприємств і структур що входять до ФПГ, дуже різноманітні. Світова практика виробила надійні фінансові, правові й організаційні механізми, що дозволяють врахувати як інтереси усієї ФПГ у цілому, так і інтереси кожного окремого підприємства, що входить до їх складу.

Серед засобів підтримки скоординованої діяльності ФПГ поряд із жорстким адміністративним управлінням з одного центру може використовуватися і поєднання контрольно-регулюючих дій на вищому рівні управління з одночасним наданням договірної-підрядної самостійності підприємствам у рамках установленої зверху загальної фінансово-економічної стратегії.

Жорстке управління діяльністю групи з боку головної компанії в більшості випадків практично втратило доцільність. Величезний розмах операцій ФПГ виключає можливість централізованого регулювання здійснюючих у її рамках виробництва й товарообігу. Тому учасники групи лише координують свої дії з метою обмеження конкуренції, підвищення загальної ефективності, забезпечення надійності постачань і збуту, що не має нічого загального з примусом. Координуючим органом у даному випадку виступає головна (керуюча) компанія ФПГ.

Основна задача головної організації полягає не у встановленні повного контролю над членами групи, а у пошуку спільних рішень (на принципах взаємовигідності) питань підвищення ефективності усіх підприємств, що входять до системи ФПГ, обмеження конкуренції, удосконалення потоків грошового капіталу, забезпечення надійності постачань і збуту, об'єднання ресурсів, взаємодопомоги. Тому взаємодія головної організації ФПГ з організаціями-учасниками завжди спрямована на взаємовигідне співробітництво.

У залежності від організаційної побудови і засобів підтримки діяльності ФПГ головна організація може виступати як материнська компанія (холдингова компанія), проводити наради президентів головних фірм, що одночасно є і нарадою головних акціонерів (взаємне володіння акціями), або ж бути трастовим відділом комерційного банку.

5.5 Координація діяльнорсті учасників фпг за допомогою холдингової компанії

Холдингові групи є домінуючими у структурі та функціонуванні багатьох закордонних ФПГ як на національному, так і транснаціональному рівні.

Досить часто холдинг виступає в зосередженому виді, тобто як одинична холдингова компанія, що володіє контрольним пакетом акцій учасників групи і визначаючи завдяки цьому її стратегію (група будується по ієрархічному принципу на чолі з холдинговою компанією).

У залежності від специфіки утворюваних корпоративних структур холдингові компанії можуть здійснювати різноманітні функції. Це може бути тільки інвестиційна діяльність (холдингова компанія як тримач контрольних пакетів акцій підприємств, а також пов'язана з ній угодою фінансова організація зможуть забезпечити приток інвестицій у виробництво), інвестиційна діяльність у сполученні з виробничою, комерційною й іншими функціями. Холдинг може централізувати постачання, збут і здійснювати зовнішньоекономічні зв'язки, проводити НДДКР, координувати діяльність дочірніх підприємств, направляти їх у руслое, що відповідає інтересам ФПГ як цілісної господарської структури.

Можлива також організація проміжних холдингів або субхолдингов для рішення конкретного, обмеженого кола задач.

Створення холдингової компанії шляхом передачі їй частини акцій означає для підприємств делегування повноважень з управління визначеним видом діяльності спеціально організованої корпоративної структури. Світовий досвід показує, що економічно вигідно підключення дрібного і середнього бізнесу до обслуговування технологічних ланцюгів ФПГ.

Говорячи про холдинговий устрій, необхідно мати на увазі, що ця система участі в капіталі гарантує материнської компанії здійснення контролю над компанією дочірньої. Але цей контроль в основному носить стратегічний характер. Механізмом його реалізації є загальні збори акціонерів, що скликаються в черговому або надзвичайному порядку, але в будь-якому випадку через визначені проміжки часу. Тому повинні бути використані і можливості оперативного контролю і управління, що утворюють другу групу механізмів узгодження інтересів.

До цієї групи ставляться в першу чергу два юридичних документи :

- угода по фінансових питаннях, що регулює порядок використання річного прибутку, а значить у значній мірі, інвестиційну і дивіденднтну політику; характер угоди – короткостроковий, на черговий фінансовий рік ;

- договір про єдине управлінняя, що чітко визначає, які функції делегуються керівництву холдингу, тобто централізуються, а які виконуються в децентралізованому режимі, кожним АТ самостійно.