![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Розділ 1. Організація міжнародної економічної діяльності в світі
- •Тема 1.Сутність і задачі міжнародного менеджменту
- •1.1 Сутність міжнародного менеджменту
- •1.2 Особливості міжнародного менеджменту
- •1.3 Завдання міжнародного менеджменту
- •Тема 2. Міжнародний бізнес: сутність, розвиток та характерні риси
- •Сутність та зміст міжнародного бізнесу
- •Переваги міжнародного бізнесу
- •2.1.2 Основні риси міжнародного бізнесу
- •2.2 Періоди розвитку міжнародного бізнесу
- •1. Комерційна ера (1500-1850 р.)
- •2. Ера експансії (1850-1914 р.)
- •3. Ера концесій (1914-1945 р.)
- •4. Ера національних держав (1945-1970 р.)
- •Тема 3. Глобалізація та інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту
- •Етапи економічної інтеграції
- •3.2 Чинники рушійних сил глобализації
- •3.3 Система міжнародного регулювання світової економіки
- •3.4 Економічні структури оон як регулятори міжнародних економічних відносин
- •3.5 Роль Міжнародного валютного фонду у формуванні міжнародних стратегій розвитку
- •3.6. Кредитна політика Світового банку як чинник формування міжнародних стратегій економічного розвитку
- •3.7. Регулююча роль Світової організації торгівлі
- •Тема 4. Роль і місце господарських об′єднань у світовій системі економіки
- •4.1 Сучасні види об’єднань фірм
- •Стадії об'єднання.
- •4.2 Транснаціональні компанії
- •4.2.1 Визначеня змісту тнк
- •4.2.2 Структура і типи тнк
- •4.2.3 Особливості розвитку тнк в сучасних міжнародних відносинах
- •4.2.4. Значення тнк в системі міжнародних економічних відносин
- •Основні джерела ефективної діяльності тнк
- •4.2.5 Міжнародно-правове регулювання тнк
- •4.2.6 Позитивні риси діяльності тнк
- •4.2.7 Негативні рси діяльності тнк
- •Тема 5 Місце і роль фінансово-промислових груп у сучасному суспільному виробництві
- •5.1 Об′єктивна потреба в інтеграції
- •5.2. Ціль і задачі функціонування фпг
- •5.3 Устрій фпг
- •7.3.1. Засоби створення фпг
- •5.3.2 Організаційна побудова фпг
- •5.3.2.1 Фінансово-економічний блок фпг
- •5.3.2.2 Індустріально-промисловий блок
- •5.3.2.3 Торгово-комерційний блок
- •5.4 Засоби підтримки і регулювання діяльності фпг
- •5.5 Координація діяльнорсті учасників фпг за допомогою холдингової компанії
- •5.6 Трастовий відділ банку у ролі координатора діяльності фпг
- •5.7 Взаємне володіння акціями учасників фпг
- •5.8 Види фпг
- •5.9 Транснаціональні фінансово-промислові об′єднання
- •Розділ 2. Організація і технологія менеджменту в системі міжнародного бізнесу
- •Тема 6 Функції внутрішньофірмового управління
- •6.1 Методологічні підходи щодо змісту та розвитку функцій управління міжнародними компаніями
- •6.2 Внутрішньофірмове планування в міжнародних компаніях
- •6.2.1 Зміст, цілі та задачі внутрішньофірмового планування
- •6.2.2 Види планів
- •6.2.3 Стратегічне планування в міжнародній компанії
- •6.2.3.1 Стратегічні рішення щодо міжнародної діяльності
- •6.2.3.2 Процедури стратегічного планування в міжнародній компанії
- •6.2.3.3 Організація стратегічного планування в міжнародній фірмі
- •6.3 Планування в міжнародних компаніях
- •Тема 7 Маркетинг як функція управління
- •7.1 Сутність, зміст та цілі маркетингової діяльності
- •7.2 Структура і функції апарату управління маркетинговою діяльністю міжнародних компаній
- •7.3 Технологія маркетингової діяльності
- •7.4 Маркетинг як пердпланова діяльність виробничого відділення
- •Тема 8 Функція організації в економічному механізмі міжнародного менеджменту
- •8.1 Суть і зміст функції організації
- •8.2 Особливості організаційних структур управління закордонними компаніями на сучасному етапі
- •8.3 Класифікація організаційних структур у внутрішньофірмовому управлінні закордонних компаній
- •Тема 9 Функція контролю в економічному механізмі міжнародного менеджменту
- •9.1 Управлінський контроль: форми і засоби реалізації
- •9.2 Основи економічного аналізу господарської діяльності фірм у системі управлінського контролю
- •9.3 Методика аналізу господарської діяльності фірм
- •9.4 Показники економічного аналізу діяльності міжнародних компаній
- •Тема 10 Технологічна політика міжнародних компаній
- •10.1 Цілі і напрямки технологічної політики
- •10.2 Типи технологичної політики
- •10.3 Міжнародний ринок технологій
- •10.4 Стратегія науково-технічного співробітництва
- •10.5 Планування міжнародних нддкр
7.3 Технологія маркетингової діяльності
В основу маркетингової діяльності закладається розробка програми з маркетингу для кожного виду продукції, що має передбачити всі виробничо-господарські й організаційно-управлінські заходи, необхідні для більш тривалої підтримки конкурентоспроможності продукції на ринку.
Саме програма маркетингу є тим документом, який встановлює конкретно хто, що, коли, де і яким чином має робити.
Програма маркетингу розробляється для продукції, що:
вже випускається фірмою,
планується налагодити випуск в короткостроковій і довгостроковій перспективі.
Ціллю програми маркетингу для продукту є:
розробка на основі отриманої інформації оптимальних техніко-економічних показників продукції;
проведення різноманітних розрахунків ефективності її виробництва і збуту для прийняття управлінських рішень і планування виробництва.
Кінцевою метою програми маркетингу з нової продукції є визначення рентабельності продукції й ухвалення рішення про доцільність її впровадження у виробництво.
Програми маркетингу випуску нової або удосконаленої продукції ставлять за мету:
визначення обсягу у натуральному і вартісному виразі на поточний і перспективний період;
вибір цільового ринку або кінцевого споживача (суворо визначеної групи покупців) з урахуванням їхніх вимог і потреб у продукції;
порівняння витрат виробництва, цін, прибутків з кожного продукту.
Для розробки програми маркетингу використовуються методи моделювання, в тому числі, і моделі маркетингу з окремих продуктів, що можуть носити описовий характер, або містити можливе рішення. Ці моделі можуть бути:
оптимізуючими, якщо передбачають процедуру перевірки результатів;
евристичними, якщо такої процедури не передбачають.
Оптимізуюча модель зазвичай містить опис (із визначеним ступенем наближення):
відносин, що існують між різноманітними видами діяльності фірми,
відомою заздалегідь реакцією ринку .
Моделі здебільшого мають значні розходження за ступенем формалізації, але всі вони включають основні змінні, що впливають на діяльність фірми як у цілому, так і для окремих видів продуктів. Значна кількість важливих змінних (чинників) як передбачуваних, так і непередбачуваних, яких варто брати до уваги при розробці програми маркетингу, не дозволяє їх повністю враховувати. Тому на перший план завжди висувається ступінь пристосованості, можливість адаптації фірми до мінливих зовнішніх умов, що в підсумку забезпечує стійкість її функціонування й досягнення стабільних кінцевих результатів.
Всі нові показники маркетингових програм безупинно вводяться в банк даних з усіх продуктів, що випускаються виробничим відділенням. Водночас для порівняння техніко-економічних показників своєї продукції з аналогами конкурентів необхідно створення банку даних і з найважливіших параметрів конкуруючої продукції.
В сучасних умовах проведена широка кампанія щодо розробки стандартних маркетингових програм, на основі яких істотно спрощується порівняльний аналіз техніко-економічних показників продукції, що конкурує. Стандартні програми маркетингу з продукту обмежуються невеликою кількістю показників:
цільовий ринок: географічна територія, економічні чинники;
ринкова позиція: тенденції розвитку ринку, ринкові чинники, рівень конкуренції;
характеристика продукту: тип продукту, його позиції на ринку;
чинники зовнішнього середовища: умови товарообігу, правові і політичні рівні, ринкова інфраструктура;
організаційні чинники: орієнтація фірми, відносини між материнською і дочірньою компаніями, делегування повноважень.
Розробка програми маркетингу припускає:
обгрунтований вибір найбільш привабливих ринків, технологій, асортименту продукції;
визначення потреби в ресурсах: грошових, людських, матеріальних, для досягнення кінцевого результату - намічених показників з прибутку і рентабельності виробництва.
Зміст основних складових програми маркетингу з продукту
1. Найважливіші показники програми маркетингу з продукту включають:
• вибір цільового ринку: ємність ринку (кількісний і вартісний показник); оцінка попиту (вартісний показник); оцінка продаж поточних і перспективних, темпи росту продаж; обсяг продаж продукту-аналога конкуруючими фірмами; прибуток і темпи росту; рентабельність виробництва одиниці продукції.
• диференціація продукту: обсяг випуску продукту в кількісних і вартісних показниках; доля продукту в загальному обсязі виробництва виробничого відділення і фірми в цілому; обсяг продаж у кількісних і вартісних показниках; доля продукту в загальному обсязі продажів.
• фінансові витрати:
на розвиток виробництва: на НДДКР і впровадження продукту в серійне виробництво; на дослідження ринку; модифікацію продукту стосовно до вимог конкретних покупців; інформаційне забезпечення; проведення розрахунків з програм маркетингу; придбання технології; на планування виробництва;
на матеріально-технічні ресурси - витрати: на сировину (паливо, електроенергія на технологічні цілі), матеріали, компоненти, машини й устаткування; на заробітну плату; відрахування на соціальне забезпечення; на найм і навчання персоналу; на утримання управлінського персоналу.
• фінансові витрати на збут продукту:
витрати на реалізацію продукту: на оплату торгово-посередницьких послуг; на утримання збутової мережі; на стимулювання діяльності ділерів; на забезпечення ринкових позицій;
витрати на товарообіг: на транспортування (оплата тарифів) основними засобами; на транспортування допоміжними засобами; страхування; збереження товару в дорозі; складування; упаковування; розфасування, маркірування; оплату мита і податків; на транспортно-експедиторське обслуговування в цілому;
витрати на надання послуг споживачам: на організацію технічного обслуговування, створення й утримання станцій обслуговування; на надання послуг у зв'язку з установкою і впровадженням продукту в експлуатацію; ремонтні роботи;
витрати на стимулювання збуту: на рекламу; участь у виставках і ярмарках; створення іміджу продукту, фірмі; на формування попиту;
• витрати виробництва на одиницю продукції: відношення загального обсягу продажу по вартості до загальної кількості продукції в цілому і по цільових ринках; зіставлення витрат виробництва на одиницю продукції з відповідним показником на аналогічний товар конкуруючої фірми.
• Ціни: рівень ціни за одиницю продукції за прейскурантом; рівень ринкової ціни за одиницю продукції.
• Прибуток: валовий прибуток; прибуток від реалізації продукції; чистий прибуток; прибуток, що підлягає розподілу.
• Надходження: відсотки за збереження засобів у банку.
•Відрахування з прибутку: податок з прибутку; амортизаційні відрахування; орендні платежі; платежі за кредит (відсотки); погашення кредитів.
• Оцінка ефективності (рентабельності) виробництва і збуту продукту: прибуток до суми капіталовкладень; період окупаємості капіталовкладень; річна окупаємість капіталовкладень; прибуток до усіх витрат на створення і впровадження продукту у виробництво; обсяг продаж до всіх витрат.
2. Пояснення до програми маркетингу з продукту.
Вибір цільових ринків або сегментів припускає:
визначення споживчого попиту на продукт,
виявлення і характеристику споживчих сегментів, конкретних споживачів,
визначення обсягу ринків (їхніх сегментів),
реальної ринкової потреби в продукті з урахуванням перспектив розвитку виробництва в конкуруючих фірмах;
визначення рівня конкурентноздатності продукту на ринку,
порівняння технічних даних, ціни товару і споживчих якостей конкуруючої продукції;
виявлення додаткових сфер застосування тенденцій розвитку попиту на продукт з урахуванням необхідного ступеня його модифікації в залежності від потреб різноманітних груп споживачів (диференціація продукту),
формування попиту на продукт
урахування вимог покупця до якості й експлуатаційних характеристик нового продукту;
обгрунтування необхідності пристосування виробництва продукту до попиту цільового ринку і вимог конкретних споживачів
оцінка необхідних витрат.
Вважливим при цьому є достовірне визначення життєвого циклу продукту, оскільки це нерідко стає вирішальним чинником рентабельності при розробці концепції впровадження нової продукції на ринок.
Диференціація продукту проводиться щодо:
якості продукту, ринкового сегменту;
стадії життєвого циклу;
вимог споживачів до продукту.
припускає:
визначення кількісних і вартісних показників випуску і продажу продукту,
з'ясовування виробничих і збутових можливостей фірми, включаючи наявність виробничих потужностей, можливостей одержання новітньої технології, проведення власних досліджень і розробок, підтримання високого технологічного рівня,
створення власної збутової мережі.
потребує встановлення можливого впливу нового продукту на виробництво існуючого та майбутніх нових виробів:
внесок у розвиток ринку;
зміцнення існуючої системи збуту;
розширення науково-дослідного потенціалу;
збагачення технології виробництва;
вирівнювання сезонного і відтворювального циклів виробів, що випускаються,
диверсифікації споживачів.
Визначення фінансових витрат здійснюється із застосуванням великої кількості показників:
інвестиції в розробку і впровадження продукції з урахуванням позиції на ринку й обсягу продаж,
популярність торгової марки і створення іміджу продукту,
витрати на упаковування і товарообіг,
рівень ціни,
витрати на основні рекламні заходи, на формування попиту, на сприяння збуту, на винагороду посередників, на утримання роздрібної мережі і надання послуг споживачам і ін.;
Обчислення витрат виробництва на одиницю продукції потребує:
врахування всіх виробничих витрат згідно програми маркетингу
зіставлення рівня витрат виробництва з витратами на аналогічний товар у конкуруючих фірм.
Визначення рівня ціни продукту припускає проведення різноманітного розрахунку рівня ціни з урахуванням політики цін стосовно кожного конкретного ринку (сегменту) і глобальної політики фірми. Важливу роль відіграють методи обчислення розрахункової ціни та визначення структури ціни.
Розрахунок показника прибутку припускає:
визначення вищим керівництвом цільової норми прибутку фірми в цілому і кожного виробничого відділення;
розрахунок показника з прибутку в умовах цільового ціноутворення;
розрахунок валового і чистого прибутку і методи максимізіції чистого прибутку.
Визначення рентабельності на перспективу потребує:
прогнозу обсягу продаж;
розрахунку норми прибутку до обсягу продаж;
розрахунку норми прибутку на здійснення капіталовкладення;
визначення кількості років, необхідних для досягнення рентабельності виробництва нового виробу.
Порядок представлення програми маркетингу з продукту припускає її:
узгодження з відділом планування виробничого відділення;
включення в загальну програму маркетингу виробничого відділення.
Розробка програми маркетингу по виробничому відділенню. Програми маркетингу по виробничому відділенню включають розгорнуте обгрунтування і матеріали для прийняття рішень щодо випуску найбільш вигідних видів продукції з урахуванням вимог конкретного ринку (споживача). Вона є вихідною базою для планування виробничої діяльності фірми, оскільки дозволяє задати мету виробництву - вибрати найбільш оптимальну технологію з мінімальними витратами виробництва.
Цілі розробки програми маркетингу по виробничому відділенню:
• визначення на основі асортиментної політики пріоритетної номенклатури виробів що випускаються у кількісному і вартісному виразі. Приймаються рішення щодо:
доцільності створення нових товарів і освоєння їх у виробництві;
відновлення продукції що випускається з поліпшенням її споживчих якостей;
удосконалення і підвищення технічного рівня продукції, що випускається;
зняття з виробництва застарілої продукції;
• визначення структури виробництва по виробничому відділенню (частки окремих видів продуктів або груп однорідних товарів у загальному обсязі) для цілей поточного і перспективного планування;
• визначення загального обсягу капітальних витрат, їхній розподіл по пріоритетних напрямках розміщення виробництва, закупівлі нового обладнання і технології;
• визначення пріоритетних джерел фінансування - по видах, країнах, умовах;
• вибір основних засобів, форм і методів організації збуту продукції виробничого відділення (створення збутових компаній, використання торгово-посередницьких фірм, дилерської мережі й ін.) на конкретних ринках; розробка політики у відношенні забезпечення матеріальними ресурсами: створення дочірніх або спільних підприємств з розробки сировинних ресурсів, у тому числі за кордоном, установлення стійких зв'язків із постачальниками сировини і матеріалів.
Програма маркетингу по виробничому відділенню – це базовий документ, що складається на основі аналізу всіх показників господарської діяльності виробничого відділення за минулий плановий період, і який містить оптимальний варіант показників, призначених для планування діяльності виробничого відділення, а в подальшому і фірми в цілому. Програма містить розробку політики, засобів і методів для досягнення стратегічних цілей і задач, що стоять як перед виробничим відділенням, так і фірмою в цілому.