![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Розділ 1. Організація міжнародної економічної діяльності в світі
- •Тема 1.Сутність і задачі міжнародного менеджменту
- •1.1 Сутність міжнародного менеджменту
- •1.2 Особливості міжнародного менеджменту
- •1.3 Завдання міжнародного менеджменту
- •Тема 2. Міжнародний бізнес: сутність, розвиток та характерні риси
- •Сутність та зміст міжнародного бізнесу
- •Переваги міжнародного бізнесу
- •2.1.2 Основні риси міжнародного бізнесу
- •2.2 Періоди розвитку міжнародного бізнесу
- •1. Комерційна ера (1500-1850 р.)
- •2. Ера експансії (1850-1914 р.)
- •3. Ера концесій (1914-1945 р.)
- •4. Ера національних держав (1945-1970 р.)
- •Тема 3. Глобалізація та інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту
- •Етапи економічної інтеграції
- •3.2 Чинники рушійних сил глобализації
- •3.3 Система міжнародного регулювання світової економіки
- •3.4 Економічні структури оон як регулятори міжнародних економічних відносин
- •3.5 Роль Міжнародного валютного фонду у формуванні міжнародних стратегій розвитку
- •3.6. Кредитна політика Світового банку як чинник формування міжнародних стратегій економічного розвитку
- •3.7. Регулююча роль Світової організації торгівлі
- •Тема 4. Роль і місце господарських об′єднань у світовій системі економіки
- •4.1 Сучасні види об’єднань фірм
- •Стадії об'єднання.
- •4.2 Транснаціональні компанії
- •4.2.1 Визначеня змісту тнк
- •4.2.2 Структура і типи тнк
- •4.2.3 Особливості розвитку тнк в сучасних міжнародних відносинах
- •4.2.4. Значення тнк в системі міжнародних економічних відносин
- •Основні джерела ефективної діяльності тнк
- •4.2.5 Міжнародно-правове регулювання тнк
- •4.2.6 Позитивні риси діяльності тнк
- •4.2.7 Негативні рси діяльності тнк
- •Тема 5 Місце і роль фінансово-промислових груп у сучасному суспільному виробництві
- •5.1 Об′єктивна потреба в інтеграції
- •5.2. Ціль і задачі функціонування фпг
- •5.3 Устрій фпг
- •7.3.1. Засоби створення фпг
- •5.3.2 Організаційна побудова фпг
- •5.3.2.1 Фінансово-економічний блок фпг
- •5.3.2.2 Індустріально-промисловий блок
- •5.3.2.3 Торгово-комерційний блок
- •5.4 Засоби підтримки і регулювання діяльності фпг
- •5.5 Координація діяльнорсті учасників фпг за допомогою холдингової компанії
- •5.6 Трастовий відділ банку у ролі координатора діяльності фпг
- •5.7 Взаємне володіння акціями учасників фпг
- •5.8 Види фпг
- •5.9 Транснаціональні фінансово-промислові об′єднання
- •Розділ 2. Організація і технологія менеджменту в системі міжнародного бізнесу
- •Тема 6 Функції внутрішньофірмового управління
- •6.1 Методологічні підходи щодо змісту та розвитку функцій управління міжнародними компаніями
- •6.2 Внутрішньофірмове планування в міжнародних компаніях
- •6.2.1 Зміст, цілі та задачі внутрішньофірмового планування
- •6.2.2 Види планів
- •6.2.3 Стратегічне планування в міжнародній компанії
- •6.2.3.1 Стратегічні рішення щодо міжнародної діяльності
- •6.2.3.2 Процедури стратегічного планування в міжнародній компанії
- •6.2.3.3 Організація стратегічного планування в міжнародній фірмі
- •6.3 Планування в міжнародних компаніях
- •Тема 7 Маркетинг як функція управління
- •7.1 Сутність, зміст та цілі маркетингової діяльності
- •7.2 Структура і функції апарату управління маркетинговою діяльністю міжнародних компаній
- •7.3 Технологія маркетингової діяльності
- •7.4 Маркетинг як пердпланова діяльність виробничого відділення
- •Тема 8 Функція організації в економічному механізмі міжнародного менеджменту
- •8.1 Суть і зміст функції організації
- •8.2 Особливості організаційних структур управління закордонними компаніями на сучасному етапі
- •8.3 Класифікація організаційних структур у внутрішньофірмовому управлінні закордонних компаній
- •Тема 9 Функція контролю в економічному механізмі міжнародного менеджменту
- •9.1 Управлінський контроль: форми і засоби реалізації
- •9.2 Основи економічного аналізу господарської діяльності фірм у системі управлінського контролю
- •9.3 Методика аналізу господарської діяльності фірм
- •9.4 Показники економічного аналізу діяльності міжнародних компаній
- •Тема 10 Технологічна політика міжнародних компаній
- •10.1 Цілі і напрямки технологічної політики
- •10.2 Типи технологичної політики
- •10.3 Міжнародний ринок технологій
- •10.4 Стратегія науково-технічного співробітництва
- •10.5 Планування міжнародних нддкр
10.2 Типи технологичної політики
Глобальний характер конкуренції не тільки робить нововведення більше значимими для міжнародних компаній, але обумовлює необхідність пошуку нових шляхів створення інновацій. Традиційна більшість МК застосовує один із двох класичних типів проведення технологічної політики:
політику глобального центру;
політику поліцентризму.
Політика глобального центру полягає у пошуку нових технологій у країні базування для створення нових продуктів і процесів, використовуючи централізовані ресурси материнської фірми, і поширенні інновацій по світовим відділенням міжнародних компаній. Централізація НДДКР обумовлюється наступними причинами:
необхідністю контролю з боку менеджменту МК над технологією, що розглядається як довгострокова конкурентна перевага;
необхідністю тісної взаємодії між розробкою документації й устаткування, а згодом – між функціями виробництва й розвитку технології;
в умовах швидко мінливої конкурентної обстановки централізація скорочує час на проведення НДДКР.
Централізоване проведення технологічної політики має основний ризик, який полягає в тому, що результат інновацій не може точно відбивати локальні ринкові потреби, можливі також труднощі із впровадженням нової технології через опір з боку дочірніх фірм щодо прийняття централізованих рішень.
Політика поліцентризму включає досягнення технологічних змін, припускає, що дочірні компанії МК здатні використати власні можливості й ресурси для розробки нових технологій, які забезпечують їхні власні потреби. Ця модель дозволяє відображати унікальні потреби різних країн, у яких діють МК. У сучасних умовах розвитку глобалізації в багатьох галузях, необхідність врахування особливостей місцевого попиту й розходжень між країнами постійно зростає. Зазначений тип інноваційного процесу має й негативні сторони:
не завжди обґрунтоване прагнення національних відділень до автономії;
дублювання розробок, що вже проведені в інших дочірніх компаніях МК, у випадку, коли кожне національне відділення шукає власне рішення загальної проблеми;
виникнення додаткових витрат на проведення НДДКР.
Важливою умовою при проведенні технологічної політики менеджерами МК одночасне підвищення ефективності централізованих і локальних інновацій, створення умов для пошуку нових форм здійснення транснаціональних інновацій.
Поряд із вищеприведеними типами інноваційного процесу в останні роки все більшого поширення отримують нові методи здійснення технологічних змін, які можна розділити на дві категорії:
розподілену систему технологічного розвитку;
інтегровану систему технологічного розвитку.
При розподіленій системі технологічного розвитку технологічна політика включає використання ресурсів національного відділення з метою створення інновацій не тільки для місцевого ринку, але й для поширення їх на всесвітній основі. Це дозволяє менеджменту МК об'єднати інноваційні ресурси всіх дочірніх фірм і використати їх для всієї корпорації. МК мають здатність реагувати на ринкові зміни, які проявляються в одній країні, і використовувати їх для виявлення подібних тенденцій в інших країнах. Але локальні нововведення, розроблені одним відділенням країни, не завжди легко передаються в інші відділення. Перешкодами при цьому є:
спроби трансферту продуктів або процесів, що не задовольняють умовам іншої країни;
незадовільна координація трансферних механізмів;
бар'єрні перепони, обумовлені синдромом "зроблено не у нас", що проявляється у боротьбі національних відділень за проведення своїх власних автономних НДДКР.
Інтегрована система технологічного розвитку інноваційної політики припускає об'єднання ресурсів і можливостей всіх елементів МК як на рівні головної компанії, так і на рівні дочірніх фірм для спільного створення й впровадження інновацій. У цьому випадку кожний підрозділ своїми власними унікальними ресурсами сприяє розробці спільних інновацій. Саме цей тип технологічної політики найкраще підходить при умовах невідповідності потреб в інноваціях дослідницьким можливостям певного відділення країни, або коли об'єднані ресурси й можливості декількох організаційних одиниць можуть сприяти більше ефективній розробці необхідної технології.