7.4 Маркетинг як пердпланова діяльність виробничого відділення

Планування діяльності виробничого відділення припускає:

• зв'язок планування з програмами маркетингу;

• організацію процесу планування з урахуванням методологічних особливостей планування;

• розробку основних показників планів виробничого відділення;

• контроль за виконанням планових показників;

• ув'язування процесу планування у виробничому відділенні з внутрішньофірмовим плануванням;

• зв'язок апарату планування з апаратом маркетингу.

Всі ці перелічені питання мають важливе значення, оскільки саме у виробничому відділенні починається процес планування, а саме:

• розробка на основі маркетингових програм специфічних цілей функціонування виробничого відділення; визначення шляхів досягнення цілей, що намічаються;

• розробка короткострокових і середньострокових планів (на один, два роки, п'ять років); фінансового бюджету, капіталовкладень, плану збуту й ін.

План збуту є основою розробки всіх інших видів планів. Він включає кількісні показники; вартісні показники; інструкції про знижки, терміни, умови оплати.

Планові розрахунки зі збуту з урахуванням вартості виробництва закладені в основу мінімальної граничної продажної ціни, що розраховується з урахуванням надання покупцям максимальних знижок і умов оплати.

На другому етапі передбачається представлення програми маркетингу по виробничому відділенню:

• до відділу планування свого відділення;

• керівнику виробничо-господарської групи;

• до центральних служб фірми (маркетингу, планування, забезпечення виробництва, інженерно-конструкторської або технічної політики, міжнародне відділення) з метою координації діяльності з усіма іншими виробничими відділеннями фірми.

На основі програми маркетингу складається проект плану (бюджету) по виробничому відділенню на календарний рік або на наступний плановий період. Потім відбувається представлення проекту плану в центральну службу планування для включення в проект плану по фірмі в цілому.

Після затвердження на Раді директорів план набуває директивний характер. Його показники доводяться до відповідних виробничих відділень і їхнє виконання підлягає контролю з боку відповідних служб фірми.

Далі здійснюються контроль і коригування плану в залежності від конкретних умов – зовнішніх чинників (кон'юнктури й ін.). Зворотній зв′язок всіх функцій управління маркетинговою діяльністю має за мету визначення ефективності маркетингової діяльності за результатами виробничо-збутової діяльності міжнародної компанії за звітний період.

Тема 8 Функція організації в економічному механізмі міжнародного менеджменту

8.1 Суть і зміст функції організації

8.2 Особливості організаційних структур управління закордонними компаніями на сучасному етапі

8.3 Класифікація організаційних структур у внутрішньофірмовому управлінні закордонних компаній

8.1 Суть і зміст функції організації

Функція організації забезпечує встановлення постійних і тимчасових взаємовідносин між всіма підрозділами компанії, визначення порядку й умов її функціонування. Функція організації реалізується двома шляхами: через адміністративно-організаційне управління і через оперативне управління.

Адміністративно-організаційне управління передбачає:

• визначення структури компанії;

• встановлення взаємозв'язків;

• розподіл функцій між усіма підрозділами;

• надання прав;

• встановлення відповідальності між робітниками апарату управління.

Оперативне управління забезпечує функціонування компанії відповідно до затвердженого плану і полягає в періодичному або безперервному порівнянні фактично отриманих результатів із запланованими та наступним їхнім коригуванням. Оперативне управління тісно пов`язане з поточним плануванням.

Організаційна структура компанії - організація її окремих підрозділів та їхніх взаємозв'язків, що визначаються поставленими перед нею і її підрозділами цілями і розподілом функцій між ними.

При розробці структур управління виникає наступнй ряд проблем при:

• встановленні оптимальних взаємовідносин між окремими підрозділами, що пов`язано з визначенням їхніх цілей, умов роботи і стимулювання праці;

• розподілі відповідальності між керівниками;

• виборі конкретних схем управління і послідовності процедур при прийнятті рішень;

• організації інформаційних потоків;

• виборі відповідних технічних засобів.

Проблема удосконалювання організаційної структури управління полягає в:

• уточненні функцій підрозділів,

• визначенні прав і обов`язків кожного керівника і співробітника,

• дублюванні функцій і інформаційних потоків.

Основна задача удосконалення організаційної структури – підвищення ефективності управління міжнародною компанією.

Організаційні структури управління відрізняються розмаїттям факторів і умов:

• розмірами виробничої діяльності фірми (середня, дрібна, значна);

• виробничим профілем фірми (спеціалізація на випуск одного виду продукції або широкої номенклатури виробів різноманітних галузей);

• характеру випускаємої продукції і технології її виробництва (продукція добувних або обробних галузей, масове або серійне виробництво);

• сферою діяльності фірми (орієнтація на місцевий, національний або зовнішній ринок);

• масштабами закордонної діяльності і формами її здійснення (наявність дочірніх підприємств за кордоном, у тому числі виробничих, збутових і ін.);

• характер монополістичного об'єднання (концерн, фінансова група).

Характерною рисою організаційних структур будь-якої сучасної фірми і її управління є її динамічний характер та здатність удосконалюються відповідно до умов, що змінюються.